Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №204/7044/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/7044/26

Провадження № 3/204/1121/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Дружинін К.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прцюючого військовослужбовцем, який мешкає у кв. АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 674858 від 25 травня 2026 року зазначено, що 25 травня 2026 року о 05 годині 45 хвилин, у м. Дніпрі, вул. Набережна Заводська, буд. 9, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Great Wall Wingler5, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки, у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 ARHK-0569. Результат позитивний, склав 1,27‰,тест №3464. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9-а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На адресу суду від захисника Маслака І.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло письмове клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674858, ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. З вказаною кваліфікацією сторона захисту не погоджується, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння саме під час керування транспортним засобом. ОСОБА_1 пояснює, що перед дорожньо-транспортною пригодою він не вживав алкогольні напої. До моменту події він протягом приблизно двох діб фактично не спав, оскільки перебував на бойових діях та був у стані значного фізичного і психологічного виснаження. Під час руху він розмовляв по телефону, після чого через сильну втому фактично втратив концентрацію та короткочасно відключився, внаслідок чого допустив наїзд на відбійник. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отямився, перевірив обстановку та зрозумів, що внаслідок події ніхто з людей не постраждав, шкоди завдано лише транспортному засобу. У салоні автомобіля знаходилася невелика пляшка спиртного. Перебуваючи у стресовому стані після ДТП, не усвідомлюючи юридичних наслідків такої дії та не знаючи про заборону вживання алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди до проведення огляду, ОСОБА_1 вжив алкоголь уже після ДТП, після чого знову втратив свідомість через виснаження. Працівники поліції розбудили ОСОБА_1 вже після вказаних подій. Саме після цього було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, позитивний результат огляду не підтверджує, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння саме до ДТП або під час керування транспортним засобом. Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту перебування особи у стані сп`яніння саме на момент керування транспортним засобом. Сам по собі факт позитивного результату огляду, проведеного після дорожньо-транспортної пригоди, не доводить автоматично, що особа перебувала у стані алкогольного сп`яніння саме під час керування, якщо існують обставини, які свідчать про можливе вживання алкоголю вже після події. Крім того, вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди до проведення огляду законодавцем виокремлено в інший самостійний склад правопорушення, передбачений окремою частиною ст. 130 КУпАП. Однак у цій справі ОСОБА_1 інкримінується саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування у стані сп`яніння, а не вживання алкоголю після ДТП. Суд при розгляді справи не вправі самостійно змінювати фабулу обвинувачення на гіршу для особи або фактично притягати особу до відповідальності за інше правопорушення, яке не було належним чином зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення. У справі наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності саме складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом саме у стані алкогольного сп`яніння, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Маслак І.П. підтримав своє письмове клопотання про закриття провадження по справі. Також повідомив, що його підзахисний не може з`явитись у судове засідання, оскільки виконує бойове завдання.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, оскільки перебуває на виконанні бойового завдання при службі в ЗСУ.

Дослідивши матеріали справи, доходжу висновку про закриття провадження по справі за наступних підстав.

Згідно із вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормою ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, перелік яких визначено у ст. 255 КпАП України.

Приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зрушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічними можливостями транспортного засобу.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Однак матеріали справи доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 не містять. Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис розпочинається з того, що на узбіччі дороги стоїть транспортний засіб Great Wall Wingler5, номерний знак НОМЕР_1 , з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Впродовж відеозапису ОСОБА_1 неодноразово наголошує на тому, що коли він їхав додому після декількох діб служби, йому стало погано через втому та він фактично заснув за кермом. До початку руху, під час руху та до моменту ДТП алкогольних напоїв не вживав.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, із пояснень ОСОБА_1 , які викладені письмово адвокатом у своєму клопотанні, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. До моменту події він протягом двох діб фактично не спав, оскільки перебував на виконанні бойового завдання та був у стані значного фізичного і психологічного виснаження. Під час руху через сильну втому ОСОБА_1 фактично втратив концентрацію та короткочасно втратив свідомість, внаслідок чого допустив наїзд на відбійник. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отямився, перевірив обстановку та зрозумів, що внаслідок події ніхто з людей не постраждав, шкоди завдано лише транспортному засобу. У салоні автомобіля останнього знаходилася пляшка спиртного. Перебуваючи у стресовому стані після ДТП, не усвідомлюючи юридичних наслідків такої дії та не знаючи про заборону вживання алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди до проведення огляду, ОСОБА_1 вжив алкоголь уже після ДТП, після чого знову втратив свідомість через виснаження. Працівники поліції розбудили ОСОБА_1 вже після вказаних подій. Саме після цього було проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, позитивний результат огляду не підтверджує, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння саме до ДТП або під час керування транспортним засобом. ОСОБА_1 не заперечує факт того, що він вжив алкогольний напій саме після настання ДТП.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає зокрема за вживання особою алкоголю, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Фактично, судом встановлено, що дії ОСОБА_1 , які мали місце 25 травня 2026 року о 05 годині 45 хвилин, повинні бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені норми законодавства та правові позиції закріплюють те, що особа не вважається винною доти, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Вимогами ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, що уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, перелік яких визначено у ст. 255 КУпАП України.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу органу правосуддя, як незалежного арбітра, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах "Малофєєва проти росії" ("Malofeyeva v.russia", рішення від 30.05.2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає те, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Згідно із приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Сукупність вказаних обставин свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Дані, що викладено в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд позбавлений можливості за відсутності належних, об`єктивних та допустимих доказів, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, встановити винність чи невинність особи у вчинені адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим, відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим, протягом 10 днів зо дня винесення постанови.

Суддя К.М. Дружинін