Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №165/2324/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2324/26

Провадження № 1-кп/165/426/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду розгляд кримінального провадження №12026030520000256 від 22 травня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нововолинська Волинської області, українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 з військовим званням "солдат", інвалідом І-ІІ групи не являється, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, суд

встановив:

ОСОБА_4 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 24 жовтня 2023 року №297 призначено на посаду оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , який прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою "солдат".

Відповідно до вимог ст.3, ст.28, ст.29, ст.68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.9, ст.11, ст.16, ст.49, ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Також встановлено, що ОСОБА_4 постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 16 вересня 2025 у справі №165/2871/25, яка набрала законної сили 26 вересня 2025 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один)рік.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Як установлено у ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 16 вересня 2025 у справі №165/2871/25, яка набрала законної сили 26 вересня 2025 року, та якою його позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік, з метою невиконання даної постанови суду, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", продовжив керувати транспортним засобом, чим умисно не виконував вищевказану постанову суду, при наступних обставинах.

Так, 21. травня 2026 року, приблизно о 15 год. 15 хв.. військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у званні "солдат" ОСОБА_4 , діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним, що він позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 16 вересня 2025 у справі №165/2871/25, яка набрала законної сили 26 вересня 2025 року, будучи зобов`язаним та маючи реальну можливість виконати даний судовий акт, умисно його не виконував, зокрема, умисно керував автомобілем марки "Chery", модель "QQ", реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався поблизу будинку №15, що розташований по вулиці Героїв АТО у місті Нововолинську Володимирського району Волинської області, де був зупинений працівниками наряду ГРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області "Накат-11" на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію".

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив час, місце, обставини, зазначені в обвинувальному акті за яких він керував транспортним засобом — автомобілем марки "Chery", модель "QQ", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , достеменно знаючи та усвідомлюючи, що він був постановою Нововолинського міського суду Волинської області позбавлений права керування транспортними засобами на строк один рік. Просить суд його суворо не карати, розуміє що вчинив протиправно, у вчиненому щиро розкаюється. Зазначив, що більше будучи позбавленим права керування транспортними засобами керувати не буде. Просив призначити йому покарання у виді штрафу.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, і що вони правильно розуміють зміст обставин даного судового провадження, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився лише допитом обвинуваченого, та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.

Суд визнає ОСОБА_4 винуватим в протиправних діях, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, та кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , у судовому засіданні не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує відсутність обтяжуючих вину обставин, наявність пом`якшуючої вину обставини, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, та дані про його особу: є працездатним, військовослужбовець ЗСУ, звання солдат (а.с.22-26), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.28), має постійне місце проживання та сім`ю в якій виховується малолітня дитина (а.с.21), не судимий (а.с.3132), посередньо характеризується по місцю служби (а.с.27), беручи до уваги те, що стороною обвинувачення суду не надано жодних доказів, що обвинувачений ОСОБА_4 після 21 травня 2026 року притягався до адміністративної та/або кримінальної відповідальності, суд зважаючи на вищевикладене, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.382 КК України з врахування вимог ч.2 ст.53 КК України, яке на переконання суду буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Міра запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувалась.

Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.

Речовий доказ — оптичний диск із відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейських ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області (а.с.33), який знаходиться у матеріалах кримінального провадження (а.с.34) — залишити у матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.368, ст.370, ст.374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить одинадцять тисяч дев`ятсот гривень.

Речовий доказ — оптичний диск із відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейських ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження — залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області.

Після проголошення резолютивної частини вироку, в порядку передбаченому ч.15 ст.615 КПК України, вручити учасникам провадження копії повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_1