Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №440/5840/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5840/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 13.03.2026 №150/975 в частині пункту шостого щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі також відповідач, Міноборони) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 26.10.2015 пройшов ВЛК УМВС України в Полтавській області. 10.02.2016 під час первинного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0188319. На підставі зазначеного первинного встановлення інвалідності позивачу 28.11.2016 було виплачено одноразову грошову допомогу за рахунок коштів Міністерства внутрішніх справ України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 у розмірі 275 600 (двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот) гривень. Надалі, 24.02.2022, у зв`язку із запровадженням воєнного стану та оголошенням загальної мобілізації, ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Під час повторного огляду МСЕК 19.12.2024 позивачу було підтверджено ІІ групу інвалідності безстроково з 03.12.2024, однак змінено її причинний зв`язок на: "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", що засвідчує довідка МСЕК серії 12 ААД №121994.

Комісія Міноборони на засіданні 13.03.2026 розглянула поданий позивачем пакет документів та прийняла рішення, оформлене протоколом №150/975, пункт шостий якого передбачає призначення позивачу допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Однак, Комісія здійснила розрахунок допомоги в розмірі різниці між 300-кратним прожитковим мінімумом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, та раніше виплаченою сумою допомоги.

Позивач не погодився з таким рішенням, оскільки вважав, що у випадку ОСОБА_1 вперше інвалідність ІІ групи була встановлена 10.02.2016 з причин, що не підпадають під регулювання статей 16, 16-2, 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975, такий факт не породжував права на отримання одноразової грошової допомоги. Лише встановлення інвалідності ІІ групи 19.12.2024 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, є первинним юридичним фактом у межах спеціального правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та визначає момент виникнення права на виплату останньої.

Наголошував, що випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв`язку з виконанням військового обов`язку, не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення фактично розширювало б межі застосування Закону № 2011-XII та Порядку № 975 на категорії осіб, які не зазнали ушкоджень здоров`я у зв`язку з виконанням військового обов`язку, що суперечило б як їхній меті, так і соціальному призначенню.

Позивач стверджував, що для правильного застосування Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності як такий, а саме той факт, який прямо пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби чи захистом Батьківщини. Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-ХІІ, та визначається розмір такої допомоги.

24.06.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому представник відповідача позов не визнав та зазначив, що використана законодавцем конструкція "у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань" у частині четвертій статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункті 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, спрямована на врегулювання ситуацій, коли у тієї самої особи внаслідок різних причин може бути змінена група інвалідності чи її причинний зв`язок. Однак це положення не створює нового "первинного факту" встановлення інвалідності, а лише свідчить про виникнення підстави для доплати до більшого розміру допомоги. Первинним юридичним фактом у контексті одноразової допомоги завжди залишається перше встановлення інвалідності, незалежно від подальшої зміни групи чи причинного зв`язку, оскільки інакше було б знівельовано саму правову природу одноразової допомоги як разової виплати.

Позивач вперше отримав статус особи з інвалідністю ІІ групи 10 лютого 2016 року. Зміна причинного зв`язку цієї ж ІІ групи інвалідності у 2024 році не є первинним встановленням інвалідності. Статус особи з інвалідністю є єдиним і безперервним, а перехід особи на службу до іншого відомства та зміна причинного зв`язку захворювання не анулюють факт попереднього тривалого перебування у статусі особи з інвалідністю та факт отримання відповідної грошової допомоги від держави.

Оскільки інвалідність вперше встановлено у 2015/2016 році, базовий розмір прожиткового мінімуму для розрахунку склав 1 218 грн станом на 01.01.2015, відповідно до закону про Державний бюджет України. 300-кратний розмір прожиткового мінімуму на той час становив 365 400 грн. За вирахуванням раніше отриманої позивачем суми від Міністерства внутрішніх справ України у розмірі 275 600 грн, сума доплати склала 89 800 грн. Вказані кошти у розмірі 89 800 грн були зараховані на банківський рахунок позивача 6 травня 2026 року через військову частину НОМЕР_2 .

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

Сторонами у справі визнається, що ОСОБА_1 з серпня 2003 року по жовтень 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Після звільнення зі служби 10.02.2016 під час первинного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0188319 /а.с. 14/.

На підставі зазначеного первинного встановлення інвалідності позивачу 28.11.2016 було виплачено одноразову грошову допомогу за рахунок коштів Міністерства внутрішніх справ України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 у розмірі 275600 грн, що підтверджується листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 20.05.2025 №4/4720.

24.02.2024 у зв`язку із запровадженням воєнного стану та оголошенням загальної мобілізації ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

За результатами військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 22.07.2024 позивачу видано довідку №4183, згідно з якою діагностовано захворювання та травми, що визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби.

Під час повторного огляду МСЕК 19.12.2024 позивачу було підтверджено ІІ групу інвалідності безстроково з 03.12.2024, однак змінено її причинний зв`язок на: "захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", що засвідчує довідка МСЕК серії 12 ААД №121994 /а.с. 17/.

На початку 2025 року позивач через командування військової частини НОМЕР_2 звернувся до Міноборони із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі встановлення йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Комісія Міноборони на засіданні 13.03.2026 розглянула поданий пакет документів та прийняла рішення, оформлене протоколом №150/975, пункт шостий якого передбачає призначення ОСОБА_1 допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 251.12.2013 №975 (далі - Порядок № 975): лейтенанту ОСОБА_1 (вч. НОМЕР_2 ), який с особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії АВ № 0188319 від 18.12.2015 та серії 12ААД № 121994 від 03.12.2024 у розмірі різниці між 300-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015) та раніше виплаченою сумою допомоги (275600 грн), в сумі 89800 (Вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот) гри 00 коп.

Одноразова грошова допомога у зв`язку з установленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ раніше була призначена та виплачена в сумі 275600 (Двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот) гри 00 коп. відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 21.10.2015 №850, що підтверджено листом Управління Міністерства внутрішніх справ України від 20.05.2025 №4/4720 /а.с. 13/.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 17, частини другої статті 19 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, відповідно до частини першої, підпункту 4 пункту 2, статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2, пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3, 8 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" № 975 від 25.12.2013 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Отже, наведеними нормами законодавства передбачено, що зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, якщо така зміна буде встановлена протягом двох років. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Пунктом 13 "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" №975 від 25.12.2013, встановлено що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Висновки щодо правозастосування

З аналізу положень статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 слідує, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі у зв`язку із захистом Батьківщини, оскільки зазначеними нормативними актами чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов`язаного з її виконанням.

Відтак лише встановлення інвалідності з вищенаведених вище причин, породжує у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.09.2025 у справі № 240/4278/24.

В 2016 році інвалідність ІІ групи з 18.12.2015 позивачу була встановлена у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з проходженням служби в ОВС /а.с. 14/.

Згідно довідки МСЕК серії 12ААД №121994 від 19.12.2024 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 03.12.2024 внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини /а.с. 17/.

Таким чином, позивач у різний час отримав два окремі захворювання, різні за своєю природою та правовими наслідками:

(1) у 2015 році - під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується встановленням у 2016 році II групи інвалідності з 03.12.2015;

(2) у 2024 році - під час захисту Батьківщини, що підтверджується встановленням у 2024 році інвалідності ІІ групи у зв`язку із захистом Батьківщини.

При цьому, суд наголошує, що захворювання, встановлене позивачу у 2015 році (не пов`язане з проходженням військової служби), та захворювання, встановлене у 2024 році під час захисту Батьківщини, є двома самостійними страховими випадками. Кожен із них має власні причини, час настання та правові наслідки.

Перший випадок (2015 рік) не створював для позивача права на отримання одноразової грошової допомоги за спеціальним Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тоді як другий випадок (захворювання у 2024 році, що призвело до встановлення у 2024 році інвалідності II групи) є окремою підставою, яка вперше породила для нього право на зазначену допомогу. Формальне ототожнення або об`єднання цих подій для визначення дати розрахунку виплати є помилковим і суперечить меті спеціального законодавства.

Спір у цій справі стосується питання реалізації позивачем права на соціальне забезпечення, а саме - нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності ІІ групи, яка настала під час проходження військової служби та безпосередньо пов`язана із захистом Батьківщини.

Суть позовних вимог полягає в зобов`язанні уповноваженого органу здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2024, як розрахункової величини, що підлягає застосуванню на момент виникнення права на відповідну виплату.

Позовні вимоги у цій справі сформульовані з урахуванням того, що позивачу вже було здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи у 2026 році у розмірі 89800 грн. Відтак спір між сторонами не стосується факту наявності у позивача права на таку виплату як таку, а зводиться виключно до правильності визначення її остаточного розміру відповідно до вимог спеціального законодавства.

Предметом судового розгляду є визначення належного до виплати розміру одноразової грошової допомоги у сумі 908400,00 грн та встановлення наявності підстав для стягнення різниці між належною сумою виплати та фактично виплаченими коштами (89800,00 грн).

Оскільки у позивача інвалідність ІІ групи вперше була встановлена у 2015 році з причин, які не охоплюються правовим регулюванням статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вимогами Порядку № 975, зазначена обставина сама по собі не створювала права на отримання одноразової грошової допомоги за вказаними нормами.

Натомість саме встановлення інвалідності ІІ групи 19.12.2024, що настала внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини, є первинним юридичним фактом у сфері дії спеціального законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям. Саме з цією подією пов`язується момент виникнення права позивача на відповідну виплату та визначення її розміру відповідно до чинного законодавства.

Отже, саме 2024 рік є юридично значущим моментом для визначення розміру одноразової грошової допомоги, оскільки саме в цей період виникло право позивача на її отримання у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи під час проходження військової служби. Відповідно, розрахунок такої виплати має здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2024, що становив 3028,00 грн.

Посилання відповідача на 2015 рік як на дату "первинного встановлення" інвалідності не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на той момент інвалідність не була пов`язана з проходженням військової служби та захистом Батьківщини і, відповідно, не підпадала під правове регулювання спеціального законодавства у сфері соціального захисту військовослужбовців. Таким чином, обставини первісного встановлення у 2015 року інвалідності не мають визначального значення для обчислення спірної виплати, яка виникла на інших правових підставах і в інший юридично значущий період.

Щодо посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2024 у справі № 240/512/22, від 08.05.2024 у справі №240/17749/20 та від 18.06.2024 у справі №240/20065/20, суд зазначає, що у наведених відповідачем справах Верховний Суд дійсно наголосив, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з прожиткового мінімуму станом на дату первинного встановлення інвалідності, навіть якщо пізніше змінено її причинний зв`язок, однак врахувавши, що правове регулювання з моменту первинного встановлення інвалідності одразу здійснювалося в межах спеціальних норм Закону №2011-XII та Порядку №975. Наведена правова позиція стосувалася ситуації, коли, особі первинно було встановлено інвалідність у зв`язку з проходженням військової служби, а згодом змінено причинний зв`язок такої інвалідності на "у зв`язку із захистом Батьківщини".

Натомість у даній справі, обставини є відмінними: у 2016 році позивачу було встановлено інвалідність з причин, не пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби, що не створювало права на отримання одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII та Порядком №975. Лише у 2024 році позивачу вперше було встановлено інвалідність ІІ групи саме у зв`язку з захворюваннями, пов`язаними із захистом Батьківщини.

Відтак, саме цей факт є первинним юридичним фактом для цілей застосування статей 16, 16-2, 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 і визначає прожитковий мінімум, який підлягає застосуванню при розрахунку допомоги.

Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою від 19.12.2024, а тому для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив - 3028,00 грн.

Відтак, сума одноразової грошової допомоги, що підлягала виплаті позивачу має складати: 300 х 3028 грн = 908400 грн, однак відповідачем виплачено лише 89800,00 грн.

Таким чином рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2026 №150/975 в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 03.12.2024 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини у розмірі 89800,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням висновків суду, вище суд констатує, що оскаржуване рішення прийнято унаслідок невірного тлумачення існуючого законодавства.

Враховуючи протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2026 №150/975 в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 03.12.2024 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини у розмірі 89800,00 грн, у суду є всі підстави для зобов`язання Міністерства оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 03.12.2024 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024 з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 89800,00 грн.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (проспект Повітряних Сил, 6, м.Київ 168,03168, код ЄДРПОУ 0034022) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2026 №150/975 (пункт 6) в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 03.12.2024 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини у розмірі 89 800,00 грн.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 03.12.2024 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024 з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 89 800,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков