Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №380/2220/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2220/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 року №7/од “Про результати службового розслідування” в частині визнання неналежного виконання обов`язків військової служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати пункти 14 та 34.10 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 року №7/од “Про результати службового розслідування” щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догана на офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 та стягнення прямої дійсної шкоди завданої державі у сумі 66 374,17 грн, шляхом щомісячного утримання 20 % від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №38 від 05.02.2026 в частині позбавлення премії за підсумками роботи за січень 2026 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 - №21 в додатку 5 до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №38 від 05.02.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 премію за підсумками роботи за січень 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, протиправністю оскаржених наказів. Позивач зазначає, що виконуючи службові обов`язки начальника стройової частини штабу військової частини НОМЕР_2 з 03 жовтня 2025 року по 05 жовтня 2025 року, такий брав участь у погодженні рапортів про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у розмірі 50 тис. грн. за період з 01 вересня 2025 року по 30 вересень 2025 року.

Зазначає, що діючи в межах повноважень та службових обов`язків, позивач, як ТВО начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , проводячи перевірку та погодження рапортів, які згодом були внесені до проєкту наказу №782 (по стройовій частині), провів перевірку періодів, зазначених у рапортах військовослужбовців, перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 на військовій службі у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), яка включена до сил та засобів 18 армійського корпусу угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період вересня 2025 року, про що засвідчив підписом на погоджені даних рапортів про виплату додаткової винагороди за вересень 2025 року та розробив проект наказу №782 до якого були включені відповідні військовослужбовці, що зазначені в рапортах.

На думку позивача, жодних інших даних, які б могли бути перевірені позивачем, як ТВО начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , окрім відповідності рапорту та його змісту Інструкції з діловодства та даним обліку особового складу, який прибуває (вибуває) до (з) штабу у нього не було в наявності, як і відповідно не було обов`язку з перевірки та погодження інших даних вказаних в рапортах за вересень 2025 року, що відповідає основним завданням п. 18.3 Інструкції з діловодства та обов`язків.

Представник відповідача Військової частини НОМЕР_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 №356/агд, старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності, та накладено дисциплінарне стягнення «Догана», а також вирішено стягнути з старшого лейтенанта ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, задану державі, у сумі 66374,17 грн, шляхом щомісячного утримання 20% від суми належного мені грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.

Представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що підставою для проведення розслідування стали встановлені факти неналежного виконання службових обов`язків, що призвели до неправомірних виплат, що чітко зазначено в пункті 2 «Опис обставин вчиненого правопорушення» акту службового розслідування: « 28 жовтня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 було отримано розпорядження начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_6 від 28 жовтня 2025 року № 2752/р в пункті 1 якого вказано командиру військової частини НОМЕР_1 за результатами виявлених під час перевірки ризиків переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 000 гривень на місяць за період квітень-вересень 2025 року на суму 3 626 797,92 грн. з метою прийняття рішення щодо відшкодування можливих неправомірних виплат додаткової винагороди призначити службове розслідування».

Нормами пункту 1.4 Інструкції №40 зазначено, що персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення документів, їх відповідність законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції. З огляду на те, що позивач брав участь у підготовці відповідного проєкту наказу, здійснював його візування та забезпечував організацію проходження документа, на нього поширюється встановлена Інструкцією персональна відповідальність за відповідність документа вимогам законодавства. Посилання позивача на відсутність у нього повноважень перевіряти зміст документів та правові підстави для прийняття відповідного наказу є безпідставним та спростовується прямими нормами Інструкції №40. Інструкція чітко встановлює, що начальник стройової частини: здійснює попереднє вивчення документів; забезпечує контроль за дотриманням установлених вимог; має право повертати документи на доопрацювання; несе персональну відповідальність за їх відповідність законодавству.

Відтак, зазначає про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 11.02.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.10.2025 р.№284 старшого лейтенанта ОСОБА_1 офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини допущено до тимчасового виконання службових обов`язків начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини.

