Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №766/2751/26 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №766/2751/26

Суддя: Приходько Л. А.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2751/26 Головуючий у 1-й інстанції: Корольчук Н.В.

Номер провадження: 33/819/114/26 Доповідач: Приходько Л.А.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі судді Приходько Л. А., секретар судового засідання Манько К.М.,

за участю:

- захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Нечитайло М.О.,

- прокурора Гончарова В.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 03 березня 2026 року о 12:46 годині в Херсонському районі, с. Миролюбівка, по вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував автомобілем Тoyota Corolla державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6820, результат позитивний 2,27%0. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає: порушення судом права на захист, у зв`язку з не повідомленням про дату, час та місце розгляду справи, зазначивши, що суд обмежився формальним посиланням на направлення судових повісток та розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, однак матеріали справи не містять належних доказів фактичного отримання ним судових викликів. Крім того, зазначив, що на момент розгляду справи проходив військову службу та виконував завдання в умовах воєнного стану, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне отримання кореспонденції та участь у судовому засіданні. Крім того, на його думку, сам по собі підпис у протоколі про адміністративне правопорушення не підтверджує належного повідомлення про конкретну дату та час судового засідання, оскільки судове провадження могло бути призначене на іншу дату, а доказів вручення судової повістки матеріали справи не містять.

Одночасно ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений через те, що судовий розгляд справи був проведений за його відсутності у судовому засіданні, про існування постанови дізнався лише 06 травня 2026 року через застосунок «Дія». Будь-яких поштових відправлень із копією постанови не отримував.

Також зауважив, що на момент розгляду справи та на даний час проходить військову службу та виконує завдання із забезпечення оборони України, у зв`язку з чим об`єктивно обмежений у можливості своєчасно отримувати кореспонденцію, відстежувати судові повідомлення та завчасно подавати процесуальні документи.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Нечитайло М.О., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримала за обставинами викладеними у клопотанні та скарзі, просила поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Прокурор Гальченко В.М. в судовому засіданні 12 червня 2026 року та прокурор Гончаров В.Г. в судовому засіданні 16 липня 2026 року, приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, вказували на те, що до повноважень прокуратури, чинним законодавством, не віднесено підтримання обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку із чим свою позицію з приводу вирішення питання про поновлення строку, законності ухваленої судом першої інстанції постанови та доводів апеляційної скарги не висловлювали.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

З матеріалів справи вбачається, що постанова ухвалена 20 квітня 2026 року за відсутності ОСОБА_1

21 квітня 2026 року копія постанови суду направлена ОСОБА_1 , проте відомості отримання постанови ОСОБА_1 в матеріалах відсутні.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин, та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, та вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши відповідні докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 2-3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).

Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні знання. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, встановлених у постанові суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №248960 вбачається, що 03 березня 2026 року о 12 годині 46 хвилин в Херсонському районі, с. Миролюбівка, по вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував автомобілем Тoyota Corolla державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився огляд із застосуванням приладу «Драгер» 6820, результат позитивний 2,27%0, що перевищує допустиму норму, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

З роздруківки протоколу тестування на алкоголь спеціального технічного засобу прилад «Drager» ARТА - 0155, принтер № ARUА 0080 (останнє калібрування 05.11.2025) тест №3, від 03 березня 2026 року о 12:47 годині вбачається, що результат тестування ОСОБА_1 становить 2,27‰, що значно перевищує показник допустимого рівня алкоголю - 0.2 проміле.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: алкогольного сп`яніння, різкого запаху алкоголю з порожнини рота, не виразливе мовлення, почервоніння очей за допомогою приладу Алкотестеру «Драгер» 6820. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний – 2,27‰. З результатами огляду ОСОБА_1 погодився, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 .

З досліджених судом відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення та наданих на вимогу апеляційного суду вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого під час спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, не виразливе мовлення, почервоніння очей), про що було зазначено поліцейськими. Після чого працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру Драгер або в найближчому медичному закладі та роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду. На запитання поліцейського чи вживав алкогольні напої ОСОБА_1 відповів: «на троїх 0.7». Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу прилад «Drager» 6820 виявився позитивним – 2,27 ‰. ОСОБА_1 з результатами огляду погодився, від проходження повторного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився.

Допитаний апеляційним судом в якості свідка поліцейський СРПП Генічеського РВП ГУНП в Херсонській області старший сержант поліції ОСОБА_3 , пояснив, що 03 березня 2026 року у зв`язку з порушенням правил користування ременями безпеки в с. Миролюбівка, Херсонської області був зупинений автомобіль Тoyota Corolla (реєстраційний номер не пам`ятає) під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм у останього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, не виразливе мовлення, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру Драгер або в найближчому медичному закладі та роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу прилад «Drager» виявився позитивним, ОСОБА_1 з результатами огляду погодився, від проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. Після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, поза розумним сумнівом, доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

КУпАП не містить норм, які б визначали критерії допустимості та достовірності доказів. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82) тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо достовірності на допустимості доказів необхідно застосувати аналогію найбільш близької галузі права кримінального процесуального права, зокрема глави Глави 4, § 1 «Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами».

Відповідно до частини 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Сторона захисту стверджувала в судах про недопустимість та недостовірність доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вину, а саме письмових доказів (протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду, чеку алкотестеру «Драгер») та відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту щодо невідповідності бланку протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 248960 вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Отже складання протоколу про адміністративне правопорушення в електронній формі передбачено лише наявної технічної можливості. Заповнення поліцейськими бланку протоколу про адміністративне правопорушення, який відповідає додатку №1 та додатку №2 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідає вимогам вказаної Інструкції.

Бланк протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№248960, заповнений 03 березня 2016 року відносно вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП має форму визначену додатком №1 до Інструкції та відповідає Технічному опису бланку протоколу про адміністративне правопорушення (додаток №2 Інструкції): бланк протоколу надрукований на самокопіювальному папері з лицьового боку трьома фарбами способом офсетного друку; серія протоколу складається із літеросполук, номер - із шестизначного цифрового показника, виконона способом високого друку; текстова частина надрукована фарбою зеленого кольору; для захисту бланка використані малі елементи захисту: мікрошрифт у позитивному зображенні на протоколі та нерегулярна комп`ютерна фонова сітка для протоколу виконана блакитним кольором.

Отже доводи захисту, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає визначеній законом формі та немає будь-яких елементів захисту спростовуються матеріалами справи.

Не зазначення в протоколі, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не свідчить про неправильність складання протоколу та не впливає на допустимість доказу, оскільки для встановлення складу правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП вказана обставина значення не має.

Також, у даному випадку, не має значення для встановлення складу правопорушення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, не зазначення у протоколі ознак сп`яніння, оскільки останньому інкриміновано керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , зафіксована поліцейськими у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, який в наступному став підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту щодо невідповідності зазначених у акті огляду ознак алкогольного сп`яніння вимогам пункту 3 Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, відповідно до пункту 3 розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначені у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запаху алкоголю з порожнини рота, не виразливе мовлення не суперечать зазначеним вище вимогам, та свідчать про наявність у ОСОБА_4 таких ознак алкогольного сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, що є підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Незначна різниця у зафіксованому на відеозаписі та чеку алкотестера часу проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння свідчить лише про відсутність синхронізованого налаштування часу на алкотестері та відеокамері. Сам факт проходження ОСОБА_1 огляду за допомогою алкотестеру Драгер з позитивним результатом - 2,27‰, зафіксована відеозаписом, що відповідає даним чеку алкотестера доданого до протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозаписом зафіксований факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння та результати такого огляду.

Відомості що містяться у відеозапису також підтверджуються сукупністю інших доказів досліджених судом, зокрема поясненнями свідка ОСОБА_3 , протоколом про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 особисто вказав, що він керував автомобілем Тoyota Corolla державний номерний знак НОМЕР_2 , випивши 100гр горілки.

Досліджений судом відеозапис з бодікамер безперервним, будь яких обставин, які б свідчити про його постійне переривання судом не встановлені. Відсутність моменту складання самого протоколу та оголошення його ОСОБА_1 , не спростовують факту складання протоколу про адміністративне правопорушення у присутності ОСОБА_1 , ознайомлення його з протоколом та отримання ним копії протоколу.

Так, які вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 особисто написав пояснення у відповідній графі бланку протоколу та підписав протокол.

Сама по собі відсутність відеозапису з початку контакту з особою, до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про недопустимість та недостовірність відомостей, зафіксованих у відеозапису доданого до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, долучені до матеріалів справи письмові докази та відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог статті 266 КУпАП та Інструкції при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП апеляційним судом не встановлено.

Доводи сторони захисту на недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Так як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Тoyota Corolla державний номерний знак НОМЕР_2 був зупинений 03 березня 2026 року о 12. 46 на вул. Центральна в с. Миролюбівка Херсонської області Вказані обставини підтверджується відеозаписом зробленого з патрульної машини, якою зафіксовано рух зазначеного вище транспортного засобу, та відеозаписом з портативної камери поліцейського, в якому вбачається, що відразу після зупинки з автомобілю виходить саме ОСОБА_1 з місця водія. Крім того, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 03 березня 2026 року був зупинений автомобіль Тoyota Corolla, яким керував ОСОБА_1 .

Факт керування вказаним транспортним засобом до його зупинки ОСОБА_1 при оформленні матеріалів не заперечував, про що особисто вказав в письмових поясненнях.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність направлення на медичний огляд, апеляційний суд зазначає, що підставою для складання поліцейським направлення на проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я є попередня згода самого водія на проведення такого огляду, який згідно вимог частини 4 статті 266 КУпАП проводиться за обов`язкової участі поліцейського. Зібраними по даній справі доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, з результатами огляду погодився, від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, що підтверджується відеозаписом фіксації адміністративного правопорушенняє.

Отже підстави для складання направлення на медичний огляд у поліцейського були відсутні.

Також слід зауважити, що нескладання письмового направлення водія на огляд до медичного закладу само по собі не може бути підставою для закриття провадження, оскільки досліджені судом докази, у їх сукупності у повному обсязі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що до ОСОБА_1 мав бути застосований спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, визначений статтею 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем Збройних Сил України суд не приймає.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Отже зі змісту вище норми права вбачається, що вона застосовується до зокрема до військовослужбовців Збройних Сил України у разі виконання ними обов`язків військової служби або перебування на території військових частин, а також за наявності підстав вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок огляду осіб, які керують, зокрема, транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Оскільки ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення керував приватним транспортним засобом, дані про те, що він на цей час виконував обов`язки військової служби в матеріалах справи відсутні, на території військових частин не перебував, йому інкриміновано вчинення правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, порядок огляду на стан сп`яніння визначається статтею 266 КУпАП.

Враховуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що досліджені судом докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, ставити під сумнів які підстав немає.

Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку з неналежним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи є безпідставними.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції на адресу, зазначену особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, направлялися судові повістки про виклик до суду. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, інформацію про розгляд справи було розміщено на офіційному вебсайті суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких даних, щодо іншого, ніж зазначеного ОСОБА_5 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, місця свого перебування, або щодо наявності у нього засобів зв`язку, за якими його можливо повідомити про розгляд справи, судом здійснені всі передбачені законом заходи щодо повідомлення особи про розгляд справи.

Також із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про складення щодо нього адміністративних матеріалів та їх направлення до суду для розгляду до Херсонського міського суду Херсонської області.

Сам по собі факт неотримання поштової кореспонденції за адресою проживання не свідчить про порушення судом обов`язку щодо належного повідомлення особи про розгляд справи та не може бути безумовною підставою для скасування постанови.

Доводи апеляційної скарги про неможливість участі у розгляді справи у зв`язку з проходженням військової служби суд відхиляє як необґрунтовані.

Так, апелянт посилається на те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції проходив військову службу та не мав можливості брати участь у судових засіданнях і своєчасно отримувати судову кореспонденцію. Водночас будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин до апеляційної скарги не додано, а матеріали справи таких відомостей не містять.

Крім того, відсутні дані про повідомлення суду іншого, ніж зазначеного у протоколі, місця знаходження або будь-яких засобів зв`язку, про звернення особи до суду першої інстанції з клопотаннями про відкладення розгляду справи, повідомлення суду про проходження військової служби або неможливість з`явитися в судове засідання з поважних причин.

За таких обставин наведені доводи не можуть бути підставою для висновку про порушення судом першої інстанції права апелянта на захист.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими

Інші доводи та аргументи апеляційної скарги, не потребують детального аналізу та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

За сукупності досліджених доказів, судом правильно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями статті 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Підстав для призначення покарання без позбавлення права керування транспортним засобом апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 20 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Херсонського апеляційного суду Л.А. Приходько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua