Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №146/790/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/790/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р. селище Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026020200000014 від 28 січня 2026 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Гнатків, Томашпільського району Вінницької області, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Гнатків, Томашпільського району Вінницької області, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_5 своїми діями вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України за наступних обставин.

Згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 238 о/с від 31.12.2020 майора поліції ОСОБА_8 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Також, вказаним наказом капітана поліції ОСОБА_7 призначено на посаду заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники Національної поліції.

З урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 та заступник начальника зазначеного сектору ОСОБА_7 виконують функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються наступні обов`язки: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.

В умовах дії воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб з подальшим продовженням заступник начальника сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 спільно із інспектором вказаного сектору майором поліції ОСОБА_8 відповідно до графіку чергувань затвердженого начальником ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 25.01.2026 о 08:00 год. заступили на чергуванні в складі екіпажу «Спрінтер51» та здійснювали патрулювання території Томашпільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

25 січня 2026 року близько 11 год. 00 хв. заступник начальника сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 спільно із інспектором вказаного сектору майором поліції ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов`язки, здійснювали патрулювання с-ща Томашпіль Тульчинського району Вінницької області, знаходячись по вул. Ігоря Гаврилюка, останні виявили громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» висунули вимогу пред`явити військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу.

На законні вимоги працівників поліції у супереч ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_10 не надав військово-облікового документа та документа, що посвідчує його особу.

В подальшому при встановленні особи громадянина ОСОБА_10 вказаними працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_10 є особою яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Так, відносно ОСОБА_10 до відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області 30.05.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло звернення № 2578 щодо необхідності доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_4 як особу яка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП та з 30.05.2025 місце знаходження ОСОБА_10 не було встановлено.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_10 працівниками поліції було запропоновано разом з ними пройти до ІНФОРМАЦІЯ_4 яке розташоване в АДРЕСА_1 , на що він категорично відмовився та зателефонував своїм рідним і повідомив про даний факт.

В подальшому 25.01.2026 о 11:10 год. до зазначених працівників поліції та ОСОБА_10 які стояли біля приміщення магазину «Кафешка», який по АДРЕСА_1 підійшли донька ОСОБА_10 – ОСОБА_11 та дружина ОСОБА_4 , яким працівниками поліції роз`яснено про вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Далі ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 маючи намір на перешкоджання виконання своїх обов`язків працівниками поліції почали просити працівників поліції аби ті відпустили ОСОБА_10 та коли їм працівники поліції відмовили у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення активних дій, спрямованих на активну фізичну протидію здійсненню працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладених на них службових обов`язків, вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов`язків.

ОСОБА_5 усвідомлювала, що перед нею знаходяться працівники Національної поліції України, які виконують покладені на них службові обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», при цьому були одягнуті у формений одяг з відповідними знаками розрізнення.

В ході з`ясування обставин адміністративних правопорушень, вчинених ОСОБА_10 , передбаченого ст. 210-1 КУпАП та обставин, передбачених ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_5 розуміючи наслідки вчинення своїх дій, та бажаючи їх настання, почала поводити себе агресивно, на законні вимоги працівників Національної поліції України не реагувала та їх не виконувала.

Ігноруючи законні вимоги працівників поліції ОСОБА_5 почала штовхати, шарпати та тримати за формений одяг ОСОБА_8 , таким чином вчиняти опір працівнику поліції, чим перешкодила адміністративному затриманню ОСОБА_10 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , скориставшись ситуацією ОСОБА_10 почав втікати від працівників поліції.

У подальшому, цього ж дня, о 11:14 год. працівники поліції наздогнали ОСОБА_10 біля приміщення аптеки «Ірен», яке розташоване по АДРЕСА_1 перед центральним входом до парку, наділи на нього кайданки та почали супроводжувати до службового автомобіля.