28.10.2025 військовою частиною НОМЕР_1 отримано розпорядження начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_6 від 28.10.2025 № 2752/р в пункті 1 якого вказано командиру військової частини НОМЕР_1 за результатами виявлених під час перевірки ризиків переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 000 гривень на місяць, за період квітень-вересень 2025 року, на суму 3 626 797,92 грн з метою прийняття рішення щодо відшкодування можливих неправомірних виплат додаткової винагороди призначити службове розслідування.

На підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 №356/агд та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2025 №399/агд «Про продовження термінів проведення службового розслідування» відносно посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , з метою встановлення причин та умов, що сприяли неправомірному нарахуванню та виплати додаткової винагороди з розрахунку 50 000 грн на місяць, за період квітень-вересень 2025 року, військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , проведено службове розслідування, за результатами якого складено Акт службового розслідування від 25.12.2025.

Відповідно до пункту 4.12 частини 4 Акта службового розслідування від 25.12.2025, неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подіями, що трапились полягають у тому, що старший лейтенант ОСОБА_1 , займаючи посаду ТВО начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 підготував та подав на погодження наказ командира військової частини НОМЕР_2 “Про виплату додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 ” від 05.10.2025 року № 782/агд військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини, що призвело до прямої шкоди в наслідок неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень. Фактично встановлено, що контроль включення до наказів осіб, які б відповідали умовам виплати додаткової винагород не був здійснений. Старший лейтенант ОСОБА_2 повинен був передбачити наслідки прийнятих рішень, оскільки порядок та умови виплати додаткової винагороди прямо визначені нормативними актами. Невиконання обов`язку перевірки є проявом непрямого умислу, що перебуває у прямому причинному зв`язку із заподіяною шкодою. А. Вчинення вищевикладеного правопорушення старшим лейтенантом ОСОБА_3 підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені у розділі 3 даного акту службового розслідування. Правопорушення вчинені під час виконання обов`язків військової служби. Вина військовослужбовця: Виходячи з матеріалів службового розслідування вина старшого лейтенанта ОСОБА_1 виражається у формі непрямого умислу.

Згідно з пунктом 5.13 частини 5 Актв службового розслідування від 25.12.2025: За порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, 16, 58, 59, 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV “Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану” Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, підпункту 2.8.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, що виразилось у підготовці наказу командира військової частини “Про виплату додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 ” від 05 жовтня 2025 року № 782/агд за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди (50 000 гривень), передбачених вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди, офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 , притягнути до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а також стягнення з нього прямої дійсної шкоди, завданої державі, в сумі 66374,17 гривень.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 №7/од “Про результати службового розслідування" за результатами зазначеного вище службового розслідування:

“За порушення вимог абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, 16, 58, 59, 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV “Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану” Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, підпункту 2.8.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, що виразилось у підготовці наказу командира військової частини “Про виплату додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 ” від 05 жовтня 2025 року №782/агд за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди (50 000 гривень), передбачених вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди всього на загальну суму 66374,17 гривень офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 , у відповідності до підпункту «б» статті 48, статтей 55, 86, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнено до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - Догана.

Відповідно до пункту 34.10 частини 34 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 №7/од "Про результати службового розслідування" наказано стягнути з офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, завдану державі у сумі 66374,17 грн, шляхом щомісячного утримання 20% від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.

Позивач вважаючи такий накази протиправними звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV (далі - Статут).

За положенням статтей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Відповідно до статтей 11,16 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна досягається, зокрема, особистою відповідальністю кожного військовослужбовця за додержання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зразковим виконанням командирами військового обов`язку, їх справедливим ставленням до підлеглих.

За змістом статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині, підрозділі, закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно зі статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема, догана.

За змістом статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховуються характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення у разі проведення службового розслідування має бути накладене протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).

Приписами пунктів 1,2 Розділу ІІ Порядку визначені підстави для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Пунктом 13 Розділу ІІІ встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Відповідно пункту 6 Розділу V Порядку після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (пункт 1 Розділу VIІІ Порядку).

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (пункт 3 Розділу VIІІ Порядку).

Суд встановив, що за результатами проведеного службового розслідування, проведеного на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 №356/агд та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2025 №399/агд «Про продовження термінів проведення службового розслідування» відносно посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , з метою встановлення причин та умов, що сприяли неправомірному нарахуванню та виплати додаткової винагороди з розрахунку 50 000 грн на місяць за період квітень-вересень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 складено Акт службового розслідування від 25.12.2025.

Відповідно до Акта службового розслідування комісія встановила, що 28.10.2025 військовою частиною НОМЕР_1 отримано розпорядження начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_6 від 28 жовтня 2025 року № 2752/р в пункті 1 якого вказано командиру військової частини НОМЕР_1 за результатами виявлених під час перевірки ризиків переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 000 гривень на місяць, за період квітень-вересень 2025 року, на суму 3 626 797,92 грн, з метою прийняття рішення щодо відшкодування можливих неправомірних виплат додаткової винагороди призначити службове розслідування.

Згідно з Актом службового розслідування, комісія також встановила наявність в діловодстві та дослідила наступні документи: журнали бойових дій військової частини НОМЕР_2 за періоди квітень - вересень 2025 року; бойові накази (розпорядження): командира військової частини НОМЕР_7 за періоди квітень-вересень 2025 року; командира військової частини НОМЕР_2 за періоди квітень-вересень 2025 року; рапорти командирів структурних підрозділів військової частини НОМЕР_2 на виплату винагороди у розмірі 50000 грн за: квітень 2025 року; травень 2025 року; червень 2025 року; липень 2025 року; серпень 2025 року; вересень 2025 року; накази командира військової частини НОМЕР_2 на виплату винагороди у розмірі 50000 грн за періоди квітень - вересень 2025 року; розрахункові відомості на виплату винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за періоди квітень-вересень 2025 року; дані книги тимчасово відсутніх військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 4.12 частини 4 Акта службового розслідування від 25.12.2025, неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подіями, що відбулись полягає у тому, що старший лейтенант ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ТВО начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 підготував та подав на погодження наказ командира військової частини НОМЕР_2 “Про виплату додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 ” від 05.10.2025 року № 782/агд військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини, що призвело до прямої шкоди в наслідок неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень.

Отже, підставою для висновків відповідача щодо здійснення переплати додаткової винагороди за квітень-вересень 2025 року слугувало те, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 №297-агд від 05.05.2025, № 386-агд від 06.06.2025, №462-агд від 05.07.2025, №576-агд від 05.08.2025, № 680-агд від 05.09.2025, № 782-агд від 05.10.2025 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не входять до складу командування та штабу військової частини, виплачена така додаткова винагорода.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України" прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Згідно з пунктом 1-1 Постанови № 168 військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Порядок № 260 доповнений розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану" згідно з наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023.

Згідно з пунктом 2 цього Розділу додаткова винагорода у розмірі 50000 грн виплачується - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

У відповідності до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як видно з матеріалів справи, позивачем не заперечується факт щодо надлишково виплачених коштів, разом з тим зазначає, що жодних інших даних, які б могли бути перевірені позивачем, як ТВО начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , окрім відповідності рапорту та його змісту Інструкції з діловодства та даним обліку особового складу, який прибуває (вибуває) до (з) штабу у нього не було в наявності, як і відповідно не було обов`язку з перевірки та погодження інших даних вказаних в рапортах за вересень 2025 р., що відповідає основним завданням п. 18.3 Інструкції з діловодства та Обов`язків.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з діловодства у Збройних силах України затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 №40, визначено, що персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.

Також згідно пункту 2.7.20.1 Інструкції №40 посадова особа, якій подано документ на погодження, проводить його погодження лише в межах своїх повноважень, без внесення коригувань до змісту документа.

Відповідно до підпункту 2.8.1.3. пункту 2.8 Інструкції №40 накази (директиви, розпорядження) розробляються за рішенням командира (керівника) військової частини (установи) для вирішення необхідних питань, усунення можливих невідповідностей у чинних наказах, уникнення великої кількості наказів з одного й того самого питання або в ініціативному порядку з відповідним обґрунтуванням.

Подання розробником пропозицій щодо підготовки наказів або внесення змін до існуючих наказів має починатися з ретельного вивчення суті питання, яке підлягає вирішенню, законодавчих та інших нормативно-правових актів, усього переліку чинних наказів, які регулюють це питання, міжнародних зобов`язань України, інших додаткових матеріалів (звітів, пропозицій, узагальнень, доповідей, актів тощо).

Під час розроблення проєкту наказу (директиви) головні виконавці (виконавці) аналізують стан справ у відповідній сфері правового регулювання, причини, які зумовлюють необхідність підготовки проєкту наказу, визначають предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання, передбачають правила і процедури, які, зокрема, унеможливлювали б вчинення корупційних правопорушень.

Крім того, розробник (головний виконавець) визначає потребу в матеріальних, фінансових та інших ресурсах, необхідних для виконання передбачених у наказі заходів.

Суд зазначає, що у даному випадку вина позивача виражається у формі недбалого ставлення останнього до виконання своїх обов`язків, а саме: обов`язків під час підготовки проекту наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.09.2025 №782/агд «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за вересень місяць» та зокрема, невиконання вимог пункту 2.8.1 Інструкції №40.

Згідно пункту 2.8.1.3 Інструкції №40 під час розроблення проєкту наказу (директиви) головні виконавці (виконавці) аналізують стан справ у відповідній сфері правового регулювання, причини, які зумовлюють необхідність підготовки проєкту наказу, визначають предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання, передбачають правила і процедури, які, зокрема, унеможливлювали б вчинення корупційних правопорушень. Крім того, розробник (головний виконавець) визначає потребу в матеріальних, фінансових та інших ресурсах, необхідних для виконання передбачених у наказі заходів. У наказах (директивах) не допускаються повтори нормативних положень, визначених раніше виданими наказами.

Відповідно до пункту 2.8.1.4. Інструкції №40 проєкти наказів командира (керівника) військової частини (установи) та додатки до них візуються виконавцем, який створив документ, керівником структурного підрозділу, в якому його створено, посадовими особами, визначеними у проєкті документа як виконавці завдань, що містяться в ньому, керівником служби діловодства, іншими посадовими особами, яких стосується документ.

Отже, позивач, під час розроблення проєкту наказу як головний виконавець не тільки міг, а й був зобов`язаний самостійно перевірити підстави для прийняття наказу про виплату додаткової грошової допомоги та відповідність його вимогам законодавства, незалежно від обставин.

Предметом спору у цій справі є, зокрема правомірність пунктів 14 та 34.10 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 № 7/од "Про результати службового розслідування", якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що в межах цієї справи не вирішується питання про наявність або відсутність права кожного військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. Предметом оцінки є те, чи мав відповідач достатні правові та фактичні підстави для висновку про неналежне виконання позивачем службових обов`язків як офіцером стройової частини відділення штабу військової частини НОМЕР_2 , наявність його вини, причинного зв`язку та шкоди, що призвела до здійснення надлишкових виплат грошових коштів.

Як вбачається з Акта службового розслідування та оскаржуваного наказу, конкретний зміст інкримінованого порушення: обіймаючи посаду ТВО начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 підготував та подав на погодження наказ командира військової частини НОМЕР_2 “Про виплату додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 ” від 05.10.2025 року № 782/агд військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини, що призвело до прямої шкоди в наслідок неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди в розмірі 50 000 гривень. Фактично встановлено, що контроль включення до наказів осіб, які б відповідали умовам виплати додаткової винагород не був здійснений.

Отже, порушення позивача визначене не абстрактно, а через конкретні управлінські рішення, конкретні накази та конкретні фінансові наслідки.

Позивач не навів жодних аргументів, які б свідчили про необ`єктивність чи неповноту службового розслідування.

З врахуванням викладеного, суд висновує, що службове розслідування проведено повно, всебічно та об`єктивно, з дотриманням процедури відповідно до норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що стаття 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає такі види дисциплінарного стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г)позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ)попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є)пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає при вчиненні якого дисциплінарного правопорушення, яке саме дисциплінарне стягнення та, в якій послідовності, командир повинен застосувати до підлеглого військовослужбовця, який вчинив таке правопорушення. Командир самостійно приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення в межах дисциплінарної влади, наданої йому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Стаття 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з цим підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 року №7/од “Про результати службового розслідування” в частині визнання неналежного виконання обов`язків військової служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 відсутні.

Щодо правомірності пункту 34.10 частини 34 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 №7/од "Про результати службового розслідування" наказано стягнути з офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 пряму дійсну шкоду, завдану державі у сумі 66374,17 грн, шляхом щомісячного утримання 20% від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди.

Згідно з пунктами 4,5 частини 1статті 1 Законом № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За приписами статті 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Приписами частини першої статті 5 Закону № 160-IX встановлена обмежена відповідальність, яка передбачає, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Статтею 6 Закону № 160-IX визначені повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Так, пунктом першим частини першої статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштівчи вчинення інших умисних протиправних дій.

Крім того у відповідності до статті 9 Закону №160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Суд встановив, що випадки, передбачені пунктом 6 частиною першою статті 9 Закону №160-IX, в ході службового розслідування не встановлені.

Враховуючи те, що позивач порушив вимоги абзаців 2, 3, 5, 8 статті 11, 16, 58, 59, 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ; статті 1, абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, абзацу 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168, абзацу 14 пункту 2 розділу XXXIV “Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану” Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, підпункту 2.8.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, що виразилось у підготовці наказу командира військової частини “Про виплату додаткової винагороди військової частини НОМЕР_2 ” від 05 жовтня 2025 року № 782/агд за відсутності правових підстав для виплати додаткової винагороди (50 000 гривень), передбачених вищевказаними нормативними актами, що призвело до неправомірної та безпідставної виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди, і, як наслідок, нанесення прямої дійсної шкоди, завданої державі, в сумі 66374,17 гривень.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зазначає, що відповідач Військова частина НОМЕР_1 у спірних правовідносинах при прийнятті оскаржуваних рішень в частині притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності повно з`ясувала обставини події настання збитків у вигляді зайво виплачених коштів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачам вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчинених правопорушень, та дотримано в повній мірі положень законодавства, що мають значення для притягнення військовослужбовця до відповідальності, а відтак пункти 14 та 34.10 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2026 року №7/од “Про результати службового розслідування” щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - догана на офіцера стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 та стягнення прямої дійсної шкоди завданої державі у сумі 66 374,17 грн, шляхом щомісячного утримання 20 % від суми грошового забезпечення до повного утримання суми завданої шкоди є законними та не підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 №38 від 05.02.2026 в частині позбавлення премії за підсумками роботи за січень 2026 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 - №21 в додатку 5 до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №38 від 05.02.2026 та зобов`язання військову частину НОМЕР_2 виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 премію за підсумками роботи за січень 2026 року.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, який застосовується з дня набрання чинності Постановою №704.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Пунктом 5 Розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: ….. у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п`ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності…...

Кожна з наведених у пункті 5 розділу ХVI Порядку №260 обставин є самостійною підставою для позбавлення військовослужбовця премії на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.

Позивача спірним наказом притягнуто як до дисциплінарної відповідальності (застосоване стягнення - Догана), так і до матеріальної відповідальності у вигляді прямої дійсної шкоди завданої державі у сумі 66374,17 грн.

А отже, у командира військової частини НОМЕР_2 були наявні законні підстави для позбавлення позивача премії за січень 2026 року.

Усі інші аргументи, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити.

Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, що підлягають розподілу за наслідками вирішення цього спору.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними наказів, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підялгають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.