Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №363/3003/26 — Вишгородський районний суд Київської області

17.07.26 363/3003/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Олійник С.В.,

секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

15 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 371 від 24 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 371 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Із змісту постанови вбачається, що 23 січня 2026 року ОСОБА_1 , будучи, на думку відповідача, належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці. Не погоджується із зазначеною постановою та вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем було допущено низку істотних порушень вимог законодавства. Зокрема, зазначає, що повістка не містить обов`язкового реквізиту, передбаченого пунктом 29 Порядку № 560, що, на його думку, свідчить про протиправність постанови, винесеної на її підставі. Крім того, у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів належного повідомлення позивача про необхідність з`явитися до відповідного ТЦК та СП, відповідач до винесення оскаржуваної постанови був зобов`язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення, чого, як убачається зі змісту постанови, зроблено не було, також нескладення протоколу про адміністративне правопорушення, а також неповідомлення його про дату, час і місце розгляду справи призвели до порушення вимог законодавства щодо забезпечення змагальності провадження. Зокрема, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП він був позбавлений можливості надати пояснення, заперечення та інші докази на свій захист, що, з огляду на усталену практику ЄСПЛ, є одним із ключових елементів справедливого розгляду справи. Також, відповідачем порушено вимоги ст. 285 КУпАП щодо вручення або направлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, копії постанови. Крім процесуальних порушень, позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною у зв`язку з недоведеністю факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У постанові відсутні будь-які посилання на належні та допустимі докази, які підтверджували б подію та склад адміністративного правопорушення. Також не підтверджено факт особистого вручення повістки або складення акта про відмову від її отримання, що, на думку позивача, свідчить про те, що він не був ознайомлений із її змістом та не міг свідомо відмовитися від її отримання. За таких обставин, на переконання позивача, відсутня сама подія адміністративного правопорушення. Крім того, позивач зазначає, що зі змісту постанови вбачається лише посилання на те, що правопорушення мало місце 23 січня 2026 року, однак у ній не наведено жодних доказів чи фактичних обставин, які б підтверджували вчинення ним відповідного правопорушення, у зв`язку з чим, відповідачем не дотримано вимог щодо чіткості формулювання обвинувачення. Також вважає, що з огляду на наявність у держателя Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів можливості отримувати персональні дані з інших державних інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів і баз даних, застосування до нього адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП є протиправним з урахуванням положень примітки до ст. 210 КУпАП. Окрім цього, у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які належним чином підтверджують наявність у його діях умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також, відповідач не врахував, що його неявка за повісткою була спричинена не ухиленням від виконання військового обов`язку, а неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оповіщення, оскільки військово-облікові дані були оновлені своєчасно, а позивач перебуває на військовому обліку. Крім того, при накладенні адміністративного стягнення відповідачем не враховано обставини, які відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП підлягають обов`язковому врахуванню. З огляду на викладене, просить суд скасувати постанову № 371 від 24 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Процесуальні дії.

18 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято до розгляду адміністративний позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 травня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 сформував та 16.12.2025 року направив позивачу рекомендованим листом з позначкою «Повістка ТЦК» повістку №5860617 про необхідність прибути 23.01.2026 року для уточнення військово-облікових даних. Поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній», що, на думку відповідача, відповідно до пункту 41 Порядку, затвердженого постановою КМУ №560, та пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку є належним підтвердженням оповіщення позивача. Відповідач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, відповідно до якого направлення рекомендованої кореспонденції за належною адресою є достатнім для належного повідомлення особи. Оскільки ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений день, вважає, що він порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідач також зазначає, що позивачу двічі надсилалося повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а після винесення постанови - її копія, однак усі поштові відправлення були повернуті через відсутність адресата, що, на думку відповідача, свідчить про систематичне ігнорування ОСОБА_1 кореспонденції. У зв`язку з цим відповідач вважає, що постанова №371 від 24.03.2026 року прийнята уповноваженою посадовою особою, у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову. ІНФОРМАЦІЯ_4 було сформовано повістку № 5860617 на ім`я ОСОБА_1 про необхідність прибути 23 січня 2026 року о 14:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних. Зазначену повістку 16 грудня 2025 року направлено на адресу зареєстрованого місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом № R067055640650 з позначкою «Повістка ТЦК». Відповідач зазначає, що позивач не отримав поштове відправлення, у зв`язку з чим воно було повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній» 31 грудня 2025 року, що підтверджується інформацією з сервісу відстеження АТ «Укрпошта». Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, відповідач вказує, що направлення рекомендованої кореспонденції за дійсною адресою є достатнім для визнання особи належним чином повідомленою, тоді як отримання такого відправлення перебуває поза межами контролю відправника. Також відповідач посилається на пункт 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1071 від 10 жовтня 2023 року), відповідно до якого рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» у разі відсутності адресата після його інформування та спливу трьох робочих днів повертаються відправнику з відповідною відміткою. Порядок вручення повістки було дотримано, а тому в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, днем належного оповіщення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання, якщо така особа не повідомила територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про іншу адресу проживання. Також зазначає, що після неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому були направлені повідомлення № 371 від 06 лютого 2026 року та повторно № 371 від 03 березня 2026 року про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Повідомлення, направлене 03 березня 2026 року рекомендованим листом № R067113371967, також було повернуто відправнику 13 березня 2026 року з відміткою «адресат відсутній». Крім того, постанова № 371 від 24 березня 2026 року, направлена позивачу 31 березня 2026 року рекомендованим листом № R067135218780, також не була ним отримана та повернулася відправнику. Наведені обставини свідчать про систематичне ігнорування позивачем повідомлень ІНФОРМАЦІЯ_5 та невиконання ним обов`язків військовозобов`язаного. Тому постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогам чинного законодавства, прийнята уповноваженою особою в межах її компетенції, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

01 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що викладені відповідачем заперечення є безпідставними та не спростовують доводів позовної заяви. Представник позивача зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач порушив принцип презумпції невинуватості, оскільки без належних, допустимих та достатніх доказів дійшов висновку про умисне ухилення позивача від отримання поштової кореспонденції та невиконання ним військового обов`язку. У відповіді на відзив наголошується, що сам факт повернення поштового відправлення не підтверджує належного повідомлення особи, оскільки відповідачем не доведено дотримання оператором поштового зв`язку вимог пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку та Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції АТ «Укрпошта», затвердженого наказом від 28 грудня 2023 року № 6668. Позивач зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів здійснення оператором поштового зв`язку телефонного інформування адресата, вкладення повідомлення форми 22а до поштової скриньки, оформлення аркуша форми 8 або інших документів, які підтверджують дотримання встановленої процедури вручення повістки.На думку позивача, відсутність таких доказів свідчить про недотримання процедури вручення поштового відправлення та виключає можливість вважати його належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .Крім того, представник позивача вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних правовідносин, а на момент ухвалення цього рішення не існувало чинного порядку доставки поштових відправлень з позначкою «Повістка ТЦК».Також позивач посилається на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та примітку до ст. 210 КУпАП, відповідно до яких статті 210 та 210-1 КУпАП не застосовуються у випадку, коли необхідні персональні дані можуть бути отримані органом ведення Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами.На думку позивача, відповідач не довів неможливості отримання необхідної інформації з відповідних державних реєстрів та не надав доказів того, які саме дані потребували уточнення.Крім цього, представник позивача зазначає, що відповідач порушив право позивача на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП, оскільки розглянув справу за його відсутності, не маючи належних доказів повідомлення про дату, час і місце її розгляду. Позивач вважає, що розгляд справи за таких обставин суперечить вимогам статей 245, 268, 277-2 та 280 КУпАП і є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

12 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до повістки № 5860617 від 14 грудня 2025 року ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитися 23 січня 2026 року о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення військово-облікових даних.

Як вбачається з копії конверта, опису вкладення, довідки АТ «Укрпошта» та інформації з трекінгу поштового відправлення, повістку № 5860617 було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення повернуто відправнику – ІНФОРМАЦІЯ_6 – 31 грудня 2025 року з відміткою «адресат відсутній». Повернуте поштове відправлення вручено відправнику 02 січня 2026 року.

Відповідно до повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення № 371 (повторно) від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, призначений на 24 березня 2026 року о 10:00 год.

Згідно з копією конверта та інформацією з трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта», повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення № 371 було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене поштове відправлення повернуто відправнику 18 березня 2026 року з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою», а повернення вручено відправнику 19 березня 2026 року.

Відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 371 від 24 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Як убачається з копії конверта та інформації з трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта», поштове відправлення з відміткою «Постанова ТЦК № 665» було повернуто відправнику 14 квітня 2026 року з відмітками «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання». Повернення вручено відправнику 15 квітня 2026 року.

Згідно із заявою про примусове виконання постанови від 25 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 направив постанову № 371 від 24 березня 2026 року до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з проханням стягнути з ОСОБА_1 штраф у подвійному розмірі – 34 000 грн.

З копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 80893690 від 01 травня 2026 року вбачається, що державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 № 371 від 24 березня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у подвійному розмірі – 34 000 грн.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок і підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

У ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначено у ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

В силу ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Зі змісту цих норм права випливає, що орган (посадова особа) має переконатись, що дійсно було вчинено адміністративне правопорушення і особа підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною і вказує на необхідність застосування положень ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Таким чином, положення ст. 210-1 КУпАП в цілому є бланкетними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє донині.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (тут і далі нормативні акти в редакції станом на дату вчинення правопорушення, яка вказана у оскаржуваній постанові) громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У п.п. 2 п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів – Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560) який, зокрема, визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Згідно з п. 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п. 29 Порядку №560 у повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Згідно абз. 2 п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК” (абз. 2). Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника (абз. 4).

За змістом п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані листи з позначками “Повістка ТЦК”, “Вручити особисто” підлягають врученню особисто адресатам.

Мотиви та висновки суду

Наведені норми права свідчать про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови суворого дотримання принципу законності, повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а також за наявності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, а також обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти адміністративного позову, покладається на суб`єкта владних повноважень.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП може наставати лише у разі доведення факту порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема невиконання військовозобов`язаним обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом із тим такий обов`язок виникає лише за умови належного повідомлення особи про виклик. У разі направлення повістки поштовим зв`язком факт належного оповіщення повинен підтверджуватися з дотриманням вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, та пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити сукупність таких обставин:

направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним або зареєстрованою у встановленому порядку;

дотримання встановленої законодавством процедури її вручення;

належне підтвердження факту вручення, відмови від отримання або відсутності адресата за місцем проживання.

Оцінюючи докази у справі відповідно до статей 72–76, 90 КАС України, суд виходить із того, що кожен доказ підлягає оцінці щодо його належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності з іншими доказами.

На підтвердження правомірності прийнятої постанови відповідачем надано копію повістки №5860617, копію конверта, інформацію про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта», повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, копії конвертів щодо їх направлення, копію постанови про накладення адміністративного стягнення та матеріали виконавчого провадження.

Суд зазначає, що сама по собі повістка підтверджує лише факт її оформлення та направлення, однак не підтверджує належного повідомлення позивача про виклик.

Із копії конверта та інформації про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» встановлено, що рекомендоване поштове відправлення прибуло до відділення поштового зв`язку 31 грудня 2025 року, а повернуто відправнику вже 02 січня 2026 року з відміткою «адресат відсутній».

Водночас відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку після інформування адресата рекомендований лист з позначкою «Повістка ТЦК» повинен зберігатися у відділенні поштового зв`язку не менше трьох робочих днів. Лише після спливу цього строку, якщо адресат не з`явився для отримання відправлення, працівник поштового зв`язку має право зробити відповідну відмітку та повернути лист відправнику.

Оскільки 03 та 04 січня 2026 року були вихідними днями, третій робочий день спливав лише 05 січня 2026 року, а повернення поштового відправлення могло бути здійснено не раніше 06 січня 2026 року.

Таким чином, відмітку «адресат відсутній» було проставлено та поштове відправлення повернуто відправнику до спливу строку, визначеного пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, що свідчить про недотримання встановленої законом процедури вручення.

За таких обставин зазначена відмітка не може вважатися належним та допустимим доказом оповіщення позивача у розумінні статті 74 КАС України та підпункту 2 пункту 41 Порядку №560.

Інших доказів, які б підтверджували вручення позивачу повістки, його відмову від її отримання або належне виконання оператором поштового зв`язку усіх передбачених законом дій щодо її вручення, відповідачем суду не надано.

Надані відповідачем повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, копії конвертів щодо їх направлення, а також матеріали щодо надсилання постанови про накладення адміністративного стягнення підтверджують лише факт направлення відповідної кореспонденції після складення постанови та не можуть підтверджувати належне повідомлення позивача саме про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, невиконання якого стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, про належне повідомлення позивача лише на підставі факту повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній», оскільки така відмітка набуває юридичного значення лише за умови її оформлення відповідно до вимог пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку. Як встановлено судом, зазначена процедура у даному випадку дотримана не була.

Не приймаються судом і посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, оскільки наведений у ній правовий висновок сформульовано за інших фактичних та нормативних обставин і не стосується застосування спеціального порядку вручення повісток, встановленого Порядком №560 та пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв`язку.

Також суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач умисно ігнорував кореспонденцію територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такі доводи ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами. Сам по собі факт повернення поштових відправлень без підтвердження дотримання встановленої законом процедури їх вручення не свідчить про умисне ухилення особи від виконання покладених на неї обов`язків.

Отже, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За відсутності належного повідомлення у позивача не виник обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений у повістці час, а відтак відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №363/3372/25.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №371 від 24 березня 2026 року є протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення -закриттю.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі понесені нею документально підтверджені судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який був відповідачем у справі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07 травня 2026 року.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення до суду становило 665,60 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 241-250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Постанову №371 від 24.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60гривень.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя С.В.Олійник