Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №495/165/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 10 червня 2026 р.

Справа: №495/165/26

Суддя: Шевчук Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/165/26

Номер провадження 3/495/103/2026

11 червня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровського міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Шевчук Ю.В.,

при секретарі Тюпа Є.С.,

за участю:

адвоката Савіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП Головного управління НП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 561401 від 07.01.2026 року, 07 січня 2026 року об 20:08 годин у с. Крива Балка, по вул.. Річна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився,чим порушив п.2.5 ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні адвокат Савін С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи, викладені у клопотанні про закриття провадження у даній справі від 24.03.2026 року, просив суд закрити провадження у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно поданого 24.03.2026 року адвокатом Савіним С.О. клопотання про закритя провадження у справі про адміністративне правопорушення, просить суд закрити провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказане клопотання мотивоване наступним.

Так, захисник Савін С.О. вказує, що притягнення ОСОБА_1 за ч.1 статті 130 КУпАП відбувається на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №56140, складеного інспектором Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Россохою А.І. Зі змісту протоколу серії ЕПР1 №56140 вбачається, що 07.01.2026 о 20:08:00 год с. Крива Балка, вул. Річна 3, водій ОСОБА_1 , нібито керував, автомобілем марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, працівником поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рух, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. За версією правоохоронних органів, ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів. Ознайомившись зі змістом протоколу серії ЕПР №56140 від 07.01.2026 та доданих до нього адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 вважає його безпідставним та необґрунтованим, а викладені в ньому обставини такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. 07.01.2026 близько 20:07:00 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 , поблизу будинку по вулиці Річна 3, в с. Крива Балка Білгород-Дністровського району, Одеської області. Приблизно о 20:07:40 на зустріч транспортному засобу, яким керував ОСОБА_1 , рухався екіпаж патрульної поліції. Проїжджаючи поблизу екіпажу патрульної поліції, приблизно о 20:07:45, співробітники поліції раптово увімкнули проблисковій маячки на які ОСОБА_1 мав би зупинитись. Однак, ОСОБА_1 вчасно не зреагував на вимогу працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу, продовжив рух на своїй машині та повністю її зупинив лише 20:08:24 год. В результаті чого, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, а саме не виконання законної вимоги працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу. Вищевказані обставини підтверджуються відео-файлом, яким наявний у матеріалах адміністративної справи «video_2026-01-08_09-48-19», не заперечуються та підтверджуються ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу у ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація з працівниками поліції, у зв`язку з тим що ОСОБА_1 своєчасно не зупинив автомобіль. У звязку з цим, працівниками поліції було складено відносно ОСОБА_1 не тільки протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст122-2 КУпАП, а й складено протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як наголошує захисник Савін С.О., ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та жодним чином не відмовлявся від його проходження, що підтверджується наступними фактами.

Так, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, чи відмовлявся від виконання вимоги працівника патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. В матеріалах даної справи наявний фрагмент відеозапису під назвою «video_2026-01-08_09-47-31» загальною тривалістю 01 хв 02 сек. При перегляді даного відеозапису взагалі не вдається за можливе встановити з якою особою розмовляє співробітник патрульної поліції, не вдається за можливе хто саме відповідає співробітнику поліції та взагалі не чути відповіді на питання інспектора. При цьому, зі змісту даного відео чітко вбачається, що інспектор задаючи питання особі, не чекаючи відповіді на озвучене питання, самостійно на нього відповідає та приходить до висновку, що особа відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011 ЄСПЛ дійшов висновку, що національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Європейський суд з прав людини, зокрема в позиції у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху. У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. При перегляді відеозапису долученого до матеріалів справи, чітко вбачається його неповнота, зокрема у матеріалах справи наявний лише фрагмент відео загальною тривалістю 01 хв. 02 сек., на якому: відсутнє складання, оголошення та вручення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; відсутній момент роз`яснення ОСОБА_1 його прав; відсутній момент складання відносно ОСОБА_1 акту на стан алкогольного сп`яніння з використання технічних засобів та ознайомлення його ОСОБА_1 зі змістом даного акту; Вищевказані обставини, свідчать про порушення безперервності відеозйомки, у зв`язку з чим немає можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були дотримані поліцейськими вимоги законодавства, та чи не були порушені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Аналогічні висновки викладені у постанові Львівського апеляційного суду від 21.12.2022 року по справі №459/2236/22; постанові 28.09.2022 року по справі 466/2553/22; постанові від 22.09.2022 року по справі №456/1069/22, постанові від 14.09.2022 року по справі №454/560/22, постанові Одеського апеляційного суду від 09.03.2026 по справі №493/87/26, постанові Одеського апеляційного суду від 12.01.2026 по справі №523/16554/25.

Також, як вказує захисник Савін С.О., не може бути прийнятий до уваги рапорт поліцейського від 07.01.2026, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №56140, оскільки він не може слугувати однозначними доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Даний рапорт фактично є документом внутрішнього користування, оскільки його зміст полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника відділення поліції про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і, у розумінні статті 251 КУпАП, не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 у справі № 524/5741/16-а. 4. В матеріалах справи також відсутні будь-які достовірні дані про виконання поліцейськими вимог ч.1, 7 ст. 266 КУпАП, щодо відсторонення притягуваного від керування транспортним засобом. Так, аналіз вказаної норми вказує, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) у стані сп`яніння, законодавством передбачена необхідність відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу. А тому факт не відсторонення ОСОБА_1 працівниками поліції від керування транспортним засобом у своїй сукупності ставить під сумнів зібрані у справі докази щодо того, що ОСОБА_1 знаходився за кермом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, як вказує захисник Савін С.О., з вищевказаного вбачається, що викладені у протоколі обставини того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння чи відмовився пройти обстеження у встановленому законом порядку, - не знаходять свого підтвердження, тобто вина ОСОБА_1 належними доказами поза розумним сумнівом не доведена. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а обставини вказані у протоколі про адміністративні правопорушення є суперечливими та не відповідають дійсності. Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, крім національного законодавства, суд також керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини. Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(практика Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08)). У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-2ст. 7КУпАП). Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У порушення вимог ст. 251 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, як вказує захисник Савін С.О., відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.19, ст.62 Конституції України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», п.2, п.4, п.6, п.7, п.12, п.13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (надалі – Інструкція), ст.7, ч.1 ст.9, ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.251, ст.280 КУпАП, захисник Савін С.О. просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_2 , який пояснив, що 07 січня 2026 року він разом із ОСОБА_1 їхав у належному ОСОБА_1 автомобілі до нього додому, вони повертались додому від знайомих. Назустріч їм проїхав екіпаж патрульної поліції. Як вже потім стало відомо свідку, екіпаж поліції розвернувся та поїхав за ними, надававши відповідні звукові сигнали про зупинку. Однак, вони разом із ОСОБА_1 їхали в машині та слухали музику, тому і не чули звукових сигналів патрульного екіпажу. Коли вони вже побачили та почули ці звукові сигнали про зупинку, вони звичайно, зупинились. Після зупинки у них з працівникам поліції виникла словесна перепалка, в результаті якої на ОСОБА_1 був складений протокол. Свідок ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 , нічого не пив, він не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також свідок пояснив, що від керування автомобілем ОСОБА_1 працівник поліції не відстороняли, керування автомобілем ОСОБА_1 нікому не передавав, автомобіль на штрафмайданчик не був евакуйований, після вказаної події вони поїхали далі додому до ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши захисника Савіна С.О., свідка ОСОБА_2 , суд прийшов до наступних висновків.

Пояснення учасників справи.

Згідно поданого 24.03.2026 року захисником Савіним С.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 клопотання, захисник просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУПАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з мотивів, викладених у відповідному клопотанні від 24.03.2026 року.

Застосоване судом законодавство.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Висновок суду

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд, ретельно дослідивши матеріали даної справи, клопотання захисника Савіна С.О., про закриття провадження у справі, заслухавши захисника Савіна С.О., свідка ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази у справі, переглянувши додані до справи диски з відеофайлами, дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 , службові особи територіального органу Національної поліції повинні довести той факт, що ОСОБА_1 , як особа, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол серії ЕПР1 № 561401 від 07.01.2026 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

До вказаного протоколу доданий оптичний диск DVD-R із двома відеозаписами з місця події, яка відбулась 07.01.2026 року.

Так, на першому відеозаписі video_2026-01-08_09-48-19, патрульний екіпаж рухається по дорозі у темний час доби, на 00:56 хвилин назустріч проїхав автомобіль, після чого патрульний екіпаж розвернувся та поїхав за автомобілем, який їхав йому назустріч. На 01:38 хвилин патрульний екіпаж під`їжджає до автомобіля із державним номерним знаком НОМЕР_1 , який стояв на обочині дороги. На 01:51 з автомобілю вийшов чоловік,з яким спілкуються співробітники поліції. На 02:30 з цього автомобілю вийшли двоє чоловіків, той, хто керував автомобілем, та той хто перебував на пасажирському сидінні.

На другому відеозапису «video_2026-01-08_09-47-31» на 00:03 хвилин працівник поліції задає питання водію автомобілю – чому він не зупинився на вимогу поліцейських, відповідь водія автомобілю на дане питання є нерозбірливою, зміст її неможливо встановити. На 00:10 працівник поліції задає питання чи буде водій ОСОБА_1 проходити тест на вживання алкоголю за допомогою приладу Драгер, відповідь на дане питання також є нерозбірливою, зрозуміти її зміст не є можливим, далі. На 00:30 хвилин працівник поліції знову задає питання, чи буде ОСОБА_1 проходити тест за допомогою приладу Драгер, відповідь знову є нерозбірливою, на відео зафіксовані фонові розмови декількох людей, достеменно встановити чи відмовився ОСОБА_1 від проходження тесту не є можливим, відмови ОСОБА_1 не відео не зафіксовано, при тому що голос співробітника поліції чутно чітко та зрозуміло. На 00:44 працівник поліції повідомляє про те, що на ОСОБА_1 буде складено адміністративний протокол за ч. 1 статті 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а автомобіль буде доставлений на штраф майданчик у м. Арциз, та повідомляє, що відео переривається для складання адміністративних матеріалів.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст.251 КУпАП визначає, що може бути доказами в справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимогст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відезапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 року, ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у судовому засіданні захисником ОСОБА_3 не заперечувався.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що з доданого до даного протоколу працівниками поліції відеозапису не можливо встановити факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою тесту Драгер. Так, на відео чітко зафіксовані запитання співробітника поліції, однак, зрозуміти хто відповідає на ці запитання та зміст відповіді не виявляється можливим, оскільки, по-перше, камера співробітника поліції у момент зйомки не була направлена на обличчя людини, до якої він звертається, а на його тулуп, по-друге, відповіді є нечіткими, на відео чутно фонові розмови людей, тобто відмови ОСОБА_1 на наданому відео не зафіксовано.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 4 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 року, зазначено ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 7 вищевказаної Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи та відеозаписів, ця вимога Інструкції співробітником поліції виконана на не була. Окрім того, суд звертає увагу на той факт, шо відеозаписи, долучені до даного протоколу, є такими, що не надають можливості повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку кожного з осіб, які приймали участь при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо відмови ОСОБА_1 , тобто особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що склад правопорушення – це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Виходячи з положень ст.ст.8,62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Сам протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Водночас, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони не проводився та поліцейськими не здобуто інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП, які б слугували підтвердженням доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи безсумнівних доказів, які б беззаперечно стверджували про відмову ОСОБА_1 , тобто особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не підтверджуються належними та допустимими допустимими доказами, а, відтак, вчинення ним інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, а саме факту недоведеності того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 247, 283-285, 268, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі № 495/165/26 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КПАП України - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст даної постанови складено 23.06.2026 року о 15.00 годин.

Суддя Юлія ШЕВЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua