Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №490/1450/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.07.26

22-ц/812/1312/26

Провадження № 22-ц/812/1312/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/1450/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Чистою В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника ОСОБА_1

адвоката Сіхарулідзе Дмитра Геннадійовича,

на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 31 березня 2026 року суддею Микульшиною Г.А., у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_1

про стягнення боргу,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 16 600 доларів США, що еквівалентно 718 077, 82 грн.

Позивач зазначав, що 22.08.2014 року передав відповідачу у борг зазначену суму, яку він зобов`язався повернути 05.07.2015 року, про що було складено розписку.

Зобов`язання позичальником не виконано, борг не повернуто.

До позовної заяви ОСОБА_2 подано заяву, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банках, у межах заявлених вимог – 16 660 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2026 року заяву задоволено частково.

Позов ОСОБА_2 забезпечено шляхом накладення арешту на зареєстровані за ОСОБА_1 автомобілі:

-марки SKODA OCTAVIA, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер

двигуна: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 .

-мобіль марки HYUNDAI TUCSON IX 35, 2010 року випуску д.н.з.

НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_6 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю спору між сторонами та необхідністю забезпечення матеріально-правових інтересів позивача у разі прийняття судового рішення на його користь.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Сіхарулідзе Д.Г., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду та ухвалите нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки HYUNDAI TUCSON IX 35, 2010 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_6 .

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначений транспортний засіб більше року як не належить відповідачу. Крім того зазначав, що заява про забезпечення позову була подана 24.02.2026 року, а арешт на транспортні засоби накладено тільки 31.03.2026 року, що свідчить про відсутність реальної загрози зникнення майна та неможливість у подальшому виконання судового рішення.

Узагальнені доводи інших учасників

Позивач ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що згідно витребуваної судом інформації автомобіль марки HYUNDAI TUCSON IX 35 д.н.з. НОМЕР_4 належить відповідачу. Доказів протилежного суду не надано. Отже підстави для скасування ухвали суду відсутні.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 , представників сторін адвокатів Сіхарулідзе Д.Г. та Пилипів І.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просить про стягнення з ОСОБА_1 16 600 доларів США боргу, що еквівалентно 718 077,82 грн за курсом НБУ.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 31.03.2026 нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

Інформації про наявність у відповідача банківських рахунків матеріали позову не містять.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, сформованої 31.03.2026 року, за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 зареєстровані транспортні засоби:

-з 21.10.2023 автомобіль марки SKODA OCTAVIA, 2008 року випуску,

д.н.з. НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_3 ;

- з 15.12.2022 автомобіль марки HYUNDAI TUCSON IX 35, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_6 .

Згідно відкритої інформації з сайту «autoRia» вартість автомобілю марки SKODA OCTAVIA, 2008 року випуску, становить від 4 399 доларів США до 8 500 доларів США, а автомобілю марки HYUNDAI TUCSON, 2010 року випуску, - від 8 700 доларів США до 13 800 доларів США.

Позиція апеляційного суду

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (пункти 1, 10 частини першої статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 212/4159/23, провадження № 61-1837св24; від 21 серпня 2024 року у справі № 757/37408/23, провадження № 61-2365св24; від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23, провадження № 61-2438св24; від 29 травня 2024 року у справі № 757/67718/21, провадження № 61-4863св23).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/12931/23, провадження № 61-16704св23; від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23, провадження № 61-5451св24).

Предметом судового розгляду в даній справи є вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 16 600 доларів США, що еквівалентно 718 077, 82 грн, яка була передана йому 22.08.2014 року, та яку відповідач зобов`язався повернути 05.07.2015 року.

Отже, враховуючи предмету спору - стягнення заборгованості за договором позики в сумі 16 600 доларів США, що еквівалентно 718 077, 82 грн, що є значною сумою, обставини, на які посилається позивач - тривалий строк неповернення позики, існують обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому апеляційний суд враховує, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та забезпечать позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення про задоволення позову, в тому числі сприятимуть запобіганню потенційним труднощам у виконанні такого рішення.

З огляду на доведеність наявності між сторонами спору, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, враховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.

Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що правильне застосовування судом першої інстанції приписів статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції не порушено норм процесуального права.

Довід апеляційної скарги та отримана судом інформація ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях про те, що транспортний засіб HYUNDAI TUCSON IX 35, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_6 з 23.09.2023 року належить ОСОБА_4 , на висновки суду не впливає.

Так, судом першої інстанції 31.03.2026 року було сформовано витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, з якого вбачається, що транспортний засіб HYUNDAI TUCSON IX 35, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_6 з 15.12.2022 року належить ОСОБА_1 .

Будь-якої іншої інформації зазначений реєстр не містить.

Таким чином, на час постановлення оскарженої ухвали суд першої інстанції належним чином дослідив докази належності відповідачу майна, зокрема транспортних засобів.

Оскільки суд першої інстанції під час постановлення ухвали не мав сумнівів щодо належності транспортного засобу HYUNDAI TUCSON IX 35, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , номер двигуна: НОМЕР_5 , номер кузова: НОМЕР_6 саме відповідачу, то він постановив законну та обґрунтовану ухвалу, яка базується на належних та допустимих доказах.

З огляду на викладене підстави для скасування ухвали відсутні.

Крім того, апеляційний суд враховує, що подаючи апеляційну скаргу на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2026 року, відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Сіхарулідзе Д.Г., не зазначив які саме його права порушено накладенням арешту на транспортний засіб, який йому не належить.

При цьому ОСОБА_4 про порушення своїх прав не заявляла, апеляційної скарги на ухвалу суду не подавала.

Отже, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з цим, предметом апеляційного перегляду в межах даного судового провадження була процесуальна ухвала суду – про забезпечення позову.

Рішення по суті спору апеляційним судом не приймалося, розгляд справи наразі не закінчено.

Оскільки, відповідно до вимог чинного цивільного процесуального закону, розподіл судових витрат може бути здійснений лише за результатами розгляду позовної заяви, апеляційний суд у даному провадженні розподілу судових витрат сторін не здійснює.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сіхарулідзе Дмитра Геннадійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2026 року