Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №420/9421/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської районної адміністрації Одеської міської ради в частині не укладення листа-рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв. метри ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради утриматися від вчинення дій у вигляді — не укладення письмово листом рішенням щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці за відповідним зверненням позивача, надаючи листа-відмови щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв. метри ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2025 році, визначивши для себе необхідність у здійсненні підприємницької діяльності в АДРЕСА_1 в тому ж місті, де з 2022 року були розташовані ЕВТ та вказані місця були облаштовані, підготувавши попередньо всі необхідні документи для отримання дозволу, було надано звернення до Київської районної адміністрації Одеської міської ради з пропозицією розміщення ЕВТ в межах адреси: АДРЕСА_1 . Звернувся більш ніж десять разів до Київської районної адміністрації ОМР. Позивачем подані пакети документів щодо отримання адміністративної послуги до суб`єкту надання адміністративної послуги (Київська районна адміністрація), назва адміністративної послуги: Узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарок) (Київська районна адміністрація ОМР), адреса об`єкта: м. Одеса, вул. Наукова (вул. Шишкіна), 50/2 описи: від 22.10.2025 №Ф1-266529-ю/о - отримано відповідь №618/01-35 від 04.11.2025; від 01.11.2025 №1-276758-ю/о - отримано відповідь №684/01-35 від 12.11.2025; від 13.11.2025 №Ф1-288030-ю/о - отримано відповідь №693/01-35 від 19.11.2025; від 20.11.2025 №1-294974-ю/о - отримано відповідь №737/01-35 від 03.12.2025; від 03.12.2025 №Ф1-305806-ю/о - отримано відповідь №776/01-35 від 16.12.2025; від 15.12.2025 №Ф1-316500-ю/о - отримано відповідь №789/01-35 від 25.12.2025; від 23.12.2025 №Ф1-321393-ю/о - отримано відповідь №794/01-35 від 26.12.2025. За вказаними заявами (описами) були отримані сім відмов відповідей від Київської районної адміністрації Одеської міської Ради (в подальшому ОМР), єдиним аспектом усіх відмов є аргумент про неможливість розміщення ЕВТ за вказаною адресою з посиланням на пункт 20 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 №198 “Про затвердження Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони”. Позивач зазначає, що лист-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі не передбачений Правилами №3961-VI, а відтак у відповідача не було повноважень у прийнятті таких рішень. Відповідач вигадав документ, який не передбачений Правилами.

Ухвалою від 07.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 17.07.2026 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №420/9421/26 повернуто заявнику без розгляду.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що відмовляючи ФО-П ОСОБА_1 у можливості розміщення елементу вуличної торгівлі – лотку, за адресою: АДРЕСА_1 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради кожного разу виходила з невідповідності намірів щодо місця розташування заявленого елемента торгівлі за вказаною адресою положенням пункту 13.6 Правил щодо достовірності інформації у поданих документах, а також вимогам Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони (далі Єдині правила). Так, за результатами вивчення спеціалістами Райадміністрації графічних матеріалів та фотофіксації, наданих ФО-П ОСОБА_1 до вищевказаних заяв, було встановлено розбіжності у позначенні місць бажаного розташування ЕВТ, тобто визначити за поданими ФО-П ОСОБА_1 матеріалами де саме планується розташування ЕВТ було неможливо, навить адреси місця розташування ЕВТ у документах було викладено із розбіжностями (наприклад, лист-рішення від 03.12.2025 р. № 737/01-35, що додається до позовної заяви), що знайшло своє відображення у текстах наданих Позивачу відмов. Поряд з цим, виходячи з норм пунктів 20 та 27 Єдиних правил, у населених пунктах ЕВТ розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць. Проте, у випадку розміщення ЕВТ за будь-яким варіантом, що пропонується ФО-П ОСОБА_1 , вимог Єдиних правил дотримано не буде. За сукупністю всі наведені фактори створюють підстави для відмови за нормами п. 13.6 Правил у розміщенні елементу торгівлі. Приймаючи рішення про відмову у можливості розміщення ЕВТ за адресою: м. Одеса, вул. Наукова, 50/2, Райадміністрація правомірно послалась на зазначені норми чинного законодавства, у зв`язку з чим твердження Позивача про немотивованість наданих йому відмов є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

23.04.2026 року позивачем надано відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (далі ФО-П) та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії ВОО № 059761 від 30.03.2004 року.

