Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №146/1480/25 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1480/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Томашполі цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном

представник позивача: адвокат Тетева-Родюк І.О.

представник відповідача: адвокат Нечепуренко Г.І.

свідки: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 вересня 2025 року до Томашпільського районного суду, керуючись ст.ст. 60-71 СК України, 319 ЦК України звернувся ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право особистої приватної власностi на: - 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 56,7 кв. м., житловою площею 22,0 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд, на якій вказаний житловий будинок з прибудовою та спорудами розташований, визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль марки «ТОYОТА», модель «AVENSIS», 2003 року випуску; визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право особистої приватної власності на: 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 56,7 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд, на якій вказаний житловий будинок з прибудовою та спорудами розташований; грошові кошти від ринкової вартості відчуженого автомобіля «VOLKSWAGEN» модель «GОLF», 1999 року випуску в сумі 177 080, 00 грн. залишити за ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки «ТОYОТА», модель «AVENSIS», 2003 року випуску у розмірі 15455 грн.; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у праві користування власністю ОСОБА_1 шляхом зобов`язання відповідача надавати доступ ОСОБА_1 до користування житловим будинком, господарчими будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Даний позов обґрунтований наступним.

10.12.2019 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , був зареєстрований шлюб, актовий запис №3528.

Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі сторони не проживають разом, спільного господарства не ведуть, однак шлюб в установленому законом порядку між сторонами не розірвано.

За час шлюбу сторонами було набуте у спільну власність наступне майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,25 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель i споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки ТОYОТА, модель AVENSIS, 2003 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_2 ; транспортний засіб марки VOLKSVAGEN модель GOLF, 1999 року випуску, що був зареєстрований за ОСОБА_2 26.04.2025 року, перереєстрований на нового власника 02.07.2025 року. Вказаний транспортний засіб був відчужений ОСОБА_2 02.07.2025 року без згоди ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач ОСОБА_2 , розпорядилася спільною власністю подружжя автомобілем марки VOLKSVAGEN модель GOLF, на власний розсуд, без письмової згоди позивача ОСОБА_1 на його відчуження, то останній має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу.

3 вищезазначеного вбачається, що 1/2 частка вартості автомобіля ТОYОТА, модель AVENSIS, 2003 року випуску, складає 207990,00 грн. / 2 = 103995 грн. Водночас відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягає 177080,00 грн. / 2 = 88540 гривень та відчужений ОСОБА_2 без згоди позивача автомобіль марки VOLKSVAGEN модель GOLF, 1999 року випуску.

Оскільки відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні спільним майном, не допускає позивача до спільного будинку, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку №3751 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.07.2025 року позивач вважає за необхідне також заявити позовну вимогу про усунення перешкод у праві користування власністю.

Також позивач вказує, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть подані відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 02 жовтня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11 листопада 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 листопада 2025 року підготовче засідання відкладено на 09 грудня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 грудня 2025 року підготовче засідання призначено на 15 січня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 15 січня 2026 року підготовче засідання відкладено на 05 лютого 2026 року.

15 січня 2026 року відповідачем подано до суду відзив.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 05 лютого 2026 року ОСОБА_2 ухвалено повернути відзив відповідачу без розгляду.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 05 лютого 2026 року підготовче засідання відкладено на 06 березня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 березня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 28 квітня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 28 травня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 23 червня 2026 року.

16 червня 2026 року відповідачем подано заяву про зменшення судових витрат на правову допомогу.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 16 липня 2026 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Тетева-Родюк І.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Вказала, що 10.12.2019 між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають сина. У шлюбі придбаний будинок та земельна ділянка зареєстровані за позивачем. Також було придбано 2 авто: Тойота та Фольцваген Гольф. Останній був відчужений 02.07.2025 відповідачем без згоди позивача. Дані об`єкти є спільною власністю подружжя. Оскільки один із транспортних засобів відчужений позивачем без згоди відповідача не в інтересах сім`ї, позивач просить залишити за позивачем інший автомобіль та кошти які були отримані від відчуження залишити за відповідачем та стягнути з позивача на користь відповідача різницю вартості часток цих автомобілів.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник, адвокат Нечепуренко В.І. в судовому засіданні позов не визнали.

Відповідач вказала, що близько за 1,5 року до розірвання шлюбу вони з позивачем вже не проживали як чоловік та дружина. Відповідач з`їхав. Позивач казав, що буде в будинку тітки та вони домовились, що будинок залишається їй, а автомобіль Тойота позивачу. Також позивач з гаража речі забрав різні собі. В кінці червня стався скандал, бо в неї з`явився інший чоловік. Також він приїздив до неї з поліцією. Після цього він не дзвонив, не приїздив та жодних дій не вчиняв.

Автомобіль Фольцваген був придбаний в період шлюбу за позичені кошти, коли вони з позивачем вже не проживали. Гроші позичила в куми, однак повернути не змогла, тому машину віддала кумі. Іноді машину бере їздити. Авто у куми, але на будні вона його бере користуватися. В МРЕО переоформили на куму авто, мабуть був договір купівлі – продажу.

На даний час позивач до будинку не приходить та вони ніяких перешкод йому не чинить, але в будинку знаходяться її речі. Позивач може приходити до будинку і бачитися з дитиною. У позивача ключів від будинку немає, але він і не просив ключі.

Відповідач ОСОБА_2 також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що знає цю сім`ю дуже давно, вони почали спілкуватися в онкоцентрі, жили вони спочатку в добрих відносинах, доки жили в Києві. Відповідачка народила дитину і почалися сварки. Позивач захотів переїхати в село, спочатку переїхали в с.Красне потім в с.Комаргород. Чоловік не працював, відповідачка працювала онлайн і вдома робила манікюр. Свідок допомагала їм коли переїхали. Вже в березня 2025 року вони не жили разом. В позивача був будинок тітки і він туди переїхав. За хатою дивилася відповідачка. Вона возила дитину в дитсадок, потім відповідачка позичила в неї кошти, щоб купити машину. Кошти вона не могла віддати і вони переписали на свідка машину. Це не пов`язано з поділом майна. Про те, щоб відповідачка не пускала позивача в будинок вона знає, що такого не було. Розписка на позику була на 3000 доларів. Чи саме за ці кошти відповідачка придбала автомобіль свідку невідомо. На неї переоформили авто за договором купівлі- продажу. Відповідачка не віддала позичені кошти і свідок забрала авто. Відповідача знає більше 10 років і вони близькі подруги. Вона є хрещеною мамою сина відповідача. Жаннета користується автомобілем щодня. Свідок виручає її бо в них гарні відносини. Позивач не має ніякого відношення до машини. Коли він пішов на розподіл майна, машину вирішили переоформити на неї.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що сторони спочатку жили непогано, потім їх відносини розладились. В березні 2025 року вони розійшлись. Позивач ніде не працював, відповідачка працювала. Позивач переїхав та зараз живе на тій же вулиці в іншому будинку. Щоб відповідачка виганяла його з хати вона не чула. Чула, що він приходив з поліцією. Коли позивач пішов з сім`ї то забрав машину та відповідачка залишилась без машини. ОСОБА_3 позичала відповідачці кошти на машину. Вона була свідком.

Розписку вона не підписувала. В подальшому свідок уточнила, що підпис в розписці її. Розписку не читала. Зараз авто належить ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача та відповідача 5 років. Розійшлись вони десь в березні 2025 року. Вона ходить до відповідачки на манікюр. Раніше чоловік був вдома завжди, бо був безробітним. Відповідачка возить малого в дитсадок і часто дзвонила до куми, щоб відвезти його. Потім відповідачка позичила в куми гроші. Розписки вона не бачила. Гроші рахувались при ній. Казали, що там 3000 доларів. Не пам`ятає, що десь підписувалась. Розписку не читала і не бачила як писали, але підпис в розписці її. Вона підписувала під анкетними даними і іншу сторону лиска не бачила.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 10 грудня 2019 року зареєстровано шлюб. Вказаний факт підтверджується копією актового запису про шлюб 3528.

Відповідно до копії актового запису про народження дитини № 907, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно копії договору купівлі – продажу житлового будинку від 08.10.2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 1275, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 який розміщений на земельній ділянці в розмірі 0,2 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374.

Згідно інформаційної довідки № 433435252 від 30.06.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка в розмірі 0,25 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374. Дата реєстрації права власності 08.10.2021.

Відповідно інформаційної довідки № 438878234 від 10.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації права власності 08.10.2021.

Також позивачем до матеріалів прозову на підтвердження факту створення йому перешкод зі сторони відповідача в доступі до майна, надано копію талон-повідомлення єдиного обліку № 3751 (а.с.29). Копія талону - повідомлення надана у якості, яка унеможливлює встановлення наявних у ньому відомостей. Сторона позивача на звернення суду в судовому засіданні іншої копії чи оригіналу талону не надала.

Відповідно до висновку про вартість колісного транспортного засобу, середня ринкова вартість автомобіля «TOYOTA AVENSIS» рік випуску 2003 станом на 23.07.2025 становить 207990 гривень.

Відповідно до висновку про вартість колісного транспортного засобу, середня ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF» рік випуску 1999 станом на 23.07.2025 становить 177080 гривень.

Таким чином різниця вартості автомобіля «TOYOTA AVENSIS» та вартості автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF» становить 15455 грн. (1/2 х 2079900 – 1/2 х 177080).

Згідно відповіді № 31/31 Головного сервісного центру МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях. На ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «TOYOTA AVENSIS» 2003 року випуску. Дата реєстрації 21.05.2022. Також з 26.04.2025 по 02.07.2025 року на її ім`я було зареєстровано транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF» 1999 року випуску, 02.07.2025 року вказаний транспортний засіб було перереєстровано на нового власника за договором купівлі – продажу.

Суд констатує, що авто було перереєстровано на нового власника саме за договором купівлі – продажу.

Як видно із свідоцтва серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником автомобіля «TOYOTA AVENSIS», н/з НОМЕР_4 .

Згідно копії розписки про отримання грошей від 28 квітня 2025 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 3000 доларів США коштів на придбання автомобіля, які зобов`язується повернути до 20.06.2025, в разі неповернення, зобов`язується переоформити автомобіль до 2 липня 2025 року. Свідки, що значаться на звороті розписки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , наявні підписи свідків.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частинами 1, 2 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно що є в спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відтак згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що«...зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні».

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними» (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14887466 в).

Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.

Тому, якщо титульним власником спільного є лише один співвласник (наприклад, лише на ім`я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст.392 Цивільного кодексу України та приведеної вище правової позиції Верховного Суду України зацікавлена особа (співвласник право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб`єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні, оскільки з певних причин (наприклад, відсутності на це згоди титульного власника) договір про визначення часток в нотаріальному порядку не завжди може бути укладений.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 158/2229/16-ц, у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Оскільки норми СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі, якою є автомобіль, у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами.

Позивач посилається на те, що транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF» відчужено під час перебування його та відповідача у шлюбі. Відповідачем вказана обставина не оспорена. Разом з тим відповідачем не надано суду жодних письмових доказів наявності письмової згоди чоловіка на відчуження автомобіля.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Позивач у позові вказує на створення відповідачем перешкод йому у доступі до спільного будинку, разом з тим окрім посилання на талон – повідомлення, позивачем не висловлено інших підтверджень щодо вчинення перешкод та позивачем окрім вказаного талону не додано жодних доказів на підтвердження тверджень викладених в позові.

Вказане свідчить про недостатність доказів для висновку про вчинення перешкод відповідачем позивачу у користуванні спільним майном.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, оскільки позивачем доведено, що спірне майно було придбано сторонами під час перебування у шлюбі, відповідачем не спростовано та не оспорено вказаний факт, суд, здійснивши системний аналіз наданих сторонами спору доказів дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя, придбаного під час шлюбу є обґрунтованими. Також оскільки позивачем не надано достатніх доказів для висновку про вчинення перешкод відповідачем позивачу у користуванні спільним майном, суд приходить до висновку, що в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити. Таким чином суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем оплачено судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 4925,48 гривень, а саме за вимогу про поділ майна подружжя в розмірі 3714,28 грн та за вимогу про усунення перешкод у користуванні майном у розмірі 1211,20 грн, а тому враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, часткове задоволення позову з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 3714,28 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки представник позивача у позовній заяві повідомив суд, про намір у 5-денний строк після ухвалення рішення суд подати заяву щодо розподілу судових витрат у справі, зокрема витрат на правничу допомогу та судового збору, питання розміру витрат на правову допомогу пов`язану з розглядом справи при винесенні рішення розгляду не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 69-72 СК України, п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 319 ЦК України, статтями 12, 13, 76, 78, 95, 163, 206, 223, 280-289, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного сумісного майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право особистої приватної власностi на: - 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 56,7 кв. м., житловою площею 22,0 кв.м. з господарчими будiвлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної дiлянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374, цільове призначення для будiвництва та обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої власностi на автомобіль марки «ТОYОТА», модель «AVENSIS», 2003 року випуску.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право особистої приватної власностi на: 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 56,7 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м. з господарчими будiвлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523982200:03:002:0374, цільове призначення для будiвництва та обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд.

Грошові кошти від ринкової вартості відчуженого автомобіля «VOLKSWAGEN» модель «GОLF», 1999 року випуску в сумі 177080,00 грн. залишити за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки «ТОYОТА», модель «AVENSIS», 2003 року випуску у розмірі 15455 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3714,28 грн (три тисячі сімсот чотирнадцять гривень двадцять вісім копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_5 виданий 03.07.2025 року, органом 0541, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено: 16 липня 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук