Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №589/833/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/833/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Курбанова А. Р.

Номер провадження 33/816/347/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шевченка Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С. на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12.06.2025, водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 14.02.2025 року о 15 год. 20 хв. на вул.Воронізька в м. Шостка (блок-пост), автодорога Т-19-07 Шостка-Кролевець (2км + 100м) ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Transporter н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, згідно з тестом № 2195 результат – позитивний (0,68 проміле). Від подальшого проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з істотним порушенням Порядку № 32 та вимог ст. 266-1 КУпАП, відтак додані до протоколу докази слід визнати недопустимими, як такі, що отримані з порушенням встановленого законом порядку.

На думку апелянта, дії ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, повинні були бути кваліфіковані за спеціальною нормою – ч.3 ст.172-20 КУпАП, а не загальною.

Стверджував, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено не уповноваженою особою – працівником поліції.

Зазначав, що працівник поліції перед тим, як пропонувати огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння, не повідомили ОСОБА_1 про наявність у останнього конкретних ознак сп`яніння, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння.

Звертав увагу, що з матеріалів справи, а саме відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 надав свою згоду щодо результатів огляду, проведеного поліцейським. Крім того працівник поліції навіть і запитав про це, отже відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

Вказував, що не вбачається, що поліцейським належним чином запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Отже процедура огляду, а саме його порядок, який був запропонований працівниками поліції не відповідає нормам чинного законодавства України, які безпосередньо регламентують такий порядок та процедуру.

Зазначав, що наведена вище пропозиція щодо проходження огляду фактична була як примушування до цього, оскільки ОСОБА_1 не надали можливості відповісти на це запитання, тобто чи згоден він проходити огляд, чи ні. Даний факт вказує на упередженість поліції, яка спрямована на задоволення своєї ети - скласти у будь-якому випадку протокол та виконати “план”.

Стверджував, що ОСОБА_1 не було роз`яснено порядок застосування приладу «Драгер» та процедура огляду.

Вказував, що перед продуттям приладу Драгер останнім не здійснювалося відбору проби навколишнього повітря, жодного звукового сигналу не було, а прилад був не готовий. Отже, недотримання інструкції з експлуатації приладу призводить до недійсності результатів огляду.

Стверджував, що примірники акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеку Драгера ОСОБА_1 не вручалися, що є порушенням згаданої вище норми.

Звертав увагу, що посадовою особою порушений порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема вимоги ст. 256 КУпАП, а саме права встановлені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 не роз`яснені.

Зазначав, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування Т/З та вимоги законодавства вкотре проігноровані працівниками поліції. Документи щодо передачі т/з у матеріалах справи відсутні.

Стверджував, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного засобу ОСОБА_1 не надав своєї згоди з результатами такого огляду, а в подальшому відмовився їхати до лікарні.

16.06.2026 на адресу суду від адвоката Шевченка Д.С. надійшло доповнення до апеляційної скарги в якій він зазначав, що 14.02.2025 під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 була оголошена повітряна тривога та існувала реальна небезпека для життя та здоров`я, а працівники поліції знехтували цим та не забезпечили безпеки, порушивши вимоги Конституції України. За таких обставин процедура не відповідає основним принципам держави, явно порушує права громадян та повинна бути визнана недійсною.

Також в доповненні адвокат вказував, що Сумський ЦГМ на адвокатський запит у своєму листі від 24.12.2025 повідомив, що температура повітря 14.02.2025 за даними спостережень о 15 год 26 хв складала приблизно -2 градуси, однак відповідно до чеку Драгер від час проходження огляду ОСОБА_1 прилад показав температуру +10, що показує на суттєву розбіжність з реальними показниками температури повітря. За таких обставин наявні у справ результати огляду слід визнати недопустимими доказами.

16.06.2026 на адресу суду від адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та неналежними доказами, обгрунтовуючи його тим, що відеозапис додано неуповноваженою на те особою, тобто не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

За таких обставин наявні у справі відеозаписи слід визнати недопустимим доказом.

Також зазначав, що ОСОБА_1 на той час, як був зупинений працівниками поліції, виконував обов`язки військової служби, згідно п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому працівники поліції мали викликати посадову особу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, яка уповноважена була складати відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

У даному випадку, цей установлений законом порядок працівниками поліції дотриманий не був, і останні не були належним суб`єктом складання адміністративного матеріалу відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , а тому, як протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і додані до нього докази, у т.ч. наявні відеозаписи, слід вважати неналежними та недопустимими, оскільки складені всупереч порядку, встановленого законом.

16.06.2026 від адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом мотивуючи це тим, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного засобу ОСОБА_1 не надав своєї згоди з результатами такого огляду, а у подальшому відмовився їхати до лікарні. Таким чином, після фактичної незгоди (оскільки запропоновано огляд у лікарні) ОСОБА_1 з показниками спеціального технічного засобу, результати проведеного працівником поліції огляду на стан сп`яніння фактично втратили силу, оскільки останній повинен був бути направлений для проходження огляду на стан сп`яніння до найближчого закладу охорони здоров`я згідно визначеного законом порядку.

16.06.2026 від адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про визнання процедури огляду на встановлення стану сп`яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а її результатів – недійсними, оскільки ОСОБА_1 на той час як був зупинений працівниками поліції виконував окремий бойовий наказ свого безпосереднього командира, тобто виконував обов`язки військової служби, а тому працівники поліції мали викликати посадову особу ВСП у ЗСУ, яка уповноважена була складати відповідний протокол.

Також, від адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, в якому він просив у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому діянні змінити оскаржувану постанову суду першої інстанції, застосувавши аналогію закону – ст.69 КК України, в частині призначеного покарання, а саме обмежитись штрафом без позбавлення права керування транспортним засобом, та про направлення матеріалів справи на доопрацювання, оскільки протокол є неналежно оформленим та захисник розцінює це як прояв неповаги до суду та учасників процесу.

Вислухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвоката Шевченка Д.С., який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, відео файли, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД1 № 797884 від 14.02.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та з якого вбачається, що протокол ОСОБА_1 підписаний, зауважень до його змісту останній не мав та надав наступні пояснення «вчора вживав алкоголь, сьогодні керував авто, з порушенням згоден»;

- роздруківкою зі спеціального технічного засобу газоаналізатора «Драгер» відповідно до якої у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 0,68 проміле, з результатами якого ОСОБА_1 погодився про що свідчить його підпис;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 0,68 проміле з результатами якого ОСОБА_1 був згодний, про що також свідчить його підпис;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме як 14.02.2025 року о 15:40 год працівниками поліції був зупинений автомобіль Volkswagen Transporter н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, про що його було повідомлено.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, на що він погодився та пройшов огляд на газоаналізаторі Alkotest Drager 6810, результат 0,68 проміле.

Враховуючи викладене, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Твердження апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ і складення щодо нього адміністративних матеріалів відбулося під час безпосереднього виконання ним обов`язків військової служби, відповідно його огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводитися не в порядку ст. 266 КУпАП, а в порядку ст. 266-1 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія присутність представника військової служби не обов`язкова.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 14.02.2025 близько 15:20 год в АДРЕСА_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території військової частини. Будь-яких повідомлень про те, що він виконує бойове завдання або прямує на службу чи зі служби, працівникам поліції ОСОБА_1 не висловлював. Крім того захисником не подано належних доказів до апеляційної скарги, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 на території військової частини та/або виконання ним обов`язків військової служби в той час.

Таким чином, в даному випадку, співробітниками поліції була дотримана процедура огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 передбачена ст. 266 КУпАП.

Є безпідставними посилання захисника про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він являється військовослужбовцем, а тому їх слід було кваліфікувати за ч. 3 ст.172-20 КУпАП, яка міститься в главі КУпАП «Військові адміністративні правопорушення», з огляду на таке.

Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Тобто, відповідно до диспозиції ст. 172-20 КУпАП, об`єктом правопорушення є порядок проходження військової служби, а об`єктивна сторона складу діяння, - складається із вищезазначених самостійних альтернативних діянь. Суб`єктом цього проступку є військовослужбовець.

Разом з тим, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктом такого правопорушення, окрім іншого, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає окрім іншого в діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Суб`єктом проступку є водій транспортного засобу.

Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи приводить до висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими перебував в статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії працівниками поліції правильно було кваліфіковано за цією нормою закону.

Долученими та дослідженими судом докази спростовують доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, адже з відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, вбачається безсторонньо зафіксовані нагрудними відео реєстраторами інспекторів патрульної поліції обставини події, а саме: встановлення особи водія, перевірка документів, підозра перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, запитання до водія стосовно вжиття ним алкогольних напоїв, його ствердна відповідь та пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не надав згоду з результатом огляду, а працівник поліції навіть і не запитав про це, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки незгода водія з показниками приладу "Драгер" за законом тягне за собою обов`язкове направлення особи для проведення огляду до медичного закладу, проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відеозапису, водій ОСОБА_1 після отримання результатів Драгера прослідувати до лікарні бажання не виявив, а його згода з результатом 0, 68 проміле та факт відсутності будь-яких заперечень підтверджуються підписаним ним чеком алкотестера, актом огляді та протоколом про адміністративне правопорушення, які досліджувалися судом у сукупності з відеозаписом події.

Посилання захисника в апеляційній скарзі та в наданому клопотанні про те, що не вбачається, що поліцейським належним чином запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а отже процедура огляду, а саме його порядок, який був запропонований працівниками поліції не відповідає нормам чинного законодавства України, які безпосередньо регламентують такий порядок та процедуру, апеляційний суд з вважає неспроможними, оскільки положення ч. 3 ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 1 Інструкції № 1452/735, не зобов`язують працівників поліції пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у випадку, якщо особа згодна з результатами огляду, проведеного за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Разом з тим, як вже зазначалось, незгоди з продемонстрованим йому результатом проведеного огляду на місці зупинки ОСОБА_1 не висловлював, та чек-роздруківку з результати проведеного огляду за допомогою алкотесту Драгер підписав без жодних зауважень.

На підставі наведеного, відповідно до вимог закону, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Отже порушень порядку проходження огляду водія на перебування у стані сп`яніння, встановленого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції допущено не було. Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

Щодо доводів апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 роз`яснено порядок застосування приладу Драгер, а перед продуттям алкотестера не був здійснений контрольний забір проби навколишнього повітря, апеляційний суд зазначає наступне. Щодо контрольного забору технічним пристроєм перед проведенням огляду повітря, який не було зроблено, то дана вимога не передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх прав України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Крім того, ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, результат вимірювання склав 0,68 % проміле, з результатом якого був згодний. ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції та під час складання протоколу не висловлював сумнівів у його належності та справності, не повідомляв про бажання оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, які, згідно п.5 Розділу ІІ «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, надаються особі, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, лише на її вимогу.

Доводи апелянта про те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів не вручався ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає, що акт огляду на стан сп`яніння не є єдиною підставою для визнання ОСОБА_3 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вину було доведено в судовому засіданні сукупністю інших належних і допустимих доказів, які наведені вище, тому підстав скасовувати законну постанову суду не вбачає.

Твердження апелянта про те, що поліцейськими було порушено ст. 256 КУпАП, а саме не було належним чином роз`яснено ОСОБА_1 його права на захист не є слушним, оскільки вказане право виникає у особи не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз`яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Окрім цього, працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому в даному випадку право ОСОБА_1 на захист не порушено.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 фактично не був відсторонений від керування транспортним засобом, суд відхиляє як безпідставні, оскільки чинне законодавство України та положення ст. 266 КУпАП не передбачають складання окремого процесуального документа про відсторонення від керування, а саме по собі відсторонення є тимчасовим превентивним заходом, який у даному випадку був реально забезпечений працівниками поліції на місці події шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення та припинення подальшого руху особи за кермом автомобіля з метою недопущення аварійних ситуацій, що повністю спростовує позицію захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що складання протоколу відбувалось під час повітряної тривоги, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що під час оголошення повітряної тривоги ОСОБА_1 не повідомляв про його бажання пройти до укриття та не висловлював будь-яких зауважень щодо неправомірності дій працівників поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи захисника про ймовірну несправність газоаналізатора "Drager Alcotest 6810" через розбіжність між зафіксованою приладом температурою та даними Сумського ЦГМ суд відхиляє, оскільки прилад Драгер не є приладом для вимірювання температури повітря. Відповідно, поточна робоча температура приладу може відрізнятися від погодних умов на вулиці. Таким чином, температура навколишнього середовища не буде співпадати з показником температури приладу з наведених причин та жодним чином не впливатиме на результати тестування, і це не свідчить про його непридатність.

Що стосується клопотання захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.

Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03). При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник. Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.

Щодо клопотання адвоката від 16.06.2026 про направлення матеріалів справи на доопрацювання, оскільки протокол є неналежно оформленим, суд зазначає таке.

Чинний КУпАП не передбачає процесуальної процедури повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання чи для усунення недоліків на стадії судового розгляду.

Оцінка належності, допустимості та достатності відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також перевірка відповідності його оформлення вимогам статті 256 КУпАП, здійснюється судом безпосередньо під час розгляду справи по суті при прийнятті остаточного рішення. Виявлені недоліки протоколу, якщо вони перешкоджають встановленню обставин справи або свідчать про відсутність складу правопорушення, є підставою для закриття провадження у справі, а не для її повернення органу поліції.

Суб`єктивна оцінка захисником якості оформлення протоколу як «прояву неповаги до суду та учасників процесу» не є правовою підставою для направлення матеріалів справи на доопрацювання.

Щодо клопотання захисника Шевченка Д.С. про долучення до матеріалів справи документів, а саме довідки командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_4 , то апеляційний суд дослідивши даний доказ, наголошує, що підтвердженням того, що 14.02.2025 ОСОБА_1 виконував бойове завдання є належним чином оформлені наказ командира військової частини, в якій проходить військову службу останній, чи безпосереднього його командира, або витяг з такого наказу, які в матеріалах справи відсутні, а вважати належним доказом зазначеного довідку командира, яку надає захисник, підстави відсутні.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив у діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду не здобуто.

Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, і будь-яких порушень при цьому апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката Шевченка Д.С. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.