Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №369/2728/21 — Київський апеляційний суд

справа № 369/2728/21 головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.

провадження № 22-ц/824/12974/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Надточий К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В., у м. Києві, повний текст рішення складено 30 квітня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про укладення окремого договору найму, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом в якому просили зобов`язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області укласти окремий договір найму з ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 ; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на приміщення 11 - житлова кімната 10,5 кв.м. та приміщення 14 - житлова кімната - 28,0 кв.м. на житлові кімнати площами 28,0 кв.м та 10,5 кв.м., в квартирі АДРЕСА_1 , а також з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - на інші ізольовані житлові кімнати в квартирі АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 грудня 2000 року ОСОБА_7 отримано ордер № 000854 на квартиру АДРЕСА_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2016 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано (справа № 369/2503/16-ц). Згідно довідки № 3431 від 08 липня 2020 року виданій виконавчим комітетом Вишневої міської ради за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають ОСОБА_7 (власник особового рахунку) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 Квартира АДРЕСА_4 знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Вишневе, балансоутримувачем є Вишнева міська рада. Комунальним підприємством «Управління міським господарством» Вишневої міської ради, яка виступає орендодавцем укладено договір найму. Наймачем квартири є ОСОБА_7 позивачі та треті особи, що в ній зареєстровані та є членами сім`ї наймача. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають на другому поверсі (мансарда) спірної квартири та займають наступні приміщення: приміщення 9 - коридор 4, 6 кв.м.; приміщення 10 - коридор - 6, 4 кв.м.; приміщення 11 - житлова кімната 10, 5 кв.м.; приміщення 12 - кухня - 24, 2 кв.м.; приміщення 13- коридор - 3,8 кв.м.; приміщення 14 - житлова кімната - 28,0 кв.м.; приміщення 15 ванна кімната - 5,5 кв.м.; Кімнати у зв`язку з переобладнанням - роздільні. Переобладнання було здійснене за згодою квартиронаймача - ОСОБА_7 . Жодних претензій чи вимог щодо здійснення переобладнання від нього не було. Таким чином, житлова площа ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідає 9,6 кв.м на особу ((28,0 +10,5):4). Даний розмір житлової площі, хоч і не відповідає нормі жилої площі в Україні згідно зі ст. 47 ЖК України ( 13, 65 кв.м. на одну особу), але є достатнім для проживання і не погіршує житлові умови всіх членів сім`ї - мешканців другого поверху спірної квартири. Інші зареєстровані особи, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 займають наступні приміщення першого поверху: приміщення 1 - коридор - 7,3 кв.м.; приміщення 2 - житлова кімната 17,8 кв.м.; приміщення 3 - житлова кімната 14, 0 кв.м.; приміщення 4 - ванна кімната - 4,4 кв.м.; приміщення 5 - коридор - 2,2 кв.м.; приміщення 6 - житлова кімната - 19,2 кв.м., приміщення 7 - кухня - 13,6 кв.м.; приміщення 8 - кладова - 2,2 кв.м. Житлова площа становить - 51 кв.м. Всі три кімнати - роздільні. Враховуючи жилу площу цих приміщень (51 кв.м. та кількість осіб, що фактично проживають у цих приміщеннях (3 особи), на кожну особу припадає більше передбаченої норми. Крім того, мешканцями першого поверху збудовано нову стіну з правої сторони після входу коридору 1-го поверху, а саме в 3-тій житловій кімнаті - приміщення 6, площею 19.2 кв.м. Фактично для мешканців другого поверху залишено вузький коридор, який веде до сходів на другий поверх, що підтверджується Довідкою ЖЕД №3 від 06.08.2019 року. Доступу до приміщень першого поверху, окрім коридору приміщення 1 та новоутвореного коридору з приміщення 6, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають, так як мешканцями першого поверху встановлено у всі двері замки. Таким чином, коридор приміщення 1, площею 7,3 кв.м., та новоутворений коридор з приміщення 6, (площу на разі встановити неможливо), є спільними для користування всіх мешканців спірної квартири. Зазначає, що останні не мають заперечень проти виділення ізольованої кімнати з приміщення 19, оскільки це жодним чином не порушує їх житлові права. Вказаний, остаточний на дату подання позову порядок користування спірною квартирою, склався вже давно, ще 2019 року, що не заперечується самими третіми особами. Фактично, з 2019 року порядок користування змінився лише за рахунок зведення мешканцями першого поверху нової стіни з правої сторони після входу коридору 1-го поверху. Між мешканцями першого та другого поверху склались вкрай неприязні стосунки, виникають постійні побутові сварки щодо порядку користування квартирою та щодо порядку сплати комунальних послуг. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 постійно без будь-якого приводу провокують скандали з мешканцями другого поверху. Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_5 звернулась до Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво Святошинського району Київської області із проханням укласти окремий договір найму. Комунальне підприємство «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області листом № 501 від 12.10.2020 року повідомило, за вирішенням питання необхідно звертатися до суду.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у позовній заяві та зазначає, що суд першої інстанції помилково констатував відсутність у контексті сформованих позовних вимог порушення прав позивачів та інтересів дітей, а також недоведеність обставин, якими обумовлені позовні вимоги. Зокрема позивачі сформували позовні вимоги належним чином та обрали належний спосіб захисту. При цьому, позивачі пред`явили позов до належного складу відповідачів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вказують, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що житлове приміщення (квартира, АДРЕСА_1 ) надана ОСОБА_7 , як військовослужбовцю житловою комісією Державного комітету у справах охорони державного кордону України, викупалася для нього.

Відповідно до листа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, вбачається, що житлові приміщення, які є предметом розгляду, а саме квартира, АДРЕСА_1 не перебувають на обліку у Вишневої міської ради та у Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не сформували позовні вимоги належним чином у зв`язку з чим обрали неналежний спосіб захисту.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

За положеннями статті 1 ЖК України, конституційне право на житло забезпечується розвитком і охороною житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєного житла, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

Відповідно до статті 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Згідно зі статтею 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.

Положеннями частин першої, другої статті 104 ЖК України передбачено, що член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмови членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Судом встановлено, що згідно ордеру № 000854, виданим на підставі рішення виконкому Вишнівської міської Ради народних депутатів Київської області від 24 жовтня 2000 року № 84/3 виконавчим комітетом Вишнівської міської ради Народних депутатів Київської області на підставі рішення виконкому Вишнівської міської Ради народних депутатів Київської області від 24 жовтня 2000 року № 84/3 надано право ОСОБА_11 на зайняття п`яти кімнат загальною жилою площею 131,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 разом із сім`єю, що складається з п`яти осіб: ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_12 (дочка), ОСОБА_13 (дочка), ОСОБА_14 (дочка).

При цьому ні ОСОБА_11 , ні всі повнолітні члени сім`ї ОСОБА_7 , як відповідального квартиронаймача, не надають згоду на укладання окремого договору найму.

З огляду на відсутність згоди інших членів сім`ї на укладення окремого договору найму з позивачами, застосуванню підлягає ч. 2 ст. 103 ЖК відповідно до якої, у разі відмовлення членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

З зазначеного слідує висновок, що відповідачами в даному спорі має бути як орган, з яким має бути укладений окремий договір найму, так і інші члени сім`ї, які не надають такої згоди.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , просили зобов`язати Вишневу міську раду Бучанського району Київської області укласти окремий договір найму з:

ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 ; ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які не є відповідачами, а залучені до участі в справі в якості третіх осіб.

При цьому позивачі не звернули уваги, що чинне законодавство не передбачає можливості зобов`язання судом особи, яка не є відповідачем до вчинення певних дій, в даному випадку до укладення окремого договору найму на частину квартири.

Отже, з урахуванням предмету позову та його підстав, належним відповідачами у даній справі повинні також бути ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у справі №642/6181/16-ц, висловленого у постанові від 29 серпня 2019 року.

Позивачі не позбавлені можливості, визначившись з належним колом відповідачів, звернутися до них з відповідним позовом.

Отже, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув справу по суті, вирішивши питання про права та обов`язки осіб, які не залучені в якості відповідачів, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення нових відповідачів, в тому числі залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належало відмовити саме з цих підстав.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов по суті вірного висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог, однак при цьому керувався невірними мотивами, вдався до оцінки доводів сторін по суті за умови не залучення до участі у справі усіх осіб, які мали б бути залучені в якості відповідачів.

Зазначене, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 17 липня 2026 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.