Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №620/4441/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/4441/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

20.04.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині пункту 2, яким накладено на нього дисциплінарне стягнення, а саме: «за порушення вимог статті 1, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 3, 5, 6, 11 статті 11, статей 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за низьку виконавську дисципліну, не вжиття заходів для виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 №59дск від 12.01.2026, ненадання доповіді командиру батальйону про неможливість виконання вимог розпорядження, що могло знизити обороноздатність в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира 6 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період дії дисциплінарного стягнення відповідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оспорюваний наказ 4 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарного стягнення «сувора догана» є таким, що суперечить положенням чинного законодавства, є протиправним, а тому підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування за фактом вчиненого позивачем дисциплінарного правопорушення не призначалось та не проводилося; відповідачем не забезпечено позивачеві можливості надати пояснення, зокрема усні та письмові, щодо обставин, у зв`язку з якими його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, вимагати опитування осіб, яким відомі обставини, що стосуються факту притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності тощо; додатково позивач зазначає, що відповідач, при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не з`ясував наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, ступінь вини, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушенню; наказ не містить також характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, а також врахування попередньої поведінки військовослужбовця; з його змістом позивача в порядку, передбаченому, зокрема Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, ознайомлено не було; відповідачем не надано жодного доказу та обґрунтування чому до позивача застосовано саме такий вид дисциплінарного стягнення, як сувора догана, а не інший менш суворий вид дисциплінарного стягнення, зокрема, як зауваження.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 15.06.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом; позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі – Дисциплінарний статут ЗСУ) прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, тобто проведення службового розслідування є правом, а не обов`язком відповідача; воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини; відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування – протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Тому, враховуючи вищевикладене, службове розслідування з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за фактом неналежного виконання військового обов`язку у військовій частині НОМЕР_1 не призначалось, але стягнення можливе, якщо військовослужбовець/-виця: не виконує або неналежно виконує свої службові обов`язки порушує військову дисципліну або громадський порядок. Оскільки позивачем не було виконано бойове розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 №59дск від 12.01.2026, не було надано доповіді командиру батальйону про неможливість виконання вимог розпорядження, що могло знизити обороноздатність в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 , до позивача було застосовано один з видів дисциплінарних стягнень «сувора догана», що в даному випадку не порушує жодних прав позивача.

У відповіді на відзив на позовні вимог позивач вказує, що зазначені відповідачем доводи не спростовують доводів позивача, наведених у позовній заяві, щодо порушення відповідачем порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та протиправного характеру наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», виданого відповідачем не у відповідності до вимог, передбачених чинним законодавством, у тому числі Дисциплінарного статуту ЗСУ, оскільки із змісту положень пунктів 1, 3 розділу ІІ та абз. 1 пункту 1 розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі – Порядок № 608) видно, що службове розслідування може не проводитися у разі доведення наявності складу дисциплінарного проступку в діяннях військовослужбовця, з`ясування ступеня його вини, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Натомість в оспорюваному наказі відсутні відомості, які вказують на врахування відповідачем характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередню поведінку позивача, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, а також він не містить жодного обґрунтування застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як «сувора догана», а не іншого, зокрема, менш суворого виду дисциплінарного стягнення.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказане підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_3 , виданим військовою частиною НОМЕР_1 13.10.2022.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» 14.01.2026 до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт підполковника ОСОБА_2 , командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , вх. № 1678/32/р від 14.01.2026, зі змісту якого стало відомо про невиконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 № 59дск від 12.01.2026 щодо формування двох розвідувально-пошукових груп для заведення особового складу на позиції в районі оборони НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , чим могли знизити обороноздатність в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 .

Дане розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 № 59дск від 12.01.2026 щодо формування двух розвідувально пошукових груп для заведення особового складу на позиції в районі оборони НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 було доведено до виконання молодшому лейтенанту ОСОБА_3 , тимчасово виконуючому обов`язки командира 4 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , капітану ОСОБА_4 , командиру 6 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 та головному сержанту ОСОБА_5 , тимчасово виконуючому обов`язки командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із зазначеним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідно до вимог статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини 1 статті 45, статті 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою підтримання військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 в подальшому» за порушення вимог статті 1, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 3, 5, 6, 11 статті 11, статей 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за низьку виконавську дисципліну, не вжиття заходів для виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 №59дск від 12.01.2026, ненадання доповіді командиру батальйону про неможливість виконання вимог розпорядження, що могло знизити обороноздатність в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира 6 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 та накладено дисциплінарне стягнення «сурова догана»; начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 при підготовці проєкту наказу на виплату щомісячної премії за січень 2026 року наказано врахувати вимоги Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Судом встановлено, що службове розслідування за фактом вчиненого позивачем дисциплінарного правопорушення не призначалось та не проводилося.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині пункту 2, яким накладено на нього дисциплінарне стягнення, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі – Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Згідно зі статтями 5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Змістом статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено загальні обов`язки військовослужбовців, а саме, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Порядок віддання й виконання наказів регламентовано положеннями статей 35-38 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Так, відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби ЗСУ накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно із статтею 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

У свою чергу, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (стаття 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до яких військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Зміст частин першої, другої та четвертої преамбули до Дисциплінарного статуту ЗСУ вказують на те, що сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут визначає Дисциплінарний статут ЗСУ.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За положеннями статей 1,2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

За змістом статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.

Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За змістом статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.

Стаття 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок № 608.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями службових обов`язків, наказів Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників), доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування – це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування не призначається:

у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;

якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду (Пункт 2 розділу ІІ Порядку № 608).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до абз. 1 пункту 1 Розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

За висновками Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.06.2024 у справі 420/9472/23 проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Із зазначених вище положень випливає, що службове розслідування може не проводитися у разі доведення наявності складу дисциплінарного проступку в діяннях військовослужбовця, з`ясування ступеня його вини, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

При цьому, підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Надаючи правову оцінку наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», пункт 2 якого є предметом спору у цій справі, суд виходить з такого.

Із змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» слідує, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за низьку виконавчу дисципліну.

Як було зазначено вище, термін «виконавська дисципліна» визначений у пункті 2 розділу I Порядку № 608 та означає належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями службових обов`язків, наказів Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, командирів (начальників), доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Суд наголошує, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» містить посилань на конкретні дії або бездіяльність позивача щодо виконання службових обов`язків, наказів, доручень, рішень, планів, програм, а саме, не вжиття заходів для виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 № 59дск від 12.01.2026, ненадання доповіді командиру батальйону про неможливість виконання вимог розпорядження, що могло знизити обороноздатність в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 , які послугували підставою для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді низької виконавчої дисципліни.

Водночас суд зазначає, що таке формулювання містить суб`єктивні та оціночні поняття, оскільки «низька виконавська дисципліна» — це оціночне судження, яке вимагає доказів системності або конкретних фактів порушень, а фраза «могло знизити обороноздатність» — це гіпотетичний наслідок, що робить неможливим у такому випадку застосувати положення статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, яка дозволяє накладати стягнення без розслідування лише тоді, коли вину військовослужбовця повністю доведено, оскільки без офіційного встановлення ступеня вини, пом`якшувальних чи обтяжувальних обставин, а також причин, чому доповідь про неможливість виконання не була надана вчасно, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось відповідачем з ігноруванням обов`язкових елементів притягнення до відповідальності, що є протиправним.

Суд бере до уваги також, що ані службове розслідування, ані службова перевірка стосовно обставин дисциплінарного проступку позивача відповідачем не проведено.

Водночас відповідно до пунктів 1, 2 розділу VII Порядку № 608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.

Під час службової перевірки встановлюються:

особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни;

обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни;

не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки;

наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.

Незважаючи на те, що спірним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за низьку виконавчу дисципліну, службову перевірку з метою з`ясування обставин порушення виконавської дисципліни позивачем не проведено, внаслідок чого не встановлено обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов`язки.

Суд наголошує, що в силу вимог статті 86 Дисциплінарного статуту командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення лише у разі, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Із спірного наказу неможливо встановити, чим підтверджено вину позивача у вчиненні дисциплінарного проступку, форму цієї вини (навмисно чи з необережності), а також, чи враховано під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не містить відомості про складові дисциплінарного проступку позивача (дії (бездіяльність), вина; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених обов`язків), прийнятий без встановлення істотних обставин, які мають значення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а відтак є безпідставним та необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині – задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період дії дисциплінарного стягнення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком № 260.

Розділом ХІV «Преміювання» Порядку №260 визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Командир військової частини здійснює преміювання в зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення (за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято в установленому законодавством порядку у цьому самому місяці)) або за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності.

Відповідно до статті 26-1 Дисциплінарного статуту ЗСУ строк дії дисциплінарних стягнень з дня їх оголошення військовослужбовцю становить: сувора догана - три місяці.

Як було зазначено вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на капітана ОСОБА_1 , командира 6 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 було накладено дисциплінарне стягнення «сурова догана» (пункт «в» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Таким чином, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного наказу виплата щомісячної премії позивачу за період дії дисциплінарного стягнення здійснювалась у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

З урахуванням того, що наказ, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та у зв`язку з яким грошове забезпечення військовослужбовця нараховувалось та виплачувалось не у повному обсязі, є протиправним та підлягає скасуванню, з метою відновлення порушених прав позивача, належним способом захисту його прав є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення відповідно до Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Суд бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналіз викладених норм процесуального закону свідчить, що незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, позивач також повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позивач довів те, що оспорюваний пункт наказу відповідача прийнятий відносно позивача безпідставно, а відповідачем не доведено зворотного.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункту 29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правової оцінки таким.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.01.2026 № 170 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині пункту 2, яким накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, а саме: «За порушення вимог статті 1, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзаців 3, 5, 6, 11 статті 11, статей 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за низьку виконавську дисципліну, не вжиття заходів для виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 №59дск від 12.01.2026, ненадання доповіді командиру батальйону про неможливість виконання вимог розпорядження, що могло знизити обороноздатність в смузі оборони військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 , командира 6 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період дії дисциплінарного стягнення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ).

Суддя Марія ДУБІНА