Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №569/8145/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

В особі судді - Ковальова І.М.,

при секретарі - Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 01.03.2017 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.271 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180010008405 від 05 грудня 2016 року. 21 липня 2017 року відносно нього було складено та затверджено обвинувальний акт, який направлено до Рівненського міського суду. Вироком Рівненського міського суду від 06 липня 2020 року по справі № 569/11583/17 його визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.396 КК України. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Рівненського міського суду від 06 липня 2020 року щодо нього без змін. Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду України від 16 січня 2023 року ухвалу Волинського апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Протягом 2017-2022 років він незаконно перебував під слідством та судом. Внаслідок даних подій постійно перебував під емоційним тиском, оточуючі критично оцінювали його діяльність та ставились до нього з острахом, намагались уникати спілкування з ним. Він та члени його сім`ї відчували постійний пригнічення, острах перед можливістю застосування інших запобіжних заходів, в тому числі тримання під вартою. Зазнав моральних переживань, було порушено звичайний уклад його життя та нормальні життєві зв`язки. Щодо нього поширювалась неправдива інформація про злочинні діяння, інформація щодо притягнення його до кримінальної відповідальності висвітлювалась у місцевих та всеукраїнських засобах масової інформації, внаслідок чого доведена до відома необмеженому колу осіб. Вказане спричинило негативне ставлення від колег, справа набула значного суспільного резонансу. Його ділова репутація була знищена, ділові партнери відмовлялись йти на перемовини зі ним. Безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності, намагання органів обрати щодо нього міру запобіжного заходу, проведення обшуку за місцем його проживання, арешту його майна, тривалий розгляд судами першої, апеляційної та касаційної інстанціями кримінальної справи стосовно нього суттєво погіршили його стан здоров`я. Таким чином, має право на стягнення моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Розмір моральної шкоди за період з 01 березня 2017 (пред`явлення підозри) по 27 липня 2022 року (винесення Волинським апеляційним судом ухвали) з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 8647 грн становить 560 660,06 грн., що є мінімальним гарантованим розміром.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - Рівненської обласної прокуратури – Безпалов А.В., просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, вважає, що позивачем не наведено обставин, що підтверджують спричинення йому будь-якої моральної шкоди внаслідок дій держави, не наведено та не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви, не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та нібито спричиненої йому моральної шкоди. Також зазначив, що у разі доведеності заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір відшкодування підлягає розрахунку із застосування величини для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Цуняк В.Й. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача – просили задоволити позовні вимоги частково, а саме з підстав наведених у відзиві, та із врахуванням ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», де визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1600 гривень. Посилається на недоведеність позивачем підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як кожного окремо доказу, так і достатній їх взаємозв`язок у сукупності, приходить до наступних висновків:

01.03.2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.271 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180010008405 від 05 грудня 2016 року.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06 липня 2020 року у справі № 569/11583/17 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.271 КК, та виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України за цим обвинуваченням, з підстав не доведення того, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 6 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - без зміни.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2023 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст.1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України). Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч.2 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у випадках, наведених у статті 1 цього закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

За положеннями ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.5, 6 ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з п.117,118 постанови Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20, термін «заява при зверненні потерпілої особи до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у сенсі Закону № 266/94-ВР та наказу № 6/5/3/41 слід розуміти як вимогу про відшкодування шкоди, і такі справи слід розглядати за правилами позовного провадження. При цьому позивачем у цих справах повинна бути потерпіла особа, а відповідачем - держава в особі відповідного органу.

Кримінальне провадження №12016180010008405 від 05.12.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.271 КК України, щодо ОСОБА_1 завершене постановленням виправдувального вироку суду на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України з підстав не доведення того, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачувався.

Таким чином, підставою звернення позивача до суду з цим позовом є наявне право на відшкодування шкоди, передбачене ч.1 ст.1176 ЦК України, ст.1, 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", так як настав передбачений ч.2 ст.1176 ЦК України та ст.2 вказаного Закону випадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт).

В п.1.1, 1.2 рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18.

Позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 01 березня 2017 року, вирок Рівненського міського суду Рівненської області, залишений без змін ухвалою Волинського апеляційного суду, набрав законної сили 27 липня 2022 року.

Отже, позивач перебував під слідством та судом 64 місяців та 26 днів.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що перебуваючи такий тривалий час (більше п`яти років) під слідством та судом він перебував під емоційним тиском, відчував пригнічення, зазнав моральних переживань, був змушений з`являтись до слідчого та суду, брати участь в слідчих діях, судових засіданнях, що порушило звичний уклад його життя. Вказані обставини свідчать, що позивачу було завдано моральної шкоди, а отже, доводи відповідача щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди суд відхиляє.

Позивач визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 560 660,06 грн., за період з 01 березня 2017 року до 27 липня 2022 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (8647 грн.), тобто в гарантованому державою мінімальному розмірі.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом відповідно до ч.3 ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Зазначена норма містить мінімальну гарантію потерпілій особі - гарантований державою мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який повинні визначити суди у будь-якому випадку. Визначення мінімального розміру моральної шкоди свідчить про неможливість спору щодо її розміру, якщо потерпілою особою заявлено позовну заяву про відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі, а відтак і неможливість оцінки будь-яких доказів, що впливають на її розмір (п.128 постанови Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20).

ЄСПЛ у справі Stankov v. Bulgaria, п.62 від 12.07.2007р., зауважив, що оцінка моральної шкоди за свої характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Враховуючи, що позивач заявив позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в мінімальному її розмірі, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", який визначається судом у будь-якому випадку, вимога про стягнення моральної шкоди в сумі 560 660,06 грн. підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність доказів завдання моральної шкоди через протиправні дії Рівненської обласної прокуратури, оскільки моральна шкода у випадках, передбачених ст.1176 ЦК України та ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодовується особі, щодо якої допущено передбачені ст.1 цього закону дії без встановлення вини органу, що відповідає за відшкодування такої шкоди. Позов пред`явлений позивачем до держави в особі Рівненської обласної прокуратури, так як саме цим органом затверджено підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , однак не доведено вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався.

Крім того, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень у зв`язку з таким.

Визначаючи розмір відшкодування, ані Бюджетним кодексом України, ані Кодексом законів про працю України, ані Законом України «Про оплату праці», ані Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Вказані правові висновки Конституційного Суду підтвердженні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026р. у справі №240/7215/24 щодо ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України» .

Отже, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

Такий висновок щодо неможливості застосування визначеної Законом України «Про державний бюджет» спеціальної суми для розрахунку моральної шкоди, завданої органами прокуратури, органами досудового розслідування, у розмірі 1 600 грн узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 січня 2026 року у справі №607/24623/24, від 11 грудня 2025 року у справі №706/828/21, від 22 січня 2025 року у справі № 524/6017/22, від 12 лютого 2025 року у справі № 753/7572/23, від 27 лютого 2025 року у справі № 161/20724/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 757/1549/21, від 25 вересня 2024р. у справі №761/22531/23, тобто правозастосовча практика з цього питання є усталеною.

Крім того, згідно з частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом."

В одній із останніх постанов у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 7100 гривень.

Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від04.03.1996№ 6/5/3/41затверджено Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", згідно з пунктом першим якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.

Згідно з пунктом 2 Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Отже, саме Закон України ««Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним, і саме норми цього Закону визначають порядок визначення розміру моральної шкоди у спірних правовідносинах.

На даний час зміни до статті 13 Закону не вносились, і цей Закон не містить норми, яка передбачає відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом виходячи із розрахункової величини, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2024р. у справі №761/22531/23, за аналогічними правовідносинами, виснував про те, що «відхиляє аргументи про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону.»

Аналогічної позиції притримувались і інші апеляційні суди України, зокрема Волинський апеляційний суд у постанові від 27.03.2024р. у справі №161/20724/23, від 27.05.2024р. у справі №154/2414/23, Запорізький апеляційний суд у постанові від 26.03.2024р. у справі №331/2225/23, від 02.07.2024 у справі №335/960/24, Хмельницький апеляційний суд у постанові від 03.06.2024р. у справі №686/9133/23, які судом враховуються відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, а саме, що суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine, №15123/03, пар.45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Більше того, при підготовці проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (реєстр №10000 від 15.09.2023р.) Кабінет Міністрів України надав таке коротке обґрунтування запровадження нового виду мінімальної заробітної плати: «Визначення розміру мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат, дозволить зменшити обсяг видатків на виконання рішень суду щодо перерахунку пенсій». Таким чином, законодавцем впроваджено зазначений вид мінімальної величини щодо перерахунку пенсій, а тому жодного відношення до правовідносин по даній справі стосунку не має.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачеві не є в розумінні статей 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» відсутні.

Суд враховує також те, що щодо інших виправданих осіб у кримінальному проваджені №12016180010008405 від 05.12.2016р. також розглядались цивільні справи №569/12079/23 та №569/13339/23, у яких позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди вказаним особам у гарантованому мінімальному розмірі задоволені повністю та їх правомірність апеляційними та касаційними судами підтверджена.

За встановлених у справі обставин позовні вимоги ОСОБА_1 не суперечать закону, обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами, а отже, позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Рівненської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду - задовольнити.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 560 660,06 грн. (п`ятсот шістдесят тисяч шістсот шістдесят гривень 06 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі Рівненської обласної прокуратури, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52, ЄДРПОУ 02910077.

Суддя Рівненського

міського суду І.М. Ковальов