Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №460/9372/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2026 року м. Рівне№460/9372/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія»; 2) зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області поновити відповідні відомості про реєстрацію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей; 3) стягнути на користь позивача всі понесені ним судові витрати, в тому числі на правову допомогу. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням відповідача №3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку четвертої групи на підставі Акта №3878/Ж5/17-00-04-04-18 від 16.03.2026 про результати камеральної перевірки податкової звітності з єдиного податку четвертої групи на 2026 рік. Позивач зауважує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку лише у випадках передбачених законом. Зазначає, що з метою щорічного підтвердження свого статусу платника єдиного податку у 2026 році у встановлені строки ним було подано податкову звітність у якій зазначено всі визначені законом обов`язкові реквізити, а позначка про те, що декларація є «загальною» не визначено законом як обов`язковий реквізит. Наголошує, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, що є підставою для скасування прийнятого рішення. З вказаних підстав просить задовольнити позов повністю.

Одночасно із позовом позивач (заявник) подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.06.2026 заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 460/9372/26, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23.06.2026 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України в порядку, визначеному п.76.2 ст.76 Податковим кодексом України, ГУ ДПС у Рівненській області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, за результатами якої складено акт від 16.03.2026 № 3878/Ж5/17-00-04-04-18, у якому вказано про неподання позивачем повного пакету документів, визначених вимогами пп.295.9.1 п.295.9 ст.295 та пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, а саме неподання «загальної» податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, що є підставою для відмови у прийнятті податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік. Зауважує, що у Реєстр платників єдиного податку четвертої групи на 2026 рік ІКС «Податковий блок» в Журнал документів щодо обрання або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи (юридичні особи) переносяться дані Декларацій (форма декларації – j01038), які містять одночасно дві позначки у типі декларації: «Загальна» та «Звітна» або «Загальна нова» та «Звітна нова». Наголошує, що саме подання не пізніше 20 лютого загальної та звітної податкових декларацій з єдиного податку четвертої групи з додатками є підставою для розгляду питання щодо можливості переходу сільськогосподарського товаровиробника на спрощену систему оподаткування та реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. З огляду на вказане, вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив у якій зазначив, що відповідач не спростував доводів про неправомірність прийняття рішення саме за результатами камеральної, а не документальної перевірки, а того факту, що контролюючий орган одержав від позивача у встановлені строки податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи реєстраційний номер 9037596290, яка містить відомості щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок, тобто є загальною. Вказує про те, що відповідач не заперечив того, що ним не було у відповідності до вимог п.49.11 ст.49 ПК України надано позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а відповідно подані декларації вважаються прийнятими контролюючим органом. Також зазначив, що посилання відповідача на особливості функціонування ІКС «Податковий блок» не можуть встановлювати нові норми для платників податків. Просить задовольнити позов.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Інших заяв та клопотань на адресу суду від сторін не надходило.

Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд враховує наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України, в редакції станом на час спірних правовідносин).

За приписами пункту 291.2 ст. 291 ПК України під «спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності» розуміється особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному такою главою Кодексу (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Відповідно до п. 291.4. ст. 291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку відносяться сільськогосподарські товаровиробники, зокрема, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 ПК України,

Згідно з пп. 298.8.1. п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Відповідно до пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За приписами п.299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з пп.5 п.299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення, а в разі смерті фізичної особи - підприємця - з дати смерті такої фізичної особи;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 40002972) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник єдиного податку четвертої групи з 01.01.2016.

Основний вид економічної діяльності за КВЕД: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, інші види діяльності за КВЕД: 01.50 - Змішане сільське господарство; 01.61 - Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 - Післяурожайна діяльність; 01.13 - Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів та ін.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2026 році позивач 19.02.2026 та 20.02.2026 подав до податкового органу звітність, а саме: податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 1) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9036884914; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 2) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9036886033; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 3) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9037114851; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 4) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9036886863; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 5) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9036887752; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 6) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9036889104; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 7) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9036890851; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 8) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9037111917; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 9) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9037135626; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 10) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9037138986; податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 11) – тип звітна, додаток № 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» та додаток № 2 «Розрахунок загального мінімального податкового заповзання за податковий (звітний) 2025 рік», реєстраційний номер 9037596290, а також розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, реєстраційний номер 9037596366.