В цей час до працівників поліції о 11:18 год. підбігла ОСОБА_5 яка продовжила поводити себе агресивно, законні вимоги працівників Національної поліції України не виконувала, ігнорувала та продовжила вчиняти своїми активними діями опір працівникам правоохоронного органу.

Зокрема, ОСОБА_5 не даючи можливості супроводжувати ОСОБА_10 до службового автомобіля, продовжила штовхати та шарпати за формений одяг ОСОБА_7 , тримаючи його за руки та умисно нанесла йому тілесні ушкодження.

Так, ОСОБА_5 біля приміщення аптеки «Ірен» о 11:19 год. своїми нігтями пальців рук почала дряпати руки ОСОБА_7 в результаті чого умисно спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді ран обох кистів рук які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я більше як 6 діб, але менше як 21 доба.

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_5 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір правникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та за ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

ОСОБА_4 своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.342 КК України за наступних обставин.

Установлено, що Згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 238 о/с від 31.12.2020 майора поліції ОСОБА_8 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Також, вказаним наказом капітана поліції ОСОБА_7 призначено на посаду заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області).

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники Національної поліції.

З урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 та заступник начальника зазначеного сектору ОСОБА_7 виконують функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються наступні обов`язки: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.

В умовах дії воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб з подальшим продовженням заступник начальника сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_12 спільно із інспектором вказаного сектору майором поліції ОСОБА_8 відповідно до графіку чергувань затвердженого начальником ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 25.01.2026 о 08:00 год. заступили на чергуванні в складі екіпажу «Спрінтер51» та здійснювали патрулювання території Томашпільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

25 січня 2026 року близько 11 год. 00 хв. заступник начальника сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 спільно із інспектором вказаного сектору майором поліції ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов`язки, здійснювали патрулювання с-ще Томашпіль Тульчинського району Вінницької області. Знаходячись по вул. Ігоря Гаврилюка, останні виявили громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» висунули вимогу пред`явити військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу.

На законні вимоги працівників поліції у супереч ч. 2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» та ч. 6 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_10 не надав військово-облікового документа та документа, що посвідчує його особу.

В подальшому при встановленні особи громадянина ОСОБА_10 вказаними працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_10 є особою яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Так, відносно ОСОБА_10 до відділення поліції № 2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області 30.05.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло звернення № 2578 щодо необхідності доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_4 як особу яка вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП та з 30.05.2025 місце знаходження ОСОБА_10 не було встановлено.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_10 працівниками поліції було запропоновано разом з ними пройти до ІНФОРМАЦІЯ_4 яке розташоване в АДРЕСА_1 , на що він категорично відмовився та зателефонував своїм рідним і повідомив про даний факт.

В подальшому 25.01.2026 о 11:10 год. до зазначених працівників поліції та ОСОБА_10 які стояли біля приміщення магазину «Кафешка», який по АДРЕСА_1 підійшли донька ОСОБА_10 – ОСОБА_11 та дружина ОСОБА_4 , яким працівниками поліції роз`яснено про вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Далі ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 маючи намір на перешкоджання виконання своїх обов`язків працівниками поліції почали просити працівників поліції аби ті відпустили ОСОБА_10 та коли їм працівники поліції відмовили у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення активних дій, спрямованих на активну фізичну протидію здійсненню працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладених на них службових обов`язків, вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов`язків.

ОСОБА_4 усвідомлювала, що перед нею знаходяться працівники Національної поліції України, які виконують покладені на них службові обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», при цьому були одягнуті у формений одяг з відповідними знаками розрізнення.

В ході з`ясування обставин адміністративних правопорушень, вчинених ОСОБА_10 , передбаченого ст. 210-1 КУпАП та обставин, передбачених ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_4 розуміючи наслідки вчинення своїх дій, та бажаючи їх настання, почала поводити себе агресивно, на законні вимоги працівників Національної поліції України не реагувала та їх не виконувала.

Ігноруючи законні вимоги працівників поліції ОСОБА_4 , почала штовхати, шарпати та тримати за формений одяг ОСОБА_7 , таким чином вчиняти опір працівнику поліції, чим перешкодила адміністративному затриманню ОСОБА_10 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 скориставшись ситуацією ОСОБА_10 почав втікати від працівників поліції.

У подальшому, цього ж дня, о 11:14 год. працівники поліції наздогнали ОСОБА_10 біля приміщення аптеки «Ірен», яке розташоване по АДРЕСА_1 перед центральним входом до парку, наділи на нього кайданки та почали супроводжувати до службового автомобіля.

В цей час до працівників поліції о 11:16 год. підбігла ОСОБА_4 яка продовжила поводити себе агресивно, законні вимоги працівників Національної поліції України не виконувала, ігнорувала та продовжила вчиняти своїми активними діями опір працівникам правоохоронного органу.

Зокрема, ОСОБА_4 не даючи можливості супроводжувати ОСОБА_10 до службового автомобіля, продовжила штовхати та шарпати за формений одяг ОСОБА_8 , тримаючи його за руки та відтягуючи від ОСОБА_10 .

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір правникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись допитом обвинувачених та потерпілих.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялася у скоєному, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись допитом обвинувачених та потерпілих.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілих, а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинувачених, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачена ОСОБА_4 суду пояснила, що в січні 2026 року вона разом з чоловіком ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_5 була на ринку в селищі Томашпіль. Чоловік ОСОБА_10 відійшов подивитися на запчастини до автомобіля. Через деякий час зателефонував чоловік та сказав, що його зупинили працівники поліції та хочуть зробити затримання. Далі вона разом з донькою ОСОБА_5 побігли до місця де був чоловік, а саме до Ощадбанку. Прибігши вона побачила чоловіка та двох працівників поліції, яких відразу запитала по якій причині вони хочуть затримати її чоловіка. Працівники поліції сказали, що її чоловік ОСОБА_10 в розшуку, тому його необхідно затримати та привезти до відділення поліції щоб встановити особу. Далі вона з ОСОБА_5 почали просити, працівників поліції, щоб ті не затримували ОСОБА_10 , оскільки на це не було причин, та тримали за руки останніх, з метою, щоб ОСОБА_10 зміг утекти.

В той час як вона та ОСОБА_5 тримали працівників поліції ОСОБА_10 побіг в сторону парку поза готель. Працівники поліції побігли за ним, а вона з ОСОБА_5 також почали їх наздоганяти.

Наздогнавши їх біля входу в парк обвинувачена побачила, що працівники поліції вже одівали кайданки на ОСОБА_10 , в цей час останній перебував на землі. Далі працівники поліції почали за кайданки волочити ОСОБА_10 по землі. Вона та ОСОБА_5 хотіли допомогти визволити ОСОБА_10 та в цей час почалася суперечка в ході якої почалася штовханина.

Обвинувачена ОСОБА_4 відштовхувала працівників поліції від чоловіка ОСОБА_10 і від доньки ОСОБА_5 . В цій штовханині працівник поліції ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_13 і вона впала по сходах.

Зазначила, що особисто вона штовхала працівників поліції та шарпала за одяг, перешкоджала їхнім діям, ніяких тілесних ушкоджень не наносила. Ці дії вона вчиняла, щоб дати змогу ОСОБА_10 втекти та перешкодити працівникам поліції його затримати. Усвідомлювала, що перешкоджає працівникам поліції виконувати свої обов`язки.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позицій.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачена ОСОБА_5 суду пояснила, що в січні 2026 року вона з дитиною, матір`ю ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_10 були на ринку в селищі Томашпіль, де працівники поліції затримали батька ОСОБА_10 .

Зазначила, що вона не хотіла перешкоджати працівникам поліції, а лише хотіла, щоб ті не затримували та відпустили її батька, бо не знали як добратися додому. Коли батько втік, а працівники поліції побігли за ним, вона з дитиною також почала їх наздоганяти. Наздогнавши їх вона побачила, що працівники поліції вже одівали на батька кайданки. Там були присутні не лише працівники поліції, а й люди у військовій формі.

Батька тягнули по землі та по сходах, він кричав, що його болить нога і вона з матір`ю хотіли йому допомогти, визволити та надати медичну допомогу. Вона просила, щоб викликали швидку допомогу, однак ніхто це не робив.

Під час цього вона шарпала працівників поліції та штовхала їх, хотіла забрати руку поліцейського від батька, можливо при цьому нанесла якісь ушкодження працівнику поліції, так як била його по руці, однак це було ненавмисно.

Чи була при штовханині кров вона не пам`ятає, але не виключає нанесення працівникам поліції тілесних ушкоджень.

Зазначила, що коли забирала руку працівника поліції від батька, працівник поліції її штовхнув, вона впала зачепившись за працівника поліції, який впав на неї. Можливо в цей час працівник поліції теж отримав тілесні ушкодження. Далі його піднесли інші працівники поліції, а їй допомогла піднятися матір.

Після даної сварки та штовханини, хтось з працівників поліції зняв кайданки і вони батька забрали.

Крім цього обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вона чітко розуміла, що це працівники поліції, які виконують свої службові обов`язки. Про складання адміністративного протоколу вони не повідомляли, а говорили пройти в ТЦК для встановлення особи. Про те, що батько перебуває в розшуку їй було невідомо.

Вона тримала працівників поліції заруки та за формений одяг з метою, щоб забрати батька, і лише коли батько втік вона відпустила поліцейських.

Працівники поліції попереджали, щоб вона не вчиняла даних дій. Опір чинила свідомо з метою допомогти батьку, усвідомлювала, що можуть бути різні наслідки.

Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позицій.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив що, він працює на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області. Так, в січні 2026 року він з майором поліції ОСОБА_8 на службовому автомобілі патрулювали вулиці в селищі Томашпіль. По вулиці Ігоря Гаврилюка біля будинку дитячої творчості іншов громадянин, який побачивши поліцейський автомобіль відразу перейшов вулицю до кафе. Далі з метою перевірки документів вказаного громадянина та з метою встановлення чи він не ухиляється від призову та чи не перебуває в СЗЧ до нього підійшов майор ОСОБА_8 , через деякий час він теж підійшов. Під час спілкування з гр. ОСОБА_10 вони повідомили, що проводиться фіксація на нагрудний відеореєстратор та під час спілкування встановили, що ОСОБА_10 в розшуку та його необхідно доставити в ТЦК та СП для складання протоколу.

ОСОБА_10 сказав, що нещодавно пройшов ВЛК та був визнаний непридатним. Він сказав, що тут є його дружина та донька, які можуть принести документи про його непридатність.

Далі ОСОБА_10 почав кудись телефонувати, тоді вони його повідомили, що в разі невиконання вимог будуть застосовані засоби фізичного впливу та спецзасоби кайданки.

Через деякий час до них підбігла дружина ОСОБА_10 – ОСОБА_4 та почала просить, щоб відпустили чоловіка, потім підійшла донька ОСОБА_5 з дитиною.

ОСОБА_4 стала біля нього таким чином, щоб він не зміг підійти до ОСОБА_10 та в цей час притримувала його, а ОСОБА_5 притримувала ОСОБА_8 .

Скориставшись цим ОСОБА_10 втік.

Далі він з майором ОСОБА_8 повідомили інших працівників поліції та почали наздоганяти ОСОБА_10 , який побіг в сторону парку. При вході в парк біля аптеки вони його наздогнали, одягнули кайданки та хотіли вести його через парк до службового автомобіля. В цей час до них підбігла донька і дружина ОСОБА_10 . Однією рукою він тримав ОСОБА_10 , за іншу його шарпали обвинувачені, більше шарпала ОСОБА_5 яка також дряпала нігтями по руці. Далі в цій штовханині ОСОБА_10 впав, він хотів його піднести, однак тоді його штовхнули в спину від чого він теж упав.

Тілесні ушкодження ОСОБА_5 наносила навмисно, а саме била по руці та дряпала шкіру руки своїми нігтями. Подряпини були і на правій і на лівій руці.

Обвинувачені чинили опір, а саме шарпали, перешкоджали, тримали за руки та за форму, штовхали, спершу біля Ощадбанку, щоб дати змогу ОСОБА_10 втекти, а далі біля входу в парк, де також були нанесені тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що він працює на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області. Так в січня 2026 року, точної дати не пам`ятає, під час несення служби, а саме патрулювання вулиць селища Томашпіль разом з ОСОБА_7 проїжджаючи по АДРЕСА_1 помітили чоловіка якому було до 60 років та який підлягав перевірці документів в зв`язку з мобілізацією.

Підійшовши до даного чоловіка вони представилися, повідомили, що ведеться відеофіксація на відеореєстратор та попросили пред`явити документи. Чоловіка звали ОСОБА_14 , житель села Гнатків, прізвища чоловіка він не пам`ятає. Далі він по планшеті перевірив даного чоловіка, а саме ОСОБА_10 та виявилося, що він не оновив свої облікові дані, в планшеті були відомості, що він підпадає під складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП та доставці до ТЦК та СП.

Він разом з ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_10 , що потрібно пройти до ТЦК та СП, той відмовлявся.

Через деякий до них підійшли дружина ОСОБА_10 – ОСОБА_4 та донька ОСОБА_10 – ОСОБА_5 , які почали відтягувати його та ОСОБА_7 , щоб дати змогу ОСОБА_10 втекти.

ОСОБА_10 , скориставшись даною можливістю, втік, а він з ОСОБА_7 повідомивши інших працівників поліції про даний інцидент почали його наздоганяти. Наздогнавши ОСОБА_10 біля входу в парк одягнули на нього кайданки. Далі підбігли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та почалася штовханина, вказані жінки почали відтягувати його та ОСОБА_7 від ОСОБА_10 , відштовхували, кричали, тримали за руки та формений одяг. ОСОБА_5 в цей час подряпала руку ОСОБА_7 .

Далі підійшли працівники ТЦК та СП, інші працівники поліції та позбігалися люди.

В подальшому вони зняли кайданки з ОСОБА_10 та відпустили щоб не було суспільного резонансу.

Під час перевірки документів ОСОБА_10 та в подальшому під час його затримання він та ОСОБА_7 пояснювали, що вони є працівниками поліції та діють в межах своїх повноважень та в разі опору до нього може бути застосовано фізичну силу та спецзасоби. Це все зафіксовано на боді-камеру.

Зазначив, що ОСОБА_10 втік оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджали їм виконувати свої службові обов`язки, а саме тримали його та ОСОБА_7 за руки.

Чітко все не пам`ятає, так як було багато людей, всі кричали та штовхалися, однак точно бачив як ОСОБА_5 тягнула ОСОБА_7 та дряпала йому руки

Ніяких претензій до обвинувачених не має.

Заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд вважає, що винність ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення доведена і її дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір правникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та винність ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень доведена і її дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір правникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків та за ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, добровільне надання допомоги на потреби ЗСУ.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Обставини що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, добровільне надання допомоги на потреби ЗСУ.

Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_5 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, а тому виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_4 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, а тому виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, яка повністю визнала вину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні одну малолітню дитину, добровільно надала допомогу на потреби ЗСУ та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе при призначенні їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі та ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі, крім того суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України та остаточно призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом іспитового строку.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка повністю визнала вину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно,добровільно надала допомогу на потреби ЗСУ та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе при призначенні їй покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом іспитового строку.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342 КК України та ч. 2 ст. 345 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 345 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_5 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили – не обирати.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі,

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницької апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1