Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №364/389/21 — Київський апеляційний суд

Справа № 364/389/21 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/959/2026 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючого професійно-технічну освіту, військовозобов`язаного, пенсіонера МВС (полк особливого призначення), інваліда ІІІ групи, учасника бойових дій, ветерана війни, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 1,7 ч. 2 ст. 115КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, 20.12.2020 близько 20-ї години, знаходячись у камуфляжній формі, з балаклавою на обличчі та мисливською гладкоствольною зброєю в руках, маючи прямий умисел направлений на позбавлення життя двох осіб, зайшов до будинку, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .

Перебуваючи у вказаному будинку ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, маючи прямий умисел направлений на позбавлення життя потерпілих, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання у вигляді смерті потерпілих, діючи з хуліганських мотивів, тобто внаслідок явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття, виявляючи особливу зухвалість, відносно потерпілих, без будь-якої причини, пройшов до житлової кімнати, де реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, здійснив постріл по ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на той час перебував у лежачому положенні на дивані, в область грудей, тобто у життєво важливі органи людини, тим самим завдав тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних рваних ран правого плеча з пошкодженням м`язу біцепсу та променевого нерву, вогнепальні непроникаючі рвані рани грудної клітки, післятравматична невропатія правого променевого нерву.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, ОСОБА_7 пройшов до сусідньої житлової кімнати та здійснив постріл по ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка знаходилась на дивані в положенні сидячи, в область лівої нижньої кінцівки, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді вогнепального відкритого зламкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків з пошкодженням стегнового нерва, вогнепальних рваних ран лівої гомілки та лівого плеча.

Однак, ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як у нього закінчились набої до мисливської рушниці.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за: - за ч. 3 ст. 15 п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України - незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене з хуліганських мотивів.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 15, п. 1,7 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим. Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю скасовано. Скасовано арешт на майно. Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, начальник Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Так, суд першої інстанції у своєму рішенні за результатами судового розгляду, в порядку ст.ст. 86, 87 КПК України, безпідставно визнав ряд доказів, які беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - недопустимими, і як наслідок прийшов до висновку щодо недоведеності, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Зокрема, судом визнано недопустимим протокол огляду місця події з ілюстративною таблицею від 21.12.2020, згідно якого 21.12.2020, у період часу з 01:07 по 01:45, проводився огляд за адресою: АДРЕСА_1 (за місцем проживання обвинуваченого), в присутності двох понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації фотокамери марки «Canon» та відеокамери марки «Sony», в ході якого слідчим виявлено та вилучено: з приміщення кухні - камуфляжні штани, камуфляжну куртку, чорні рукавиці (2 шт.), балаклаву темно-зеленого кольору, з приміщення кімнати №1 - куртку камуфляжну-патронташ з вмістом патронів 18 шт., 6 патронів-картечі, 12 набоїв з маркуванням «RIO AMMO 12 GA», 8 набоїв з написом «ТАКН012 UKRAINE», 2 шт. з написом «12», предмет, ззовні схожий на автомат, з маркуванням АКС МП-УОС з магазином з вмістом патронів в кількості 19 шт., мисливську рушницю МЦ 21/12, дозвіл № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7 , дозвіл № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_7 , камуфляжні штани та куртку зеленого кольору, берці чорного кольору 44 розміру, в середині яких знаходяться уламки цегли. Між іншим, вказані чоловічі берци, були виялені у вигрібній ямі вуличного туалету за місцем проживанням обвинуваченого, що є дивним місцем для зберігання взуття.

Між тим, однією з підстав визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом, стало хибне твердження суду першої інстанції про відсутність будь яких даних, які б стали підставою для його проведення саме за вищевказаною адресою, тим самим не на місці події кримінального правопорушення.

Проте, сторона захисту зазначає, що проведенню вищевказаної слідчої дії, передувало проведення огляду місця події кримінального правопорушення за місцем проживання самих потерпілих і встановлення першочергових обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема і кола його учасників, оскільки повідомлення про його вчинення надійшло до органу досудового розслідування значно раніше.

За таких обставин, лише проведення органом досудового розслідування огляду місця події не за місцем вчинення кримінального правопорушення не може слугувати підставою для визнання його недопустимим.

Крім цього, при визнанні протоколу огляду місця події недопустимим доказом, колегія суддів прийшла до хибного твердження щодо проведення органом досудового розслідування під виглядом огляду місця події іншої слідчої (розшукової) дії, а саме обшуку, і відповідно порушення органом досудового розслідування вимог КПК України під час проведення вказаної слідчої дії.

При цьому надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Проте, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , безпідставно відхилено факт надання дружиною (на той час) обвинуваченого ОСОБА_15 , письмової згоди на проведення вищевказаної слідчої дії за місцем їх спільного проживання 21.12.2020.

Окрім цього, затримання ОСОБА_7 відбувалося шляхом проникнення до його місця проживання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та проведення за його місцем проживання відповідних слідчих дій.

У такому випадку слідчий був зобов`язаний, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, що і було зроблено відповідно - легалізовано проникнення та надано дозвіл на проведення обшуку ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Київської області від 21.12.2020.

За таких обставин, орган досудового розслідування вживав всіх передбачених кримінальним процесуальним законодавством України заходів, спрямованих на дотримання процесуальних прав учасників кримінального провадження та виконання вимог КПК України.

При цьому, визнання судом першої інстанції вищевказаного доказу недопустимим і як наслідок не взяття до уваги доказів, які могли істотно вплинути на висновки - призвело до фактично автоматичного визнання інших доказів, які беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - недопустимими, оскільки судом безпідставно застосовано доктрину «плодів отруйного дерева» до інших похідних доказів, зокрема:

- протокол огляду предмету від 28.12.2020 з ілюстративною таблицею, згідно з яким 28.12.2020 проведено огляд чоловічих берців чорного кольору, вилучених за місцем проживання обвинуваченого;

- висновок судової молекулярно - генетичної експертизи №СЕ-19/111-21/1593-Б від 29.03.2021, яким підтверджено, що речовини бурого кольору, виявлені на зовнішньому зрізі підметочної частини правого берца є кров`ю людини;

- висновок судової трасологічної експертизи №СЕ-19/111-21/18986-ТР від 30.04.2021, згідно якого відбиток підошви взуття, вилучений в ході огляду місця події за місцем проживання потерпілих залишений саме тими «берцами», вилученими у обвинуваченого за місцем проживання, зокрема одягнутим на праву ногу;

- протоколи пред`явлення речей для впізнання від 21.12.2020 за участю свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які теж перебували на місці події в момент вчинення кримінального правопорушення;

- відеозапис (додаток до протоколу огляду від 21.12.2020) на якому зафіксовано проведення слідчої дії та вилучення відповідних речових доказів, а також самих речових доказів (берци, камуфляжний одяг).

До того ж, на думку сторони обвинувачення, абсолютно не зрозумілою є позиція суду першої інстанції, щодо неврахування показань свідка ОСОБА_16 , яка перебувала на місці події в день вчинення кримінального правопорушення, та будучи допитаною безпосередньо в судовому засіданні вказала, що впізнала особу, яка вчиняла кримінальне правопорушення, а саме ОСОБА_7 , що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Разом з тим, в ході судового розгляду, свідок ОСОБА_18 зверталася до суду з письмовою заявою про допит її в якості свідка в режимі відео конференції задля забезпечення власної безпеки.

Проте судом безпідставно відмовлено у проведенні такого допиту в режимі відео конференції, і як наслідок вказаний свідок скористався правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовившись від дачі показань через побоювання за своє життя та здоров`я.

Також, апелянт вказує, що свідок ОСОБА_18 на час вчинення кримінального правопорушення перебувала у шлюбі з обвинуваченим та відповідно перебувала за місцем їх спільного проживання під час затримання обвинуваченого і проведення відповідних слідчих дій, а також надавала дозвіл на їх проведення, у зв`язку з чим її покази були важливі для встановлення об`єктивної істини у справі. Однак, судом вказані обставини проігноровано, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Загалом щодо показів свідків прокурор вважає, що вони є чіткими, послідовними, достовірними та підтверджують встановлені в ході досудового розслідування обставини кримінального правопорушення.

Окрім цього, будучи допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які хоча і не були очевидцями вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, проте повідомили ряд важливих обставин, що в свою чергу дозволило окреслити в цілому картину вчинення злочину останнім.

Зокрема і те, що в той день ОСОБА_7 , під час полювання та проведення з ними спільного дозвілля був одягнений в камуфляжну форму та мав при собі балаклаву. При цьому свідки відмітили, що камуфляжний одяг ОСОБА_7 відрізняється за своїм зовнішнім виглядом від типового камуфляжного одягу та фактично лише в нього, серед мисливців, був саме такий одяг. Про це також вказали і свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які бачили обвинуваченого в момент вчинення кримінального правопорушення за місцем свого проживання та в подальшому впізнали під час проведення відповідних слідчих дій.

Також, свідки вказали, що в той день, спільно із ОСОБА_7 вживали алкогольні напої.

Таким чином, з показів свідків також прослідковується і те, яке знаряддя для вчинення кримінального правопорушення використовував ОСОБА_7 , а саме мисливську рушницю, належну ОСОБА_21 МЦ21-12, який легковажно залишив її в належному ОСОБА_19 автомобілі ВАЗ 21-01, а ОСОБА_7 скориставшись цим використав її для вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, на думку сторони обвинувачення, з огляду на викладене, висновки суду щодо недоведеності вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, при цьому аналіз висновків, викладених у вироку свідчить про необ`єктивну, упереджену позицію суду, спрямовану на виправдування обвинуваченого, а необґрунтованість судового рішення обумовила істотне порушення кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора,

пояснення потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора та просили її задовольнити,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Як вбачається з вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року, визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме у незакінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті двом особам, вчинене з хуліганських мотивів, та виправдавши останнього у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд не повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства, належно не виконав завдань кримінального провадження відповідно до приписів ст. 2 КПК та ухвалив рішення, яке не грунтується на матеріалах кримінального провадження.

Провівши у кримінальному провадженні за клопотанням учасників кримінального провадження повторне дослідження доказів, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_7 вчинив при наступних обставинах.

20.12.2020 р. близько 20-ї години, ОСОБА_7 знаходячись у камуфляжній формі, з балаклавою на обличчі та мисливською гладкоствольною зброєю в руках, маючи прямий умисел направлений на позбавлення життя двох осіб, зайшов до будинку, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .

Перебуваючи у вказаному будинку ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, маючи прямий умисел направлений на позбавлення життя потерпілих, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання у вигляді смерті потерпілих, діючи з хуліганських мотивів, тобто внаслідок явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття, виявляючи особливу зухвалість, відносно потерпілих, без будь-якої причини, пройшов до житлової кімнати, де реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, здійснив постріл по ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на той час перебував у лежачому положенні на дивані, в область грудей, тобто у життєво важливі органи людини, тим самим завдав тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних рваних ран правого плеча з пошкодженням м`язу біцепсу та променевого нерву, вогнепальні непроникаючі рвані рани грудної клітки, післятравматична невропатія правого променевого нерву. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, ОСОБА_7 пройшов до сусідньої житлової кімнати та здійснив постріл по ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка знаходилась на дивані в положенні сидячи, в область лівої нижньої кінцівки, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді вогнепального відкритого зламкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків з пошкодженням стегнового нерва, вогнепальних рваних ран лівої гомілки та лівого плеча. Однак, ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як у нього закінчились набої до мисливської рушниці.

В суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 винуватість в інкримінованому органами досудового розслідування злочині, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15 пунктів 1,7 частини 2 статті 115 КК України, незакінченому замаху на вбивство, тобто в умисному протиправному заподіяння смерті двом особам, вчиненому з хуліганських мотивів - не визнав.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 допитаний судом першої та апеляційної інстанції, показав, що потерпілих особисто не знає, ніколи не зустрічався і не спілкувався з ними, неприязних відносин з ними не має, місце їх проживання йому не відоме. 20.12.2020 приблизно о 16 год. він, попередньо домовившись із ОСОБА_22 , поїхали на полювання в с. Михайлівка, яке знаходиться за 6 км від їхнього місця проживання - с. Логвин, на автомобілі марки ВАЗ 2101помаранчевого кольору, за кермом якого був ОСОБА_23 . Обвинувачений був одягнутий в камуфляжну форму (світло-зеленого кольору, яка схожа на форму працівників КОРДу), чорна в`язана шапка, берці військового зразку. При собі мав власну зброю карабін АКС 7,62, приклад якого складається. Перчаток та балаклави при собі на полюванні не мав. Також зброя була і у ОСОБА_24 - гладкоствольна мисливська рушниця МЦ 2112. Під час полювання ходили із ОСОБА_22 в різні сторони, відповідно один одного не бачили, одна ніхто пострілів не здійснював в той день, по причині відсутності звіра. Приблизно о 18:30 год. він та ОСОБА_25 повернулися з полювання в с. Логвин на тому ж автомобілі під керуванням ОСОБА_26 , разом з ними також був і ОСОБА_27 . Щодо послідовності своїх дій у вечір 20.12.2020 обвинувачений пояснив таке: повертаючись того дня о 18:30 год. з полювання та заїхавши в с. Логвин, з невідомих причин вирішили зупинитись біля ОСОБА_28 , в якої на той момент гостювала дівчина на ім`я ОСОБА_29 . Зброя ОСОБА_25 залишилась в автомобілі ОСОБА_37 (ВАЗ 2101), а його (обвинуваченого) зброя постійно знаходилась при ньому. Біля подвір`я ОСОБА_30 він разом з ОСОБА_31 , ОСОБА_25 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_29 розпивали коньяк. Після того як допили пляшку коньяку ОСОБА_34 запросила всіх в гості до власного будинку, однак ОСОБА_35 та ОСОБА_36 поїхали до магазину за алкогольними напоями. Обвинувачений, не роззуваючись зайшов до будинку із ОСОБА_25 , де розмістилися на дивані в кімнаті та розмовляючи про життя, чекали на ОСОБА_37 і ОСОБА_38 , які мали привезти алкогольні напої з магазину. По приїзду останніх, всі присутні почали вживати коньяк за виключенням обвинуваченого, якому не сподобався привезений алкоголь. Десь приблизно о 19.30 Сокотун, взявши мобільний телефон, вийшов з кімнати на веранду та не повернувся. Після чого, в будинку залишався ОСОБА_35 , який продовжував застілля і ОСОБА_36 , який в стані алкогольного сп`яніння спав на дивані. Обвинувачений побувши в гостях ще до 20:30 год., також залишив будинок ОСОБА_28 і пішов додому. Додому рухався по асфальтованій дорозі, при цьому нікого не зустрічав. Відстань від будинку ОСОБА_30 і до будинку обвинуваченого складає приблизно 4 км, яку подолав орієнтовно за 40 хв. Прийшовши додому приблизно о 21:05 год. він від дружини ОСОБА_39 дізнався, що до них приїздили працівники поліції, які повідомили що хтось постріляв людей в селі. Потім обвинувачений поклав зброю до сейфу, виніс берці на веранду, поставив їх на столик, та пішов до вуличного туалету. Був одягнутий в трусах, футболці та взутий в шльопанці. Повертаючись з туалету, обвинувачений побачив як купа невідомих людей в цивільному, перелізли через паркан та наблизившись до нього із застосуванням фізичної сили заламали йому руки, вдаривши при цьому, певний період часу тримали на вулиці, а потім завели до будинку. В будинку були відкриті шафи, вивернутий весь одяг, один комплект камуфляжної форми був розкладений на полу в кухні, інший - в житловій кімнаті. На прохання працівників поліції діставав та показував наявну в його розпорядженні зброю та дозволи на неї. На його зауваження щодо необхідності пояснень обставин, що відбуваються та необхідності залучення адвоката, працівники поліції не реагували. Крім того, працівники поліції вилучили мобільні телефони у обвинуваченого та його дружини, а всі дії в будинку здійснювали за відсутності понятих. В присутності обвинуваченого жодних речей, одягу чи зброї працівники поліції не вилучали. У подальшому працівники поліції залучили понятих у присутності яких йому одягнули кайданки та повезли його до райвідділу. В райвідділ його доставили приблизно о 23:00, де перебував до 06:00, потім його відвезли до м. Сквири в ІТТ. Категорично наголосив на своїй непричетності до скоєння інкримінованого йому злочину. Всі дій, які вчиняли поліцейські у домоволодінні не бачив. Чи була присутня дружина при всіх діях, які вчиняли поліцейські йому не відомо. Додатково на уточнюючі запитання обвинувачений повідомив, що за весь день 20.12.2020 випив максиму 150 грамів коньяку. Берці, які були виявлені та вилучені на території його домоволодіння, а саме у вигрібній ямі туалету є берцями цивільної зразку 44 розміру та йому не належать, вважає, що дані берці підкинули працівники поліції. У власності має тільки берці військового зразку 45 розміру і взагалі все взуття носить 45-46 розміру. Одяг, який був вилучений за місцем проживання обвинуваченого схожий на його одяг. У власності також має рукавиці для полювання: шкіряні з обрізаними пальцями, не обрізаними пальцями, чорні, зелені, флісові. Чи прала дружина камуфляжну форму в якій був одягнутий під час полювання йому невідомо. З моменту коли прийшов додому і до появи працівників поліції на території його домоволодіння пройшло не більше 30 хвилин. Жодного дозволу на проведення огляду домоволодіння працівникам поліції не надавав. Дружина також не надавала дозвіл на проведення слідчих дій у домоволодінні.

Невизнання ОСОБА_7 своєї вини, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння за частиною 3 статті 15 пунктів 1,7 частини 2 статті 115 КК України, зроблено колегією суддів з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час апеляційного розгляду.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15 пунктів 1,7 частини 2 статті 115 КК України підтверджується наступними доказами.

Допитаний судом першої та апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_9 надав однакові та послідовні показання, що особисто обвинуваченого ОСОБА_7 він не знає, лише знає, що така особа проживає в селі, але жодних конфліктів з ним не було, підстав обмовляти його немає. Щодо обставин злочину пояснив, що 20.12.2020 близько 20:00 год. перебував за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_2 . В його будинку всього чотири житлових кімнати: одна прохідна, в одній із кімнат знаходився він, праворуч від його кімнати - кімната тещі ОСОБА_16 , зліва від його кімнати - кімната, в якій знаходились його дружина ОСОБА_40 та донька ОСОБА_41 . Будучи в кімнаті, яка знаходиться посередині будинку, світло в якій було вимкнено, однак світилася гірлянда на ялинці, а також було ввімкнене світло в сусідній ванній кімнаті, потерпілий почув, як включився ліхтар зовнішнього освітлення перед вхідними дверима до будинку, які були не зачинені, оскільки чекали на повернення додому старшої доньки ОСОБА_42 . Після чого, вхідні двері відчинились та з`явився силует, потерпілий не надав цьому значення, адже подумав, що повернулась старша донька. Коли силует зайшов до його кімнати, потерпілий підвівся на дивані та побачив, що то був силует чоловіка високого зросту десь 180 см, міцної статури, широкі плечі, одягнутий у камуфляж, в балаклаві темного кольору, яка закривала все обличчя, рукавиці з обрізаними пальцями, на спині в нього був автомат поверх одягу, також бачив мушку, приклад, пасок, а в руках у чоловіка була рушниця. Відразу відбувся один постріл з рушниці, яка була в руках, в сторону потерпілого, в результаті чого його відкинуло в бік і він відчув біль в правому передпліччі, після чого нападник перейшов до іншої кімнати, в якій знаходилась дружина ОСОБА_40 з донькою ОСОБА_43 , після чого потерпілий також почув один постріл. При цьому, не чув жодних коментарів чи висловів при здійсненні пострілів від нападника, а також щоб останній перезаряджав рушницю. Далі нападник пішов до кімнати тещі ОСОБА_16 , яка, почувши постріли, почала дуже голосно кричати та тримала двері з внутрішньої сторони своєї кімнати, а тому нападник не зміг до неї зайти. Після чого нападник розвернувся та вийшов спочатку з кімнати, а потім і з будинку. Потерпілий відразу побіг за нападником і побачив, що останній пішов в сторону города, де була відчинена хвіртка. Оскільки в будинку на підлозі з`явився бруд, потерпілий зрозумів, що нападник зайшов через присадибну ділянку (город) та туди ж і вийшов. Їхній будинок розташований таким чином над дорогою, що до нього можна потрапити, як з городу так із дороги. Повернувшись до будинку, побачив поранену дружину та багато крові в її кімнаті.

Також, потерпілий пояснив, що на подвір`ї в них є собака породи лабрадор, однак остання на прихід сторонніх осіб ніяк не реагує, оскільки є доброю за своїм характером. Не бачив рис обличчя нападника, оскільки балаклава повністю закривала обличчя. По статурі ОСОБА_7 його зовнішньому вигляду вважає, що в нього стріляв саме обвинувачений, який проживає від нього на відстані приблизно 3 км. В нього з ОСОБА_7 нема спільних знайомих. Припускає, що напад стався з метою пограбування, інших причин назвати не може, жодних боргових зобов`язань, невиконаних договорів, конфліктів, неприязних відносин потерпілий та члени його сім`ї не мають. З будинку нічого не викрадено. Вважає, що його хотіли вбити. Постріл в нього та дружину здійснювався з відстані приблизно 3 м. В нього стріляли кулями та «кульками», які потім були вилучені працівниками поліції, в дружину - дріб`ю. Також в кімнаті, де він перебував, працівники поліції знайшли гільзу від мисливської рушниці. На його думку, нападник залишив їх будинок через те, що теща дуже сильно кричала. Після пострілу потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді частково ушкодженого проміневого нерву, розірваного сухожилля правового передпліччя, рвані рани грудної клітини. При призначенні покарання ОСОБА_7 просив визначити максимальну міру покарання.

Допитана судом першої та апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 надала однакові та послідовні показання, суду пояснила, що проживає з сім`єю: чоловік, мама, дві доньки за адресою: АДРЕСА_2 . 20.12.2020, близько 20:00 вони повернулись додому з смт. Володарка, будинок не зачиняли, оскільки чекали на повернення старшої доньки, яка гостювала у подружки. В їх будинку кімнати розташовані наступним чином: кухня, прохідна кімната, праворуч - кімната її матері, ліворуч - зал, ще лівіше ванна кімната. Вони збирались відпочивати. Всі лягли по різних кімнатах. Потерпіла почула голос свого чоловіка, який запитав: «Що це за гості до нас прийшли?». Після чого вона подивилась у міжкімнатний прохід, з її місця було видно прохідну кімнату та кухню, там стояв здоровий чоловік у камуфляжній формі та темній балаклаві. У світлі ялинки та каміну, який освітлюється гірляндами, змогла роздивитись форму, балаклаву та рушницю. Людина, що стояла була високого зросту, яка відразу вистрілила в напрямку дивана, на той момент потерпіла не знала, що її чоловік ОСОБА_44 знаходиться на дивані, знала лише, що він був у тій кімнаті. Відстань між кімнатами невелика, потім невідомий чоловік зробив пару кроків та одразу вистрілив в неї, з рушниці, яку тримав в руках. Потерпіла перебувала на дивані, побачивши, що рушниця направляється в середину її тіла, встигла скрутитися та піджати ноги, куля влучила їй під коліно. В цей час, молодша донька була в ванній кімнаті, яка вибігла з неї саме в момент, коли відбувались постріли. Потерпіла почала штовхати дитину до дитячої кімнати та, виштовхнувши москітну сітку, допомогла вилізти доньці у вікно на вулицю. Коли висадила дитину у вікно, то бачила як нападник проходив під цим же вікном та рухався в сторону городу, який знаходиться праворуч від асфальтованої вулиці. Нападник був високого зросту, здоровий, плечистий, схожий на обвинуваченого за зростом та структурою. Після цього вона втрачала свідомість та приходила періодично до тями.

Також потерпіла пояснила, що проживає у населеному пункті близько 25 років, проживала там і до заміжжя, однак людей знає мало. Обвинуваченого не знає, ніколи його не бачила, не спілкувалась, конфліктів ніколи не було з ним. Вказала, що працює з колишньою тещею обвинуваченого, яка є директором та її безпосереднім керівником, проте сварок, суперечок з цією особою у неї також не виникало. В наслідок отриманих тілесних ушкоджень в неї відсутні 10 см кістки від стегна до коліна, де тепер знаходиться пластина, а тому скорочена нога, не працює стопа, не згинається коліно. Чула 2 постріли, один у бік дивана, а інший - у свій бік. Лікарі виймали їй кулі з плеча, зі стегна не витягнули. Двір огороджений, присадибна ділянка огороджена лише з однієї сторони. Через город можна вийти до галявини, через яку йдуть стежки, якими можна потрапити до різних місць їх населеного пункту. Цього дня хвіртка до присадибної ділянки була не зачинена. Всі події відбувались дуже швидко, приблизно за 5 хвилин все сталося. Обвинувачений живе від них на іншому краю села. При призначенні покарання ОСОБА_7 покладалась на розсуд суду.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 підтверджується наступними доказами, зокрема:

- показами свідка ОСОБА_20 , який в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду пояснив, що дійсно 20.12.2020, у вечірній час, приблизно о 16:00 год., перебував з ОСОБА_45 біля магазину в центрі села Логвин, коли останньому зателефонував ОСОБА_46 і попросив забрати їх з ОСОБА_47 з полювання в с. Михайлівка. Приїхавши на автомобілі марки «Жигулі» ОСОБА_26 в с. Михайлівка, побачив біля поля ОСОБА_48 в якого в руках був автомат та ОСОБА_24 , в якого рушниця була одягнена на плече за спиною, обоє одягненні були в камуфляжну форму, взутті у берці, у ОСОБА_49 на обличчі була балаклава. ОСОБА_50 та ОСОБА_25 сіли в автомобіль на заднє сидіння зі своєю зброєю. В автомобілі іншої зброї не було. Після чого всі разом поїхали в село Логвин, зупинились біля місцевих дівчат - ОСОБА_51 та ОСОБА_52 . Вчотирьох вийшли з машини та пішли до будинку ОСОБА_30 , де вживали алкогольні напої та проводили дозвілля, ОСОБА_46 при цьому залишив зброю в автомобілі, а ОСОБА_53 - взяв із собою до будинку. За столом, окрім нього, сиділи ОСОБА_29 , ОСОБА_54 , ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_50 , одяг не знімали, сиділи в куртках. До 19 години вони випили велику кількість алкоголю, точну кількість сказати не може, алкоголь був дівчат, вживали всі. Приблизно о 19:00 свідок із ОСОБА_31 поїхали в магазин докупити спиртні напої. Чи була в цей момент зброя ОСОБА_25 в автомобілі, сказати не може. Коли повертались з магазину до будинку ОСОБА_30 , зустріли по дорозі ОСОБА_24 , який йшов додому, зброї при ньому не було. Повернувшись в будинок ОСОБА_30 , продовжили розпивати спиртні напої, потім свідок пішов спати. Зранку прокинувшись, в будинку були тільки ОСОБА_29 та ОСОБА_54 . Також свідок пояснив, що погоду в той день не пам`ятає, снігу не було, не було холодно. В нього 42 розмір взуття. Розмір взуття ОСОБА_7 йому невідомий. ОСОБА_50 був взутий у берці чи черевики. Коли забирали ОСОБА_7 та ОСОБА_25 із с. Михайлівка вони поводили себе адекватно, дуже п`яними не були. Під час застілля в будинку ОСОБА_30 машина ОСОБА_26 весь час залишалась на дорозі біля подвір`я;

- показами свідка ОСОБА_21 , який в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду пояснив, що з обвинуваченим раніше дружили, часто полювали разом, підстав оговорювати немає, знає потерпілу ОСОБА_10 , її чоловіка вперше бачить. 20 чи 23 грудня 2020 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_7 йшов повз його дім, свідок в цей час вживав біля дому алкогольні напої зі своїми товаришами. ОСОБА_55 запропонував поїхати з ним у село Михайлівка на полювання. Туди їх завіз ОСОБА_35 на власному автомобілі «Жигулі» червоного кольору, приблизно о 16:30. Оскільки вже було темно вони нічого не вполювали. На полюванні були годину - півтори, вживали спиртні напої (випили пляшку на двох), ходив самостійно, відчував легкий стан сп`яніння. При ньому була його особиста рушниця МЦ 2112, постріли не здійснював, у ОСОБА_7 був карабін, який був йому виданий під час несення служби в Нацгвардії. Така рушниця як у свідка є також і в ОСОБА_7 , купляли майже одночасно. На полюванні у свідка були набої, точну кількість не пам`ятає. Загальна кількість набоїв в прикладі 6, але приклад був неповний. В стволі було 2 картечі і 3 «нулі» дробі - 1 патрон. Магазин вміщує 5 патронів, більше набоїв не було. Снігу та дощу в той день не було, земля була м`яка, а тому залишались сліди від наступання. Свідок був вдягнений у камуфляж та резинові чоботи, в нього 42 розмір взуття. Гальчинський був одягнений в камуфляж спеціальний, можливо піксель, берці (зимні) чорні або зелені, балаклава не була одягнена на лице. Такого камуфляжу, як в ОСОБА_7 , більше ні в кого не бачив, берці звичайні приблизно 45 розміру. На полюванні пішли з ОСОБА_56 у різні боки, по телефону домовились, що полювання закінчене і про місце зустрічі біля дороги. Після чого зателефонував ОСОБА_57 , який приїхав з ОСОБА_32 їх забирати. ОСОБА_58 з ОСОБА_56 сіли на заднє сидіння, розрядили зброю, зброя була з ними в автомобілі, свою рушницю поставив біля себе. 1 патрон витягнув, зафіксував приклад, в зброї залишив 2 патрони. ОСОБА_50 розрядив зброю на вулиці, не сідаючи в машину, в нього нарізна зброя. Набої від зброї ОСОБА_7 не підходять до його зброї, і навпаки. По приїзду в с. Логвин, вирішили заїхати до ОСОБА_28 , приїхали до неї десь о 19-20 годин. Коли всі вийшли з машини він повідомив, що йому наступного дня потрібно на роботу, тому до будинку не заходив. В цей час ОСОБА_36 та ОСОБА_35 поїхали до магазину за алкоголем. Рушницю з машини не забирав, щоб його не бачили в селі ввечері зі зброєю, крім того в нього не було із собою чохла. Свідок вважав, що ОСОБА_35 привезе рушницю йому додому, залишив так зброю вперше. Не дочекавшись біля будинку ОСОБА_59 і ОСОБА_37 , пішов пішки додому, по дорозі зустрів їх, останні запропонували його підвезти, але він відмовився, оскільки хотів прогулятись. Прийшовши додому, поїхав на своєму автомобілі в магазин, повернувся та ліг спати. Приблизно о 22 годині до нього приїхали працівники поліції, на їх питання повідомив, що залишив рушницю у ОСОБА_37 в машині, але її там не виявилось. Також свідок пояснив, що після 20.12.2020 свою зброю не бачив. Здійснити постріл з його рушниці непідготовлена особа не змогла б. Під час огляду його домоволодіння працівники поліції вилучили всі патрони - приблизно 30 шт. дробі, картечі не було, видав працівникам поліції 3 стріляних патрона для проведення слідчих дій та експертизи. На даний час позбавлений посвідчення мисливця. Впізнати одяг, в якому ОСОБА_55 того дня був одягнений, не зможе, більш-менш зможе впізнати берці. З потерпілою наглядно знайомий, як мешканці одного села, в їх будинку ніколи не був. Якщо йти з будинку ОСОБА_30 до нього додому, то треба проходити повз будинок потерпілих. Коли побачив ОСОБА_7 вперше того дня, то він був взутий у гумові чоботи, а коли поїхали на полювання - в берці. В селі ОСОБА_60 проживає приблизно 7-8 мисливців;

- показами свідка ОСОБА_19 , який в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду пояснив, що ОСОБА_7 є його односельцем, причин його оговорювати немає, потерпілих знає, перебуває з ними в нормальних відносинах. 20 грудня 2020 року, приблизно о 15 годині, приїхав на своєму автомобілі ВАЗ 2101 до будинку ОСОБА_25 в селі Логвин, де вживали коньяк. Через годину до них приєднався ОСОБА_50 , який проходив повз будинок ОСОБА_25 . Далі ОСОБА_25 та ОСОБА_7 попросили свідка, щоб той приблизно о 17:30 відвіз їх на полювання, а потім через деякий час забрав з полювання. Після чого вони розійшлись по домівках. Приблизно о 17:30 свідок приїхав до будинку ОСОБА_25 , де вже був і ОСОБА_55 , який був одягнений в камуфляж, балаклаву, взутий у чорні берці та при ньому була зброя, схожа на автомат. Відвіз ОСОБА_7 та ОСОБА_25 до сусіднього села Михайлівка, після чого повернувся в село ОСОБА_60 . Приблизно через 2 години зустрівся із ОСОБА_32 і вони разом поїхали забирати ОСОБА_25 та ОСОБА_7 з полювання в тому ж місці, де він їх висаджував. Забираючи ОСОБА_7 та ОСОБА_25 з полювання, бачив, що ОСОБА_25 був у стані сп`яніння, але йшов по полю сам, без допомоги, розряджав рушницю у його присутності. В автомобілі ОСОБА_55 та ОСОБА_25 сиділи на задньому сидінні, ОСОБА_36 - на передньому пасажирському. ОСОБА_55 та ОСОБА_25 сідали в автомобіль зі зброєю. ОСОБА_25 в машині, одразу розрядив свою рушницю. Після чого вони поїхали в село Логвин. Дорогою заїхали до ОСОБА_30 , приблизно о 19 годині, всі вийшли з машини. ОСОБА_61 забрав із собою зброю, ОСОБА_25 залишив свою рушницю в автомобілі. Розпивали алкоголь біля автомобіля приблизно 40 хвилин, алкоголь винесла ОСОБА_62 . Після чого ОСОБА_62 запросила їх до будинку, всі зайшли взуті та одягнені у верхній одяг. До хати зайшли, окрім нього, ОСОБА_55 , ОСОБА_36 , ОСОБА_25 . Приблизно годину автомобіль був без нагляду припаркований біля будинку ОСОБА_30 . В хаті вони розпивали спиртне приблизно годину, після чого він та ОСОБА_36 , приблизно о 20-20:30, поїхали в магазин та купили 0,5 л. коньяку. Чи була рушниця ОСОБА_25 в цей час в машині, не знає, не звертав уваги. Коли повертались з магазину, то навпроти будинку потерпілих зустріли ОСОБА_25 , який по асфальтованій дорозі пішки йшов додому, при собі зброї не мав. Від будинку ОСОБА_30 до будинку потерпілих відстань приблизно 1 км. Повернувшись до будинку ОСОБА_30 , продовжили вживати спиртні напої. Приблизно через годину ОСОБА_55 пішов, перед уходом «спав за столом». В цей час автомобіль залишався біля дороги. Також свідок пояснив, що в той день жодних конфліктних ситуацій не виникало, особливо п`яним ніхто не був, всі поводили себе адекватно. Пізно ввечері, приблизно через 3 годи після уходу ОСОБА_7 , йому зателефонував ОСОБА_46 та попросив подивитись в машині чи є там його рушниця. В машині рушниці не було, але був патрон, який випав на підлогу, коли ОСОБА_25 розряджав зброю в машині в селі Михайлівка, який працівники поліції чомусь не вилучили, куди потім патрон подівся невідомо. Після телефонного дзвінка ОСОБА_25 до ОСОБА_30 приїхали працівники поліції та забрали всіх до відділку. Того дня ОСОБА_25 був одягнений у стандартний камуфляжний одяг та невисокі чоботи. Камуфляж ОСОБА_7 та ОСОБА_25 відрізнявся, у ОСОБА_7 одяг був темніший та мав дрібніший малюнок, пікселі. У ОСОБА_7 43-44 розмір взуття.

- показами неповнолітнього свідка ОСОБА_17 , 2007 року народження, яка в суді першої інстанції, будучи допитана в судовому засіданні за участі психолога ОСОБА_63 та законного представника ОСОБА_10 ,с уду пояснила, що 20.12.2020, приблизно о 20 годині, вона була зі своїми батьками та бабусею вдома в АДРЕСА_2 . ОСОБА_64 була у батьківській кімнаті, тато - у вітальні, бабуся - у своїй кімнаті. ОСОБА_65 кімната в будинку знаходиться в самому кутку, вихід з ванної кімнати веде до коридора, з якого можна попасти в кімнату, в якій була її мама. З кімнати, в якій була мама, є три виходи, в тому числі й до кімнати, де був тато. Перебуваючи у ванній кімнаті, вона почула дуже голосний звук, схожий на вибух, вибігла з ванної та побачила в дверях до кімнати, де був тато, високого чоловіка у військовій формі (камуфляжі), в балаклаві (видно тільки очі) зі зброєю в руках. В цей час в кімнаті, де був тато, працював телевізор та горіли вогники на ялинці. Цього освітлення достатньо було для того, щоб зрозуміти, що відбувалось у будинку. Мама в цей час була на ліжку. Через певний час ця особа вистрілила у її маму і вона вдруге почула голосний звук. Після пострілу вони з мамою закричали, розмов ніяких не було. Особа, яка стріляла, нічого не говорила. Він вистрілив та розвернувся до кімнати, де був тато, і вона побачила ще одну зброю, яка була одягнена через плече, друга зброя була в руках. Потім мама почала штовхати її в дитячу кімнату і сказала тікати, але вона не хотіла. Свідок вилізла з будинку через вікно, а мама залишилась в її кімнаті. Вона оббігла хату та вирішила побігти до сусідки, перелізла через паркан. Стукала до сусідки, яка довго не відчиняла. Попросила телефон, зателефонувала родичам, викликала «швидку» та поліцію. Через деякий час, прийшовши до свого будинку, побачила багато поліції, «швидку». Переконалась, що батько живий, біля мами було багато крові та вона була непритомна. Біля будинку є город, на город в той день не вибігала. Через день приїздили працівники поліції до них додому, що робили не пам`ятає. Поліцейські надавали їй речі, в які була вдягнена особа, що здійснювала постріли в їх будинку, для впізнання. Вона впізнала один комплект одягу, не сумнівалась, була впевнена у своєму виборі. Під час судового засідання свідку продемонстровано 4 фотознімки речей з додатку до протоколу пред`явлення речей для впізнання (том.3 а.п.187-188), яка вказала на фото № 3, де зображена камуфляжна форма виявлена в пральній машинці в кімнаті будинку по АДРЕСА_1 . Свідок також пояснила, що прийшли в поліцію з бабусею ОСОБА_66 на впізнання. Їй показали фото речей, а потім провели в іншу кімнату та показали 2 комплекти камуфляжної форми наживо, оскільки фото одягу могло відрізнятись від оригіналу. Фото речей, які потрібно було впізнавати їм показували разом з бабусею, яка також була на впізнанні. Спочатку показували свідку, а потім бабусі, бабуся впізнавала речі в її присутності. Свідок впізнала одяг, в який був одягнутий нападник по кольору, впевнена, що вказаний одяг мав забарвлення з відтінками зеленого кольору;

- показами свідка ОСОБА_67 , який в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду пояснив, що обвинуваченого та потерпілих знає, стосунків з ними не підтримує. Осінню 2020 року, ввечері його було залучено у якості понятого, точну адресу не знає, у селі Логвин. Приблизно об 23 годині, з іншим понятим ОСОБА_68 та працівниками поліції приїхали до будинку ОСОБА_7 , інші працівники поліції вже перебували біля будинку ОСОБА_7 , всі разом зайшли у двір. ОСОБА_69 ( ОСОБА_50 ) у цей час перебував в туалеті, що надворі. Потім працівники поліції з цього туалету (вигрібної ями) дістали берци темно-коричневого чи темно-зеленого кольору, інше взуття ОСОБА_7 не оглядалось та не вилучалось. Потім в будинку працівники поліції складали протоколи та проводили обшук. ОСОБА_69 перебував на місці події весь час. При обшуку в будинку працівники поліції вилучили патрони та одну одиницю нарізної зброї. Під час слідчої дії не відлучався з місця події, був з початку і до кінця. Працівники поліції зачитували протоколи, складені за результатами проведення слідчих дій, в присутності нього, ОСОБА_70 , ОСОБА_7 . Чи вилучався з будинку ОСОБА_7 будь- який одяг, не пам`ятає. Того дня свідок був у селі Логвин на полюванні, спиртні напої не вживав, і після його закінчення хтось повідомив, що в селі в когось стріляли, вважаючи, що це міг бути один з мисливців, він та ще декілька мисливців поїхали на місце події - до будинку потерпілих приблизно о 20-21 годині вечора, там також був і ОСОБА_71 , перебували там близько 1,5 години. Потім поїхали на автомобілі до будинку ОСОБА_7 , тому що сказали, що це він міг стріляти в потерпілих. Слідча ОСОБА_72 є його знайомою, вона запросила його бути понятим, коли вже був біля будинку ОСОБА_7 . В будинок Гальчинського заходив разом з працівниками поліції та ОСОБА_56 . Під час слідчих дій обвинуачений постійно сидів на кухні. Чи надавав ОСОБА_53 або його дружина дозвіл на обшук усно чи письмово не пам`ятає. Як він пам`ятає, спочатку проводились слідчі дії в туалеті, а потім пішли до хати. Свідка ОСОБА_25 знає, чи був він того дня біля будинку ОСОБА_7 не пам`ятає. Під час слідчих дій слідча знімала на телефон, чи велась відеозйомка на відеокамеру не пам`ятає, на кухні знімав працівник поліції. На кухні справа на стільчику сидів ОСОБА_69 , чи є в кухні пральна машина не пам`ятає. Вилучили балаклаву, рукавиці та камуфльовану форму, звідки дістали не пам`ятає. Всі події відбувались на кухні, патрони вилучили в іншій кімнаті.

Під час судового засідання суду першої інстанції свідку продемонстровано відеозапис з матеріалів кримінального провадження огляду місця події від 21.12.2020 (том 4, а.п.146-147), після перегляду якого, свідок повідомив, що речі, які вилучено під час слідчої дії, знайдено до того як понятих було покликано в будинок, також зауважив, що не пам`ятає в точності подій через те, що минуло багато часу, окрім цього переніс інсульт;

- показами свідка ОСОБА_16 , яка в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду показала, що потерпіла ОСОБА_10 є її донькою. Будинок, в якому їхня родина проживає останні 20 років, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить свідку на праві власності. При вході до будинку є веранда, потім кухня, з кухні вхід до кімнат: центральна, справа її кімната, зліва велика кімната, з якої вхід до дитячої кімнати, там є коридор та ванна кімната. 20.12.2020 приблизно о 20:00 год. дочка ОСОБА_40 , зять ОСОБА_44 та молодша онучка ОСОБА_41 були в своїх кімнатах вдома, старшої онучка вдома не було. Зять ОСОБА_44 був у центральній кімнаті на дивані, був включений телевізор, світилася гірлянда на ялинці, зліва у кімнаті була дочка ОСОБА_40 та внучка ОСОБА_41 . Через деякий час, свідок почула постріл, потім ще один, якийсь незрозумілий звук від своєї дочки, та подумала, що це феєрверк. Під час пострілів, двері до її кімнати були зачинені. Після другого пострілу свідок відчинила двері до своєї кімнати, які відчиняються «від себе». В цей момент людина, яка здійснювала постріли, тримала ручку дверей до її кімнати, стоячи до неї обличчям. Двері відчинились неповністю, а саме їй не було видно зятя в кімнаті. Закривши двері, почала кричати та тримала ручку дверей, щоб нападник не зміг їх відчинити, після чого він смикнув двері несильно та побачивши її, опустив рушницю і пішов, відстань між ними в той момент була близько 0,5 м. Світло було ввімкнено в її кімнаті та в кімнаті дочки. Потім вибігла у середню кімнату, в якій праворуч був зять, побачила на ньому кров. Зять сказав бігти до дочки, побачила її ліворуч біля дитячої кімнати, вона лежала вся в крові. Донька сказала, що онучка вилізла через вікно, та побігла на город. Свідок впізнала обвинуваченого за розрізом очей, попри наявність в нього балаклави на обличчі, його тілобудові та ході, в той самий момент не знала тільки його імені та прізвища, знала, що він зять ОСОБА_73 . Раніше свідок часто бачила обвинуваченого, в тому числі і в громадському транспорті, так як працювала соціальним працівником в селі. Одягнений нападник був у плямисту форму темного кольору - коричнево-зелена, широкий малюнок, на руках рукавиці чи щось подібне, взуття не бачила, за спиною була ще якась зброя. Також свідок пояснила, що через декілька днів після події її та онучку викликали до поліції, вони зайшли в актовий зал райвідділу, в якому справа на столі чи стелажі було чотири камуфляжні форми та їй було запропоновано працівниками поліції вказати, в яку з цих форм був одягнений нападник, вона вказала на одну із них, так як дана форма відрізнялась від інших тим, що була темніша та на ній був крупніший малюнок. Потім онучці також було запропоновано впізнати форму, вона не бачила, що показувала онучка. При проведенні впізнання з нею, онучка була в цій же кімнаті, стояла далеко біля дверей. Фотографії та справжня форма співпадали. Після події працівники поліції приїздили неодноразово. Дозвіл на огляд будинку та домоволодіння свідок добровільно надавала декілька разів. Через 2-3 дні після події, перебуваючи на подвір`ї, бачила, як по городу ходять працівники поліції в цивільному одязі, які шукали сліди. Свідок особисто бачила великі сліди від взуття на власному городі. Потім, у другій половині цього ж дня приїхали інші працівники поліції у форменному одязі, запросили понятих, фотографували сліди на землі, знімали відбитки. Працівників поліції, які приїхали приблизно через пів години, в день події 20.12.2020 викликала її сестра з Києва. Їх було 3- 4, було багато понятих та сторонніх осіб, всі були в будинку, слідчі дії проводились годину - півтори, точно не пам`ятає, здійснювалась фото-, відеозйомка. Земельну ділянку сама не оглядала, чи оглядалась земельна ділянка працівниками поліції вночі не пам`ятає. Свідок одразу працівникам поліції вказала, що впізнала в особі нападника зятя ОСОБА_74 ;

- показами свідка ОСОБА_75 , який в суді першої інстанції пояснив, що обвинувачений та потерпілі є його односельчанами. Точної дати та часу події не пам`ятає, була холодна пора року, темна пора доби, знаходився вдома, коли однокласник повідомив, що до потерпілих ОСОБА_76 та ОСОБА_77 хтось зайшов додому та стріляв у них. Спочатку свідок попрямував до будинку потерпілих, де були «швидка» та поліція, побувши там не більше 30 хвилин, поїхав за працівниками поліції до будинку обвинуваченого ОСОБА_48 . Крім нього, до будинку обвинуваченого поїхали також поняті ОСОБА_78 та ОСОБА_79 на автомобілі ОСОБА_80 . До будинку ОСОБА_48 приїхали всі разом. На території домоволодіння ОСОБА_7 інших працівників поліції та будь-яких інших осіб не було. Люди з сусідніх вулиць зібрались пізніше. На територію домоволодіння ввійшла слідча та ще кілька працівників поліції, всі інші залишились на вулиці перед подвір`ям. Приблизно 20-30 хвилин знаходились біля подвір`я, після чого вийшла слідча та запросила кілька чоловік бути понятими. Коли свідок з понятими ввійшли до будинку, там була слідча, експерт та ще хтось з працівників поліції, а також ОСОБА_53 . Слідча пояснила понятим, що стався злочин. Обшук в приміщенні проводила слідча ОСОБА_81 , ОСОБА_53 був присутній, сидів на кухні за столом без кайданків, зауважень нікому із працівників поліції не робив. Коли свідок увійшов до будинку, то камуфляжний костюм, балаклава і рукавиці були вийняті з пральної машини, лежали на полу, слідча їх описувала, пояснивши понятим, що ймовірно ці речі були на ОСОБА_82 в момент скоєння злочину, а тому вони вилучаються. Окрім цього, з будинку експертом вилучався АК, який був в кімнаті. При огляді кімнати були присутня слідча, експерт, дружина ОСОБА_7 , сам ОСОБА_55 присутній вже не був. Потім на подвір`ї проводився обшук. Оглядали сараї. Надворі в туалеті виявили берці, в середині яких були напхані шматки цегли. Берці виявила слідча та працівник поліції, свідка попросили дістати їх з вигрібної ями. В туалеті освітлення відсутнє, працівник поліції світив ліхтариком. Колір, розмір берців не пам`ятає, вони були не дуже брудні, у вигрібній ямі один берць стояв, а інший - лежав на боку, ближче до центра вигрібної ями, зі шнурками, не зв`язані між собою, зверху чисті. Обвинувачений при цьому присутній не був. Під час проведення обшуку були присутні поняті ОСОБА_79 та ОСОБА_78 . Коли свідок діставав берці працівники поліції вели відеозйомку, світили ліхтариками. Де в цей час були поняті ОСОБА_79 та ОСОБА_78 не пам`ятає. При ньому берці не упаковували. Після того як дістав берці, покинув місце події. Гальчинський покинув місце події до завершення проведення слідчих дій, його вивели з території домоволодіння працівники поліції. На якій підставі та в який момент на ОСОБА_7 одягнули кайданки не пам`ятає. Будь-яких документів за результатами проведення слідчих дій не підписував, на допити його нікуди не викликали. Обвинувачений під час обшуку був спокійний, його дружина також не виказувала ніяких заперечень щодо дій працівників поліції. ОСОБА_55 має камуфляжний одяг та берці, оскільки є мисливцем. Огляд за місцем проживання ОСОБА_7 проходив приблизно півтори-дві години. Конфліктних ситуацій з ОСОБА_83 у нього не було. Свідку в судовому засіданні суду першої інстанції продемонстровано фото берців, на що останній вказав, що берці схожі на ті, які він особисто діставав на прохання працівників поліції з вигрібної ями вуличного туалету.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події з ілюстраційною таблицею, згідно з яким встановлено, що огляд проводився з 21:00 год. 20.12.2020 до 00:30 год. 21.12.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності двох понятих та за участю власника ОСОБА_16 , із застосуванням технічних засобів фіксації фотокамери марки «Canon» із змінним носієм інформації, в ході якого слідчим виявлено та вилучено дві гільзи, які кожна окремо, поміщені до спецпакету SUD №1126217, SUD №1126226, 9 фрагментів шротового заряду, які поміщено до спецпакету SUD № 1126225, 2 фрагменти картечі, які поміщено до спецпакету SUD № 1126218, марлевий тампон зі змивами плям РБК, який поміщено до паперового конверту (том 3 а.п. 5-35). Даним протоколом підтверджується безпосередньо факт настання події кримінального правопорушення, а саме місце вчинення кримінального правопорушення, його обставини, у тому числі й щодо наслідків, які настали в результаті посягання на життя двох потерпілих;

- висновком експерта №СЕ-19/111-21/1584-МРВ від 22.01.2020 з ілюстративною фототаблицею, згідно якого встановлено, що наданому на дослідження марлевому тампоні, яким було зроблено змив з правої руки ОСОБА_7 виявлено дифеніламін (який використовується, як стабілізатор нітроцелюлозних порохів), що може свідчить про наявність слідів продуктів пострілу. На наданому на дослідження марлевому тампоні, яким було зроблено змив з лівої руки ОСОБА_7 - слідів продуктів пострілу не виявлено. В межах чутливості використаних методів дослідження (том 3 а.п.89-94);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01.02.2021, марлеві тампони зі змивами з обох рук підозрюваного ОСОБА_7 , які разом із первинним пакуванням зберігаються в спецпакеті №EXP 0402748 - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні (том 3 а.п.96-98);

- висновком експерта №СЕ-19/111-21/1574-БЛ від 22.01.2020 встановлено: 1. 2 (дві) гільзи з упакувань «SUD116217» та «SUD1126226» надані на дослідження до боєприпасів вогнепальної зброї не належать - є частинами (стріляними гільзами) мисливських рушничних патронів 12 калібру. 2. 3 (три) гільзи з упакування «SUD2106946» надані на дослідження до боєприпасів вогнепальної зброї не належать - є частинами (стріляними гільзами) мисливських рушничних патронів 12 калібру. 3. 2 (дві) гільзи з упакувань «SUD116217» та «SUD1126226» надані на дослідження виготовлені промисловим способом. 4. 3 (три) гільзи з упакування «SUD2106946» надані на дослідження виготовлені промисловим способом. 5. 2 (дві) надані на дослідження гільзи з упакувань «SUD116217» та «SUD1126226» (вилучених за адресою: АДРЕСА_2 ) та 3 (три) гільзи надані на дослідження гільзи з упакування «SUD2106946» (вилучених за адресою: АДРЕСА_3 ) стріляні з одного екземпляру зброї. 6.Дані фрагменти є ймовірно метальним снарядом (шротом та картеччю), мисливського патрону 12 калібру. 7.Визначити спосіб виготовлення наданих на дослідження предметів не представилось можливим, у зв`язку з відсутність буди-яких маркувальних позначень. 8.Надані на дослідження метальні снаряди (шрот 4,8 мм та картеч діаметром 9 мм) ймовірно могли скласти складову частину метального снаряду патронів 12 калібру, частинами яких є надані на дослідження дві гільзі, вилучені під час огляду місця події в АДРЕСА_2 , про що свідчать маркувальні позначення на трубках гільз (том 3 а.п.99-108);

- висновком експерта №54 від 19.04.2021 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено діагноз: вогнепальний відкритий зламковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків з пошкодженням стегнового нерву. Вогнепальні рвані рани лівої гомілки та лівого плеча, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Описані тілесні ушкодження виникають від дії вогнепальної зброї. По даних медичної документації, описані тілесні ушкодження утворились 20.12.2020 року. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 могла отримати дані тілесні ушкодження за обставин вказаних в постанові слідчого. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних рваних ран лівої гомілки та лівого плеча - відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепального відкритого зламкового перелома нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків з пошкодженням стегнового нерву. Кількість точок прикладання сили - одна. (том 3 а.п. 85-86);

- висновком експерта №55 від 19.04.2021 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено діагноз: вогнепальні рвані рани правого плеча з пошкодженням м`язу біцепса та променевого нерву. Вогнепальні непроникаючі рвані рани грудної клітки. Після травматична невропатія правого променевого нерву. Описані тілесні ушкодження виникають від дії вогнепальної зброї. По даних медичної

документації, описані тілесні ушкодження утворились 20.12.2020 року. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 міг отримати дані тілесні ушкодження за обставин вказаних в постанові слідчого. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних рваних ран правого плеча з пошкодженням м`язу біцепса та променевого нерву та після травматична невропатія правого променевого нерву - відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як викликають довготривалий розлад здоров`я. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних непроникаючих рваних ран грудної клітки - відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Кількість точок прикладання сили - одна (том 3 а.п. 87-88);

- протоколом огляду місця події з ілюстраційною таблицею, згідно з яким встановлено, що огляд проводився 21.12.2020 з 01:07 до 01:45 за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності двох понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації фотокамери марки «Canon» та відеокамери марки «Sony», в ході якого слідчим виявлено та вилучено: з приміщення кухні - камуфляжні штани, камуфляжну куртку, чорні рукавиці (2 шт.), балаклаву темно-зеленого кольору, які поміщено до спецпакету №7285328, з приміщення кімнати №1 - куртку камуфляжну- патронташ з вмістом патронів 18 шт., 6 патронів-картечі, 12 набоїв з маркуванням «RIO AMMO 12 GA», 8 набоїв з написом «TAKHO12 UKRAINE», 2 шт. з написом «12», які поміщено до спецпакету №7285325, предмет, ззовні схожий на автомат, з маркуванням АКС МП-УОС з магазином з вмістом патронів в кількості 19 шт., який поміщено до чохла зеленого кольору, який опечатано биркою 31 з підписами учасників, мисливську рушницю МЦ 21/12, яку поміщено до чохла чорного кольору та опечатано биркою №2 з підписами учасників, дозвіл № 785 на ім`я ОСОБА_7 , дозвіл № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_7 , які поміщено до спецпакету №SUD№1126222, камуфляжні штани та куртку зеленого кольору, які поміщено до спецпакету №7285326 та берці чорного кольору, які поміщено до картонної коробки на яку наклеєно бирку №3 з підписами учасників та пояснювальним написом, розмір берців на підошві 44 розміру, в середині яких знаходяться уламки цегли (том 3 а.п. 45-63);

- ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Київської області від 21.12.2020 про надання дозволу на проведення обшуку житлового будинку, який проведений на підставі ч.3 ст.233 КПК України, в частині законності проведення обшуку (том 3 а.п.233-235);

- ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Київської області від 22.12.2020 якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час огляду 21.12.2020 місця події (домоволодіння), яке розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в частині законності накладення арешту на тимчасове вилучення майна (том 3 а.п.64-67).

Дії ОСОБА_7 колегія суддів кваліфікує за ч.3 ст.15 п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене з хуліганських мотивів.

Відтак, колегія суддів, дослідивши та перевіривши докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, допитавши потерпілих, обвинуваченого, свідків, повторно дослідивши матеріали провадження в своїй сукупності приходить до висновку, що органами досудового розслідування винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину доведена в повному обсязі.

При ухваленні виправдувального вироку місцевий суд визнав недопустимими наступні докази: протокол огляду місця події з ілюстративною таблицею від 21.12.2020, згідно якого 21.12.2020, у період часу з 01:07 по 01:45, проводився огляд за адресою: АДРЕСА_1 (за місцем проживання обвинуваченого), в присутності двох понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації фотокамери марки «Canon» та відеокамери марки «Sony», в ході якого слідчим виявлено та вилучено: з приміщення кухні - камуфляжні штани, камуфляжну куртку, чорні рукавиці (2 шт.), балаклаву темно-зеленого кольору, з приміщення кімнати №1 - куртку камуфляжну-патронташ з вмістом патронів 18 шт., 6 патронів-картечі, 12 набоїв з маркуванням «RIO AMMO 12 GA», 8 набоїв з написом «TAKHO12 UKRAINE», 2 шт. з написом «12», предмет, ззовні схожий на автомат, з маркуванням АКС МП-УОС з магазином з вмістом патронів в кількості 19 шт., мисливську рушницю МЦ 21/12, дозвіл № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7 , дозвіл № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_7 , камуфляжні штани та куртку зеленого кольору, берці чорного кольору 44 розміру, в середині яких знаходяться уламки цегли. Однією з підстав визнання вищевказаного доказу (протоколу огляду місця події) недопустимим, стало твердження суду про відсутність будь яких даних, які б стали підставою для його проведення саме за вищевказаною адресою, тим самим не на місці події кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до хибного висновку про відсутність будь-яких даних, які б стали підставою для його проведення за вищевказаною адресою, тобто не на місці події кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України - здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).

Для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути, серед іншого, вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей. Проведенню вищевказаної слідчої дії, передувало проведення огляду місця події кримінального правопорушення за місцем проживання самих потерпілих (протокол огляду від 20-21.12.2020) і встановлення першочергових обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема і кола його учасників, оскільки повідомлення про його вчинення надійшло до органу досудового розслідування значно раніше.

Верховним судом України (Постанова від 05.09.2019, справа № 518/203/17), сформована правова позиція щодо можливості проведення огляду місця події не за місцем вчиненням кримінального правопорушення, з метою перевірки інформації та з`ясування події, що відбулася. Також у зазначеній правовій позиції Верховним судом України вказано, що огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. За таких обставин, лише проведення органом досудового розслідування огляду місця події не за місцем вчинення кримінального правопорушення не може слугувати підставою для визнання його недопустимим.

Крім цього, при визнанні вищезазначеного доказу (протоколу огляду місця події) недопустимим, суд першої інстанції прийшов до хибного твердження щодо проведення органом досудового розслідування під виглядом огляду місця події іншої слідчої (розшукової) дії, а саме обшуку, і відповідно порушення органом досудового розслідування вимог КПК України під час проведення вказаної слідчої дії.

Так, частиною 1 статті 233 КПК України передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Питання добровільної згоди було предметом розгляду Верховним судом України (Постанова від 08.12.2020) у справі № 311/1222/17, за результатами розгляду якої суд зазначив, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє (є власником чи користується на праві оренди іншому праві оплатного чи безоплатного передання у користування та володіння), за умови, що було дотримано процесуальних гарантій, які забезпечували здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. При цьому надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Окрім цього, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України - слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Частиною 2 ст. 207 КПК України передбачено, що кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статтях 482 і 482-2 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до протоколу затримання ОСОБА_7 від 21.12.2020 - останнього фактично затримано 20.12.2020 о 23-15 годині за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ), що також узгоджується з показанням інших осіб та самого обвинуваченого.

Затримання ОСОБА_7 відбувалося шляхом проникнення до його місця проживання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та проведення за його місцем проживання відповідних слідчих дій.

У такому випадку слідчий був зобов`язаний, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, що і було зроблено відповідно - легалізовано проникнення та надано дозвіл на проведення обшуку ухвалою слідчого судді Володарського районного суду Київської області від 21.12.2020. За таких обставин, орган досудового розслідування вживав всіх передбачених кримінальним процесуальним законодавством України заходів, спрямованих на дотримання процесуальних прав учасників кримінального провадження та виконання вимог КПК України.

Верховний суд України, у своїй Постанові від 28.09.2023 (справа №177/225/21) також зазначив, що не у всіх випадках порушення правил КПК України під час реалізації повноважень щодо проведення обшуку - вважаються істотними.

Тому окремі незначні недоліки вказані судом першої інстанції у своєму рішенні з цього питання, не могли слугувати визнанню зазначеного доказу недопустимим. При цьому, визнання судом першої інстанції вищевказаного доказу недопустимим і як наслідок не взяття до уваги доказів, які могли істотно вплинути на висновки - призвело до фактично визнання інших доказів, які беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині - недопустимими, оскільки судом безпідставно застосовано доктрину «плодів отруйного дерева» до інших похідних доказів.

Окрім цього, судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими і протоколи пред`явлення речей для впізнання від 21.12.2020 за участю свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які теж перебували на місці події в момент вчинення кримінального правопорушення), де в ході проведення вказаних слідчих дій свідки впізнали камуфляжний одяг по фотознімках, в який була одягнена особа, яка вчиняла злочин за їх місцем проживання 20 грудня 2020 року. І саме такий камуфляжний одяг був вилучений за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 . При цьому, суд першої інстанції також не аргументовано прийшов до висновку, що вищезазначені протоколи пред`явлення речей для впізнання від 21.12.2020, в силу ст. 86 КПК України, є недопустимими, оскільки органом досудового розслідування порушений порядок, передбачений ст. 229 КПК України, під час їх проведення, а саме не забезпечено кількості фотознімків однорідних речей одного виду не менше трьох.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 КПК України річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Натомість, як вбачається з досліджених протоколів пред`явлення речей для впізнання від 21.12.2020 свідкам було пред`явлено фотознімки чотирьох однорідних речей одного виду, а саме камуфляжного одягу, які за своєю структурою, приналежністю, кольорах не мали різких відмінностей у зовнішньому вигляді. За таких обставин твердження суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими. Також, судом також безпідставно визнано недопустимими відеозапис (додаток до протоколу огляду від 21.12.2020) на якому зафіксовано проведення вказаної слідчої дії та вилучення відповідних речових доказів, а також самих речових доказів (берци, камуфляжний одяг), які були дослідженні в судовому засіданні, оскільки визнання їх не допустимими аргументовано лише доктриною «плодів отруйного дерева».

Також, колегія суддів критично ставиться до висновку суду першої інстанції щодо неврахування показань свідка ОСОБА_16 , яка перебувала на місці події в день вчинення кримінального правопорушення, та будучи допитаною безпосередньо в судовому засіданні вказала, що впізнала особу, яка вчиняла кримінальне правопорушення, а саме ОСОБА_7 , що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції застосував різний підхід до оцінки окремих доказів: критично щодо показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в ході судового допиту зазначили, що їм, в ході впізнання речей та фотознімків було пред`явлено 4 фотознімка куртки та штанів, і вони впевнено впізнали одяг, який був на нападнику 20.12.2020 за кольором та малюнком та не мав різких відмінностей. Свідок ОСОБА_84 зазначила, що вона з 4 комплектів наданого одягу впізнала ті ж штани та куртку, що впізнала на фотографіях. Разом з тим, суд першої інстанції зробив висновок, що свідкам було надано для впізнання лише 2 фотознімка.

Також суд першої інстанції вказав, що показання неповнолітнього свідка ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_16 , які в ході судового слідства показали, що особа, яка здійснила постріли із зброї схожої на мисливську 20.12.2020 за місцем їх проживання, була міцної статури, висока, одягнена у камуфльований одяг, обличчя прикрите балаклавою темного кольору, мала рукавиці з обрізаними пальцями, на спині якої знаходився автомат поверх одягу, схожа за антропометричними даними на обвинуваченого ОСОБА_7 , беззаперечно не вказує на ОСОБА_7 , як на особу, що вчинила злочин. Крім того, суд зазначив, що показань свідка ОСОБА_16 , яка зазначала, що остання впізнала в особі нападника ОСОБА_7 за розрізом очей та ходою, оскільки знала обвинуваченого та раніше його бачила, недостатньо для доведеності вини ОСОБА_7 оскільки стороною обвинувачення у законний спосіб не проведено слідчих дій, в результаті яких беззаперечно встановлено, що свідок може в обставинах, що склалися, ідентифікувати особу лише за розрізом очей та ходою. У судовому засіданні свідок не описала конкретно ті ознаки, які можуть виділили ОСОБА_7 серед інших високих, міцної статури, одягнених в камуфльований одяг осіб, лице яких закрито балаклавою. Не вказала вона і на ознаки ходи ОСОБА_7 , які виділяють його серед інших осіб. Суд першої інстанції вважає недостатнім спиратися на показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , неповнолітнього свідка ОСОБА_17 як непрямі докази та на показання свідка ОСОБА_16 , як на прямий доказ, для визнання винуватим обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні даного злочину, крім того, свідок ОСОБА_16 заінтересована особа, оскільки є матір`ю потерпілої ОСОБА_10 та тещею ОСОБА_9 .

Колегія суддів не може погодитися з даною позицією суду першої інстанції. Так потерпілий ОСОБА_9 під час допиту в суді вказав, що він впізнав обвинуваченого за зростом та статурою і він (потерпілий) впевнений, що нападником був саме ОСОБА_7 . Крім того, суд не взяв до уваги показання потерпілого про те, що як йому відомо, автоматична зброя в районі їх проживання є лише у обвинуваченого. Як відомо потерпілому, ця зброя є наградною.

Крім того, суд першої інстанції відкинув показання свідка ОСОБА_16 , яка впевнено та беззаперечно вказала, що впізнала обвинуваченого в момент скоєння ним злочину, так як раніше неодноразово зустрічала його в селі Логвин, коли працювала соціальним працівником та приходила по роботі до будинку подружжя, яке проживає напроти будинку де мешкає обвинувачений. Вона не знала його прізвища, але знала, що він зять її знайомої ОСОБА_73 . Тому, незважаючи на те, що обвинувачений був у балаклаві вона його зразу впізнала по очам та по статурі. Не можуть бути прийнятими до уваги колегії суддів посилання суду першої інстанції на те, що свідок ОСОБА_16 є заінтересованою особою, оскільки вона є матір`ю потерпілої ОСОБА_10 та тещею ОСОБА_9 . Потерпілі, обвинувачений та свідок ОСОБА_16 в ході судового слідства в суді першої інстанції показали, що раніше знайомі не були, тобто між ними відсутні будь які стосунки, в т. ч. неприязні. Виходячи з наведеного у свідка ОСОБА_16 не вбачається зацікавленості в тому, щоб оговорити ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції зазначає, що під час затримання обвинуваченого ОСОБА_7 у останнього було відібрано змиви з обох рук на марлеві тампони, які були предметом експертного дослідження на предмет продуктів пострілу, за результатами якого встановлено, що на наданому марлевому тампоні, яким було зроблено змив з правої руки виявлено дифеніламін (який використовується, як стабілізатор нітроцелюлозних порохів), що може свідчити про наявність слідів продуктів пострілу (висновок експерта №СЕ-19/111-21/1584-МРВ, том 3 а.п.89-92). Суд зауважує, що даний висновок експерта є вірогідним, тобто не є категоричним, є припущенням і може бути врахований за умови доведеності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 на місці вчинення злочину у сукупності з іншими належними і допустимими доказами, які б узгоджувалися між собою. Версія обвинуваченого про те, що в день події 20.12.2020 року останній споряджав набої до мисливської зброї, які виготовлює власноручно, внаслідок чого могли залишитися сліди дифеніламіну, залишилась неспростована стороною обвинувачення будь-якими доказами.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних причин. Так, під час допиту в суді обвинувачений зазначив, що перед полюванням він споряджав набої до своєї мисливської рушниці (яку на полювання не взяв). Однак, під час полювання 20.12.2020 р. він не здійснив жодного пострілу зі своєї зброї (карабіну АКС 7,62), дану обставину підтвердив свідок ОСОБА_21 , який полював разом з обвинуваченим. Тож, виходячи з наведеного суд першої інстанції відкинув даний доказ, залишивши поза увагою те, що згідно висновку експерта від 22.01.2020 №СЕ-19/111-21/1584-МРВ на правій руці обвинуваченого виявлено сліди продуктів саме пострілу, а не просто сліди пороху, щона думку колегії суддів узгоджується з показами потерпілих та свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 . Також колегія судді не погоджується з висновком суду про те, що даний висновок експерта є вірогідним, тобто не є категоричним, є припущенням, оскільки експерт чітко зазначив, що на наданому марлевому тампоні, яким було зроблено змив з правої руки обвинуваченого виявлено дифеніламін (який використовується, як стабілізатор нітроцелюлозних порохів).

Суд першої інстанції заначив, що органами досудового слідства не проводилася криміналістична експертиза з метою порівняння складу слідів продуктів пострілу, виявлених на руках обвинуваченого і на тілах потерпілих. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно Висновоку експерта №54 від 19.04.2021 року, у потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено діагноз: вогнепальний відкритий зламковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків з пошкодженням стегнового нерву. Вогнепальні рвані рани лівої гомілки та лівого плеча, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Описані тілесні ушкодження виникають від дії вогнепальної зброї. По даних медичної документації, описані тілесні ушкодження утворились 20.12.2020 року. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 могла отримати дані тілесні ушкодження за обставин вказаних в постанові слідчого. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних

рваних ран лівої гомілки та лівого плеча - відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепального відкритого зламкового перелома нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків з пошкодженням стегнового нерву. Кількість точок прикладання сили - одна. (том 3 а.п. 85-86), згідно Висновку експерта №55 від 19.04.2021 року, у потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено діагноз: вогнепальні рвані рани правого плеча з пошкодженням м`язу біцепса та променевого нерву. Вогнепальні непроникаючі рвані рани грудної клітки. Післятравматична невропатія правого променевого нерву. Описані тілесні ушкодження виникають від дії вогнепальної зброї. По даних медичної документації, описані тілесні ушкодження утворились 20.12.2020 року. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 міг отримати дані тілесні ушкодження за обставин вказаних в постанові слідчого. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних рваних ран правого плеча з пошкодженням м`язу біцепса та променевого нерву та післятравматична невропатія правого променевого нерву - відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як викликають довготривалий розлад здоров`я. Описані тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних непроникаючих рваних ран грудної клітки - відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Кількість точок прикладання сили - одна. (том 3 а.п. 87-88).

Однак, згідно даних експертиз, на тілах потерпілих не було виявлено жодних ознак наявності опіків чи залишку пороху внаслідок завдання вогнепальних поранень. Тому посилання суду першої інстанції на те, що не була проведена криміналістична експертиза з метою порівняння складу слідів продуктів пострілу виявлених на руках обвинуваченого і на тілах потерпілих не має жодних процесуальних підстав.

Суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , які не являються родичами потерпілих та відповідно не є зацікавленими особами, які вказали, що ОСОБА_7 на полюванні 20.12.2020 мав балаклаву, що узгоджується з показаннями потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , і доводить неправдивість показань обвинуваченого про те, що він на полювання був без балаклави.

За вказаних обставин, місцевий суд належно не виконав завдань кримінального провадження відповідно до приписів ст. 2 КПК, а ухвалений вирок не відповідає вимогам статті 374 КПК України.

Колегія суддів перевіривши та дослідивши докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 1,7 ч. 2 ст. 115 КК України.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом.

Крім того колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27 березня 2025 року про те, що різний підхід до оцінки окремих доказів, необґрунтованість та безпідставність визнання доказів недопустимими призвели до порушення процесуального закону і як наслідок до передчасного виправдання ОСОБА_7 в інкримінованому діянні.

Дії ОСОБА_7 колегія суддів кваліфікує за ч. 3 ст. 15 п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене з хуліганських мотивів.

Відповідно до вимог ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів знаходить обгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку про необхідність скасування виправдувального вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року та ухвалення апеляційним судом обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 , яким визнати останнього винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Цивільний позов в матеріалах кримінального провадження не заявлений.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення експертиз стягнути з ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу начальника Володарського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 - задовольнити.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 в ході звернення вироку до виконання.

Зарахувати у строк призначеного покарання строк тримання під вартою з 22 грудня 2020 року по 23 червня 2022 року включно.

Зарахувати у строк призначеного покарання цілодобовий домашній арешт з 23 червня 2022 року по 05 березня 2024 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, тобто 6 (шість) місяців 27 (двадцять сім) днів.

Речові докази:

- марлеві тампони зі змивами з обох рук підозрюваного ОСОБА_7 , які разом із первинним пакуванням зберігаються в спецпакеті №EXP 0402748, що відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01.02.2021, зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (Володарського відділення поліції - в смт Володарка Київської області по вул. Миру, 25А) - знищити;

- три гільзи та одинадцять фрагментів метального снаряду, що зберігаються у спецпакеті № 4090568, який відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 01.02.2021, зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (Володарського відділення поліції - в смт Володарка Київської області по вул. Миру, 25А) - знищити;

- зразок букального епітелію потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який знаходиться у спецпакеті №2298444, зразок букального епітелію потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться у спецпакеті №2298443, які відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.03.2021, зберігаються в камері схову речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити;

- зразок букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який знаходиться у спецпакеті № 2298442, що відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.03.2021, зберігаються в камері схову речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - знищити;

- берци чорного кольору, які з первинним упакуванням містяться в спецпакеті №ЕХР0471805, що відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11.05.2021, зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (Володарського відділення поліції - в смт Володарка Київської області по вул. Миру, 25А) - знищити;

- одяг ОСОБА_7 , що зберігається у спецпакеті для речових доказів № 2061983, що відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06.03.2021, зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (Володарського відділення поліції - в смт Володарка Київської області по вул. Миру, 25А) - знищити.

- гладкоствольну рушницю моделі «MЦ21-12», №7565, в чохлі чорного кольору, з коричневою застібкою та ручкою, що знаходиться в прозорому пакеті, опечатаному пломбою № 7575767, що відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06.03.2021, зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (Володарського відділення поліції - в смт Володарка Київської області по вул. Миру, 25А) - передати органу дозвільної системи для знищення.

Квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 2 від 01.02.2021, квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 3 від 01.02.2021, квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 5 від 18.03.2021, квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 4 від 18.03.2021, квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 4 від 11.05.2021, квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 3 від 06.03.2021, квитанцію про прийняття на зберігання речових доказів № 3 від 06.03.2021 та інші квитанції, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із ОСОБА_7 процесуальні витрати в кримінальному провадженні на користь держави за проведення експертиз:

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/1584-МРВ від 22.01.2020 у сумі 1307,60 грн (одна тисяча триста сім гривень шістдесят копійок),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/1574-БЛ від 22.01.2020 у сумі 2 615,20 грн (дві тисячі шістсот п`ятнадцять гривень двадцять копійок),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/18986-ТР від 30.04.2021 у сумі 2 745,92 грн (дві тисячі сімсот сорок п`ять гривень дев`яносто дві копійки),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/1609-Б від 25.02.2021 у сумі 1 148,83 грн (одна тисяча сто сорок вісім гривень вісімдесят три копійки),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/1606-Б від 26.02.2021 у сумі 1 080,11 грн (одна тисяча вісімдесят гривень одинадцять копійок),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/1603-Б від 26.02.2021 у сумі 1080,11 грн (одна тисяча вісімдесят гривень одинадцять копійок),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/1593-Б від 29.03.2021 у сумі 1 865,46 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять гривень сорок шість копійок),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/2703-БЛ від 22.01.2021 у сумі 1 144,15 грн (одна тисяча сто сорок чотири гривні п`ятнадцять копійок),

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/2474-МРВ від 25.02.2021 у сумі 1307,60 грн (одна тисяча триста сім гривень шістдесят копійок),

всього в сумі 14 294,98 грн (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто чотири гривні дев`яносто вісім копійок).

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.

Судді ____________________ ___________________ _____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4