Зазначене підтверджується даними інформаційно-аналітичної системи ДПС, які наведені відповідачем у акті перевірки та у відповіді на відзив, а отже, не заперечуються відповідачем.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України в порядку, визначеному п.76.2 ст.76 ПК України, посадовою особою ГУ ДПС у Рівненській області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, за результатами якої складено акт від 16.03.2026 № 3878/Ж5/17-00-04-04-18 (далі Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.295.9.1 п.295.9 ст.295, пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, внаслідок чого не подано «Загальну» «Звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, та зроблено висновок про те, що відповідно до пп.5 п.299.10. ст.299 ПК України реєстрація платника єдиного податку четвертої групи підлягає анулюванню з «31» грудня 2025 року за рішенням контролюючого органу шляхом скасування реєстрації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік.

Не погодившись з висновками перевірки позивачем було подано заперечення від 20.03.2026 на Акт перевірки, які були зареєстровані контролюючим органом 23.03.2026 за № 15166/6/17-00/ЕКПП, за наслідками розгляду яких позивачу було направлено відповідь на заперечення до акту перевірки від 02.04.2026 за № 1955/Ж12/17-00-04-04-23, якою повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечень на Акт перевірки висновки такого акта вирішено залишити без змін.

01.04.2026 відповідачем прийнято рішення № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія», код згідно з ЄДРПОУ 40002972. У рішенні зазначено, що позивач в порушення вимог пп.295.9.1 п.295.9 ст.295, пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України не подано повний пакет документів, а саме, не подано Загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку), що є підставою для відмови у прийнятті податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, а тому враховуючи вимоги пп.5 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платника єдиного податку четвертої групи підлягає анулюванню з «31» грудня 2025 року.

Вважаючи рішення № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи протиправним, позивач звернувся до суду.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оспорюване рішення на предмет дотримання відповідачем при його прийнятті вимог ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

За приписами пункту 49.8. ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктами 49.9 та 49.10 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.10. ст.49 ПК України встановлено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетного відшкодування, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 року у справі № 580/5992/22 підкреслив усталеність позиції про те, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Також у зазначеній постанові Верховним Судом зазначено, що за змістом пункту 49.12 статті 49 ПК України законодавець розуміє відповідне повідомлення про відмову у прийнятті саме як рішення контролюючого органу, тобто індивідуальний акт, який може бути скасований у судовому порядку.

Як вбачається з Акта перевірки відповідач зазначив, що за даними інформаційно-аналітичної системи ДПС позивачем подано звітність, а саме податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за реєстраційними номерами 9036884914, 9036886033, 9037114851, 9036886863, 9036887752, 9036889104, 9036890851, 9037135626, 9037138986, 9037596290 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, реєстраційний номер 9037596366, при цьому оскільки у жодній з поданих декларацій не проставлено одночасно дві позначки у типі декларації: «Загальна» та «Звітна» або «Загальна нова» та «Звітна нова» перевіркою встановлено не подачу загальної звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, що є підставою для відмови у прийнятті податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи, але з матеріалів справи слідує, що письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкових декларацій позивача із зазначенням причин такої відмови не приймалося і позивачу не направлялося.

З матеріалів справи слідує, що щодо жодної з поданих позивачем у встановлені строки податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за реєстраційними номерами 9036884914, 9036886033, 9037114851, 9036886863, 9036887752, 9036889104, 9036890851, 9037111917, 9037135626, 9037138986, 9037596290 контролюючим органом не було складено і направлено письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкових декларацій із зазначенням причин такої відмови, то такі декларації вважаються прийнятими контролюючим органом, оскільки підпунктом 49.9.2. ст.49 ПК України встановлено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пунктом 48.3 ст.48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточняється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). Крім того, пунктом 48.4. ст.48 ПК України визначено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КАТОТТГ; код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента; код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є.

Будь-яких інших обов`язкових реквізитів податкових декларацій ні у ПК України, ні у інших законах з питань оподаткування не міститься.

Оцінюючи зміст податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за реєстраційними номерами 9036884914, 9036886033, 9037114851, 9036886863, 9036887752, 9036889104, 9036890851, 9037111917, 9037135626, 9037138986, 9037596290 суд зазначає, що контролюючий орган висновуючи у Акті перевірки про підстави для відмови у прийнятті податкової декларації зазначає лише про те, що у ній не міститься одночасно дві позначки у типі декларації «Загальна» та «Звітна». Проте, у даному випадку, суд погоджується з доводами позивача про те, що спеціальною нормою податкового законодавства (п.48.3 ст.48 ПК України) встановлено вичерпний і точний перелік обов`язкових реквізитів, і в частині типу документа вказаною нормою визначено лише три види типів декларацій, а саме: «звітна», «уточнююча», «звітна нова». Зазначена норма не припускає множинного чи неоднозначного тлумачення, відповідно з неї слідує, що такий тип як «загальна» не є обов`язковим реквізитом податкової декларації.

