Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №760/9417/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 760/9417/26 Головуючий в суді І інстанції - Педенко А.М.

Провадження № 33/824/3241/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Шкурпело Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу формування нормативів розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання управління звітності, аналізу та платіжно-розрахункових відносин у сфері теплопостачання Департаменту із регулювання відносин у сфері теплопостачання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 28.02.2025 року о 11:05 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2023 рік (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст.38 КУпАП. Вважає, що на час розгляду справи судом першої інстанції сплили строки встановлені ст.38 КУпАП, а саме, як шестимісячний строк з дня виявлення правопорушення, так і дворічний строк з дня вчинення правопорушення. Так, вказала, що строк подання декларації за 2023 рік становив до 31.03.2024 року, а фактично декларацію було подано 28.02.2025 року, тобто несвоєчасно. Також, строк подання декларації за 2023 рік становив до 31.03.2024 року, а порушення зобов'язання з подачі декларації відбулося з наступного дня строку, встановленого для виконання зобов'язання, тобто з 01.04.2024 року. Таким чином, на дату розгляду даної справи сплинув дворічний строк, встановлений ч.4 ст.38 КУпАП. Вказала про те, що зазначена в оскаржуваній постанові позиція про те, що датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата несвоєчасного подання нею Декларації, тобто 28.02.2025 року не відповідає нормі ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції», відповідно до якої, строк для подання декларації встановлено щорічно до 01 квітня, тобто строк вчинення правопорушення прямо передбачений ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» і в даній справі він становить з 01.04.2024 року. Крім того, також не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що дата складання протоколу є датою виявлення правопорушення, а саме 01.04.2026 року, вважає, що така позиція не ґрунтується на жодній нормі закону, а КУпАП не передбачено жодних виключень щодо обчислення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією категорією справ. Вказала також, що моментом виявлення правопорушення, передбаченого ч.1. ст.172-6 КУпАП є суб`єктивний момент отримання уповноваженим органом інформації про таке правопорушення. Зазначила про те, що в матеріалах справи знаходиться Повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації за №53285/0/03-25 від 06.03.2025, тобто уповноваженим державою органом факт виявлення несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 відбувся лише 06.03.2025. Згідно ж переданих до суду матеріалів справи, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України та Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України володіли інформацією про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 з 07.10.2025 року та з 13.10.2025 року. Тобто, станом на 07.10.2025 рік у розпорядженні уповноваженого органу були відомості і документи про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАп, а тому саме 07.10.2025 року слід вважати датою виявлення адміністративного правопорушення. Таким чином, шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ч.4 ст.38 КУпАП у даній справі сплинув ще 07.04.2026 року. Разом з тим, вказала про те, що декларація за 2023 рік була нею створена та заповнена ще 22.01.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи: скріншотом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до якого декларація за 2023 рік була створена та заповнена 22.01.2023; запитом про отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого(перерахованого) податку та військового збору (в електронному вигляді); пояснення ОСОБА_1 щодо подання декларації. Зазначила також, що вказана декларація, ймовірно, не була подана у зв`язку з технічними збоями в роботі електронного сервісу подання декларацій чи перебоями в мережі Інтернет. При цьому, вона розраховувала на те, що декларацію подала у встановлений законодавством строк, і тільки під час підготовки наступної декларації за 2024 рік ОСОБА_1 виявила, що щорічну декларацію за 2023 рік, яку створила та підготовила у встановлений законом строк - до 01.04.2024, не було відправлено, і відразу після виявлення факту не направлення декларації, ОСОБА_1 самостійно усунула порушення шляхом подання декларації 28.02.2025 року. Вважає, що зазначене підтверджує про відсутність в її діях вини, як у формі прямого, так і у формі непрямого умислу, а тому суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП в даному випадку відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення. За таких обставин, просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вислухавши пояснення:

ОСОБА_1 , яка подану апеляційну скаргу підтримала, підтвердила її доводи та просила апеляційну скаргу задовольнити, закрити провадження у справі саме на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП;

прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Висновки судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у несвоєчасній, без поважних причин подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення №459 від 01.04.2026 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;

- витягами з Єдиного державного реєстру декларацій осіб;

- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- повідомленням від 06.03.2025 року;

- наказами;

- довідками;

- присягою;

- посадовою інструкцією;

- попередженнями;

- дорученням;

- службовою запискою;

- табелями обліку робочого часу;

- висновком прокурора від 13.05.2026 року;

- іншими матеріалами справи;

Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП. При цьому, суддею зроблений обґрунтований висновок про відсутність поважних причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 указаної декларації. Із цим висновком суд погоджується, оскільки дійсно матеріали справи не містять жодних фактичних даних, які би указували на наявність таких причин. У ході апеляційного розгляду справи таких причин також не встановлено.

Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність висновків судді щодо доведеності події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.

Посилання ОСОБА_1 на те, що декларація за 2023 рік була нею створена та заповнена ще 22.01.2024 року, однак через технічний збій в роботі електронного сервісу не була подана, не виключає відповідальність ОСОБА_1 за ч.1 ст. 1726 КУпАП, оскільки матеріали справи містять дані про ознайомлення останньої із попередженнями про вимоги, заборони та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції». Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині відсутності у діях ОСОБА_1 вини, як у формі прямого, так і у формі непрямого умислу.

Поряд із цим, суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Так, відповідно до ч.4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до матеріалів справи про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1726 КУпАП органам, уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, а саме Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України стало відомо 07 жовтня 2025 року, що підтверджується листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.10.2025р. №47-06/81233-25, який отриманий та зареєстрований в ДСР Національної поліції України 07.10.2025р. за №74812-2025 (а.с.20). Тобто станом на час винесення суддею постанови від 19.05.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 1726 КУпАП шестимісячний строк накладення стягнення, що передбачений ст. 38 КУпАП закінчився, у зв`язку із чим на ОСОБА_1 відповідно до вимог п.7 ст. 247 КУпАП стягнення накладатись не може.

На переконання суду, позиція судді про те, що фактичним моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яке вчинила ОСОБА_1 , є 01.04.2026, тобто дата складання і підписання уповноваженою особою протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є хибною, оскільки складанням протоколу про адміністративне правопорушення посвідчується наявність достатньої кількості доказів для скерування протоколу до суду. Сам же протокол у такому випадку є процесуальним рішенням, яким держава висуває особі вимоги адміністративно-правового характеру, пов`язаних із фактом вчинення особою адміністративного правопорушення, яке тягне за собою наслідки у вигляді накладення на особу стягнення, у випадку доведеності вини, чи закриття провадження у справі із підстав, передбачених законом. Виявленням же правопорушення необхідно вважати отримання уповноваженою особою інформації, встановлення фактів чи обставин, які можуть указувати на наявність у діях чи бездіяльності ознак адміністративного правопорушення, що є підставою для початку процесу доказування. Таким чином, виявлення правопорушення і складання протоколу про адміністративне правопорушення не ототожнюються між собою у часі, що указує на хибність позиції судді місцевого суду у цій частині.

Також суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що на час винесення суддею постанови закінчився також двохрічний строк з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, який розпочався з 01.04.2024р. (дата, до якої ОСОБА_1 повинна була подати щорічну декларацію за 2023р. -31.03.2024 включно) і закінчився 01.04.2026р.

Таким чином, у зв`язку із закінченням на момент винесення оскаржуваної постанови строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову, а провадження у даній справі закрити із підстав, передбачених п.7 ст. 247 КУпАП.

Керуючисьст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька