Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №369/24104/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24104/25

Провадження № 2/369/8401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, згідно якого просить змінити розмір аліментів, стягуваних на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини мого заробітку (доходу) платника щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили. Судові витрати стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2022 у справі № 369/5419/22 з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу). Після ухвалення зазначеного судового наказу його сімейний та матеріальний стан змінився. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася друга донька - ОСОБА_5 . Рішенням суду від 27.05.2025 у справі № 363/2156/25 з позивача стягнуто аліменти на утримання другої дитини у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу, а також аліменти на утримання матері цієї дитини у розмірі 2000 грн щомісячно. Позивач зазначає, що на даний час із матір`ю другої дитини спільно не проживає. На його думку, сукупний розмір аліментних зобов`язань істотно збільшився, що є підставою для перегляду розміру аліментів, які стягуються на утримання першої дитини. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 180, 182 та 192 Сімейного кодексу України. Позивач посилається на те, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений судом у разі зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів. Як підставу для зменшення розміру аліментів він зазначає народження другої дитини, виникнення обов`язку зі сплати аліментів на її утримання та утримання матері цієї дитини, що, на думку позивача, свідчить про істотну зміну його сімейного та матеріального стану і обумовлює необхідність встановлення однакового розміру аліментів на утримання обох дітей — по 1/6 частині його доходу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.01.2026 року відкрите провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2026 року закрите підготовче провадження у справі, призначене судове засідання з розгляду справи по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала. Пояснила, що є матір`ю трьох неповнолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не працює та має статус малозабезпеченої сім`ї. Зазначила, що чоловіка не має, самостійно утримує дітей, інших осіб, які б забезпечували їх матеріально, немає. Вказала, що спільна з позивачем донька найближчим часом іде до школи, у зв`язку з чим виникли додаткові витрати на її підготовку. Також зазначила, що позивач, окрім сплати аліментів, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. За її словами, єдиними джерелами існування сім`ї є аліменти, що сплачуються позивачем, та державна соціальна допомога як малозабезпеченій сім`ї. Вказала, що аліменти на утримання спільної з позивачем дитини фактично становлять близько 8 000 грн на місяць, при цьому зазначених коштів недостатньо для забезпечення усіх потреб дитини. Відповідач пояснила, що дитина досягла шкільного віку, що зумовлює додаткові витрати на її підготовку до навчання, придбання одягу, взуття, шкільного приладдя та інших необхідних речей. Крім того, дитина відвідує додаткові розвивальні заняття, що також потребує регулярних фінансових витрат. За твердженням відповідача, позивач будь-якої додаткової матеріальної допомоги понад визначений рішенням суду розмір аліментів не надає, а тому всі інші витрати, пов`язані з утриманням та розвитком дитини, вона змушена нести самостійно, що з огляду на її матеріальне становище є вкрай складним. У зв`язку з цим просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Причини неявки суду не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Як убачається з матеріалів справи, судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2022 у справі № 369/5419/22 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29.06.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Також судовим наказом стягнуто з позивача на користь держави судовий збір та допущено негайне виконання судового наказу в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 травня 2025 року у справі № 363/2156/25 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.

Вказаним рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, зазначеним рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 23 квітня 2025 року і до досягнення їхньою спільною дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підтвердження свого матеріального становища позивачем подано довідку про доходи Департаменту патрульної поліції № 1603 від 01.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 працює в Департаменті патрульної поліції за основним місцем роботи на посаді старшого інспектора з особливих доручень.

Згідно з довідкою, загальний дохід позивача за період з червня по листопад 2025 року становив 258 342,50 грн, у тому числі: за червень 2025 року – 34 649,54 грн; за липень 2025 року – 40 455,94 грн; за серпень 2025 року – 40 133,44 грн; за вересень 2025 року – 40 456,02 грн; за жовтень 2025 року – 40 455,93 грн; за листопад 2025 року – 38 843,07 грн заробітної плати та 23 348,56 грн матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Із зазначеного доходу позивача утримувалися податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, а також аліменти на користь обох дітей та матері другої дитини.

Відповідно до довідки, на підставі рапорту від 30.05.2025 із заробітної плати позивача здійснювалося утримання аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини заробітку, а також аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 2000 грн щомісячно. Загальний розмір таких утримань становив: у червні 2025 року – 7486,17 грн, у липні – 8 405,52 грн, у серпні – 8 354,46 грн, у вересні – 8 405,54 грн, у жовтні – 8 405,52 грн, у листопаді – 8 150,15 грн, а всього за вказаний період – 49 207,36 грн.

Крім того, на підставі постанови державного виконавця від 24.10.2022 ВП № 69612434 із доходу позивача здійснювалося утримання аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку. Розмір утриманих аліментів становив: у червні 2025 року – 8 229,27 грн, у липні – 9 608,29 грн, у серпні – 9 531,69 грн, у вересні – 9 608,31 грн, у жовтні – 9 608,28 грн, у листопаді – 9 225,23 грн, а всього за вказаний період – 55 811,07 грн.

Також із доходу позивача за зазначений період утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 46 501,65 грн та військовий збір у сумі 12 917,13 грн. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про доходи Департаменту патрульної поліції № 1603 від 01.12.2025.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем подано довідку Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 06.07.2026 № 08, відповідно до якої ОСОБА_2 працює на посаді спеціаліста І категорії відділу культури, туризму та інформаційної політики Гатненської сільської ради та з 01.10.2024 по 31.01.2027 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У довідці зазначено, що за працівником на час такої відпустки зберігається місце роботи (посада).

Крім того, відповідачем надано копію розпорядження Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 27.09.2024 № 188-в, згідно з яким ОСОБА_2 , спеціалісту І категорії відділу культури, туризму та інформаційної політики, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.10.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також матеріали справи містять довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відповідно до якої ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за період з 01.02.2026 по 31.07.2026.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У ст. 180 Сімейного кодексу України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставин, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що після ухвалення судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2022 його сімейний та матеріальний стан істотно змінився. Зокрема, у нього народилася друга дитина – ОСОБА_5 , а рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.05.2025 з нього стягнуто аліменти на утримання другої дитини у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), а також аліменти на утримання матері цієї дитини у розмірі 2000 грн щомісячно. На думку позивача, збільшення кількості осіб, яких він зобов`язаний утримувати, та виникнення додаткових аліментних зобов`язань свідчить про істотну зміну його сімейного та матеріального стану, що є підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_4 , з 1/4 до 1/6 частини його заробітку (доходу).

Судом встановлено, що відповідно до судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2022 з позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), а відповідно до рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.05.2025 – аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), а також аліменти на утримання матері другої дитини у твердій грошовій сумі 2000 грн щомісячно.

Таким чином, на утримання двох дітей із заробітку позивача стягується 1/4 та 1/6 частини доходу, що у сукупності становить 5/12 частин його заробітку, або приблизно 41,67 % доходу.

Як убачається з довідки про доходи Департаменту патрульної поліції № 1603 від 01.12.2025, загальний дохід позивача за період з червня по листопад 2025 року становив 258 342,50 грн, тобто середньомісячний дохід складав близько 43 057 грн. За таких обставин аліменти на утримання матері другої дитини у розмірі 2000 грн щомісячно становлять орієнтовно 4,6 % його середньомісячного доходу.

Отже, загальний розмір аліментних платежів позивача, що складається з аліментів на утримання двох дітей та аліментів на утримання матері другої дитини, становить близько 46 % його середньомісячного доходу.

При цьому суд враховує, що саме по собі виникнення у позивача обов`язку зі сплати аліментів на утримання другої дитини та матері цієї дитини не свідчить про таке збільшення аліментного навантаження, яке б саме по собі було безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються на користь відповідача. Крім того, розмір аліментів, які сплачуються позивачем на утримання дітей, становить 41,67 % його доходу, а з урахуванням аліментів на утримання матері другої дитини — близько 46 % доходу, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Аналіз статті 192 Сімейного кодексу України свідчить, що як зміна матеріального стану, так і зміна сімейного стану є самостійними підставами для зміни розміру аліментів. Водночас сама лише наявність таких обставин не зумовлює автоматичної зміни раніше визначеного судом розміру аліментів, оскільки суд у кожному конкретному випадку повинен оцінити, чи є такі зміни істотними та чи впливають вони на можливість платника виконувати аліментний обов`язок без порушення прав та законних інтересів дитини.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22, а також отримав подальший розвиток у постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 та від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23.

Так, у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, зазначивши, що народження дитини в іншому шлюбі та перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною самі по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Суд наголосив, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що такі обставини спричинили істотне погіршення його матеріального становища, а відсутність такого доведення виключає можливість зміни розміру аліментів лише з огляду на зміну сімейного стану.

Разом з тим у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 Верховний Суд звернув увагу, що народження другої дитини та виникнення обов`язку щодо її утримання може бути самостійною підставою для зміни розміру аліментів, однак питання про їх зменшення вирішується судом з урахуванням усіх установлених обставин конкретної справи, матеріального становища сторін, розміру доходу платника аліментів та необхідності забезпечення найкращих інтересів кожної дитини.

Отже, із наведених правових позицій Верховного Суду вбачається, що саме по собі народження другої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Суд у кожному випадку має оцінити сукупність доказів, порівнявши матеріальний та сімейний стан платника аліментів на час первісного визначення розміру аліментів і на час звернення з відповідним позовом. Обов`язок доведення таких обставин відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на позивача.

У цій справі судом встановлено, що після видачі судового наказу від 29.06.2022 у позивача дійсно змінився сімейний стан, оскільки у нього народилася друга дитина, а рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.05.2025 з нього стягнуто аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини доходу та аліменти на утримання матері цієї дитини у розмірі 2 000 грн щомісячно.

