Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №521/11968/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1091/26

Справа № 521/11968/25

Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Цвігуна Віталія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість за договором позики від 09.12.2021 року в сумі 13 535 713,73 грн., з яких заборгованість за основним боргом – 8 500 000 грн., 42 309 275,37 грн. - інфляційне збільшення, 796 438,36 грн. – 3% річних, та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати.

09.09.2025 року, представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать громадянину України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- автомобіль марки AUDI модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску, VIN: НОМЕР_4 ;

- автомобіль AUDI модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску, VIN: НОМЕР_6 .

Ухвалу направити до виконання в Регіональний Сервісний Центр МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях за адресою: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5.

Представник відповідача - Деревянко А.М.,- адвокат Торган Л.М. надала до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, зазначивши, що ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.07.2025 року було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки відповідача в усіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах України, та накладено арешт на право відповідача на частку в розмірі 100% статутного капіталу в ТОВ «Данвер Сифуд». За результатами виконання ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача, виконавцем було виявлено 16 банківських рахунків. На всіх цих рахунках було виявлено та арештовано 3 532,34 грн. Тобто на даний час відповідач вже обмежений у вільному використані, як своїх власних коштів, так і грошових коштів отриманих від господарської діяльності. Накладення ще одного із засобів забезпечення позову створить необґрунтовані перешкоди у його господарській діяльності та особистому житті. Арешт на кошти розміщені на рахунках відповідача вже накладений, даний спосіб забезпечення позову, вважають достатнім, оскільки на грошові рахунки ТОВ «Данвер Сифуд» плануються надходження грошових коштів за договорами постачання з іншими контрагентами на суму більше 15 млн. грн. Арешт автомобіля Audi модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску та автомобіля Audi модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску, призведе до ускладнення мобільності відповідача, та негативно позначиться на його трудовій діяльності.

Представник заявника - ОСОБА_3 - адвокат Цвігун В.В. 11.09.2025 року, подав до суду додаткові пояснення, де зазначав наступне.

1. Вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом арешту рахунків відповідача та його корпоративних прав на ТОВ «Данвер Сифуд» не можуть належним чином виконати свою функцію через те, що на рахунках відповідача відсутні кошти, окрім арештованих 3532,34 грн., що свідчить про те, що відповідач не веде підприємницької діяльності через свої рахунки, будь-які додаткові кошти на рахунки не надходять.

2. ТОВ «Данвер Сифуд» - немає власного майна, перебуває в реєстрі боржників, щодо нього здійснюється виконавче провадження по стягненню з нього 1,6 млн. грн. Відтак позивач не проти щодо скасування заходів забезпечення позову у виді арешту вказаних корпоративних прав за умови накладення арешту на автомобілі відповідача.

Представник позивача зауважував, що арешт транспортних засобів полягає лише в обмеженні власника права розпорядження даним майном, а не його вилучення, в такому разі доводи відповідача про погіршення його "мобільності" - недоречні та не заслуговують на увагу. Відповідач може і надалі користуватись даними транспортними засобами. Щодо співмірності заходів забезпечення позову, просив суд врахувати що наразі на рахунках арештовано лише 3532,34 грн., при тому як розмір позовних вимог перевищує 13 млн. грн.

Відповідно до середньої ціни, що розраховується на всеукраїнському порталі АВТО.РІА, середня ціна автомобіля Ауді А6 у 2025 році склала близько 11 тис. дол. США, що відповідає близько 450 000 грн., автомобіль Ауді А4 - 9 829 дол. США, що еквівалентом близько 403 000 грн. Враховуючи наведене, просив заяву про забезпечення позову задовольнити. З огляду на розмір заборгованості існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення з боржника за рахунок наявного у нього майна через його недобросовісність.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року заяву про забезпечення позову – задоволено.

Накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки AUDI модель А4, державний номерний знак НОМЕР_3 рік випуску 2010, vin транспортного засобу НОМЕР_4 об`єм двигуна: 1968 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – НОМЕР_7 від 01.07.2025.

Накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки AUDI модель А6, державний номерний знак НОМЕР_5 рік випуску 2010, vin транспортного засобу НОМЕР_6 об`єм двигуна: 2967 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – НОМЕР_8 від 01.07.2025.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що накладення ще одного із засобів забезпечення позову створює необґрунтовані перешкоди у господарській діяльності та особистому житті скаржника. Арешт на кошти розміщені на рахунках скаржника вже накладений, даний спосіб забезпечення позову, вважає достатнім, оскільки на рахунки ТОВ “Данвер СиФуд” плануються надходження грошових коштів за договорами постачання з іншими контрагентами на суму більше 15 млн. грн. Арешт автомобіля Audi модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску та автомобіля Audi модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску, призведе до ускладнення мобільності скаржника, та негативно позначиться на його трудовій діяльності. Скаржник вважає, що ще один арешт на транспортні засоби є надмірним заходом, що створює дисбаланс у правах сторін.

Крім того, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Судове засідання призначене на 11.09.2025 року о 16 год. 45 хв., повістку на дане судове засідання адвокат Торган Л.М. отримала 12.09.2025 року о 00 год. 52 хв. у електронний кабінет системи електронний суд. Дані факти сторона відповідача вважає грубим порушенням норм чинного законодавства, а також порушенням прав відповідача на справедливий суд, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) по даній справі.

Судом першої інстанції не враховано, що відсутність експертної оцінки унеможливлює перевірку співмірності заявлених заходів забезпечення позову із позовними вимогами. Такий підхід свідчить про формальний розгляд поданої заяви та призвів до порушення прав ОСОБА_1 , який наразі ще не є боржником за рішенням суду, останній звернув увагу суду на сплив строків позовної давності за договором позики, шляхом подання відповідної заяви, тому вважаємо що винесена ухвала не містить належного обґрунтування.

На переконання скаржника, позивачем не доведено та не надано достатніх доказів існування реальної загрози невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Зокрема, не надано жодних доказів на підтвердження того, що скаржник, як власник автомобілів, вчиняв дії, спрямовані на реалізацію майна або підготовку до його продажу.

Від представника ОСОБА_3 адвоката Цвігуна Віталія Васильовича на адресу суду надійшов відзив на апеляційну каргу, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду першої інстанції у повній мірі зазначеним вище вимогам не відповідає.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції процесуальних норм, а саме неповідомлення про дату та час судового засідання, як результат розгляд справи за його відсутності, у зв`язку із чим слід зазначити наступне.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 3) (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3 статті 153 ЦПК України).

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4 статті 153 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України, в редакції чинній на день вручення судової повістки, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З відомостей із системи «Електронний суд» вбачається, що розгляд заяви представника ОСОБА_3 адвоката Цвігуна Віталія Васильовича про забезпечення позову призначено судом першої інстанції на 11.09.2025 року на 16:45 год.

Разом із тим, судова повістка про виклик у судове засідання призначене на 11.09.2025 року о 16:45 год. доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» - 12.09.2025 року о 00:52 год., що підтверджується карткою руху документу сформованої у системі «Електронний суд».

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час і місце розгляду заяви про забезпечення позову, призначеної 11.09.2025 року о 16:45 год. у спосіб як це передбачено ст. 128 ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду заяви про забезпечення позову, тому постановлення оскаржуваної ухвали суперечить нормам ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений можливості знати про дату, час та місце судового засідання в порядку визначеному ЦПК України та приймати участь у розгляді заяви.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні відомості про належне його повідомлення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року, постановлена судом із порушенням норм процесуального права, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції керувався тим, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, при цьому суд зазначив, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції по суті вирішеного процесуального питання, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками судового процесу".

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позову та бути адекватними та співмірними з заявленими вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

У справі, що переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики від 09.12.2021 року укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у розмірі 13 535 713,73 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.07.2025 року будо задоволено заяву представника ОСОБА_3 – адвоката Цвігун Віталія Васильовича про забезпечення позову у справі та накладено арешт на грошові кошти у межах суми 13 535 713,73 грн., які належать відповідачу ОСОБА_1 та знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України, також накладено арешт на право відповідача ОСОБА_1 на частку в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «Данвер СиФуд» (код 44511749).

09.09.2025 року, представник ОСОБА_3 адвокат Цвігун Віталій Васильович звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать громадянину України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- автомобіль марки AUDI модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску, VIN: НОМЕР_4 ;

- автомобіль AUDI модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску, VIN: НОМЕР_6 . Ухвалу направити до виконання в Регіональний Сервісний Центр МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях за адресою: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить рухоме майно, а саме:

- транспортний засіб марки AUDI, модель A4, vin транспортного засобу: НОМЕР_4 , державний номерний знак: НОМЕР_3 , рік випуску: 2010, об`єм двигуна: 1968 куб. см, дата державної реєстрації за особою – 01.07.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – НОМЕР_7 від 01.07.2025 року;

- транспортний засіб марки AUDI, модель A6, vin транспортного засобу: НОМЕР_6 , державний номерний знак: НОМЕР_5 , рік випуску: 2010, об`єм двигуна: 2967 куб. см, дата державної реєстрації за особою – 01.07.2025, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – НОМЕР_8 від 01.07.2025 року.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття зазначених заходів забезпечення позову, представник позивача зазначив про те, що вжиті ухвалою суду від 19.07.2025 року заходи забезпечення позову шляхом арешту рахунків відповідача та його корпоративних прав на ТОВ «Данвер Сифуд» не можуть забезпечити виконання можливого рішення про задоволення позову, оскільки на рахунках відповідача відсутні кошти, окрім арештованих 3532,34 грн., а ТОВ «Данвер Сифуд» немає власного майна, перебуває в реєстрі боржників, щодо нього здійснюється виконавче провадження по стягненню з нього 1,6 млн. грн. У той же час позивачем встановлено, що у власності відповідача наявні два транспортних засобів, зокрема, AUDI модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску та AUDI модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску.

Отже, невжиття таких заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки при наявності значної заборгованості існує велика ймовірність, що відповідач може відчужити належне йому на праві власності майно до ухвалення судом рішення у справі третім особам, що призведе до неможливості у майбутньому відновлення порушеного права позивача.

Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього.

Спосіб забезпечення позову, обраний заявником є співмірним із позовними вимогами. Тому у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у забезпеченні позову.

Посилання скаржника на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження рухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, є не обґрунтованими, оскільки відповідач маючи право власності на рухоме майно має об`єктивну можливість розпорядитися зареєстрованим на його ім`я майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення заборгованості (грошових коштів) можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача, яке є у нього на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. У випадку подання позову про стягнення коштів очевидною є можливість відповідача в будь-який момент розпоряджатися своїм майном чи коштами, які знаходяться на його рахунках, що може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Тому вимога надання доказів щодо очевидних речей, таких як право відповідача в будь-який момент розпорядитися власним майном, є надмірною та свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Зазначений підхід застосовується і до інших позовів майнового характеру, коли предмет позову майно, яким відповідач може у будь-який момент розпорядитися (див.: постанову Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 907/523/25).

Колегія суддів ураховує що предметом позову у цій справі є стягнення коштів за договором безпроцентної позики у розмірі 13 535 713,73 грн.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення заборгованості (грошових коштів), мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Доказів неспівмірності застосування такого заходу забезпечення із розміром позовних вимог стороною відповідача не надано, а судом не встановлено.

Посилання скаржника на те, що арешт на кошти розміщені на рахунках скаржника вже накладений та такий спосіб забезпечення позову є достатнім, оскільки на рахунки ТОВ «Данвер СиФуд» плануються надходження грошових коштів за договорами постачання з іншими контрагентами на суму більше 15 млн. грн.. не заслуговують на увагу, оскільки посилаючись на вказані обставини скаржником не надано суду доказів наявності коштів на рахунках відповідача ОСОБА_1 в тому числі від господарської діяльності у відповідній сумі достатній для забезпечення позову у цій справі.

У той же час відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про заміну заходів забезпечення позову в порядку ст. 156 ЦПК України.

Твердження скаржника про те, що накладення арешту на транспортні засоби ОСОБА_1 призведе до ускладнення мобільності скаржника, та негативно позначиться на його трудовій діяльності, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку накладення арешту на рухоме майно, що належить відповідачу як захід забезпечення позову не є обмеженням права користування майном та спрямоване виключно на запобігання зміні власника майна. Такий захід не позбавляє власника можливості володіти та користуватися майном, а лише обмежує його право розпорядження на певний час, до вирішення спору по суті.

Крім того, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення коштів за договором безпроцентної позики у розмірі 13 535 713,73 грн. Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належать ОСОБА_1 , зокрема, транспортні засоби AUDI модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску та AUDI модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску, може забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а його невжиття може ускладнити чи унеможливити таке виконання, такий захід забезпечення позову буде співмірним заявленим позовним вимогам і при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін під час вирішення спору, можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів відповідача чи інших осіб.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення обставин по суті спору, не можуть бути прийняті в якості підстав для відмови у забезпеченні позову, оскільки такі обставини підлягали дослідженню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, цим доводам буде надана належна правова оцінка у рішенні суду за результатом розгляду справи.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, враховуючи необхідність під час вжиття заходів забезпечення позову дотримуватись вимог щодо розумності, обґрунтованості та співмірності виду забезпечення позову, зазначеного у заяві, з заявленими вимогами, та збалансованості інтересів учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання можливого судового рішення у справі доцільним буде вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: автомобіль марки AUDI модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску та автомобіль марки AUDI модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску, у зв`язку з наявною загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду, оскільки у відповідача є можливість розпорядитися об`єктом нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення в майбутньому в разі задоволення позовних вимог.

Оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме не повідомлено скаргу ОСОБА_1 про розгляд зави про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належать ОСОБА_1 , а саме, транспортні засоби AUDI модель А4, д/н НОМЕР_3 , 2010 року випуску та AUDI модель А6, д/н НОМЕР_5 , 2010 року випуску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Торган Лілія Миколаївна - задовольнити частково.

Ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_3 адвоката Цвігуна Віталія Васильовича про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на транспортний засіб автомобіль марки AUDI модель А4, державний номерний знак НОМЕР_3 рік випуску 2010, vin транспортного засобу НОМЕР_4 об`єм двигуна: 1968 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – НОМЕР_7 від 01.07.2025 року.

Накласти арешт на транспортний засіб автомобіль марки AUDI модель А6, державний номерний знак НОМЕР_5 рік випуску 2010, vin транспортного засобу НОМЕР_6 об`єм двигуна: 2967 куб. см, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – НОМЕР_8 від 01.07.2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 13.07.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова