Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №465/3837/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3837/26

Провадження 2/465/3873/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ),

предмет позову: стягнення аліментів на час навчання,

в с т а н о в и в:

23 квітня 2026 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява, у якій позивач просить суд стягувати із ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її утримання в розмірі 1/4 частки всіх доходів (заробітку), щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, але не більше, як до досягнення нею 23-річного віку.

У вирішенні процесуального питання - встановлення дати (часу) подання заяви до суду потрібно враховувати, коли саме таку заяву подав заявник, а не коли її було отримано та зареєстровано судом.

Позовну заяву з додатками позивачем скеровано на адресу суду засобами поштового зв`язку 16.04.2026 (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 8230000228332).

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що батьками позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шлюб між якими розірвано рішенням суду від 29.03.2019. Батько проживає окремо від них.

До досягнення позивачем повноліття відповідач сплачував аліменти, на підставі судового наказу Бориславського міського суду Львівської області від 21.06.2018 у справі №438/558/18 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Позивач є студенткою третього курсу денної форми навчання Національного університету «Львівська Політехніка». Батько, відповідач у справі, добровільно матеріальної допомоги на утримання позивача не надає. Тягар утримання позивача несе лише її матір. Працевлаштуватися позивач не має змоги, оскільки навчається на денній формі і зобов`язана відвідувати навчання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 09.06.2026.

Ухвала Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2026 із примірником позовної заяви та додатками направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованим за його зареєстрованим місцем проживання. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається врученою відповідачу 01.06.2026.

Неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім цього, відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява №73193/12 («Svitlana Vasylivna Sydorenko against Ukraine», https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-208971%22]}), хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористалась, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово.

У чергове судове засідання, призначене на 16.07.2026 учасники справи не з`явились, про час і місце розгляду повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Із наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , громадянин України та ОСОБА_3 , громадянка України є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 02.02.2006 зроблено відповідний актовий запис № 35 (а.с. 6).

Як вбачається з витягу з реєстру Львівської територіальної громади № 2024/001254204, від 06.02.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , вказані відомості також підтверджуються інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру (№2649922 від 24.04.2026) (а.с. 5, 22).

Згідно із довідки № 033424 від 24.03.2026 ОСОБА_1 є студентом ІІІ курсу, денної форми навчання, Інституту будівництва, інфраструктури та безпеки життєдіяльності Національного університету «Львівська політехніка», закінчує навчання у червні 2027 року (а.с.18).

Також факт сплати коштів за проживання у гуртожитку підтверджується платіжними інструкціями про перерахування відповідних коштів на рахунок Національного університету «Львівська політехніка» (а.с.7-9 зворот).

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 29.03.2019 у справі №438/192/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірвано (а.с. 10)

До досягнення позивачем повноліття відповідач сплачував аліменти на підставі судового наказу, виданого 21.06.2018 у справі №438/558/18 у межах ВП №56819493 (а.с. 11-12).

Інформація про місце роботи відповідача у справі відсутня, як і розмір його інших доходів.

Клопотань про витребування доказів ніким із учасників не надано..

Оцінка суду

Положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України), під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

В абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання, передбачають обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Обставини за яких тягар утримання повнолітніх дітей у зв`язку з їх навчанням лежить виключно на одному із батьків є порушенням закону.

У відповідності до вимог ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом беззаперечно встановлено, що донька відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула повноліття, вона є студентом ІІІ курсу денної форм навчання Інституту будівництва, інфраструктури та безпеки життєдіяльності Національного університету «Львівська політехніка», який закінчує у червні 2027 року, що підтверджується оригіналом наявної у матеріалах справи довідки, та потребує матеріальної допомоги на навчання, беручи до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості і той факт, що утримання дитини є законодавчим обов`язком батьків, а також беручи до уваги той факт, що відповідачем не подано суду жодних доказів для спростування позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, таке рішення відповідає найкращим інтересам дитини та необхідності створення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом враховано вимоги ч. 1 ст.191 СК України згідно якої аліменти на дітей за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову, яким у даній справі є 16.04.2026 (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 8230000228332)

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд зобов`язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

При цьому, суд роз`яснює, що ч. 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Щодо сплати судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то суд враховує приписи ч. 6 ст. 141 ЦПК, відповідно до якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій міститься вимога щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 грн в дохід держави.

Керуючись ст. 180, 181, 182, 183, 185, 193, 198, 199 СК України, 12, 13, 89, 221, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на час навчання – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання на час її навчання (в Інституті будівництва, інфраструктури та безпеки життєдіяльності Національного університету «Львівська політехніка»), в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.04.2026 та до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, як до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 (одну тисячу триста тридцять одна) гривня 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2026.

Суддя: Баран О.І.