Як зазначено у позові, в період часу з 18.08.2022 по 08.05.2025 в АДРЕСА_1 , станом на 2025 рік АДРЕСА_1 , він здійснював підприємницьку діяльність з елементів вуличної торгівлі — лотків на підставі укладених договорів з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за № УТ-165/22 від 22.08.2022, за № УТ-155/23 від 02.06.2023 та за № УТ-196/24 від 16.05.2024.

Разом із позовом позивачем надано до суду листи-рішення від 07.05.2024 №98/01-35, від 22.05.2023 №97/01-35, від 16.08.2022 №220/01-35, якими підтверджено відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м.Одеси ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було укладено договори на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, а саме: №УТ-165/22 від 22.08.2022, №УТ-155/23 від 02.06.2023, №УТ-196/24 від 16.05.2024 (адреса: розміщення Шишкіна (теперішня назва – Наукова) 50/2, вид: лоток з реалізації продовольчої групи товарів, тип та опис елементу торгівлі: елемент вуличної торгівлі – 4,00 кв.м.

ОСОБА_1 були подані заяви про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою: АДРЕСА_1 (назва адміністративної послуги: Узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарок) (Київська районна адміністрація ОМР), за наслідками яких отримані листи-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі, а саме:

від 22.10.2025 №Ф1-266529-ю/о - рішення-відмова №618/01-35 від 04.11.2025;

від 01.11.2025 №1-276758-ю/о - рішення-відмова №684/01-35 від 12.11.2025;

від 13.11.2025 №Ф1-288030-ю/о - рішення-відмова №693/01-35 від 19.11.2025;

від 20.11.2025 №1-294974-ю/о - рішення-відмова №737/01-35 від 03.12.2025;

від 03.12.2025 №Ф1-305806-ю/о - рішення-відмова №776/01-35 від 16.12.2025;

від 15.12.2025 №Ф1-316500-ю/о - рішення-відмова №789/01-35 від 25.12.2025;

від 23.12.2025 №Ф1-321393-ю/о - рішення-відмова №794/01-35 від 26.12.2025.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого; комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами.

Згідно з ч.3 ст.73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Частиною 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, ратифікованою Україною 15 липня 1997 року, встановлено, що місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

За ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п.п. 1 п. “а” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно з пп.7 п. “а” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні і (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до статті 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, з метою підвищення ефективності діяльності виконавчих органів Одеської міської ради Одеська міська рада рішенням Одеської міської ради № 1328-VII від 07.12.2016 “Про затвердження положень про районні адміністрації Одеської міської ради” затверджено положення про районні адміністрації Одеської міської ради, зокрема, Київської районної адміністрації Одеської міської ради.

Так, Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до п.2.3 Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради повноваженнями райадміністрації у сфері торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування є такі власні повноваження:

- видає листи-рішення щодо можливості розміщення елементів вуличної торгівлі та тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території району, у тому числі в місцях відпочинку мешканців (парки, сквери, тощо);

- інформує управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про видачу заявнику листа – рішення або іншого документу про можливість розміщення елемента вуличної торгівлі, тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності або про відмову в реалізації намірів розміщення елемента вуличної торгівлі, тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності;

- вирішує питання щодо розміщення пересувних тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі на території району під час проведення ярмарок, відзначення державних свят, міських святкових та пам`ятних дат, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів;

- погоджує проекти щодо утримання території благоустрою, на якій розміщені некапітальні пункти дрібно-роздрібної торгівельної мережі, торгівельні ряди, торгівельні майданчики, засоби пересувної дрібно-роздрібної торгівельної мережі, ярмарки, ярмарки-виставки на відкритих майданчиках у належному стані.

Питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі на території міста Одеси врегульовано Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі, розробленими на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в України”, ст.28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, та затвердженими рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №3961-VI (далі – Правила №3961).

Відповідно до п.1.3 вказаних Правил, їх метою та завданням є:

- запровадження єдиних процедур при розміщенні тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів торгівлі;

- створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності у сфері розміщення тимчасових споруд та елементів торгівлі в комерційних цілях;

- упорядкування елементів міського середовища задля подолання проблем безсистемного, хаотичного розміщення та перенасиченості міського простору тимчасовими спорудами та елементами торгівлі;

- створення передумов для можливості скерованого, прогнозованого розвитку міста за допомогою єдиної електронної бази даних тимчасових споруд в м. Одесі;

- забезпечення сприятливих умов для жителів міста щодо задоволення дрібних соціально-побутових потреб шляхом користування послугами, які надаються власниками (користувачами) тимчасових споруд та елементів торгівлі, що спрямовано на підвищення якості проживання, відпочинку та оздоровлення населення;

- планування потреб міста;

- застосування механізмів впливу на розвиток об`єктів інфраструктури міста.

Порядок розміщення елементів вуличної торгівлі та повноваження Київської районної адміністрації при розгляді питань узгодження місць розміщення елементів вуличної торгівлі на території району регулюється розділом 13 Правил №3961.

Пунктом 13.1 Правил №3961 визначено, що встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа - рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом.

Лист-рішення - це письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеські міської ради.

В подальшому на підставі позитивного листа рішення укладається договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі між Уповноваженим органом та Заявником. Уповноваженим органом визначено Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.1 Правил №3961, правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі.

Відповідно до п. 1.4. Правил №3961:

Договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі - двосторонній договір, укладений між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом, що визначає їх взаємні права та обов`язки щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності;

Елементи вуличної торгівлі - це окремо розташовані торгівельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри;

Лист-рішення письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеської міської ради.

Згідно з п. 13.1. Правил №3961 встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом.

Відповідно до п. 13.5. Правил №3961 заявник, який має намір встановити елемент торгівлі, звертається до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про можливість розміщення елемента торгівлі до якої додається фотофіксація місця розташування з прив`язкою до місцевості та інформація про тип, розміри та спосіб розміщення елемента торгівлі, а також реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація та таке інше). У разі надання заяви фізичною особою підприємцем, або юридичною особою додатково надається витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 13.9. Правил №3961 у разі отримання листа рішення, яке є дійсним протягом тридцяти календарних днів із дня реєстрації заяви про можливість розміщення елементів торгівлі, Заявник в межах зазначеного строку звертається до Уповноваженого органу через управління надання адміністративних послуг із заявою про укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі.

Пунктом 13.11. Правил №3961 передбачено, що після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі, Заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі.

Судом встановлено, що позивач, з метою здійснення підприємницької діяльності звернувся до відповідача з метою продовження користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі. Проте отримав рішення-відмову у розміщенні елементів вуличної торгівлі, що стало підставою для звернення до суду.

Вважаючи, що лист-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі не передбачений Правилами №3961-VI, а відтак у відповідача не було повноважень у прийнятті таких рішень, позивач звернувся до суду.

Так, відповідно до п. 13.6. Правил №3961 підставами для відмови у розміщенні елементу торгівлі є: - подача неповного пакету документів, зазначених в п. 13.5. цих Правил; - в поданих документах виявлено недостовірну інформацію. Зазначені підстави не є вичерпними.

Згідно з п. 13.7. Правил №3961 відповідність намірів щодо місця розташування елемента торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м. Одеси визначає відповідна районна адміністрація Одеської міської ради, яка протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви та доданих до неї документів зобов`язана письмово листом - рішенням проінформувати Заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або надати мотивовану відмову щодо реалізації намірів розміщення елемента торгівлі та повернути всі подані ним документи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На переконання суду, прийняті Київською районною адміністрацією Одеської міської ради листи-рішення про відмову у розміщенні елементу вуличної торгівлі, повністю узгоджуються з приписами правил №3961 та прийняті в межах повноважень суб`єкта владних повноважень.

Водночас вказані рішення не є предметом спору у даній справі.

У справі, що розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не відповідає способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем; у разі, якщо позивач вважає, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла рішення-відмови у розміщенні елементу вуличної торгівлі, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження цих конкретних рішень відповідача.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року по справі №925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі №640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі №620/3527/20.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас предметом позову у даній справі є бездіяльність Київської районної адміністрації Одеської міської ради в частині не укладення листа-рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, яким підтверджується відповідність намірів щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв. метри ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради утриматися від вчинення дій у вигляді — не укладення письмово листом рішенням щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці за відповідним зверненням позивача, надаючи листа-відмови щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв. метри ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнан протиправною судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на заяви позивача про можливість розміщення елементу вуличної торгівлі (ЕВТ) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем були прийняті рішення, які узгоджуються з приписами правил №3961 та прийняті в межах повноважень, а відтак бездіяльності зі сторони відповідача суд не вбачає.

В той же час, адміністративний суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень утриматись від прийняття рішення, якщо вирішення цього питання належить до його виключної компетенції. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти у певний спосіб, передбачений законом, тому суд не може підміняти орган влади та приймати рішення замість нього (втручатися у дискреційні повноваження).

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій у вигляді — не укладення письмово листом рішенням щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці за відповідним зверненням позивача, надаючи листа-відмови щодо місця розташування елемента вуличної торгівлі площею 4 кв. метри ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одестької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.