Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №489/4182/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.07.26

22-ц/812/1730/26

Провадження № 22-ц/812/1730/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/4182/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу судді Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 10 червня 2026 року суддею Костюченком Г.С., у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у справі за заявою

Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву МКП «Миколаївводоканал» подало до суд заяву про скасування удового наказу, виданого Інгульським районним судом м. Миколаєва 19 травня 2026 року про стягнення з нього заборгованості за надані послуги водопостачання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Інгульського районного суду від 10 червня 2026 року заяву повернуто без розгляду на підставі частини шостої статті 170 ЦПК України як неналежно оформлену – не сплачено судовий збір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким матеріали направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована помилковістю висновку суду про несплату судового збору та не подання разом з заявою квитанції про сплату судового збору.

Також апелянт зазначав, що після постановлення ухвали про повернення його заяви, він повторно подав до суду аналогічну заяву, яка не була розглянута.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини другої статті 369, пункту шостого частини першої статті 353 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про повернення заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позиція апеляційного суду

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно із частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Повертаючи ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення положень частини 5 статті 170 ЦПК України боржник під час звернення з такою заявою не надав доказів сплати ним судового збору. Зазначене є підставою для повернення поданої заяви без розгляду, через її неналежне оформлення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам процесуального права та обставинам справи.

Так, за положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Тому судовий наказ відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Тобто наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках на підставі поданої заяви особою, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, але на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, що є особливою формою судового рішення.

В частині 1 статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 частини 1 цієї статті судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

За наведеного та враховуючи спрощений вид наказного судового провадження, до форми та змісту заяви про видачу судового наказу (стаття 163 ЦПК України), як і до заяви про скасування судового наказу (стаття 170 ЦПК України) пред`являються відповідні вимоги, не дотримання яких тягне за собою повернення такої заяви без розгляду.

Це, передусім, стосується відсутності у додатках до заяви про скасування судового наказу документу про сплату судового збору за її подачу (пункт1 частини 5 статті 170 ЦПК України).

Якщо ж заява про скасування судового наказу подана з порушення вимог статті 170 ЦПК України, суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду (частина 6 статті 170 ЦПК України).

Як передбачено підпунктом 4-2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду заяви про скасування судового наказу збір становить 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2026 році відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" складав 3 328,00 грн.

Отже, за подання до суду заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 мав сплатити 166,40 грн судового збору.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина перша статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Між тим, з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з матеріалів справи, які надійшли до апеляційного суду у паперовому вигляді, вбачається, що звертаючись до суду 05.06.2026 року із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 судовий збір за її подачу не сплатив.

Тобто подана ОСОБА_1 05.06.2026 року заява про скасування судового наказу, за формою та змістом не відповідає вимогам частин 2-5 статті 170 ЦПК України, що є підставою для повернення такої заяви без розгляду у відповідності до частини 6 статті 170 ЦПК України.

Враховуючи, що заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам частини 6 статті 170 ЦПК України суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права боржника на повторне звернення до суду з заявою, яка має бути оформлена відповідно до вимог статті 170 ЦПК України.

За такого, ухвала суду першої інстанції є законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Довід апеляційної скарги про те, що пізніше була подана ще одна заява про скасування судового наказу, до якої було додано докази сплати судового збору, на висновки апеляційного суду не впливають, оскільки не можуть бути предметом розгляду в межах апеляційної скарги на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2026 року.

При цьому апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про скасування удового наказу, що була подана до суду першої інстанції 11.06.2026 року.

Зазначена заява судом першої інстанції не розглянута.

Відсутність щодо неї рішення суду першої інстанції унеможливлює її розгляд судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2026 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін, понесені апелянтом витрати при поданні апеляційної скарги залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2026 року