Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №380/22510/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 рокусправа № 380/22510/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №430 про притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 45420,00 грн шляхом стягнення вказаної суми з місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача видати наказ про повернення позивачу стягнених коштів у розмірі 45420,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані таким. Позивач перебував у складі комісії, яка проводила додаткове службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики та встановлення вини посадових осіб ВЧ НОМЕР_2 за результатами проведення аудиторської перевірки територіальним управлінням внутрішнього аудиту. За наслідками зазначеного додаткового службового розслідування було складено акт та зроблено висновок про відсутність вини посадових осіб ВЧ НОМЕР_2 .

Проте командуванням ВЧ НОМЕР_1 на підставі акту службового розслідування від 30.07.2025 №145/ср видано наказ №430 від 30.07.2025 про притягнення членів комісії додаткового службового розслідування до матеріальної відповідальності за невжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна.

Позивач вважає спірний наказ стосовно себе протиправним, оскільки про призначення службового розслідування повідомлений не був, з наказом про проведення цього службового розслідування, з матеріалами та його висновками ознайомлений не був. Вказує, що допущені порушення процедури проведення службового розслідування позбавили позивача можливості надавати пояснення щодо обставин вчинення проступку та докази правомірності своїх дій у зв`язку з чим просить скасувати пункт 3.3 наказу №430 від 30.07.2025 та зобов`язати видати наказ про повернення незаконно стягнених коштів.

Ухвалою судді Кисильовою О.Й. від 18.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження /арк.спр.19-20/.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві /арк.спр.24-29/. Зазначив, що у 2024 році 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено внутрішню аудиторську перевірку військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням підпорядкованих військових частин, зокрема і військової частини НОМЕР_2 . З питань перевірки діяльності речової служби складено Довідку за результатами аудиторського дослідження (з питань діяльності речової служби визначені «Програмою внутрішнього аудиту») №526/32ПР/07102024 від 22.11.2024 в якій зафіксовано понаднормову видачу речового майна особистого користування через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном №232 на суму 1926,56 тис. грн, зокрема у ВЧ НОМЕР_1 – 548083,56 грн.

У аудиторському звіті №526/34 від 20.12.2024, з метою встановлення причин і умов, шо сприяли вчиненню порушень та відшкодування збитків, завданих фактом понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям через не застосування Норм забезпечення речовим майном, командиру військової частини рекомендовано призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти рішення про відшкодування понаднормової видачі нестачі на загальну суму 1929564,16 грн (у ВЧ НОМЕР_2 у сумі 548083,56 грн) та про притягнення до передбаченої законодавством відповідальності осіб, винних у допущені виявлених порушень і недоліків або невжиття заходів щодо їх усунення.

На підставі викладеного, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861 зобов`язано командирів військових частин, підпорядкованих військовій частині ВЧ НОМЕР_1 , зокрема і командира ВЧ НОМЕР_2 призначити та провести службове розслідування щодо фактів порушень та нестач, встановлених аудиторською перевіркою. За результатами службових розслідувань необхідно встановити винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступінь їх вини та порядок відшкодування збитків.

Однак комісія, до складу якої входив старший лейтенант ОСОБА_1 , за результатами службового розслідування та додаткового службового розслідування фактично виклала незгоду із висновками проведеної 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України внутрішньої перевірки у період з 07.10.2024 по 20.12.2024 та наданими рекомендаціями, та не встановила винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами порушення, ступеня їх вини. Отже, за результатами двох проведених у ВЧ НОМЕР_2 службових розслідувань, встановлені аудиторською перевіркою збитки у ВЧ НОМЕР_2 на суму 548083,56 грн, були невідшкодованими.

Виходячи з цього, комісія ВЧ НОМЕР_2 , до складу якої входив позивач, провела службові розслідування, а командир ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 своїми наказами затвердив (погодив) акти службових розслідувань, якими заперечувалися висновки внутрішнього аудиту, тим самим не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.

За таких обставин, командир ВЧ НОМЕР_1 наказом скасував результати додаткового службового розслідування, проведеного у ВЧ НОМЕР_2 , та призначив власне службове розслідування, за результатами якого прийняв рішення про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності членів комісії, які проводили службове розслідування та командира ВЧ НОМЕР_1 , якого притягнуто до матеріальної відповідальності на підставі пункту 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

З цих підстав вважає оскаржене рішення законним та обгрунтованим, а у позові просить відмовити повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив /арк.спр.218-219/, в якому заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що в проведеному командиром ВЧ НОМЕР_1 службового розслідуванні не вказано, що конкретно порушив позивач, які його дії або бездіяльність призвели до заподіяння матеріальної шкоди, у чому виявилось порушення, до якої матеріальної шкоди призвело, а також який причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача та матеріальною шкодою. Вказує, що відповідачем не підтверджено вини позивача у завдані шкоди, втраті, крадіжки або псуванні військового майна. У зв`язку з цим просить задовольнити позовні вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від №7/р від 26.01.2026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №100/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду вирішено провести повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р. /арк.спр.226-227/

Ухвалою судді Кравціва О.Р. від 02.02.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами /арк.спр.228/.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд з`ясував підстави позову, відзиву, відповіді на відзив, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та

в с т а н о в и в :

Старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника служби пального та мастильних матеріалів логістики у Військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу Військової частини НОМЕР_1 .

5 територіальне управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України у період часу з 07.10.2024 по 20.12.2024 провело внутрішню аудиторську перевірку ВЧ НОМЕР_1 , за результатами якої складено аудиторський звіт від 20.12.2024 №526/34.

У аудиторському звіті №526/34 від 20.12.2024, складеному представниками 5 територіального управління внутрішнього аудиту у період з 07.10.2024 по 20.12.2024, у розділі “Аналітична частина”, зазначено, що дослідженням порядку забезпечення та списання речового майна, яке видавалося військовослужбовцям, встановлено, що особовий склад отримував речове майно після прибуття до ВЧ НОМЕР_1 і зарахування до списків частини. Речове майно видавалося зі складу частини за роздавальними відомостями, відповідно до Норм забезпечення речовим майном №232. Предмети речового майна заносилися до карток обліку військового майна особистого користування.

Поряд з цим, у підпорядкованих ВЧ НОМЕР_3 підрозділах встановлено видачу речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном №232 на суму 1929564,16 грн, зокрема: у ВЧ НОМЕР_2 – 548083,56 грн.

Таким чином, через не застосування встановлених Норм забезпечення речовим майном №232, що є порушенням вимог пункту 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення №232, аудитом встановлена понаднормова видача речового майна особистого користування військовослужбовців на суму 1929564,16 грн.

За наслідками проведеного аудиту надано такі пропозиції, зокрема: з метою встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушень та відшкодування збитків за фактом понаднормової видачі речового майна військовослужбовцям через не застосування Норм забезпечення речовим майном, командиру військової частини призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти рішення про відшкодування понаднормової видачі нестачі на загальну суму 1929564,16 грн та про притягнення до передбаченої законодавством відповідальності осіб, винних у допущені виявлених порушень і недоліків або невжиття заходів щодо їх усунення.

Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861 командирів військових частин, підпорядкованих ВЧ НОМЕР_1 , зокрема, і командира ВЧ НОМЕР_2 , зобов`язано призначити та провести службові розслідування щодо фактів порушень та нестач, встановлених аудиторською перевіркою, у тому числі: Згідно з пунктом 2.17 Наказу №861, з метою уточнення причин та умов понаднормової видачі речового майна в особисте користування військовослужбовців на суму 1929564,16 грн, а також встановлення винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступеня їх вини, командирам військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 призначити та провести службові розслідування у строк встановлений законодавством.

За результатами службових розслідувань необхідно встановити винних осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами вчинення порушення, ступінь їх вини та порядок відшкодування збитків.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.01.2025 №3агд, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475 “Про організацію діяльності з внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України”, на виконання пропозицій та рекомендацій 5 територіального управління внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 , проведеного в період з 07.10.2024 по 20.12.2024, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861 “По результатам проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” з метою усунення виявлених недоліків призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що привели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , а саме: невідповідності облікових даних майна номенклатури речової служби логістики до вимог Інструкції з обліку військового майна №440; виникнення ризику втрат речової служби логістики внаслідок розбіжності обліку речового майна між діловодством речової служби та фінансово-економічною службою у військовій частині НОМЕР_1 ; перевищення кількісних показників обсягу військового майна за даними облікових документів над даними про його фактичну наявність, нестачі активів речової служби на суму 31 189.24 грн у військовій частині НОМЕР_2 ; понаднормової видачі речового майна в особисте користування військовослужбовців.

Проведення службового розслідування покладено на комісію у складі: голови комісії: начальника зв`язку – начальника групи зв`язку та кібербезпеки майора ОСОБА_3 ;

членів комісії: начальника служби пального та мастильних матеріалів логістики старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

начальника служби авіації та протиповітряної оборони логістики старшого лейтенанта ОСОБА_4 .

За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування від 02.02.2025, відповідно до якого:

«… На підставі пропозицій та рекомендацій 5 територіального управління внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 , проведеного в період з 07.10.2024 по 20.12.2024, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861 проведене розслідування за фактами порушень в речовій службі логістики, а саме:

Згідно п. 2.14 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861 (далі – Наказ №861), виявлена невідповідність облікових даних майна номенклатури речової служби до вимог Інструкції з обліку військового майна №440.

Згідно п. 2.15 Наказу №861, виявлений ризик втрат майна речової служби внаслідок розбіжності обліку речового майна між діловодством речової служби військової частини НОМЕР_2 та фінансово-економічною службою у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.16 Наказу №861, виявлене виникнення нестачі активів речової служби військової частини НОМЕР_2 на суму 31189,24 грн внаслідок розбіжності перевищення кількісних показників обсягу військового майна за даними облікових документів над даними про його фактичну наявність.

Згідно п. 2.17 Наказу №861, виявлена понаднормова видача речового майна в особисте користування військовослужбовців.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 комісією було проведене розслідування, в ході якого було встановлено наступне: відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2022 №387 (по стройовій частині), старший лейтенант ОСОБА_5 призначений на посаду начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 і займає дану посаду по теперішній час.

Згідно з поясненнями начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_5 , призначений на посаду начальника продовольчої служби логістики наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2022 №387 і перебуває на цій посаді по даний час. При організації обліку та видачі речового майна військовослужбовцям у власне користування керувався вимогами нормативних документів, а саме:

- наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту”;

- наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 “Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України”;

- розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №370/6/4/465 від 30.01.2023;

- розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №2398/1/186 від 27.01.2024.

Щодо п. 2.14 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861, комісією не встановлені факти невідповідності облікових даних майна номенклатури речової служби до вимог Інструкції з обліку військового майна №440.

Щодо п. 2.15 Наказу №861, комісією не виявлено ризику втрат майна речової служби внаслідок розбіжності обліку речового майна між діловодством речової служби військової частини НОМЕР_2 та фінансово-економічною службою у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується актом інвентаризації станом на 01.01.2025 вх.№90/4 від 09.01.2025.

Щодо п. 2.16 Наказу №861, комісією не виявлено виникнення нестачі активів речової служби військової частини НОМЕР_2 на суму 31189,24 грн внаслідок розбіжності перевищення кількісних показників обсягу військового майна за даними облікових документів над даними про його фактичну наявність, що підтверджується актом інвентаризації станом на 01.01.2025 вх.№90/4 від 09.01.2025. Нестача відсутня.

Щодо п. 2.17 Наказу №861, комісією не виявлена понаднормова видача речового майна в особисте користування військовослужбовців:

- видача костюмів літніх польових проводилась відповідно до норми №1 наказу №232 та примітки №9: “Під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відновлення боєздатності військовослужбовцям військових частин механізованих (мотопіхотних), танкових, артилерійських військ, протиповітряної обороті, Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, Сил територіальної оборони Збройних Сил України, розвідки, морської піхоти, інженерного забезпечення, РХБЗ за винятком частин військової служби правопорядку, медичних, костюм літній польовий видається зі строком експлуатації (носіння) 4 місяці”;

- видача речового майна у відповідності до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №370/6/4/465 від 30.01.2023 проводилась: “...у разі виникнення потреби у військовослужбовців в речовому майні (прибуття особового складу від інших військових частин та центрів комплектування з недостатнім забезпеченням, бойові втрати майна, вихід речового майна з ладу тощо), невідкладно вживати заходів щодо належного забезпечення особового складу. Виключити випадки витребування від військовослужбовців зайвих пояснень, додаткових документів, розслідувань тощо. Документальне оформлення списання втрат речового майна здійснювати під час проведення заходів відновлення боєздатності (у військовій частині НОМЕР_2 заходи з відновлення не проводились, оскільки батальйон з квітня 2022 року по даний час перебуває в зоні бойових дій). З метою покращення забезпечення військовослужбовців, недопущення випадків обмороження особового складу, забезпечення робочим та спеціальним одягом, організувати отримання з постачальних складів та видачу особовому складу речового майна матеріально-технічної (гуманітарної) допомоги, яке є в достатній кількості на постачальних складах”.

Військовою частиною НОМЕР_2 в листопаді 2022 року було отримано речове майно у якості благодійної допомоги від Стрийської міської ради. При забезпеченні речовим майном військовослужбовців начальник речової служби логістики керувався розпорядженнями ІНФОРМАЦІЯ_1 №370/6/4/1401 від 27.05.2022, №370/6/4/3079 від 23.09.2022, №370/6/4/3956 від 21.11.2022, №370/6/4/4385 від 22.12.2022.

Згідно розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 №2398/1/186 від 27.01.2024 надано роз`яснення щодо порядку обліку та видачі речового майна, що надійшли у якості міжнародної (благодійної, гуманітарної) допомоги: “... некомплектні предмети обмундирування, а саме: куртки зимові - видавати замість костюмів спеціальних зимових, передбачених Нормами. Видачу зазначених предметів проводити в особисте користування на термін експлуатації, передбачений відповідними Нормами”. У відповідності до норми 2 Наказу 232 МОУ один костюм спеціальний зимовий видається з терміном носіння один рік. За період 2022 - 2024 р.р. військовослужбовці НОМЕР_2 не отримували костюмів спеціальних зимових. В своїй діяльності старший лейтенант ОСОБА_5 дотримувався вимог керівних документів та чинного законодавства при організації обліку та видачі майна речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 під час ведення бойових дій, збитків державі не було нанесено.

При відбиранні пояснень у військовослужбовців, у яких виявлено ймовірну понаднормову видачу майна згідно результатів аудиту, комісією було встановлено, що речове майно, а саме: штани вітровологозахисні зимові та черевики з високими берцями зимові їм були видані згідно звернень військовослужбовців про приведення попередньо виданого майна в непридатний стан, куртки зимові видавались тим військовослужбовцям, що потребували забезпечення костюмами спеціальними зимовими з метою запобігання перемерзання, обмороження під час виконання бойових завдань. Попередньо видане майно прийшло у непридатний стан через інтенсивну експлуатацію в бойових умовах.

Враховуючи вищевикладене, комісія дійшла висновку, що своїми діями начальник речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_5 , збитків державі не наніс, порушення вимог керівних документів не виявлено. Вина начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 та інших посадових осіб військової частини НОМЕР_2 – відсутня….».

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.02.2025 №22од службове розслідування, призначене наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” з метою усунення виявлених недоліків призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що привели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 та встановлення вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , вважати завершеним.

У зв`язку з тим, що вини начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_5 не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, своїми діями шкоду державі не нанесено, начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

Не погоджуючись з цим, командир ВЧ НОМЕР_1 телеграмою (розпорядженням) від 02.03.2025 №1480/10/6/858 зобов`язав командира ВЧ НОМЕР_2 провести додаткове службове розслідування.

Наказом від 05.03.2025 №60агд (з адміністративно-господарської діяльності) призначено додаткове службове розслідування до службового розслідування, призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд.

За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування від 14.03.2025 та видано наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58од “Про результати службового розслідування щодо причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_3 ”, яким вказане розслідування завершене з висновком про те, що у зв`язку з тим, що вини начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_5 не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, своїми діями шкоду державі не нанесено, начальника речової служби логістики старшого лейтенанта ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.06.2025 №351 з урахуванням наказу від 27.07.2025 №501 відмінено наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 14.03.2025 №580д “Про результати службового розслідування щодо уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_8 за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ”, як такий, що суперечить статті 8 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” та розділу VIII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608”.

Призначено службове розслідування за фактом не вжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого завдано шкоду, або притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності у ВЧ НОМЕР_2 , за результатом якого 30.07.2025 складено акт.

Згідно з Актом службового розслідування від 30.07.2025 встановлено:

“… за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту, відображених у аудиторському звіті №526/34 від 20.12.2024, у військовій частині НОМЕР_2 виявлені та документально зафіксовані порушення по речовій службі, а саме: речове майно видавалося зі складу частини за роздавальними відомостями, згідно Норм забезпечення речовим майном №232. Предмети речового майна заносилися до карток обліку військового майна особистого користування. Поряд з цим, у підпорядкованих військовій частині НОМЕР_3 підрозділах встановлено видачу речового майна військовослужбовцям понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном №232 на суму 1929564,16 грн, зокрема: у військовій частині НОМЕР_2 - 548083,56 грн. Дослідженням карток обліку особистого користування військовослужбовців, зокрема, військової частини НОМЕР_2 встановлено, що військовослужбовцям зазначених військових частин видавалося речове майно без урахування Норм забезпечення речовим майном №232.

На виконання п.2.17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №861, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.01.2025 №3агд “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ” призначено та проведено службове розслідування за фактами встановлених вище порушень.

За результатами службового розслідування складений акт службового розслідування від 02.02.2025 №90/13 та виданий наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 02.02.2025 №22од за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_6 , та зроблено висновок, що вини старшого лейтенанта ОСОБА_5 , начальника речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 , не встановлено, незаконних дій, недотримання вимог керівних документів та чинного законодавства України не виявлено, шкоди державі не нанесено, до дисциплінарної відповідальності осіб не притягувати, заходів щодо погашення (відшкодування) збитків не застосовувати.

Не погоджуючись з цим, командир ВЧ НОМЕР_1 телеграмою (розпорядженням) від 02.03.2025 №1480/10/6/858 зобов`язав командира ВЧ НОМЕР_2 провести додаткове службове розслідування.

На виконання зазначеної телеграми штатним на той час командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_7 видано наказ від 05.03.2025 №60 “За результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_1 ”, яким призначено додаткове службове розслідування.

Складений за результатами додаткового службового розслідування акт від 14.03.2025 №90/32 та виданий наказ командира ВЧ НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58од “Про результати службового розслідування щодо уточнення причин та умов, що призвели до виявлених порушень в речовій службі логістики військової частини НОМЕР_2 за результатами проведення аудиторської перевірки 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_1 ”, за змістом та висновками є аналогічними попереднім.

Отже, за результатами двох проведених у ВЧ НОМЕР_2 службових розслідувань, встановлені аудиторською перевіркою збитки на суму 548083,56 грн є невідшкодованими.

Зважаючи на вищевикладені обставини, рішення колишнього командира ВЧ НОМЕР_2 полковника ОСОБА_8 , який не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо притягнення винних осіб ввіреної йому військової частини до матеріальної відповідальності, підпадають під дію ч. 2 ст. 5 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, відповідно до якої він повинен понести матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Водночас, голова та члени комісії, які провели службове розслідування, призначене наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 14.03.2025 №58, склали підписали та подали на розгляд командира ВЧ НОМЕР_2 акт від 14.03.2025 №90/32, а саме: начальник зв`язку - начальник групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_3 , члени комісії: начальник служби пального та мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 , начальник служби авіації та протиповітряної оборони логістики військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_4 , допустили порушення всебічності, повноти та об`єктивності, чим створили умови щодо унеможливлення відшкодування шкоди, завданої державі, на суму 548083,56 грн, а тому також повинні понести матеріальну відповідальність разом з колишнім командиром ВЧ НОМЕР_2 .

Запропоновано притягнути до обмеженої матеріальної відповідальності в межах суми, яка підлягає відшкодуванню, полковника ОСОБА_2 , майора ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 , а саме: згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, за не вжиття належних заходів, передбачених законодавством щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за не вжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо створення умов для непритягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за видачу речового майна військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном №232 на суму 548083,56 грн., притягнути начальника зв`язку - начальника групи зв`язку та кібербезпеки штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок, шляхом стягнення вказаної суми з місячного грошового забезпечення…”.

За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 30.07.2025 №430, яким згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, за не вжиття належних заходів, передбачених законодавством щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за не вжиття належних заходів, передбачених законодавством, щодо створення умов для не притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності за видачу речового майна військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 понад визначеними Нормами забезпечення речовим майном №232 на суму 548083,56 грн, притягнуто начальника служби пального та мастильних матеріалів логістики військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності у сумі 45420,00 грн шляхом стягнення вказаної суми з місячного грошового забезпечення.

Вважаючи притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності необгрунтованим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 9 Закону №2232-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України, та який триває на час розгляду даної справи.

Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут внутрішньої служби).

Відповідно до Вступної частини Статуту внутрішньої служби цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі – військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

За положенням статей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Внутрішня служба – це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 27 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі – Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія Дисциплінарного статуту поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Статтею 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі – Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі – військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі – Порядок №608).

Пунктом 7 розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Частина 3 розділу ІІ Порядку №608 передбачає, що службове розслідування проводиться для встановлення, зокрема, причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Розділом VIII Порядку №608 визначено особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Отже, військовослужбовець може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Закону №160-ІХ та Порядку №608.

Загальний порядок проведення службового розслідування визначено розділом ІІІ Порядку №608.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі – особи, які проводять службове розслідування).

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 Розділу III Порядку №608).

Згідно з частиною 6 статті 8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (пункт 5 розділу V Порядку №608).

Пунктом 6 розділу V Порядку №608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додається всі матеріали службового розслідування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2).

Із доказів у справі суд встановив, що позивача притягнуто до матеріальної відповідальності у зв`язку із тим, що він не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо притягнення винних осіб ввіреної йому військової частини до матеріальної відповідальності, відповідно до частини 2 статті 5 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Відповідач зазначив, що позивач склав акти службових розслідувань, якими заперечувались висновки внутрішнього аудиту, проведеного 5 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України у період з 07.10.2024 по 20.12.2024, чим не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності, суд зазначає таке.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” від 03.10.2019 №160-IX (далі – Закон №160-IX).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ).

Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності визначено статтею 3 Закону №160-IX відповідно до якої підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (частина 1).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Враховуючи наведене, лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності можливе притягнення військовослужбовця до одного з видів матеріальної відповідальності.

При цьому, дискреція командира у виборі виду матеріальної відповідальності не є необмеженою, а повинна ґрунтуватись на вимогах закону, який в свою чергу пов`язує настання повної та підвищеної матеріальної відповідальності саме із умисними протиправними діями військовослужбовця, наслідком яких стала втрата військового майна.

Такої усталеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 25.03.2020 у справі №814/2281/16, від 25.06.2020 у справі №825/2405/18, від 11.06.2020 у справі №1540/4486/18, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18, від 13.11.2019 у справі №620/302/19, від 12.12.2018 №813/2751/17.

Відповідно до статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Позивач не є командиром військової частини, відтак може нести обмежену матеріальну відповідальність лише за шкоду завдану з необережності.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Частина 2 статті 8 Закону №160-ІХ передбачає, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №160-ІХ порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

Частини 6 та 7 статті 8 Закону №160-ІХ визначають, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Стаття 14 Закону №160-ІХ передбачає, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню. У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Аналіз викладених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Водночас із висновків службових розслідувань та спірних наказів з`ясовано, що позивач безпосередньо не вчиняв протиправних дій та не був матеріально-відповідальною особою, безпосередньо не вчиняв дій, що призвели до знищення, пошкодження чи нестачі майна. Фактичного він притягнений до матеріальної відповідальності як член комісії службового розслідування у зв`язку із висновками такої комісії.

На переконання суду, діяльність позивача як члена комісії із службового розслідування може мати наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності у разі доведення вчинення ним порушень під час проведення такого службового розслідування, проте не покладає на нього відповідальність за відшкодування шкоди, завданої матеріально-відповідальними особами, що встановлено актом ревізії.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та шкодою, завданою ВЧ НОМЕР_1 внаслідок неправомірних дій матеріально відповідальних осіб. ОСОБА_1 , підписував висновки службового розслідування виконуючи свої обов`язки як член комісії, який проводив службове розслідування.

Тому, виходячи з аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи, поведінка ОСОБА_1 не підпадає під дію частини 2 статі 3 Закону №160-ІХ, оскільки не відповідає умовам, за які позивача можна притягнути до матеріальної відповідальності.

Всупереч нормам статті 77 КАС України відповідач не дотримався обов`язку щодо доказування правомірності своєї поведінки.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідачем не дотримано цих критеріїв, рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За встановлених обставин, наказ про притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з приписами статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (частина 1).

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини 2);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частина 2);

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина 3).

З врахуванням викладеного, для належного та ефективного захисту прав позивача, з врахуванням положень статті 14 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, слід зобов`язати відповідача видати наказ про повернення позивачу стягнених коштів у сумі 45420,00 грн.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача та обгрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 3.3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №430 від 30.07.2025 про притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності шляхом стягнення 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн з місячного грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про повернення ОСОБА_1 стягнених з місячного грошового забезпечення коштів у сумі 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн.

4. Судовий збір зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Суддя Кравців Олег Романович