Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №750/6337/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6337/26

Провадження № 2/750/3304/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузюри М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 750/6337/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії,

в с т а н о в и в :

09.06.2026 позивач через свого представника звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить стягнути з відповідача на її користь у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка – ОСОБА_2 , недоотриману пенсію, перераховану на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025, позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-Р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату з 06.11.2024 пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96 ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.11.2025 представник позивача направила до ГУ ПФУ в Чернігівській області адвокатський запит від 20.11.2025 № 768/11 з метою отримання інформації щодо стану виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025.

ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 28.11.2025 № 2500–0202–8/78943 повідомило, що оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25 набрало законної сили 02.07.2025, тобто після смерті позивача у справі, тому рішення суду залишено без виконання. Не погоджуючись із даним висновком, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами та визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи. Також ухвалою суду від 12.06.2026 витребувано в ГУ ПФУ в Чернігівській області довідки про суму недоотриманої ОСОБА_2 пенсії станом на день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була або повинна була бути нарахована, але не виплачена за життя, з урахуванням виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, яке ухвалене у справі № 620/685/25, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025.

Відповідач подав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, у зв`язку з тим, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено здійснення виплати недоодержаної суми пенсії в порядку спадкування. Відомостей про суми пенсії, які не отримав за життя ОСОБА_2 , ГУ ПФУ в Чернігівській області не надало.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивач згідно ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею померлого першої черги за законом, як дружина, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, від 09.09.2025 № 82463231, довідкою, виданою Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою, від 08.10.2025 № 652/25/02–14, та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.01.2025, яке видано державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А.Г., спадкова справа № 652/2025, зареєстрована в реєстрі за № 1-4, що видано разом з Витягом з Державного реєстру речових прав від 12.01.2026 за № 459893916.

Чоловік позивача ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримував пенсію по 1-ій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При житті ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025, позов ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 пенсії по інвалідності у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-Р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату з 06.11.2024 пенсії по інвалідності ОСОБА_2 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96 ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25 набрало законної сили 02.07.2025.

Згідно з вказаним рішенням суду ГУ ПФУ в Чернігівській області мало б здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, проте у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 цього не зробило і рішення суду не виконало.

Представник позивача в інтересах останньої направила до ГУ ПФУ в Чернігівській області адвокатський запит від 20.11.2025 № 768/11, відповідно до якого затребувала інформацію щодо стану виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025.

Листом ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28.11.2025 № 2500–0202–8/78943 представника позивача було повідомлено, що оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25 набрало законної сили 02.07.2025, тобто, після смерті позивача у справі, рішення суду залишено без виконання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ЦК України.

Як визначено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано положеннями ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII). Відповідно до ч. 4 ст. 60-2 Закону № 796-XII виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України «Про адміністративну процедуру».

Як вбачається із матеріалів справи, померлий ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що членам сім`ї спадкодавця передаються (або включаються до складу спадщини у разі відсутності членів сім`ї) ті суми соціальних виплат, які належали спадкодавцю за життя, проте, не були одержані ним.

Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Враховуючи указане, спадкоємець померлого має право отримати нараховану доплату пенсії, яка належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У спірних правовідносинах право на призначення, виплату і перерахунок пенсії було реалізовано чоловіком позивача за життя. Умовою реалізації права на призначення, виплату і перерахунок пенсії були вольові дії самого пенсіонера, які проявилися у поданні ним відповідної заяви та документів, необхідних для призначення, виплати і перерахунку пенсії. Однак, як слідує з обставин цієї справи, право її чоловіка на виплату пенсії за його життя було порушено відповідачем, що підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25. Вказане рішення було ухвалено за життя її чоловіка, проте набрало законної сили вже після його смерті.

Після набрання рішенням законної сили право на перерахунок та виплату пенсії за рішенням суду стало правом майнової вимоги і як інші майнові права її чоловіка входить до складу спадщини. Саме наявність судового рішення дає можливість позивачу успадкувати право на пенсійні виплати, присуджені судом. Виходячи з наведеного, смерть чоловіка позивача не звільняє відповідача від виконання покладеного на нього рішенням суду обов`язку щодо перерахунку та виплати належної ОСОБА_2 пенсії включно по місяць смерті спадкодавця та має перейти позивачу у спадок як спадкоємцю першої черги за законом. Тобто, право на недоотриману пенсію, присуджену за рішенням суду, є майновим правом. Той факт, що чоловік позивача помер до набрання рішенням законної сили, не звільняє відповідача від проведення перерахунку і виплати належної пенсії спадкоємцям, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.

Доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, до набрання законної сили рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25, у зв`язку з чим перерахунок пенсії ОСОБА_2 на виконання судового рішення не проводився, розмір такої пенсії не обчислювався, а отже підстави для задоволення позову відсутні, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

За позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 09.07.2025 (справа № 761/25098/23, провадження № 61-5150св24), тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

З огляду на встановлені судом обставини, нормативне врегулювання виниклого спору, суд погоджується з доводами позивача про належність присуджених за життя ОСОБА_2 грошових сум до спадщини, прийняття якої здійснене позивачем, що є підставою для стягнення недоотриманої пенсії на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правничу допомогу позивачеві надавала адвокат Антонова О.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.11.2025 № 448/11 та додаткової угоди №1 до зазначеного договору від 18.05.2026. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 587 від 18.05.2026 Осипенко О.М. сплатила адвокату 15 000,00 грн. за правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та те, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суд приходить до висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн., який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 81, 137, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії, задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію, перераховану на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 620/685/25.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене 17.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, місцезнаходження: вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940.

Суддя М.М. Кузюра