Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №520/2578/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 липня 2026 року № 520/2578/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абзацом г) пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку утриманням повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю І групи.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 03.11.2025 про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абзацом г) пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку утриманням повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю І групи та прийняти рішення про звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2025 звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: 4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи II групи.

Не отримавши відповіді за результатом розгляду рапорту, адвокатом Керімовим А.З. направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача з метою отримання письмової відповіді за результатом розгляду рапорту про звільнення позивача від 03.11.2025.

12.01.2026 представником позивача у відповідь на адвокатський запит отримано лист від командира військової частини НОМЕР_1 № 691/1755/ ВихЗПІ, зміст якого полягає в наступному: 1. На рапорт ОСОБА_1 за вх. № 11817/р від 24.11.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 була надана відповідь за вих. № 691/26266 від 15.12.2025, в якій повідомляється, що рапорт позитивно розглянутий (підстави для звільнення наявні) та зареєстрованих за вх. 11817/p від 24.11.2025. Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» , військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Тобто, перебування ОСОБА_1 поза місцем служби з 10.10.2025 наказами командирів не обумовлено, є самовільним, отже ОСОБА_1 не є особою, яка виконує обов`язки військової служби. Також додано лист № 691/26266 від 15.12.2025, яким ОСОБА_1 повідомлено про позитивний розгляд рапорту.

Позивач, вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 03.11.2025 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: 4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

05.12.2025 у відповідь на вказаний рапорт направлено відповідь вих. №691/26266, зі змісту якої вбачається, що згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Тобто, перебування позивача поза місцем служби з 10.10.2025 наказами командирів не обумовлено, є самовільним, отже позивач не є особою, яка виконує обов`язки військової служби.

Факт самовільного залишення місця служби позивачем підтверджується, зокрема, Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 №207.

Оскільки, позивач, наразі, вважається таким, що самовільно залишив військову частину та призупинення проходження військової служби, звільнення позивача не є можливим

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , яке видане Фрунзенським ВРАЦС Харківського міського управління юстиції.

02.09.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №37/25/1425/Р вирішено, що ОСОБА_2 , який є сином позивача, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду як інвалід І групи підгрупи А.

03.11.2025 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: 4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

05.12.2025 у відповідь на вказаний рапорт направлено відповідь вих. №691/26266, зі змісту якої вбачається, що згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Тобто, перебування позивача поза місцем служби з 10.10.2025 наказами командирів не обумовлено, є самовільним, отже позивач не є особою, яка виконує обов`язки військової служби.

Факт самовільного залишення місця служби позивачем підтверджується, зокрема, Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 №207.

23.12.2025 Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на ім`я позивача видана довідка для отримання допомоги на дитину інваліда.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не розглянуто рапорт про звільнення позивача з військової служби, він звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписами ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений та триває на час розгляду справи.

У відповідності до ч.6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII (у редакції станом на час подання рапорту на звільнення) визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, пункт 2 частини четвертої вищезазначеної статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

В розділі І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).

Згідно з п. 12 розділу І Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008.

Так, в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.229 Положення № 1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

В п. 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з п.260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).

В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).

В п. 14.28 розділу XIV Інструкції № 170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

При цьому, наявність кримінального провадження не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.

Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок № 531).

В п. 2 розділу І Порядку № 531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 (далі - Інструкція № 40) рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з приписами п. 3.1 Інструкції № 40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

В п.п. 3.9.1 Інструкції № 40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

В п.6 розділу ІІІ Порядку № 531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

В розділі ІІІ Порядку № 531 зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. …. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3).

Відповідно до п. 8 Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Положеннями п.п. 1 п. 9 Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою.

У листі від 15.12.2025 р. № 691/26266 позивача повідомлено, що його рапорт на звільнення позитивно розглянутий (підстави на звільнення наявні) та зареєстрований за вх. 11817/р від 24.11.2025.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" вйськовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Тобто, його перебування поза місцем служби з 10.10.2025 наказами командирів не обумовлено, є самовільним, отже він не є особою, яка виконує обов`язки військової служби, але, водночас, позивач не позбавлений статусу військовослужбовця.

Втім відповідачем не вказано причин, умов та обставин, які б унеможливлювали розгляд його рапорту та звільнення його з військової служби з вказаних ним підстав.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

З поданого відповідачем відзиву суд встановив, що позивач перебуває поза місцем служби з 10.10.2025. Факт самовільного залишення місця служби позивачем підтверджується, зокрема, копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 №207.

Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо не розгляду вказаного рапорту про звільнення з військової служби.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв`язку з призупиненням йому військової служби, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством. Стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з абз.2 п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ у разі звільнення його з займаної посади та призупинення йому військової служби.

Наведені відповідачем норми ст.24 Закону №2232-ХІІ імперативно зобов`язують командира військової частини звільнити військовослужбовця, військову службу якому призупинено та стосовно якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, звільнити з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Водночас, вказані норми законодавства не містять заборони звільняти військовослужбовця з військової служби у разі призупинення йому військової служби, при наявності у нього підстав відповідно ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абзацом г) пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку утриманням повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю І групи.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 03.11.2025 про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абзацом г) пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку утриманням повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю І групи та прийняти рішення про звільнення з військової служби.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абзацом г) пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку утриманням повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю І групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 03.11.2025 про звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за абзацом г) пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку утриманням повнолітнього сина, який є особою з інвалідністю І групи та прийняти рішення про звільнення з військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) суму судового збору в загальному розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.