Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №520/33982/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 липня 2026 року № 520/33982/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (далі по тексту – позивач, Департамент ЖКГ, департамент) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту – відповідач, ВДВС, відділ, орган публічної адміністрації), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу від 18.12.2025;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яни Баранової про накладення штрафу від 18.12.2025 у виконавчому провадженні № 79010762.

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що спірні дії державного виконавця та прийнята постанова від 18.12.2025 про накладення штрафу у подвійному розмірі – 10200 грн. є незаконними, оскільки 03.12.2025 рішення ХОАС від 09.06.2025 по справі № 520/33551/24 виконано у повному обсязі. Просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Представник відповідача на виконання ухвали суду направив відзив на адміністративний позов разом із копією матеріалів виконавчого провадження. Щодо задоволення позову заперечив з тих підстав, що станом на день прийняття спірної постанови інформації від Департаменту стосовно виконання судового рішення від 09.06.2025 по справі № 520/33551/24 не надходило. Вказує на безпідставність позовних вимог та просить ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Представником позивача надано відповідь на відзив у якій підтримав доводи позовної заяви та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням ХОАС від 09.06.2025 по справі № 520/33551/24, яке набрало законної сили 10.07.2025 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048), щодо не взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, яке викладено в листі від 02.12.2024 року № Г-1-18766/0/1-24.08-31 - 13710/0/129-24. Зобов`язано Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2024 про взяття на квартирний облік його і членів його сім`ї та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 79010762 по виконанню виконавчого листа № 520/33551/24 виданого 13.08.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2024 про взяття на квартирний облік його і членів його сім`ї та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Як убачається з матеріалів справи 08.09.2025 державним виконавцем винесено постанови про: відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Листом Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 11.09.2025 № 7911/0/90-25 державного виконавця повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі № 520/33551/24 Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради повторно розглянуто заява ОСОБА_1 та за результатами розгляду листом від 05.09.2025 вих7757/90-25 запитувачу надано відповідь, яка направлена засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , а тому просить закінчити виконавче провадження № 79010762 у зв`язку з добровільним виконанням судового рішення до відкриття виконавчого провадження.

Водночас, 23.09.2025 позивачем ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду подана заява в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою по справі № 520/33551/24 від 13.10.2025 Харківським окружним адміністративним судом заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/33551/24 від 09.06.2025 - задоволено частково та зобов`язано Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі №520/33551/24.

27.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою постановлено накласти на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Також, 27.11.2025 боржнику направлена вимога державного виконавця про надання інформації щодо стану виконання зазначеного рішення суду.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів повідомлення державного виконавця про виконання судового рішення у встановлений постановою від 27.11.2025 року строк позивачем не надано, а судом під час розгляду справи по суті не добуто.

17.12.2025 року згідно платіжної інструкції № 384 від 02.12.2025, проведеної Державною казначейською службою України 17.12.2025 р., Департаментом ЖКГ сплачено суму штрафу у розмірі 5100, 00 грн. згідно постанови про накладення штрафу від 27.11.2025 про що свідчить копія листа Департаменту на адресу старшого державного виконавця ВДВС Яни Баранової № 10310/0/90-25 від 18.12.2025.

18.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн., зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Листом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 30.12.2025 № 10581/0/90-25 державного виконавця поінформовано, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 по справі № 520/33551/24 Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду листом від 05.09.2025 вих/7757/90-25 запитувачу ОСОБА_1 надано відповідь, яка направлена засобами поштового зв`язку на вказану ним адресу.

Також рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 03.12.2025 № 601, затверджено протокол міської громадської комісії з житлових питань № 16 від 27.11.2025, де було розглянуто питання ОСОБА_1 щодо постановки на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у зв`язку з чим просить закінчити виконавче провадження № 79010762 у зв`язку з добровільним виконанням судового рішення до відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись із прийнятою державним виконавцем постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи спір по суті, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання.

Згідно з ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Дані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.

З матеріалів справи судом встановлено дотримання державним виконавцем вимог Закону № 1404 в частині встановлення обставин поважності невиконання судового рішення та дотримано його приписи. Водночас, станом на день винесення спірної постанови належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів повідомлення державного виконавця про виконання або наявності поважних причин невиконання судового рішення позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто.

Частиною першої статті 129-1 Конституції України встановлено обов`язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи не містять будь яких доказів, що можуть служити підтвердженням як такі, що вчинялись позивачем для фактичного виконання рішення суду.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження виконання рішення суду та факт поважності причин його невиконання, позивачем наведено не було.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею Законом України "Про виконавче провадження", прийняв спірну постанову про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із частиною першою та другою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання дій протиправними та скасування постанови – залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст. 287 КАС України.

Повне рішення складено 17.07.2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.