Як вбачається з поданих позивачем податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік у них містяться всі визначені пунктом 48.3 ст.48 ПК України обов`язкові реквізити, в тому числі тип декларацій: «звітна». Крім того, зі змісту податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 11) з додатками до неї (реєстраційний номер 9037596290) слідує, що по своїй суті така декларація є загальною, оскільки у додатку № 1 до такої декларації наведено інформацію щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), які перебувають у користуванні позивача і які були наведені ним у податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи під номерами 1-10 (реєстраційні номери 9036884914, 9036886033, 9037114851, 9036886863, 9036887752, 9036889104, 9036890851, 9037111917, 9037135626, 9037138986).

Відповідачем не було спростовано та не заперечувалося, що у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи (порядковий номер за рік - 11) міститься інформація щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), які перебувають у користуванні позивача і доказів протилежного судом здобуто також не було.

З Акта перевірки слідує, що відповідач не встановив відсутності у поданих деклараціях будь-яких обов`язкових реквізитів, які б були вказані як такі у пункті 48.3 ст.48 ПК України, що дає підстави суду дійти висновку про те, що контролюючий орган відмовляючи у прийнятті поданих позивачем податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи діяв з порушенням встановленого законодавством порядку.

Оцінюючи наявну в матеріалах справи податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік з зазначенням типу «Уточнююча» та проставленням відмітки «Уточнююча загальна» (реєстраційний номер 9049608540), яка була подана контролюючому органу позивачем, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що така податкова декларація була прийнята податковим органом, про що свідчить квитанція № 2, і відсутність повідомлення про відмову контролюючого органу у прийнятті такої декларації. Суд враховує, що відповідач не заперечував вказаний факт та не надав суду доказів, які б свідчили про неприйняття ним такої декларації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що в силу закону, як податкові декларації за реєстраційними номерами 9036884914, 9036886033, 9037114851, 9036886863, 9036887752, 9036889104, 9036890851, 9037111917, 9037135626, 9037138986, так і податкова декларація з реєстраційним номером 9049608540 є такими, що прийняті податковим органом, а отже, підлягають до врахування як такі, що подані у встановлені пунктом 298.8.1. ст.298 ПК України строки для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку сільськогосподарським товаровиробником.

Зазначення у Акті перевірки твердження про відмову у прийнятті податкової звітності не може бути визнане судом як таке, що здійснене у порядку та спосіб, передбачені законом, що свідчить про суттєве порушення встановленої законодавством процедури, що безпосередньо впливає на законність прийнятого на підставі такого Акта перевірки рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що виключення позивача з реєстру та позбавлення його статусу платника єдиного податку четвертої групи через не проставлення відмітки «загальна» одночасно з відміткою типу «звітна» при наявності у податковій декларації всіх визначених законом обов`язкових реквізитів для загальної звітної податкової декларації платника єдиного податку та своєчасно подання такої декларації було б надмірним і непропорційним втручанням у права платника податків, адже відсутність позначки «загальна» не змінює зміст поданої позивачем декларації і не перешкоджає контролюючому органу оцінити її зміст та встановити наявність у такій декларації відомостей щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ). Крім того, ще до призначення і проведення камеральної перевірки позивачем було самостійно виявлено допущену ним технічну помилку та подано уточнюючу податкову декларацію з проставленням відмітки «Уточнююча загальна» (реєстраційний номер 9049608540), яку податковий орган прийняв, а отже, мав врахувати під час камеральної перевірки та надати цій обставині відповідну оцінку, для того, щоб рішення, яке приймається суб`єктом владних повноважень відповідало вимозі щодо його обґрунтованості.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що до Реєстру платників єдиного податку четвертої групи переносяться лише дані декларацій, які одночасно містять дві позначки у типі декларації – «Загальна» та «Звітна» або «Загальна нова» та «Звітна нова», суд зазначає наступне.

Наказ Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок», яким введено в експлуатацію Інформаційно-комунікаційну систему «Податковий блок», за своєю правовою природою є внутрішнім розпорядчим актом суб`єкта владних повноважень, що регулює організацію його власної інформаційно-технічної діяльності, і не є нормативно-правовим актом, який встановлює, змінює чи припиняє права та обов`язки платників податків.

