Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 16 липня 2026 р.
Справа: №600/2081/26-а
Суддя: Наталія БАРГАМІНА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2026 року Чернігів Справа № 600/2081/26-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби за період з 07.05.2022 року по 24.12.2025 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки проведення остаточного розрахунку, починаючи з грудня 2025 року по день фактичної виплати належних сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби (а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення та виплат), встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період проходження служби з 07.05.2022 року по 11.08.2025 року (а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення та виплат) встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби. Також в порушення вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” в спірний період не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав на те, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Вказує, що при цьому застосований відповідачем порядок не призвів до зменшення розміру виплати позивача. За Порядком №460 при 43 повних календарних місяцях служби розмір допомоги становить 172 відсотки місячного грошового забезпечення (4 відсотки * 43 місяці). Натомість формула, на якій наполягає Позивач, — 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби — за наявності 3 повних календарних років служби становила б 150 відсотків місячного грошового забезпечення. Отже, фактично виплата, здійснена за спеціальним порядком для мобілізованих військовослужбовців, є більшою за розмір, який випливає з розрахункової формули, запропонованої самим позивачем. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про недоплату або порушення прав позивача в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказує, що вимоги позивача щодо того, що відповідачем невірно здійснювалася індексація грошового забезпечення є безпідставними та необґрунтованими
Відповідачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що доводи відповідача є юридично неспроможними, доказово непідтвердженими та такими, що спрямовані не на спростування суті позовних вимог, а на формальне уникнення відповідачем виконання обов`язку щодо належного нарахування та виплати грошового забезпечення, індексації, одноразової грошової допомоги та остаточного розрахунку при звільненні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 № 373 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 24.12.2025. Наказано виплатити грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (за 43 повні календарні місяці служби), але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно карток особового рахунку позивача, останньому в спірний період виплачувалась поточна індексація з травня 2022 року по грудень 2022 року, з серпня 2024 року по грудень 2024 року, з липня 2025 року по серпень 2025 року. При цьому, судом враховано, що виплати, вказані в картках, виконані за попередній місяць. Розмір виплаченої вихідної допомоги становить 38128,41 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
У силу частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 15 Закону України від 20.11.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Так, пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема за станом здоров`я.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 №373 позивача було звільнено з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Разом з тим, абзацом двадцять четвертим підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги, право на отримання якої в військовослужбовця не виникло при попередньому звільненні, нерозривно пов`язано з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошова допомога за який обчислюється в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби (п. 1 Порядку № 460).
Як слідує із матеріалів справи, позивачу нараховано та виплачено відповідачем одноразова грошова допомога у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення (172% місячного грошового забезпечення за 43 повних місяці служби), що відповідає вимогам Порядку №460.
При цьому, у випадку позивача, зважаючи на його вислугу років 3 роки 7 місяців 25 днів, розмір одноразової грошової допомоги, розрахований з 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (172%), є більшим за розмір одноразової грошової допомоги, розрахований, виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (у випадку позивача 150%).
Як вже було встановлено судом, розмір виплаченої вихідної допомоги становить 38128,41 грн (172% від розміру місячного грошового забезпечення за грудень 2025 – 22167,68 грн).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо індексації грошового забезпечення.
Згідно статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами першою та п`ятою статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
В силу частини першої статті 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно частини шостої статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5пункту 4 Порядку №1078).
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704"Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів)врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Так, суд зазначає, що індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.
Як вже зазначалося вище, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103% (абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078).
Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр»).
Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (абзац перший пункту 5 Порядку № 1078).
Відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Системний аналіз вищевказаних норм права свідчить, що сума індексації не нараховується, якщо в місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Водночас, у разі якщо підвищення зарплати відбувається за рахунок інших її складових, наприклад збільшення доплат, надбавок та премій, які не мають разового характеру, але тарифна ставка (оклад) не підвищується, то сума індексації не зменшується на розмір підвищення зарплати. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини ІСЦ порога індексації.
Порядком № 1078 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка).
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у 2023 році.
В свою чергу, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.
Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.
Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 склав - 100,4%; у лютому 2024 - 100,3%; у березні 2024 - 100,5%; у квітні 2024-100,2%; у травні- 2024 100,6%; у червні 2024-102,2%; у липні 2024 - 100,0%; у серпні 2024 -100,6%; у вересні 2024-101,5%; у жовтні 2024 -101,8%; у листопаді2024 -101,9%; у грудні 2024 -101,4% загалом за 2024 -112,0%.
Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі - 103,0% (1.004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).
Згідно довідки про грошове забезпечення позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення в серпні-грудні 2024 року по 130,20 грн шомісяця.
Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індекси споживчих цін протягом спірного періоду у 2025 складав: лютий -100,8%; березень- 101,5 %; квітень -101,7%.
Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.
За даними Держстату ІСЦ за лютий 2025 року становив 100,8 %, за березень 2025 року - 101,5 %, за квітень 2025 року - 100,7 відсотка.
Тобто за лютий - квітень 2025 року ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, становив 103,0 % (1,008*1,015*1,007*100).
Отже право на індексацію у січні - червні 2025 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації (103 %).
Позивачу було нараховано індексацію з липня 2025 року по 133,23 грн щомісяця.
Відтак, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби (а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення та виплат), встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період проходження служби з 07.05.2022 року по 11.08.2025 року (а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення та виплат) встановленого Законами України "Про Державний бюджет України" станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 не підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладені обставини, позовна вимога про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки проведення остаточного розрахунку, починаючи з грудня 2025 року по день фактичної виплати належних сум також задоволенню не підлягає.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, згідно частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 р. N 1-р/2025 частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Водночас, частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на звернення представника позивача до відповідача з адвокатським запитом, на який було надано відповідь листом від 20.01.2026 № 696, строк звернення до суду з даним позовом не є пропущеним.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.07.2026.
Суддя Наталія БАРГАМІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua