Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №380/11366/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 рокусправа № 380/11366/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , в задоволенні рапорту щодо його звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, а також утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із сімейними обставинами, а саме у зв`язку із перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, а також факт другий: утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Так, позивач зазначив, що на його утриманні перебувають: 1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (падчерка) 2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (пасинок) 3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка) 4. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка) 5. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (інвалідність 1 групи - пасинок).

Зазначає, що усі діти перебувають на його утриманні, що підтверджується: Актом встановлення проживання, Довідкою виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 15.05.2026 р. № 155/4, Довідкою Пенсійного фонду України від 11.05.2026 року про те, що Позивач отримує допомогу від держави на догляд особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу.

Разом з тим, як наголошує позивач, 26 травня 2026 року він отримав письмову відмову/лист №884, у якій відповідач відмовив у звільненні з військової служби з мотивів недостатність документів по факту перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, зокрема «копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання». Щодо факту другого: утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, то відповідач проігнорував його повністю.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з цим позовом. Просив задовольнити позов.

Ухвалою від 05.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що рапорт поданий позивачем з порушенням вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положення №1115/2009.

Відповідач також вказує, що позивач має право на участь у вихованні і утриманні дітей дружини, при цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача, саме як вітчима, може виникнути виключно у випадку та за умови, якщо в таких дітей не має матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Відповідних документів позивач не подав.

Щодо утримання повнолітнього пасинка, який є інвалідом з дитинства І групи «Б», то відповідач зазначив, що позивач не додав до рапорту документів, передбачених підпунктом 20 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/1645, що підтверджують підстави, вказані у п. 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме:

для підтвердження інвалідності дитини - довідка до акта огляду медико соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» , «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» , в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946; для підтвердження родинних зв`язків - копія свідоцтва про народження дитини із зазначенням батьківства (материнства) особи.

Відповідач вважає, що він діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Просить у позові відмовти.

Суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходить військову службу за мобілізацією у Ввійськовій частині НОМЕР_1 з 30 квітня 2026 року. Звання – солдат.

Між позивачем та ОСОБА_7 укладено шлюб 11.06.2024.

У дружини позивача є четверо неповнолітніх дітей і один повнолітній, який є особою з інвалідністю I групи з дитинства:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (падчерка позивача)

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (пасинок позивача)

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка позивача)

4. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка позивача)

5. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (інвалідність 1 групи – пасинок позивача).

Позивач подав документи, які, які він вважає підтверджують обставини утримання ним дітей:

Акт встановлення проживання,

Довідка виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 15.05.2026 р. № 155/4,

Довідка Пенсійного фонду України від 11.05.2026 року про те, що позивач отримує допомогу від держави на догляд особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу.

21.05.2026 адвокатом позивача на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з утриманням трьох і більше дітей віком до 18 років.

До рапорту додано нотаріально завірені копії документів:

1. Нотаріально засвідчена копія паспорта ОСОБА_8 .

2. Нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_8 .

3. Нотаріально засвідчена копія Довідки фактичне проживання і утримання дітей №155/4 від 15.05.2026р.

4. Нотаріально засвідчена копія Акту встановлення місця проживання і утримання дітей.

5. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб.

6. Нотаріально засвідчена копія паспорта дружини ОСОБА_7 .

7. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 .

8. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 .

9. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 .

10. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 .

11. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 .

12. Нотаріально засвідчена копія довідки МСЕК №745302 про інвалідність дитини ОСОБА_6 .

13. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_9 .

14. Довідка Пенсійного фонду України про те, що ОСОБА_8 перебуває на обліку, як одержувач допомоги на догляд особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу.

15. Довідка виконавчої служби стосовно відсутності аліментних зобов`язань.

Листом №8884/2 від 26 травня 2026 року відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби з мотивів недостатності документів по факту перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, зокрема «копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання».

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною а також у зв`язку з тим, що відповідач не оцінив факту та доказів перебування на утриманні у позивача повнолітнього пасинка, інваліда І «Б» групи з дитинства, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 цієї статті передбачено, зокрема, що підставами для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Стосовно покликання відповідача на порушення позивачем подання рапорту по команді, то суд таке твердження відхиляє через те, що відповідач, не зважаючи на порушення форми рапорту та порядку його подання (адвокатом, рапорт не підписано позивачем), такий рапорт розглянув.

Стосовно відмови відподача звільнити позивач зі служби з підстав перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, то суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частин першої та другої статті 15 Закону № 2402-III дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За приписами частин першої третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до статті 265 Сімейного кодексу України баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 Сімейного кодексу України).

Проаналізувавши наведені норми у подібних правовідносинах (звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з перебуванням у військовослужбовця на утриманні трьох і більше дітей), Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №160/11228/23 дійшов правового висновку про те, що військовослужбовець, перебуваючи у шлюбі, має право на участь у вихованні дітей його дружини (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дітей немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у вказаній вище постанові, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, покладений саме на батьків дитини.

Згідно зі ст. 260 Сімейного кодексу України вітчим, якій проживає однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, має право брати участь у їх вихованні.

Водночас прямого обов`язку утримувати падчерку/пасинка у позивача відповідно до Сімейного законодавства немає. Зазначене право може бути реалізоване особою добровільно, однак якщо такі обставини покладаються в основу наміру отримати право на звільнення з військової служби, особа повинна довести, що саме вона здійснює утримання неповнолітніх дітей, які не є її рідними дітьми, а у останніх відсутні особи (коло яких визначене законом), які б могли надавати дитині/дітям таке утримання. Сам факт спільного проживання чоловіка з матір`ю дитини/дітей, навіть за наявності зареєстрованого шлюбу, а також спільного проживання з дітьми, не створює автоматичної підстави для звільнення військовослужбовця зі служби.

Разом з тим, зі змісту наданих відповідачу документів не видно, що саме він здійснює їх утримання за відсутності інших осіб, на яких відповідно до закону покладається такий обов`язок, у тому числі але не виключно рішення суду про встановлення факту утримання трьох неповнолітніх дітей.

Наявні у справі документи свідчать про те, що військовою частиною рапорт позивача в частині утримання неповнолітніх дітей був розглянутий, надані ним документи досліджені та проаналізовані, документи, які не були подані, однак які могли підтвердити підставу для звільнення, зазначені у наданому позивачу повідомленні про прийняте рішення ( виділені по тексту).

Стосовно перебування на утриманні позивача повнолітнього ОСОБА_6 , то суд зазначає таке.

Як встановив суд, то відповідач у відзиві зазначив, що причиною відмови для звільненння позивача зі служби стало неподання позивачем документів на підтвердження інвалідності його пасинка та документ на підтвердження родинних зв`язків.

У листі від 26.05.2026 №884 пр вказану обставину відповідач не зазначив.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, то до рапорту позивач подав свідоцтво про народження ОСОБА_3 , довідку до актат огляду МСЕК, з якої видно, що ОСОБА_3 є інвалідом І групи з дитинства.

Однак, як видно зі спірних дій відповідача, то він не надав належної правової оцінки зазначеним документам.

Стосовно безпосередньо утримання позивачем повнолітньої дитини інваліда, то суд звертає увагу на те, що позивач подав до суду докази здійснення такого утримання, а саме: довідку Пенсійного фонду України про те, що ОСОБА_8 перебуває на обліку, як одержувач допомоги на догляд особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу, а саме ОСОБА_3 та Довідку виконавчої служби стосовно відсутності аліментних зобов`язань.

Крім того, суд також зважає на Акт встановлення проживання та Довідка виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області від 15.05.2026 р. № 155/4.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на утриманні позивача перебуває пасинок, повнолітній інвалід І «Б» групи з дитинства, ОСОБА_6 .

Таким чином, вимога визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , в задоволенні рапорту щодо його звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягає задоволенню.

Стосовно спосубу захисту порушеного права позивача, то суд зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що відповідач не вирішив у відповіді на рапорт питання про звільнення позивача з військової служби з тих підстав, що на його утриманні перебуває повнолітня дитина І групи інвалідності, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в чатині, що стосується звільнення позивача зі служби з підстави знаходження на йог утриманні повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

Відтак, вимога позивача зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, а також утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи задоволенню не підлягає.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , в задоволенні рапорту щодо його звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в чатині, що стосується звільнення ОСОБА_1 зі служби з підстави знаходження на його утриманні повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.07.2026.

Суддя Лунь З.І.