Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №277/1495/25 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/1495/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

"14" липня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, при секретарі судового засідання М.М. Сороки, за участю позивача – не з`явився, представника позивача – адвоката Д.Ю. Іщенка, відповідача 1 – не з`явився, відповідача 2 - не з`явився, третьої особи – не з`явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Д.Ю. Іщенка про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів,приватного нотаріуса Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлани Петрівни, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення особи такою, що не прийняла спадщину, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19.05.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлани Петрівни, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення особи такою, що не прийняла спадщину, визнання права власності на спадкове майно – задоволено повністю.

Представник позивача адвокат Д.Ю. Іщенко подав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 50000 грн та про стягнення з відповідачів судового збору.

Ухвалою суду від 22.05.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу з відповідачів та суму понесеного позивачем судового збору підтримав повністю і просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про розгляд даного питання.

Третя особа також в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про розгляд питання щодо ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У судовому засіданні 14.07.2026 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового судового рішення.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження судових витрат та матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права, суд дійшов наступного висновку.

Так, рішенням суду від 19.05.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлани Петрівни, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення особи такою, що не прийняла спадщину, визнання права власності на спадкове майно – задоволено повністю. Встановлено факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено факт непроживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер 1821781600:06:000:0388 та на земельну ділянку кадастровий номер 1821781600:06:000:0985 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст.141, 246 ЦПК України).

В підготовчому засіданні представник позивача вказав про понесення судових витрат на правничу допомогу в орієнтовній сумі 50000 грн. Крім того, 08.05.2026 представник позивача подав відповідну заяву, передбачену ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Докази понесення позивачем судових витрат з відповідною заявою були надіслані представником сторони до суду 21.05.2026.

З огляду на зроблену представником позивача заяву, судом при ухваленні рішення не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами, а для вирішення такого питання було призначено судове засідання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В свою чергу, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

08 жовтня 2025 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Стоїк» укладений Договір №2 про надання правничої допомоги (а.с.11-12 т.1).

Згідно із п.4.1 договору про надання правничої допомоги №2 від 08.10.2025 вартість послуг за цим договором становить 50 000,00 грн. На виконання вимог п.4.2.1 Договору ОСОБА_1 сплатила 500 грн, про що свідчить кредитове повідомлення від 09.10.2025 (а.с.236 т.1). Решта суми відповідно до п. 4.2.2 Договору буде сплачена після набрання рішенням суду законної сили.

Крім того, позивач надав копію акта про виконані роботи (надані послуги) від 19.05.2026, відповідно до якого представником були вчинені такі дії: підготовлено позовну заяву про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, визнання права власності на спадкове майно; зібрано докази по справі; підготовлено клопотання про витребування доказів; підготовлено заяву про виклик свідків; проведено допит свідків у суді; взято участь у семи судових засіданнях (23.12.2025, 15.01.2026, 12.02.2026, 30.03.2026, 10.04.2026, 11.05.2026, 19.05.2026) (а.с.235 т.1).

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Суд вказує, що принцип пропорційності полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами учасників спору. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Суд керується принципом пропорційності - справедливого балансу між потребами сторін у справі та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Подібний висновок було висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року по справі № 359/10310/21.

На думку суду, стягнення із відповідачів судових витрат понесених позивачем в розмірі 50000 грн не можна вважати пропорційним меті відшкодування таких витрат, справедливим та розумним з точки зору верховенства права.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує обсяг виконаних адвокатським наданих послуг, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених позивачем на надання професійної правничої допомоги до 10000 грн, які підлягають стягненню з відповідачів, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 6056 грн, який підлягає стягненню з відповідачів по 3028 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Д.Ю. Іщенка про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів,приватного нотаріуса Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлани Петрівни, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення особи такою, що не прийняла спадщину, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028 грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3028 грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1 – ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце перебування: ДУ «Київський слідчий ізолятор»)

Відповідач 2 – ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приватний нотаріус Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлана Петрівна (вул. Шевченка, 7, селище Ємільчине, Звягельський район, Житомирська область).

Повний текст додаткового рішення складений 17 липня 2026 року

Суддя Т. Г. Корсун