Разом із тим позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що внаслідок зазначених обставин його матеріальне становище істотно погіршилося. Навпаки, досліджена судом довідка про доходи свідчить, що позивач продовжує працювати у Департаменті патрульної поліції, отримує стабільний дохід, який за період з червня по листопад 2025 року становив 258 342,50 грн, тобто в середньому близько 43 057 грн щомісячно.

Судом також встановлено, що на утримання двох дітей із заробітку позивача утримується 1/4 та 1/6 частини доходу, що в сукупності становить 5/12 частини заробітку, або приблизно 41,67 %. Аліменти на утримання матері другої дитини у розмірі 2 000 грн становлять близько 4,6 % його середньомісячного доходу. Таким чином, загальний розмір аліментних платежів складає близько 46 % доходу позивача.

При цьому доказів зменшення розміру заробітної плати, втрати роботи, погіршення стану здоров`я, виникнення інших виняткових витрат чи інших обставин, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального становища порівняно з часом ухвалення судового наказу від 29.06.2022, позивач суду не надав.

Водночас суд враховує, що відповідач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є отримувачем державної соціальної допомоги як малозабезпечена сім`я, самостійно утримує неповнолітніх дітей, а інших джерел доходу, окрім державної допомоги та аліментів, матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин суд доходить висновку, що хоча сімейний стан позивача після ухвалення судового наказу дійсно змінився, однак сукупність досліджених доказів не підтверджує наявності таких істотних змін його матеріального та сімейного стану, які б виправдовували зменшення раніше визначеного розміру аліментів, оскільки таке зменшення не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленому статтею 3 Конвенції про права дитини, статтями 7 та 182 Сімейного кодексу України.

Суд зазначає, що всі діти мають рівне право на належне матеріальне забезпечення з боку батьків, а створення платником аліментів нової сім`ї та народження у нього інших дітей не повинно призводити до безпідставного зменшення рівня утримання дитини, яка народилася раніше.

Створення нової сім`ї, народження другої дитини та прийняття на себе нових сімейних обов`язків є свідомим волевиявленням особи. Приймаючи рішення про створення нової сім`ї та народження дітей, батько повинен усвідомлювати наявність уже існуючих аліментних зобов`язань щодо першої дитини та необхідність забезпечення належного утримання усіх своїх дітей. Сам по собі факт виникнення нових сімейних обов`язків не може покладати негативні наслідки на дитину, яка вже отримує аліменти.

Суд враховує, що після ухвалення судового наказу про стягнення аліментів на користь відповідача позивач створив іншу сім`ю, у якій народилася друга дитина. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області з позивача стягнуто аліменти на утримання цієї дитини, а також аліменти на утримання матері дитини до досягнення нею трирічного віку. При цьому матеріали справи свідчать, що шлюб між позивачем та матір`ю другої дитини не розірвано.

Вирішуючи спір про зменшення розміру аліментів, суд не може обмежитися лише формальним встановленням факту народження іншої дитини та ухвалення судового рішення про стягнення аліментів. Суд зобов`язаний перевірити всі обставини справи в їх сукупності, зокрема характер сімейних правовідносин сторін, реальність зміни сімейного та матеріального стану платника аліментів, а також чи не призводить виникнення нових аліментних зобов`язань до штучного створення підстав для зменшення розміру аліментів, які сплачуються на утримання першої дитини.

При цьому саме по собі стягнення аліментів на утримання дитини від іншого шлюбу чи на утримання матері цієї дитини не є безумовною підставою для зменшення аліментів, оскільки суд у кожному конкретному випадку повинен виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дітей та оцінювати добросовісність реалізації сторонами своїх сімейних прав і виконання ними сімейних обов`язків.

Суд виходить із того, що обов`язок батька щодо утримання дітей є рівним стосовно кожної дитини, а забезпечення інтересів другої дитини не повинно здійснюватися за рахунок зменшення рівня утримання першої дитини без наявності достатніх та належно доведених підстав. Такий підхід відповідає принципу рівності прав дітей та пріоритету найкращих інтересів дитини, закріпленому статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, статтями 7, 141, 180 та 182 Сімейного кодексу України.

Таким чином, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 192 Сімейного кодексу України підстав для зменшення розміру аліментів. Хоча після ухвалення судового наказу його сімейний стан змінився у зв`язку з народженням другої дитини та виникненням нових аліментних зобов`язань, самі по собі ці обставини не свідчать про істотне погіршення його матеріального становища та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання першої дитини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач має постійне місце роботи, стабільний дохід, а загальний розмір здійснюваних ним аліментних платежів не свідчить про втрату можливості належним чином виконувати свій обов`язок щодо утримання дітей.

За таких обставин зменшення розміру аліментів призвело б до погіршення матеріального забезпечення дитини, суперечило б принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини, закріпленому у статті 3 Конвенції ООН про права дитини, статтях 7, 180, 182 Сімейного кодексу України, та не відповідало б принципу рівності прав дітей на належне утримання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 367 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 183, 191, 192 Сімейного Кодексу України, положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

17.07.2026