Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №295/12249/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12249/26

Категорія 30

2-о/295/226/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Лайчук В.В.,

заявника , її представника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_4 – адвоаката Шматко Наталії Геннадіївни про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявниці звернулась до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким заборонити останньому:

- перебувати у місці проживання заявниці та наближатися до нього ближче ніж на 300 метрів;

- наближатися до її місця роботи, місця навчання дитини та інших місць її постійного перебування;

- особисто або через третіх осіб розшукувати заявницю, переслідувати, спостерігати за нею чи будь-яким іншим способом контактувати з нею;

- телефонні дзвінки, листування, направлення повідомлень через SMS, месенджери, електронну пошту, соціальні мережі, сайти знайомств та будь-які інші засоби електронного зв?язку;

- використовувати, поширювати чи оприлюднювати персональні дані, фотографії або іншу інформацію про заявницю без її згоди;

- направити копію рішення суду до органів Національної поліції України для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік та здійснення контролю за виконанням обмежувального припису.

В обґрунтування заяви вказано, що рішенням суду від 09.07.2025 шлюб між заявницею та заінтересованою особою розірвано.

Після розірвання шлюбу протиправні дії ОСОБА_2 набули систематичного, цілеспрямованого та дедалі більш агресивного характеру - він систематично здійснює щодо ОСОБА_4 психологічне насильство, яке проявляється у постійному переслідуванні, телефонних дзвінках, надсиланні образливих повідомлень, погрозах, приниженні її честі та гідності, втручанні у її приватне життя та спробах повністю контролювати її поведінку. Такі дії мають чітку послідовність, здійснюються протягом тривалого часу та щоразу стають більш агресивними.

Після звернення заявниці до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання їх спільної дитини, поведінка ОСОБА_2 різко змінилася у бік відкритої агресії - він почав відкрито погрожувати заявниці, посилив психологічний тиск та фактично почав мститися за реалізацію її гарантованого Конституцією України права на судовий захист. Через постійний психологічний тиск, страх та переслідування ОСОБА_4 була вимушена відмовитися від поданого позову про стягнення аліментів.

В подальшому ОСОБА_2 перейшов до нової форми психологічного насильства. Так, без відома заявниці та без її згоди ОСОБА_2 незаконно створив від її імені анкету на сайті знайомств, використавши її персональні дані, номер телефону та іншу особисту інформацію, після чого останній почали масово телефонувати сторонні чоловіки, надсилати повідомлення та пропозиції знайомства, будучи переконаними, що саме вона розмістила відповідну анкету.Такі дії були умисними, заздалегідь спланованими та спрямованими виключно на її публічне приниження, дискредитацію, втручання у приватне життя, створення постійного психологічного дискомфорту та залякування. З приводу зазначених обставин заявницею подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Житомирського районного управління поліції N?1 ГУНП в Житомирській області. На думку заявника, особливу небезпеку становить повідомлення ОСОБА_2 від 11.07.2026, яке підтверджує не лише продовження психологічного насильства, а й існування реальної загрози його подальшої ескалації. Станом на день звернення до суду ОСОБА_4 постійно перебуває у стані страху та психологічної напруги, вимушена змінювати свій спосіб життя, обмежувати пересування, побоюватися за власну безпеку, безпеку своєї малолітньої дитини та своїх близьких. У заявниці існують обґрунтовані підстави вважати, що без негайного втручання суду ОСОБА_2 продовжить психологічне насильство, переслідування, незаконне використання її персональних даних, поширення інформації про неї та може перейти до більш небезпечних форм протиправної поведінки.

Заявник вважає, що невжиття судом заходів захисту створює реальну загрозу продовження домашнього насильства та істотного погіршення стану безпеки заявниці і безпеки її малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 13.07.206 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду на 14.07.2026 (а.с. 21).

14.07.2026 від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшли заперечення на заяву, в якій останній просив відмовити у задоволенні заяви та винести окрему ухвалу про запобігання вивозу малолітньої доньки ОСОБА_5 до російської федерації.

В обґрунтування заперечення зазначив, що заяву подано безпідставно, з метою подальшого незаконного вивезення доньки до російської федерації (далі рф). ОСОБА_2 більше року не проживає з заявницею, будь-якого доступу до її житла не має, ніяких насильницьких дій не вчиняв. ОСОБА_4 нещодавно отримала освіту в рф, а саме - Московському державному університеті та в м. Москві проживає її мама разом із вітчимом - полковником ФСБ рф. Розповсюдження вкрай неправдивої інформації - це спосіб досягнення своїх цілей будь якою ціною громадянами рф. Автомобіль, який був у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , переоформлений на заявницю за умови, що вона буде відвозити до школи та забирати із школи доньку, чого ОСОБА_4 в більшості випадків не робить, а використовує автомобіль на інші потреби. На протязі більше року ОСОБА_2 перераховував та перераховує позивачці на утримання доньки по 4500 грн. щомісячно. Вказані суми значно перевищують мінімально можливий розмір аліментів, які на даний час стягуються судами у твердій грошовій сумі. Крім офіційного перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_2 також систематично надавав кошти для доньки і готівкою, купляв їй все необхідне, в т.ч. продукти харчування, речі (одяг, взяття), канцелярію, ніс витрати на лікування тощо, однак ОСОБА_4 завжди цього було і є мало, що стало підставою для звернення ОСОБА_6 до суду із позовом про розірвання шлюбу. Подання даної заяви - це відповідна помста колишньої дружини за позов про розірвання шлюбу (а.с. 25-28).

В судовому засіданні заявниця та її представник ОСОБА_1 підтримала заяву та просили її задовольнити з підстав, викладених в ній. ОСОБА_4 , крім викладеного у заяві, зазначила, що ОСОБА_2 погрожував вбити заявницю та забрати спільну доньку ОСОБА_7 , у зв`язку з чим заявниця двічі зверталася до поліції – одного разу на гарячу лінію, а згодом – особисто до відділку із заявою про домашнє насильство. Наголосила, що ОСОБА_2 звернувся до поліції та СБУ із заявою про нібито протиправну діяльність заявниці та її зв`язки з рф, що стало підставою для службових розслідувань щодо двох її братів, які наразі захищають Україну в складі ЗСУ, а також постійних перевірок та співбесід СБУ щодо заявниці, у зв`язку з чим її професійна репутація опинилася під серйозною загрозою. Також зазначила, що ніколи не створювала перешкод у спілкуванні доньки з батьком, який, в свою чергу, жодного дня у своєму житті ніде офіційно не працював, сім`ю повністю утримувала заявниця, яка вимушена була вийти на роботу коли дитині виповнилося 4 місяці. Паспорт громадянина рф автоматично отримала в 15-річному віці, будучи неповнолітньою, оскільки її матір була громадянкою рф. В російській федерації лише закінчила школу, після чого вступила до інституту, після чого остаточно переїхала в Україну, де проживає практично все своє життя, паспорт рф знищила шляхом спалення. На даний час є громадянкою України та має відповідний паспорт.

ОСОБА_2 до суду не з`явився.

Представник ОСОБА_2 , зазначив, що заінтересована особа побоюється щодо його можливого очікування біля суду працівниками ТЦК, тому в судове засідання не з"явився. Представник ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення скарги зазначив, що заінтересована особа є його сином, та йому достеменно відомо, що ОСОБА_2 не вчиняв жодних насильницьких дій щодо заявниці, погроз на її адресу не висловлював, не переслідував та не розповсюджував жодних оголошень від її імені, тобто жодних протиправних дій щодо заявниці не вчиняв. Пояснив, що конфлікт між сторонами виник після розлучення, а саме заявниця вигнала ОСОБА_2 з квартири. На думку представника, заявниця сама чинить перешкоди у спілкуванні батька з донькою, не дає можливості їм бачитися. Також зазначив, що повідомлення на скриншотах, долучених заявницею до заяви, ОСОБА_2 не писав, весь текст зі скриншотів написано заявницею шляхом створення фейкової переписки.

Вислухавши пояснення заявниці, її представника, а також представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви про видачу обмежувального припису, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира №295/7262/25 від 09.07.2025 розірвано (а.с. 8).

Від шлюбу, останні мають спільну дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

09.07.2026 ОСОБА_4 зверталася до Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області із заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, зокрема, ст. 182 КК України (а.с. 6-7).

Заявником долучено до заяви скріншоти переписки між заявницею та ОСОБА_2 , які містять зухвалі вислови, образи, двозначні вирази, залякування, погрози щодо помсти(а.с. 10-12)Скріншоти з сайту знайомств( а.с.13-16).

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п. 3, 14 та 17 ч.1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно ч. 2 статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя , діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч.2, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Положеннями ст. 21 цього Закону передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Відтак, обставинами, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Доказами, що підтверджують обставини, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису можуть бути матеріали, якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров`я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

Дослідивши заяву, додані до неї письмові докази, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу вчинення домашнього насильства в сім`ї, у зв`язку з чим виникла необхідність у видачі обмежувального припису.

Суд вважає, що дії ОСОБА_2 свідчать про вчинення ним психологічного насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_4 , яке виражене у формі словесних образ, залякування, які викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, що підтверджується доводами заявника, змістом скріншотів переписки між сторонами та поясненнями представника зацікавленої особи про наявність конфлікту між сторонами, що, на переконання суду, є підставою для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суд забороняє ОСОБА_2 у будь-який спосіб спілкуватися та контактувати з ОСОБА_4 .

Щодо заборони наближатись до місця навчання дитини, суд вважає, що вказана вимога до задоволення не підлягає, оскільки заінтересована особа є батьком дитини, має рівні права з матір"ю дитини щодо утримання і виховання, має право на спілкування з дитиною, має право цікавитись навчанням дитини, будь яких погроз психологічного характеру на рахунок дитини не висловлює.

Згідно частини 3 статті 350-5 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 265, 268, 273, 293, 294, 350-1- 350-6, 350-8, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити обмежувальний припис ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким заборонити останньому:

- перебувати у місці проживання ОСОБА_4 АДРЕСА_1 та наближатися до нього ближче ніж на 300 метрів;

- наближатися до місця роботи ОСОБА_4 - ТОВ "Адвансед Дитріб`юшен, місця її постійного перебування;

- особисто або через третіх осіб розшукувати заявницю, переслідувати, спостерігати за нею чи будь-яким іншим способом контактувати з нею;

- телефонні дзвінки, листування, направлення повідомлень через SMS, месенджери, електронну пошту, соціальні мережі, сайти знайомств та будь-які інші засоби електронного зв?язку;

- використовувати, поширювати чи оприлюднювати персональні дані, фотографії або іншу інформацію про ОСОБА_4 без її згоди;

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 17.07.2026 року.

Копію рішення суду направити до органів Національної поліції України для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік та здійсненняконтролю за виконанням обмежувального припису.

Заявник: ОСОБА_4 місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Адвоакат Шматко Наталія Геннадіївна, місце знаходження м.Житомир, вул. І.Кочерги, 5-а оф.4

Заінтересована особа ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Адвокат Харчук Василь Володимирович, місце знаходження АДРЕСА_2

Суддя Л.М. Чішман