Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №939/1300/26 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/1300/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Ющенко Віталій Васильович, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 16 квітня 2026 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону полку № 1 УПП в Житомирській області капітаном поліції Ющенком В.В. було винесено постанову Серії ЕНА № 7034277 про притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він нібито 16 квітня 2026 року, об 11 годині 32 хвилини, на 21 км автодороги М-06 керував транспортним засобом Lexus ES 300Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і порушив вимоги дорожньої розмітки «суцільна лінія». Вважав вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона ґрунтується на доказах, що прямо суперечать фактичним обставинам. Так, з відеозапису, що був надісланий йому (позивачу) працівником поліції через месенджер Telegram, як єдиний доказ його вини, чітко зафіксовано час запису – 09 година 38 хвилин, тобто різниця у часі майже в дві години свідчить про те, що даний відеозапис не має жодного відношення до події, описаної у постанові. Також, вказаний відеозапис виконаний у монохромному (чорно-білому) кольорі та має низьку якість, у зв`язку з чим неможливо розрізнити державний реєстраційний номер, марку, модель або індивідуальні властивості транспортного засобу, а зафіксований на відеозаписі автомобіль візуально суттєво відрізняється від належного йому автомобіля. Крім того, місцем вчинення у постанові вказано 21 км автодороги М-06 «Київ-Чоп», проте на відеозаписі відсутня інформація про точні географічні координати місця фіксації та автоматичне накладення часу, що унеможливлює його ідентифікацію як такого, що зроблений саме 16 квітня 2026 року на 21 км автодороги М-06. При візуальному аналізі відеозапису вбачається, що зафіксована на ньому ділянка дороги за ландшафтними ознаками та інфраструктурними об`єктами не відповідає 21-му кілометру автодороги М-06, що свідчить про те, що відеозапис відображає події в невстановленому місці, що є порушенням вимог ст. 252 КУпАП стосовно об`єктивного дослідження справи. Зі слів інспектора Ющенка В.В. він (позивач) нібито скоїв правопорушення на 86 км автодороги М-06 «Київ-Чоп», що в цілому не співпадає ані з реальними обставинами, ані з обставинами викладеними в постанові. При проведенні візуального порівняння місцевості на відеозаписі з фактичним станом 21-го км автодороги М-06, використовуючи сервіси Google Maps та актуальні фото, виявлено, що реальна ділянка 21 км М-06 має три смуги руху в кожному напрямку та обов`язковий розділовий відбійник і знаходиться в зоні Стоянка-Гореничі зі щільною комерційною і житловою забудовою, натомість на відеозаписі зафіксована дорога з двома смугами руху без розділового бар`єру та відкрита місцевість без ознак забудови, характерної для вказаної у постанові ділянки. Також, на відеозаписі зафіксовано тимчасові дорожні конуси та знак «СТОП» на переносній стійці, що вказує на ремонт або блокпост, водночас у вказаний у постанові час на 21 км автодороги М-06 така організація руху була відсутня, що беззаперечно доводить, що вказаний відеозапис був зроблений на іншій ділянці дороги, а тому він не є належним і допустимим доказом у цій справі згідно зі ст. 251 КУпАП. Крім того, вказав, що на відеозаписі зафіксовано правопорушення, вчинене невстановленою особою на автомобілі, технічні характеристики та реєстраційні дані якого неможливо ідентифікувати як належні йому ( ОСОБА_1 ) так і його транспортному засобу. Оскаржувана постанова не містить зазначення відомостей про назву, модель і серійний номер технічного пристрою, на який було здійснено вказаний відеозапис, а також відомостей про те чи перебуває такий пристрій на балансі національної поліції. Оскільки інспектором не надано жодних беззаперечних доказів, а саме чіткої відеофіксації номерного знаку його (позивача) автомобіля у момент перетину суцільної лінії, вважав, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення є недоведеним, а постанова – необґрунтованою і незаконною. З огляду на вказані обставини просив визнати протиправною і скасувати постанову Серії ЕНА № 7034277 від 16 квітня 2026 року та закрити провадження у справі відносно нього в зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За ухвалою судді від 19 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

02 червня 2026 року до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов за підписом представника Ярошенко О.М., згідно з яким відповідач не погоджується із доводами, наведеними позивачем у позовній заяві як підстави для скасування постанови Серії ЕНА № 7034277 від 16 квітня 2026 року, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами. Так, згідно з оскаржуваною постановою, яка винесена інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Ющенком В.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Підставою для винесення зазначеної постанови стало те, що 16 квітня 2026 року, о 10 годині 38 хвилин, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, автодорога М-06 Київ-Чоп, 86 км (стаціонарний пост «Кочерів») водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Lexus ES 300Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п. 34 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фіксація вказаного правопорушення здійснювалася за допомогою портативного відеореєстратора № 475584. Як убачається із матеріалів справи, під час несення служби працівниками УПП в Житомирській області ДПП на стаціонарному посту «Кочерів» було виявлено транспортний засіб Lexus ES 300Н, водій якого здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки, чим порушив п. 34 ПДР України. Вказаний факт було зафіксовано стаціонарною камерою зовнішнього відеоспостереження, розташованою на посту поліції, а також у подальшому підтверджено матеріалами відеофіксації із нагрудних портативних відеореєстраторів працівників поліції. Після виявлення правопорушення позивачу було подано законну вимогу про зупинку транспортного засобу за допомогою сигнального диска з червоним сигналом (жезла) на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», однак водій її не виконав і продовжив рух. У подальшому транспортний засіб позивача було зупинено шляхом переслідування, створення штучного затору та блокування екіпажем патрульної поліції Київської області на 21 км автодороги М-06 Київ-Чоп. Після зупинки транспортного засобу інспектор Ющенко В.В. належним чином представився, повідомив причину зупинки, суть виявленого правопорушення, попередив про здійснення відеофіксації і запропонував водію пред`явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. В подальшому позивача було ознайомлено з відеозаписом вчиненого правопорушення, після чого інспектором роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України, що підтверджується як матеріалами відеофіксації, так і підписом позивача в оскаржуваній постанові. Крім того, позивач надав усні пояснення з приводу вчиненого адміністративного правопорушення, які також були зафіксовані на портативні відеореєстратори працівників поліції. За результатами розгляду справи інспектором було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і винесено постанову Серії ЕНА № 7034277. Відтак, дії працівників поліції на момент винесення оскаржуваної постанови були об`єктивними та такими, що відповідали вимогам чинного законодавства. Останні належним чином встановили обставини справи та наклали адміністративне стягнення у межах санкції статті. Використання працівниками поліції портативних відеореєстраторів і стаціонарних камер зовнішнього відеоспостереження для фіксації адміністративних правопорушень прямо передбачено чинним законодавством і є законним способом отримання доказів у справі. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення у даній справі підтверджується сукупністю належних, допустимих, достатніх і взаємоузгоджених доказів, а саме постановою у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 7034277, відеозаписами з портативних реєстраторів Motorola VB 400 № 475584, відеозаписом із стаціонарно встановленої камери зовнішнього відеоспостереження на стаціонарному посту поліції «Кочерів» автодороги М-06 Київ-Чоп 86 км, поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Разом з тим, посилання позивача на нібито відсутність у постанові відомостей про технічний засіб фіксації правопорушення є безпідставними та спростовуються змістом самої постанови, в якій зазначено, що фіксація правопорушення здійснювалася за допомогою портативного відеореєстратора № 475584, що повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення. При цьому чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у постанові повної технічної характеристики чи моделі технічного засобу, а достатнім є зазначення відомостей, які дають можливість ідентифікувати відповідний засіб фіксації. Більше того, відомості про технічні засоби фіксації також безпосередньо підтверджуються наданими відеозаписами, які долучені до матеріалів справи. Крім того, безпідставними є доводи позивача щодо нібито неможливості встановлення транспортного засобу на відеозаписі зі стаціонарної камери зовнішнього відеоспостереження. Незважаючи на те, що номерний знак транспортного засобу через особливості відеофіксації та швидкість руху автомобіля не відображається достатньо чітко, на відеозаписі можливо встановити марку та модель транспортного засобу за його зовнішніми конструктивними ознаками, формою кузова, конфігурацією світлових елементів та іншими характерними особливостями. Також, слід враховувати, що зафіксований транспортний засіб має нестандартну квадратну форму номерного знаку, що повністю відповідає формі номерного знаку автомобіля Lexus ES 300Н, який у подальшому був зупинений працівниками поліції і яким керував позивач. Крім того, на відеозаписі зафіксовано індивідуальну характерну ознаку транспортного засобу позивача, а саме наявність на задній лівій частині даху автомобіля предмета прямокутної форми, зовні схожого на термінал Starlink, що додатково підтверджує тотожність транспортного засобу, зафіксованого на стаціонарній камері зовнішнього відеоспостереження, та автомобіля, який у подальшому був зупинений екіпажем патрульної поліції. Також, слід зазначити, що на момент зупинки транспортного засобу позивач перебував у салоні автомобіля один, сторонні особи чи пасажири були відсутні. Доводи позивача щодо нібито невідповідності часу та місця вчинення адміністративного правопорушення фактичним обставинам справи також є необґрунтованими. Під час подальшої перевірки матеріалів адміністративної справи інспектором було виявлено окремі технічні неточності, допущені при внесенні відомостей до постанови, а саме помилково зазначене місце вчинення адміністративного правопорушення та час його вчинення. Зокрема, в постанові помилково було зазначено 21 км автодороги М-06 Київ-Чоп і час 11 година 32 хвилини, тоді як фактично правопорушення було вчинено на 86 км автодороги М-06 Київ-Чоп о 10 годині 38 хвилин, що повністю підтверджується відеозаписами із стаціонарного посту поліції «Кочерів», матеріалами відеофіксації з нагрудних портативних відеореєстраторів поліцейських та іншими матеріалами справи. В зв`язку з виявленням зазначених технічних неточностей інспектором Ющенком В.В. було подано відповідний рапорт на ім`я начальника УПП в Житомирській області ДПП щодо внесення уточнених відомостей до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІКС ІПНП). Внесення відповідних уточнень до електронної інформаційної системи є правомірним, оскільки спрямоване виключно на усунення технічних описок і приведення відомостей у відповідність до фактичних обставин події, підтверджених наявними доказами. Такі уточнення не змінюють суті інкримінованого адміністративного правопорушення, його правової кваліфікації, серії і номера постанови, особи правопорушника, транспортного засобу, виду адміністративного стягнення, а також не впливають на обсяг процесуальних прав та обов`язків позивача. Більше того, сам по собі факт наявності окремих технічних описок чи неточностей у постанові не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення і не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо з її змісту та матеріалів справи можливо достовірно встановити обставини події, особу правопорушника, суть допущеного порушення і норму закону, відповідальність за порушення якої передбачена КУпАП. У даному випадку наявні в справі докази в своїй сукупності є послідовними, логічними, взаємоузгодженими та беззаперечно підтверджують факт порушення позивачем вимог дорожньої розмітки та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Посилання позивача на розбіжність у часі між відеозаписом зі стаціонарної камери зовнішнього відеоспостереження і відеозаписами з портативних відеореєстраторів також не свідчить про недопустимість чи неналежність доказів у справі, оскільки вказана різниця у часі обумовлена особливостями налаштування системи відеоспостереження стаціонарного посту поліції «Кочерів», зокрема відсутністю автоматичного сезонного переведення часу на окремих камерах зовнішнього відеоспостереження при переході із зимового на літній час. Натомість портативні відеореєстратори працівників поліції синхронізуються із актуальними системними налаштуваннями часу. При цьому така різниця у відображенні часу жодним чином не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки самі відеозаписи є безперервними, узгоджуються між собою за змістом зафіксованих подій, місцем їх розвитку, зовнішніми ознаками транспортного засобу та подальшими діями працівників поліції щодо зупинки саме автомобіля позивача. Більше того, позивачем не надано жодного належного доказу того, що відеозаписи були змонтовані, змінені чи стосуються іншої події або іншого транспортного засобу. Крім того, будь-яких аргументів на підтвердження того, що можливе порушення інспектором порядку та процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зумовило неправильну оцінку відповідачем доказів вчинення адміністративного правопорушення, позивачем не надано. Як убачається із матеріалів справи позивач був присутній на місці складання постанови, був повідомлений про її складання, під час спілкування ним висловлювалися свої заперечення та доводи по суті вчиненого правопорушення, що свідчить про можливість реалізації своїх прав та об`єктивне рішення інспектора, як посадової особи, що приймає рішення у справі. Позивача було ознайомлено зі змістом винесеної постанови та роз`яснено порядок її оскарження і строки сплати штрафу. Постанова виносилася у присутності позивача на місці зупинки транспортного засобу. Таким чином, наявні в справі докази в своїй сукупності є належними, допустимими, достатніми та взаємоузгодженими, а тому беззаперечно підтверджують факт порушення позивачем дорожньої розмітки і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, а оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою у межах наданих законом повноважень, із дотриманням вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні. Враховуючи викладене, представник відповідача просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

03 червня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав про те, що постанова є офіційним документом та актом індивідуальної дії і ні КУпАП, ні Інструкцією МВС № 1395 не надає права працівнику поліції одноособово на підставі внутрішнього рапорту змінювати фабулу, час і місце вже винесеної, підписаної і врученої громадянину постанови. Позивач вважав, що зміна місця події з 21 км на 86 км відстань між якими становить 65 км, а також часу порушення майже на годину, є довільною і протиправною зміною обставин справи та події правопорушення. Оскільки оскаржувана постанова містить дані, які, як визнає сам відповідач, не відповідають дійсності, така постанова є незаконною і не може бути правовою підставою для притягнення його ( ОСОБА_1 ) до відповідальності. Вказав, що внутрішній рапорт поліцейського не є нормативно-правовим актом і не може виправляти чи підміняти собою протиправні рішення. Крім того, твердження відповідача про невиконання ним (позивачем) вимоги про зупинку спростовуються доданим до відзиву відеозаписом з боді-камери інспектора, з якого вбачається, що працівники поліції втратили з поля зору «автомобіль-порушник» з перших хвилин руху, не знали його державного номерного знаку, марки та моделі, керувалися припущеннями та в результаті безпідставно затримали його ( ОСОБА_1 ) транспортний засіб, переплутавши його з іншим автомобілем. Також, відповідач визнає, що на відеозаписі зі стаціонарної камери посту «Кочерів» номерний знак транспортного засобу через особливості відеофіксації і швидкості руху автомобіля не відображається достатньо чітко та замість об`єктивного доказу державного номерного знаку автомобіля у момент перетину лінії знову керується припущеннями щодо форми номерного знаку та предмету на даху, схожого на Starlink. Вважав, що відеозаписи з боді-камер працівників поліції і з поста «Кочерів» є недопустимими доказами, оскільки вони не були надані йому під час розгляду справи на місці, а також не зазначені в тексті оскаржуваної постанови. Так, всупереч вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові не вказані жодні технічні засоби інших екіпажів чи стаціонарні камери, а міститься посилання виключно на відеофіксацію 475584. Порядок винесення постанови на місці не звільняє поліцейського від обов`язку дотримуватися прав особи, передбачених ст. 268 КУпАП, а також обов`язку всебічно й об`єктивно дослідити докази. Натомість інспектор проігнорував суперечності в часі й матеріалах фіксації і виніс постанову з помилковими координатами та часом. Оскільки відповідачем не тільки не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, а й визнано її невідповідність фактичним обставинам справи в частині часу та місця, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та скасувати постанову серії ЕНА № 7034277 і провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

10 червня 2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими відповідач вважає наведені у відповіді на відзив доводи необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права та вибірковій оцінці доказів. Позивач помилкового ототожнює усунення технічних неточностей із нібито зміною суті прийнятого рішення. Так, під час перевірки матеріалів адміністративної справи було виявлено окремі технічні неточності щодо часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, які не стосується суті інкримінованого правопорушення, особи порушника, транспортного засобу, правової кваліфікації діяння і виду застосованого адміністративного стягнення. Факт перетину позивачем суцільної дорожньої розмітки зафіксований технічними засобами відеозапису та підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи. Виявлені неточності не спростовують самого факту вчинення адміністративного правопорушення та не впливають на можливість встановлення обставин події. Отже, доводи позивача зводяться виключно до формального оскарження окремих реквізитів постанови без спростування самого факту вчинення ним правопорушення. Доводи позивача про те, що працівники поліції не могли встановити транспортний засіб порушника, є вибірковою і суб`єктивною оцінкою відеозаписів. Позивач фактично пропонує суду оцінювати окремі фрази працівників поліції, вирвані із загального контексту відеозапису, та при цьому повністю ігнорує сукупність доказів, які підтверджують факт вчинення ним правопорушення. Сам по собі факт обговорення працівниками поліції обставин події або уточнення окремих відомостей під час переслідування не свідчить про відсутність правопорушення чи неможливість встановлення особи порушника. Натомість наявні в справі відеозаписи зі стаціонарної камери та нагрудних відеореєстраторів у своїй сукупності підтверджують, що після фіксації порушення було зупинено саме транспортний засіб позивача, який перебував під його керуванням. При цьому жодного належного доказу того, що зафіксоване правопорушення було вчинене іншим автомобілем чи іншою особою, позивач суду не надав. Посилання позивача на те, що відеозапис зі стаціонарної камери зовнішнього спостереження не може бути доказом через відсутність у постанові відомостей про таку камеру є безпідставними, оскільки чинне законодавство не містить заборони щодо використання декількох технічних засобів фіксації однієї події і не встановлює, що доказове значення має виключно той технічний засіб, який зазначений у постанові. Стаціонарна камера зовнішнього спостереження у даному випадку є додатковим джерелом доказової інформації, яке узгоджується з іншими доказами в справі та підтверджує обставини вчинення правопорушення. Крім того, твердження позивача про неможливість встановлення транспортного засобу за відеозаписом вже були предметом спростування у відзиві. Відповідачем наведено конкретні індивідуальні ознаки автомобіля, які дали можливість співставити транспортний засіб, зафіксований камерою, з автомобілем, яким керував позивач. Позивач у своїй відповіді не навів жодного доказу того, що зазначені ознаки належать іншому транспортному засобу. Також, позивач безпідставно стверджує про відсутність відомостей щодо технічного засобу фіксації правопорушення, оскільки в постанові прямо зазначено номер портативного відеореєстратора, яким здійснювалася відеофіксація події, що також підтверджується безпосередньо наданими суду відеозаписами, а тому доводи позивача фактично зводяться до висування вимог, які не передбачені чинним законодавством. Твердження позивача про порушення його процесуальних прав не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами відеофіксації підтверджується, що після зупинки транспортного засобу позивача, було повідомлено про причину зупинки, роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України, надано можливість висловити свої пояснення і заперечення. Позивач був присутній під час розгляду справи, ознайомлений зі змістом постанови та реалізував своє право на її оскарження. Отже, будь-яких об`єктивних даних про обмеження його процесуальних прав матеріали справи не містять. Таким чином, наведені у відповіді на відзив доводи не спростовують встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не підтверджують протиправності дій працівників поліції і не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши наявні в справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 квітня 2026 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капітаном поліції Ющенком В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7034277 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до змісту вказаної постанови, 16 квітня 2026 року, об 11 годині 32 хвилини, на 21 км автодороги М-06 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Lexus ES 300Н», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожньої розмітки «суцільна лінія розмітки», чим порушив п. 34 ПДР України; відеофіксація 475584.

З копії рапорту інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капітана поліції Ющенка В.В. від 26 травня 2026 року вбачається, що під час несення служби 16 квітня 2026 року, перебуваючи в складі екіпажу «Граніт 251» спільно зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» на 21 км автодороги Київ-Чоп було зупинено транспортний засіб «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ; у постанові Серії ЕНА № 7034277 допущено технічну помилку, а саме не вірно вказано місце та час вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просив вважати вірним місце та час вчинення правопорушення – 86 км автодороги М-06 «Київ-Чоп», 10 година 38 хвилин.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву додано, зокрема, відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження, встановленої на стаціонарному посту поліції «Кочерів», і портативних реєстраторів працівників поліції.

Так, на відеозаписі з камери зовнішнього відеоспостереження, встановленої на стаціонарному посту поліції «Кочерів», зафіксований транспортний засіб чорного кольору, який 16 квітня 2026 року, о 09 годині 38 хвилин, у порушення правил дорожнього руху перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки; ні марку, ні реєстраційний номер вказаного транспортного засобу встановити неможливо.

З відеозапису з портативних реєстраторів поліцейських вбачається, що працівники поліції переслідують транспортний засіб чорного кольору, що рухається у напрямку м. Києва, водій якого порушив правила дорожнього руху на посту поліції «Кочерів»; марку та реєстраційний номер транспортного засобу не знають; у Київській області поліцейські зупиняють транспортний засіб «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водію якого пред`являють обвинувачення у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення; у ході телефонної розмови поліцейський встановив, що водій автомобіля «Hyundai» не вчиняв адміністративного правопорушення, після чого відпустив його та патруль попрямував далі. Дорогою працівнику поліції стало відомо про те, що водія транспортного засобу, який вчинив правопорушення, зупинив інший патруль поліції. На місці зупинки транспортного засобу зафіксований автомобіль «Lexus ES 300Н», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з вимогами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, які може закріплювати на однострої, службових транспортних засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Параграфом 1 глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені основні положення про докази.

За змістом ч. 1 і 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Згідно з вимогами статей 75 і 76 КАС України, достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.

Проте, всупереч вказаним вимогам, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus ES 300Н», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив порушення вимог п. 34 Правил дорожнього руху відповідачем не надано, оскільки з наявних у матеріалах справи відеозаписів, зокрема з камери зовнішнього спостереження, встановленої на стаціонарному посту поліції «Кочерів», не можливо ідентифікувати транспортний засіб, який 16 квітня 2026 року перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, а саме встановити його марку та реєстраційний номер.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості однозначно стверджувати, що на відеозаписі зафіксовано саме транспортний засіб «Lexus ES 300Н», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Крім того, слід звернути увагу на те, що відеозаписи з портативних реєстраторів працівників поліції взагалі не містять відомостей щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а лише відтворюють обставини щодо переслідування поліцейськими транспортного засобу, марка та реєстраційний номер якого їм не відомі, а також процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови відносно ОСОБА_2 , який був зупинений працівниками поліції у складі іншого екіпажу.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а, в якій колегія суддів Верховного Суду Касаційного адміністративного Суду вважає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд вважає недоведеним.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, оскільки доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 були ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано, то суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 121, 222, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 286 КУпАП, ст. 6-10, 72-77, 122, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа – інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Ющенко Віталій Васильович, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7034277 від 16 квітня 2026 року, винесену інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Ющенком В.В., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складено 17 липня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО