Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №750/4785/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4785/26

Провадження № 3/750/1584/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого: судді Кузюри М.М.

з участю: секретаря Сірої П.А.

захисника: Хайтова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В :

19.04.2026 о 10 год. 50 хв. в м. Чернігові по вул. Кільцевій, 8, ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Aventis, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, повторно протягом року, у зв`язку з чим дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав та повідомив, що 30.09.2022 одержав тяжку мінно-вибухову травму, травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна. Наразі працює електромонтером в ТОВ «УкрСпецСервіс», яке, серед іншого, здійснює діяльність з монтажних робіт, виробництва радіаторів і котлів центрального опалення, електромонтажних робіт. Зранку 19.04.2026 на виробництві сталася аварійна ситуація на блочно-модульній газовій котельні, через що він був вимушений негайно прямувати на роботу на власному транспортному засобі, враховуючи стан здоров`я. На мобільному блокпосту транспортний засіб під його керуванням було зупинено та складено відповідні адміністративні матеріали. Просив долучити до матеріалів справи копію його трудової книжки та оперативного журналу БМГК-4800.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Хайтов П.В. в судовому засіданні наголосив, що на відеозапису, доданому до матеріалів справи, видно, що одразу після зупинки автомобіля ОСОБА_1 повідомив, що він сів за кермо вимушено, відтак його дії можна розцінювати як такі, що вчинені у стані крайньої необхідності. У поясненнях в протоколі він зазначив: «діяв в стані крайньої необхідності, немає правої ноги».

Заслухавши доводи захисника, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються зокрема, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Такими доказами у справі, які у ході розгляду були досліджені та оцінені в сукупності, є: протокол про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2026 року, складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6991459 від 08 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Чернігівській області ДПП про те, що у відповідності до даних НАІС Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_1 на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.06.2022 був позбавлений прав керування транспортними засобами строком на 1 рік, і станом на 20.04.2026 своє право не поновив, переглянутим в судовому засіданні відеозаписом, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, чого не заперечує і сам ОСОБА_1 , та наявність підстав для складання протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до абз. 3 п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511), повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів.

Посилання захисника на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, діяв в стані крайньої необхідності, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В постанові Верховного Суду від 21.12.2018, Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Факт прямування ОСОБА_1 на роботу не є таким, що свідчить про те, що за обставинами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, 19.04.2026 він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки прямування на роботу не вимагало особистого керування транспортним засобом.

Запис у оперативному журналі ПП «Спеціальна Енергетична Компанія» котельня БМГК-4800, вул. Кільцева, 22-а свідчить, що 19 квітня 2026 року о 08 год 20 хв. спрацювала сигналізація, у пристрої якої знайдено окислення контакту АКБ та відключено ввідний автомат. Після виконання профілактичного ремонту сигналізація працює нормально.

При цьому суд наголошує на тому, що, як мінімум, з 10 год 50 хв. по 11 год 16 хв. 19.04.2026 ОСОБА_1 перебував на блокпосту, де відносно нього складався протокол про адміністративне правопорушення, тому його прибуття на робочий об`єкт не раніше як через три години після спрацювання сигналізації та усунення ним неполадки жодним чином не свідчить про умови крайньої необхідності для керування автомобілем.

Згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу, власником автомобіля Toyota Aventis, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

За вказаних обставин суд визнає доведеною вину ОСОБА_1 у правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом, тому він підлягає адміністративній відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Оскільки ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст, 401, 126 ч. 5, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя М.М. Кузюра