Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №487/7950/24 — Миколаївський апеляційний суд

16.07.26

22-ц/812/1594/26

Єдиний унікальний номер судової справи 487/7950/24

Номер провадження 22-ц/812/1594/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

16 липня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання: Чистою В.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 та її представника – адвоката Коваленко О.Л.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Маркіним Сергієм Ігоровичем, ухвалу, яка постановлена Заводським районним судом міста Миколаєва 16 червня 2026 року під головуванням судді Сухаревич З.М. в приміщені цього ж суду, за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на ідеальну частку в майні, що зареєстровано за колишньою дружиною, а саме по 1/2 частки на: земельну ділянку, площею 0.069 га з кадастровим номером 4824282500:03:000:0352, на земельну ділянку, площею 0.039 га з кадастровим номером 4824282500:03:000:0599, квартиру АДРЕСА_1 та майнових прав на квартиру за будівельною адресою: АДРЕСА_2 .

Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію в розмірі 433 395 грн. в рахунок належної йому 1/2 частки у праві власності на автомобіль марки моделі Volkswagen Tiguan, що також зареєстрований за колишньою дружиною.

Разом з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2024 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена.

Вжито заходи забезпечення шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно, що є предметом поданого ОСОБА_1 позову.

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на 1/10 частку від 1/5 частки, що належить її колишньому чоловіку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 . Просила також стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію належної їй частки у праві власності на спільне майно у виді автомобілів марки і моделі Mersedes-Bеnz, 2011 та 2010 років випусків, в загальній сумі 673 700 грн. та 1/2 частини доходів отриманих колишнім чоловіком в загальному розмірі 1 188 605 грн.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 липня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

05 червня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Коваленко О.Л. подала до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , посилаючись на те, що на даний час визначена вартість вказаного автомобіля, а вартість нерухомого майна, яке буде належати відповідачу у разі задоволення позову, значно перевищує вартість 1/2 частки зазначеного автомобіля. Також зазначає, що автомобіль потребує ремонту, стан здоров`я відповідачки потребує значних фінансових вливань та на її утриманні перебуває неповнолітня дитина і позивач сплачує аліменти у мінімальному розмірі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєві від 16 червня 2026 року клопотання представника ОСОБА_2 – адвокат Коваленко О.Л. про скасування заходів забезпечення позову задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації, вжиті ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2024 року, а саме в частині накладення арешту на автомобіль марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Судове рішення мотивовано тим, що оскільки позивач просить стягнути компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, вартість майна наразі визначена, а сам транспортний засіб належить третій особі, яка не є учасником справи - ОСОБА_3 , то підстави для збереження арешту майна відпали.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Маркіна С.І., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Позивач вказував, що категорично не погоджується з ухвалою суду, оскільки судовий розгляд справи про поділ майна подружжя триває, рішення у справі не прийняте, даний автомобіль є предметом поділу майна, відповідач, будучи обізнаною про наявність ухвали про забезпечення позову та накладення арешту, переоформила транспортний засіб під час дії ухвали про забезпечення позову на третю особу – свою матір та ймовірніше за все має намір подальшого переоформлення даного майна з метою виключення його з майна, що підлягає поділу. За такого скасування заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Коваленко О.Л., вказуючи на необґрунтованість її доводів, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала районного суду зазначеним вимогам відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просив визнати право власності на:

1/2 частку земельної ділянки, площею 0.069 га, кадастровий номер 4824282500:03:000:0352, розташовану в межах Радсадівської сільської ради Миколаївського району, Миколаївської області;

1/2 частку земельної ділянки, площею 0.039 га, кадастровий номер 4824282500:03:000:0599, розташовану в межах Веснянської сільської ради Миколаївського району, Миколаївської області;

1/2 частку квартири загальною площею 35.1 кв.м., житловою площею 16.7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

1/2 частку майнових прав на квартиру за будівельною адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , замість частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль.

Разом з позовом позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2024 року вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації, а саме накладено арешт, зокрема, на автомобіль марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

28 травня 2025 року представником ОСОБА_2 – адвокатом Коваленко О.Л. надано висновок експерта №1789-34-25 судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, складений на її замовлення.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 28 липня 2025 року прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2025 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 призначено у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу для визначення вартості транспортного засобу – автомобіля марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN.

20 травня 2026 року до суду надійшли матеріали справи та висновок експерта.

Так, відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч.3 ст.150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, і накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії;

Як роз`яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи.

Вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 04 листопада 2024 року, а саме в частині накладення арешту на автомобіль марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для збереження арешту на вказане майно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що на час вирішення вказаного питання автомобіль марки і моделі VOLKSWAGEN TIGUAN, чорного кольору, 2018 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , яка не є учасником у справі та до якої жодних вимог не заявлено у справі.

Згідно ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом першої інстанції правильно враховано, що заходи забезпечення позову на майно, стосуються прав ОСОБА_3 , яка не є відповідачем у справі. Правомірність набуття права власності на вказаний автомобіль, сторонами не оскаржується.

До того ж, позивач не порушував питання про поділ ідеальних часток на автомобіль, а ставив питання про стягнення компенсації вартості частки автомобіля.

При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно.

Відтак, суд першої інстанції правильно застосував норми ЦПК України в частині скасування заходів забезпеченні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі суду, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Маркіним Сергієм Ігоровичем, – залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 17 липня 2026 року