Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №357/11545/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11545/26

3/357/3608/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвоката Сови В. А.,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 691643 від 13.06.2026 вбачається, що 13.06.2026 о 01 год. 14 хв. гр. ОСОБА_1 , рухаючись в Київській області, м. Біла Церква, вул. Гайова, 4, керував транспортним засобом марки BMW 330D, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці чи у найближчому медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи надійшли до суду 03.07.2026. Судове засідання було призначено на 17.07.2026.

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Сова В. А. повідомив, що його підзахисний вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Зокрема, адвокат звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено прізвище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: « ОСОБА_1 », тоді як із копії паспорта, долученої стороною захисту, вбачається, що правильним є написання « ОСОБА_1 ». На думку захисника, зазначене свідчить про недотримання працівниками поліції вимог ст. 256 КУпАП при складанні протоколу.

Крім того, захисник вказував на безпідставність зупинки транспортного засобу, а відтак і подальшої перевірки документів та пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння. Також адвокат зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 висловив чітку, однозначну та остаточну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі.

Суддя, заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Сову В. А., дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затв. Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015).

Так, згідно з п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, у відповідності до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що правові наслідки у вигляді притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП настають саме у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду, а не з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у відмові водія на законну вимогу працівника поліції пройти такий огляд у встановленому порядку, тоді як суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується умисною формою вини.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що доводи захисника підлягають частковому врахуванню.

Так, доводи захисника щодо безпідставності зупинки транспортного засобу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Із матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису вбачається, що транспортний засіб був зупинений працівниками поліції під час дії комендантської години. Відповідно до вимог чинного законодавства, під час дії правового режиму воєнного стану працівники поліції наділені повноваженнями щодо перевірки документів осіб та зупинки транспортних засобів з метою забезпечення дотримання встановлених обмежень, у зв`язку з чим суд не вбачає порушень у діях працівників поліції при зупинці транспортного засобу.

Також суд не бере до уваги доводи захисника щодо неправильного зазначення прізвища особи у протоколі про адміністративне правопорушення. Дійсно, із долученої стороною захисту копії паспорта вбачається, що правильним написанням прізвища є ОСОБА_2 , тоді як у протоколі зазначено ОСОБА_2 . Разом з тим, вказана розбіжність носить характер очевидної технічної описки, не перешкоджає ідентифікації особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та сама по собі не свідчить про недопустимість протоколу як доказу.

Разом із тим, досліджені судом докази не підтверджують належними та допустимими доказами факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що під час повідомлення працівниками поліції про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та пропозиції пройти огляд (Clip 1 01:47:30) бодікамера не фіксує особу, з якою безпосередньо здійснюється спілкування. На відеозаписі чутно лише голоси двох осіб, однак неможливо достовірно встановити, кому саме належать відповідні висловлювання.

Так, на відеозаписі (Clip 1 01:47:35) один із голосів повідомляє, що саме він керував транспортним засобом та бажає пройти огляд, тоді як інший голос зазначає, що транспортним засобом не керував. Надалі знову лунає висловлювання про те, що якась особа керувала транспортним засобом (Clip 1 01:51:57).

У подальшому працівник поліції повторно пропонує пройти огляд, звертаючись до особи, однак із відеозапису також неможливо встановити, до кого саме звернена така пропозиція, а у відповідь лунає лише фраза: «А я тут до чого?» (Clip 1 01:52:12).

При цьому з дослідженого судом відеозапису вбачається, що відсутня будь-яка чітка, категорична та однозначна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з положенням ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності винуватості необхідно тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності.

З урахуванням викладеного, оцінивши вимоги чинного законодавства та наявні у справі докази в їх сукупності, суддя доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи, що на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не може бути накладене за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 245, 247, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