З системного аналізу податкового законодавства та конституційного припису ст.19 Конституції України слідує, що зміст, обсяг та порядок реалізації прав платника податків на підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи може визначатися виключно законом, а не внутрішніми технологічними алгоритмами роботи автоматизованої системи контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що оскільки ні Податковим кодексом України, ні нормами інших законів у сфері оподаткування не встановлено такого обов`язкового реквізиту податкової декларації як «загальна» / «загальна нова», а так само не передбачено того, що право платника податків на підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи ставиться в залежність від того, яким чином відомості з поданої ним декларації відображаються чи не відображаються у внутрішній базі даних контролюючого органу (Журналі документів ІКС «Податковий блок»), то посилання відповідача на технічні особливості формування Реєстру платників єдиного податку в ІКС «Податковий блок» не може підміняти собою встановлений законом вичерпний перелік обов`язкових реквізитів декларації (пункти 48.3, 48.4 статті 48 ПК України) та не може бути самостійною правовою підставою для невизнання поданої платником податків звітності належною.

Суд враховує, що особливості функціонування внутрішніх інформаційних систем контролюючого органу не можуть тлумачитися на шкоду платнику податків та покладати на нього негативні наслідки у вигляді втрати набутого статусу платника єдиного податку, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності та вимогам обґрунтованості, добросовісності і розсудливості рішень суб`єкта владних повноважень, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України.

За таких обставин суд критично оцінює доводи відповідача щодо особливостей перенесення даних декларацій в ІКС «Податковий блок» як такі, що не можуть бути покладені в основу правомірного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

Суд також відхиляє покликання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2025 у справі № 520/17030/23, позаяк такі висновки не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на нетотожність обставин, адже у вказаній справі контролюючим органом було направлено платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті поданої податкової звітності з присвоєнням їй статусу «історія подання», тобто контролюючий орган дотримався встановленої пунктом 49.11 статті 49 ПК України процедури повідомлення платника податків про відмову у прийнятті декларації із наведенням підстав такої відмови, а за встановленими обставинами даної справи таких дій відповідачем не вживалося. Отже, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 520/17030/23, сформовані за інших фактичних обставин та не є подібними до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі, а тому не підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.

Окремо до вказаного, суд звертає увагу на суттєве порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення, що вбачається у його прийнятті до моменту завершення процедури розгляду заперечень платника податків на акт перевірки.

Так, з наданого суду примірника відповіді Головного управління ДПС у Рівненській області на заперечення до акту перевірки за №1955/Ж12/17-00-04-04-23 вбачається, що воно датоване 02.04.2026, тобто на наступний день після того, як відповідачем було прийнято рішення № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з п.86.7.1. статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень досліджує та встановлює обставини, визначені п. 86.7.4 ст.86 ПК України, зокрема, встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

Вказане не заперечує і відповідач, який процитував наведену норму податкового законодавства на сторінці 2 своєї відповіді на заперечення до акту перевірки за № 1955/Ж12/17-00-04-04-23 від 02.04.2026.

Пунктом 86.7.4 ст.86 ПК України встановлено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Таким чином, відповідь відповідача на заперечення до акту перевірки за № 1955/Ж12/17-00-04-04-23 від 02.04.2026, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки камеральної перевірки податкової звітності позивача з єдиного податку четвертої групи на 2026 рік, за результатами якої складено акт від 16.03.2026 № 3878/Ж5/17-00-04-04-18.

Суд констатує, що відповідач не заперечував і не спростовував той факт, що оскаржуване у цій справі рішення на один день передує прийняттю і направленню відповідачем платнику податків відповіді на подані ним заперечення на акт камеральної перевірки, що у сукупності з вищевказаними нормами права дає підстави для висновку про об`єктивну неможливість врахування такого документу під час прийняття рішення, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем вимог щодо обґрунтованості прийнятого рішення, а також вимог щодо неупередженості, добросовісності та розсудливості суб`єкта владних повноважень під час прийняття оспорюваного рішення.

Вказане порушення суд кваліфікує як суттєве, а отже, як таке, що саме по собі є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Суд зазначає, що Верховний Суд сформував усталений правовий висновок щодо застосування норм пункту 86.7 статті 86 ПК України у подібних правовідносинах у постановах від 11.05.2026 у справі № 560/15865/24, від 15.01.2019 у справі № 826/3576/15, від 28.09.2020 у справі № 520/2305/19 та інших, який полягає у тому, що неврахування контролюючим органом при прийнятті рішення своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є самостійною підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В ході судового розгляду справи відповідач не підтвердив правомірності оскарженого рішення, натомість доводи позивача узгоджуються з приписами законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що задоволення позовної вимоги має відбуватись з урахуванням вимог верховенства права, а зокрема, забезпечувати досягнення мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач, тобто захист прав особи має бути ефективним.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33).

Зважаючи на те, що визнання судом протиправним і скасування рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, саме по собі не відновлює попередній стан, то обраний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів шляхом зобов`язання відповідача поновити відповідні відомості про реєстрацію позивача в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей є ефективним та таким, що відповідає законодавству.

З урахуванням наведених вище висновків суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2662,40грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 798,72грн (платіжні документи наявні в матеріалах справи), а отже, зазначені суми підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положення частин першої та другої ст.134 КАС України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї ж статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача у позовній заяві заявила вимогу про стягнення на користь позивача всіх понесених судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу. Через підсистему "Електронний суд" разом з відповіддю на відзив позивачем було подано суду на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 21715,00грн, копії документів: договір про надання правничої допомоги від 14.04.2026, рахунок № INV-004629 від 14.04.2026 на суму 21715,00грн, платіжна інструкція № 1865 від 19.05.2026 на суму 21715,00грн, звіт про надану правову допомогу по справі № 460/9372/26 станом на 27.06.2026, ордер адвоката на участь у цій справі та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Договором про надання правової допомоги від 14.04.2026, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Миколи Бляшина», передбачено, що Адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу щодо представництва його інтересів в суді щодо оскарження рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» та зобов`язання поновити відповідні відомості в реєстрі платників єдиного податку, що включає в себе: аналіз документів та обставин щодо предмету Договору; збір і аналіз доказів, отримання та збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як джерело відомостей та докази у судовій справі; складання, підготовка та подання позовної заяви, заяви про вжиття заходів забезпечення позову, інших заяв по суті справи та процесуальних документів (клопотань, пояснень, тощо) та інших документів правового характеру, необхідних для належного представлення прав та інтересів Клієнта, в тому числі для подачі їх до суду в залежності від потреби; представництво в суді першої інстанції під розгляду судової справи; отримання будь-яких документів та здійснення необхідних дій для забезпечення виконання рішення суду, прийнятого на користь Клієнта (в тому числі представлення інтересів перед державними і приватними виконавцями, органами казначейства та іншими особами з усім обсягом повноважень), здійснення інших дій, пов`язаних з виконанням цього Договору, без обмеження повноважень.

Також у пункті 3.1 вищезазначеного договору встановлено, що сторонами погоджено розмір гонорару за цим Договором за представництво в суді першої інстанції в національній валюті України (гривні) в еквіваленті 500,00 доларів США (п`ятсот доларів США) по курсу Національного банку України станом на дату виставлення рахунку.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що обчислення гонорару адвоката може здійснюватися у фіксованому розмірі.

Відповідно до звіту про надану правову допомогу Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" позивачу станом на 27.06.2026 по справі № 460/9372/26 складено опис правової допомоги, а саме: аналіз документів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» на предмет можливості оскарження рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026. Підготовка позовної заяви та подання позову до суду – 7 год. 00 хв.; підготовка заяви про забезпечення позову / подано до суду – 1 год. 30 хв., Підготовка та подання до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів доплати судового збору / здано через канцелярію – 0 год. 30 хв., аналіз відзиву Головного управління ДПС у Рівненській області та підготовка відповіді на відзив – 3 год. 00 хв., всього 12 год. 00 хв.

14.04.2026 Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" виставлено позивачу рахунок № INV-004629 на суму 21715,00грн на оплату гонорару за правову допомогу в судовій справі по оскарженню рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04- 04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія», який було оплачено позивачем платіжною інструкцією № 1865 від 19.05.2026 на суму 21715,00грн. з призначенням платежу: «Оплата за гонорар відповідно до рахунку №10 INV-004629 від 14.04.2026. Без ПДВ».

Надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом в суді першої інстанції, а також підтверджують витрати на правову допомогу в адміністративній справі, які позивач поніс.

При цьому, представлені суду матеріали мають довести також обґрунтованість та розумність таких витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зважає, що даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, причина виникнення спору та предмет спору об`єктивно не вимагали вжиття будь-яких додаткових зусиль для з`ясування обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права.

Тож з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню становить 13000грн. Решту витрат на правову допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області № 3/0/311-26/17-00-04-04-27 від 01.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області поновити відповідні відомості про реєстрацію Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2662,40грн.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 798,72грн.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на правову допомогу в сумі 13000грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенська аграрна компанія» (вул. Свободи, буд.42, с. Тараканів, Рівненська обл., Дубенський р-н, 35641, ЄДРПОУ/РНОКПП 40002972)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Т.О. Комшелюк