Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №520/4577/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 р. № 520/4577/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 р.(1898-1900 роки);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 03.09.2025 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки, і статті 60 ЗУ “Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням стажу роботи на посаді лаборанта клініко-діагностічної лабораторії психоневрологічної клініки ДП “Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України” у період з 03.11.2020 по 26.01.2025 у подвійному розмірі та здійснити з 03.09.2025 виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 р.(1898-1900 роки), є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідні документи у встановлений строк до суду не надходили.

Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З позовної заяви вбачається, що 14.05.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) із заявою про призначення їй пенсії вперше за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням пенсійного віку.

Відповідачем ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком з 14.05.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до адвоката Петренко О.В. на консультацію з питання призначення, нарахування та виплати їй пенсії.

13.02.2026 ОСОБА_1 разом із адвокатом Петренко О.В. зайшли до електронного кабінету пенсіонера на сайті Пенсійного фонду України, де дізнались, що при призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії взято середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017 р.( 1898-1900 роки).

Вказані дії на думку позивача є протиправними, оскільки ОСОБА_1 вийшла на пенсію за вислугою за ЗУ ”Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII, а потім звернулась вперше за призначенням пенсії за віком на підставі ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV.

Вказані дії щодо взяття для обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 взято середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017 р.( 1898-1900 роки) (3764,40 грн.) із застосовування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% є протиправними, оскільки ОСОБА_1 вийшла на пенсію за віком 14.05.2025 на підставі ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV вперше.

25.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки, та здійснити з 14.05.2025 виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Копія заяви та квитанції про направлення заяви додаються до позову.

Вказана заява отримана відповідачем 02.03.2026, що підтверджується сайтом Укрпошта (інформація з офіційного сайту “УКРПОШТА” додається до позову).

Всупереч чинного законодавства перерахунок не здійснено, жодної відповіді на вказану заяву не надано, що свідчить про відмову у здійсненні перерахунку пенсії.

Також, на думку позивача відповідач протиправно не зарахував ОСОБА_1 стаж роботи на посаді лаборанта клініко-діагностичної лабораторії психоневрологічної клініки ДП “Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України” у період з 03.11.2020 по 26.01.2025 у подвійному розмірі як працівнику психіатричного закладу охорони здоров`я. Копія довідки №626 від 09.06.2025 додається до позову.

Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, такими, що не відповідають вимогам закону, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України від 09.07.2003 за № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058- IV).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, що передбачено статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, наведені приписи свідчать про те, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При цьому, ст. 9 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» взагалі не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Відповідно до ст. 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 7 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

ОСОБА_1 з 21.06.2012 призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок обчислення і призначення пенсії, ніж призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 14.05.2025 позивачу призначено інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернулась вперше 14.05.2025.

З огляду на те, що звернення позивача за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 14.05.2025 відбулося вперше, то пенсійний орган не повинен застосовувати норму ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказані висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18), постановах Верховного Суду від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17: “Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що немає підстав для відступлення від такого висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком замість переведення в порядку ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи свій висновок, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що з часу набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за історичним та нормативним підходами до розуміння положень цього Закону) більшість положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність, у зв`язку із чим державні пенсії, які раніше призначалися на підставі вказаного Закону, призначаються на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 1 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

При зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення», до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованою.”

Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24 (адміністративне провадження № К/990/30545/24): Суд дійшов висновку, що у разі переходу з пенсії за вислугу років (призначеної за Законом Закону України "Про пенсійне забезпечення") на пенсію за віком (призначену за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") слід застосовувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки перед зверненням.

Суд обґрунтував рішення положеннями частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що показник середньої заробітної плати визначається за три календарні роки перед зверненням за пенсією. Перехід із пенсії за вислугу років на пенсію за віком є призначенням нового виду пенсії, а не переведенням. Призначення пенсії за віком після отримання пенсії за вислугу років не є переведенням на інший вид пенсії в розумінні частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Це призначення нового виду пенсії, оскільки пенсії за віком і за вислугу років мають різні правові підстави та умови призначення.

Отже, звернення за пенсією за віком після отримання пенсії за вислугу років є новим призначенням, а не переведенням. У такому разі слід застосовувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки перед зверненням, як прямо передбачено частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Правовий висновок: перехід із пенсії за вислугу років на пенсію за віком є призначенням нового виду пенсії, а не її переведенням; у такому випадку слід застосовувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки перед зверненням.

Отже, в спірних правовідносинах має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком.

Відповідно до даних, що розміщені на офіційному вебсайті Пенсійного фонду України показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховуються для обчислення пенсії, становлять: 2022 р. – 13 376,21 грн., 2023р. - 14 308,46 грн., 2024 - 17 486,60 грн.

Тобто, показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком, становить 15057,09 грн.

Отже, пенсійний орган мав призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за заявою від 14.05.2025, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, яка становить 15057,09 грн., оскільки показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення вперше пенсії за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.01.2022 у справі № 528/639/17, Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17.

Відповідно до частини другої етапі 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + КзЗ + ... + Кзп); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Особі, якій була призначена та виплачувалася пенсія на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія повинна обчислюватися на підставі положень ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як вперше призначена.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.01.2022 року у справі № 528/639/17 від 06.03.2018 у справі № 520/6664/17, від 05.07.2018 у справі № 565/645/17, від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17, від 14.02.2018 у справі № 465/5246/17, від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 р.( 1898-1900 роки), при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 14.05.2025 р. та не зарахування періоду роботи у психіатричному закладі охорони здоров`я є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 р.(1898-1900 роки) та наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 03.09.2025 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки, і статті 60 ЗУ “Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням стажу роботи на посаді лаборанта клініко-діагностичної лабораторії психоневрологічної клініки ДП “Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України” у період з 03.11.2020 по 26.01.2025 у подвійному розмірі та здійснити з 03.09.2025 виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 14000,00 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої (правової) допомоги до позовної заяви додано копію ордеру серії АХ №1330004 від 03.03.2026 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , виданого адвокатом Петренко Оксаною Василівною, яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально, копію договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 13.02.2026, в якому в п.4.1. зазначено про те, що розмір, порядок обчислення і внесення винагороди визначається за домовленістю сторін та підтверджується актом виконаних робіт та касовим ордером, який є невід`ємною частиною договору.

Також, до позовної заяви додано копію Акта №б/н від 31.03.2026 виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до абз. 2 якого Сторони у договорі про надання професійної правничої допомоги від 13.02.2026 домовились про фіксований розмір гонорару у розмірі 14 000 грн.

Згідно наданої до справи копії квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 17.02.2026 прийнято від ОСОБА_1 чотирнадцять тисяч грн 00 коп..

Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за професійну правничу (правову) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 р. (1898-1900 роки).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 з 03.09.2025 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022 - 2024 роки, і статті 60 ЗУ “Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням стажу роботи на посаді лаборанта клініко-діагностичної лабораторії психоневрологічної клініки ДП “Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України” у період з 03.11.2020 по 26.01.2025 у подвійному розмірі та здійснити з 03.09.2025 виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов