Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №320/1182/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Київ №320/1182/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

- визнати противними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у повному обсязі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 29.07.2023 по 24.05.2024 у розмірі по 100 000,00 грн. пропорційно із розрахунку на місяць;

- визнати противними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704, за період з 13.06.2023 по 13.06.2024;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13.06.2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 13.06.2023 по 13.06.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі по 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за період часу з 29.07.2023 по 24.05.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 за період служби з 13.06.2023 по 13.06.2024 рр. з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13.06.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення у період з 13.06.2023 по 13.06.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення в цей період - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що він проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 та під час виконання бойового завдання 29.07.2023 отримав тяжке бойове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку з пораненням він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, однак відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за весь період лікування та відпустки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168. Позивач також вважає, що відповідач неправомірно визначив розмір його грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та не здійснив індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року. У зв`язку із цим просить визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними та зобов`язати провести відповідні нарахування і виплати.

Ухвалою суду поновлено позивачеві строк звернення до суду з цим позовом, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить залишити позов без розгляду, посилаючись на пропуск позивачем встановленого статтею 122 КАС України місячного строку звернення до суду у спорах щодо проходження публічної служби. Також відповідач зазначає, що додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України №168 нараховувалася позивачу відповідно до наказів командира військової частини та вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що грошове забезпечення позивача визначалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 та нормативних актів Міністерства оборони України, підстав для його перерахунку із застосуванням прожиткового мінімуму немає. Крім того, відповідач зазначає, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки та індексація грошового забезпечення були визначені відповідно до чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що питання пропуску строку звернення до суду вже вирішено ухвалою суду від 28.02.2025, якою цей строк поновлено, тому підстав для залишення позову без розгляду не існує. Позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо неналежного підтвердження повноважень представника, оскільки ордер адвоката відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер на надання правничої допомоги. Позивач також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода повинна виплачуватися за весь час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а тому її виплата не могла бути обмежена окремими періодами чи розмірами. Доводи відзиву, на думку позивача, не спростовують наведених у позові обставин та не підтверджують правомірність дій військової частини.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 09.03.2022 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 23.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , а наказом від 13.06.2023 №233 був переведений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2024 №206-рс позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я.

З матеріалів справи встановлено, що 29.07.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях у районі населеного пункту Авдіївка Донецької області, виконуючи бойове завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , позивач отримав вогнепальне кульове поранення лівої нижньої кінцівки внаслідок ворожого стрілецького обстрілу. Відповідно до довідки про обставини травми №10387 від 11.09.2023 встановлено, що поранення отримано під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, воно не пов`язане із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння та не є наслідком навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Після отримання поранення 29.07.2023 позивачу було надано первинну медичну допомогу та здійснено його евакуацію.

Первинно він проходив лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради у період з 29.07.2023 по 03.08.2023.

Надалі з 04.08.2023 по 08.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львова, після чого був переведений до ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги», де лікувався з 08.08.2023 по 14.09.2023. Медична документація підтверджує діагноз: вогнепальне осколкове поранення лівого стегна, надвиростковий перелом стегнової кістки, синтезований апаратом зовнішньої фіксації, травму віднесено до тяжких.

14.09.2023 військово-лікарською комісією ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» проведено медичний огляд позивача та видано довідку №105/7, згідно з якою встановлено, що поранення пов`язане з проходженням військової служби, ступінь тяжкості травми — тяжка, а також визначено необхідність надання позивачу відпустки для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.

Після завершення відпустки для лікування позивач з 04.10.2023 по 24.11.2023 проходив стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради, після чого продовжував амбулаторне лікування відповідно до консультативних висновків лікаря-травматолога.

З 03.01.2024 по 24.05.2024 позивач повторно перебував на стаціонарному лікуванні у зазначеному медичному закладі.

24.05.2024 військово-лікарською комісією КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради видано свідоцтво про хворобу №413, відповідно до якого встановлено, що поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також судом встановлено, що позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 14.12.2023, а посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи серії НОМЕР_6 — 01.10.2024.

Відповідно до довідок військової частини про нарахування та утримання грошового забезпечення за 2023-2024 роки позивачу здійснювалися окремі виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, однак не за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Крім того, позивач вважає, що відповідач не здійснив перерахунок його грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, не виплатив компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та не провів індексацію грошового забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє і до теперішнього часу.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», яка застосовується у частині виплати додаткової винагороди з 01.06.2023, пункт 1 Постанови № 168 викладено у новій редакції, та Постанову № 168 доповнено пунктом 1-2 такого змісту:

«Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).».

Таким чином, із урахуванням вимог пунктів 1, 2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.

Наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233 затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197; в подальшому Порядок № 260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно з абз. 4 п. 11 розд. XXXIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800; в подальшому Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (в подальшому - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, Міністр оборони України прийняв Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

Пунктом 7 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).

У Довідці обов`язково зазначаються: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі одночасно надавати висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до пункту 6.11 Положення № 402, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Згідно з пунктом 21.5 Положення № 402, Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби".

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

д)"Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби".

є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН".

ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН

з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу".

к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, яка здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Одночасно, пунктом 7 Окремого доручення Міністра оборони України встановлено, що підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі № 260/2842/23.

Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01.02.2023) Порядок № 260 доповнено новим розділом:

«Пунктом 10 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини проотримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем».

З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Тобто, норми постанови Кабінету Міністрів України № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2025 у справі № 160/20252/23.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області отримав вогнепальне осколкове поранення лівого стегна з відкритим переломом нижньої третини стегнової кістки. На етапі первинної медичної допомоги йому було виконано первинну хірургічну обробку рани та накладено апарат зовнішньої фіксації (АЗФ), після чого він був евакуйований для подальшого лікування.

Як убачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 29.07.2023 по 03.08.2023. Йому встановлено діагноз: відкритий уламковий перелом нижньої третини лівого стегна зі зміщенням та апаратом зовнішньої фіксації, супутній діагноз – ушкодження внаслідок військових дій, спричинених вибухами та уламками. Під час лікування проведено необхідні лабораторні та інструментальні обстеження, медикаментозну терапію, перев`язки, після чого позивача евакуйовано до іншого лікувального закладу для продовження лікування.

Відповідно до епікризу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, позивач проходив стаціонарне лікування з 04.08.2023 по 08.08.2023. Основним діагнозом визначено надвиростковий перелом стегнової кістки та вогнепальне осколкове поранення лівого стегна від 29.07.2023 з наявністю апарата зовнішньої фіксації. 05.08.2023 йому проведено оперативне втручання – первинну хірургічну обробку рани при переломі стегна. Післяопераційний перебіг визначено без особливостей, стан позивача оцінено як задовільний, у зв`язку з чим його переведено до наступного лікувального закладу.

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» вбачається, що позивач перебував на лікуванні з 08.08.2023 по 14.09.2023 у травматологічному відділенні. Під час лікування підтверджено діагноз надвиросткового перелому стегнової кістки та вогнепального осколкового поранення лівого стегна. Крім того, консультацією лікаря-невролога від 09.08.2023 встановлено травматичну нейропатію лівого малогомілкового нерва з тимчасовим порушенням функції стопи (легкий парез розгиначів стопи). Позивачу проводились перев`язки, антибактеріальна, протизапальна та симптоматична терапія, а при виписці рекомендовано продовження лікування, обмеження навантаження на ліву нижню кінцівку та подальший рентгенологічний контроль.

Як убачається з виписки КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради, позивач повторно перебував на стаціонарному лікуванні з 03.10.2023 по 24.11.2023. На цей час встановлено діагноз: відкритий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки із задовільним стоянням уламків на стадії консолідації, стан після демонтажу апарата зовнішньої фіксації та виконаної 07.11.2023 відкритої репозиції із металлоостеосинтезом перелому пластиною LCP та гвинтами. Після оперативного втручання позивача виписано з рекомендаціями щодо продовження амбулаторного лікування.

Надалі позивач знову проходив стаціонарне лікування у КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради з 03.01.2024 по 03.06.2024 у зв`язку з післяопераційним ускладненням. Під час госпіталізації діагностовано норицю в ділянці післяопераційного рубця лівого стегна, виконано ревізію рани, накладення та заміну VAC-системи, проведено санацію рани, антибактеріальну терапію, лабораторні та рентгенологічні дослідження. За результатами рентгенологічних обстежень встановлено стан після металоостеосинтезу багатоуламкового перелому нижньої третини стегнової кістки, виражену консолідацію перелому, а також деформуючий остеоартроз (ДОА) ІІ ступеня лівого колінного суглоба. При виписці рекомендовано продовження лікування, рентгенологічний контроль, видалення металоконструкції після консолідації перелому, а за відсутності позитивної динаміки – проведення тотального ендопротезування лівого колінного суглоба.

Крім того, судом встановлено, що 24.05.2024 військово-лікарською комісією КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради складено Свідоцтво про хворобу №413, яким за результатами медичного огляду встановлено, що наслідками бойового поранення є: наслідки вогнепального осколкового поранення лівого стегна від 29.07.2023 з відкритим переломом нижньої третини лівої стегнової кістки, який лікувався оперативним шляхом; перелом, що зростається із задовільним стоянням уламків; наявність нориці на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна; лівобічний гонартроз ІІ ступеня зі стійкою контрактурою лівого колінного суглоба та значним порушенням його функції. ВЛК дійшла висновку, що зазначене поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а позивача на підставі статті 61 графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наведені у медичній документації захворювання та патологічні стани є безпосередніми наслідками бойового поранення, отриманого позивачем 29.07.2023 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області. Зокрема, у позивача діагностовано вогнепальне осколкове поранення лівого стегна з відкритим переломом нижньої третини стегнової кістки, наслідки оперативних втручань, стійку контрактуру лівого колінного суглоба, гонартроз ІІ ступеня, норицю післяопераційної рани та значне порушення функції лівої нижньої кінцівки. Військово-лікарською комісією встановлено, що зазначене поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а його наслідки стали підставою для визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд враховує, що протягом спірних періодів позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні саме з приводу лікування наслідків отриманого бойового поранення, проходив оперативні втручання, ревізії післяопераційної рани, антибактеріальну терапію, лікування післяопераційних ускладнень, а також медичну реабілітацію. Саме ці наслідки бойової травми визначені лікарями як основний діагноз та причина госпіталізації позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірні періоди було безпосередньо пов`язане з лікуванням наслідків поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, а відтак умови, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за відповідні періоди, є виконаними.

Наведені захворювання та патологічні стани прямо визначені медичними закладами як наслідки отриманої позивачем вибухової травми та акубаротравми від 25.06.2023. Зокрема, постконтузійний синдром, посттравматичний стресовий розлад, астено-вегетативний синдром, сенсоневральна приглухуватість та наслідки акубаротравми перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з бойовою травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, а тому лікування позивача у зазначені періоди було зумовлене саме наслідками такого поранення.

Водночас наявність у позивача окремих супутніх захворювань, зокрема гіпертонічної хвороби, хронічного холециститу чи сольового діатезу, сама по собі не спростовує факту того, що стаціонарне лікування здійснювалося насамперед з приводу наслідків бойової травми, оскільки саме ці наслідки визначені лікарями як основні діагнози та причина госпіталізації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у вказані періоди було безпосередньо пов`язане з лікуванням наслідків поранення (травми), отриманого під час захисту Батьківщини, а відтак передбачені постановою Кабінету Міністрів України №168 умови для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за зазначені періоди є виконаними.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач відповідає умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, для отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, оскільки отримане ним 29.07.2023 поранення безпосередньо пов`язане із захистом Батьківщини, а його перебування на стаціонарному лікуванні у спірні періоди було зумовлено саме лікуванням наслідків такого поранення.

Судом установлено, що матеріалами справи належним чином підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні у періоди з 08.08.2023 по 26.10.2023, з 05.01.2024 по 28.02.2024 та з 24.04.2024 по 27.05.2024 саме у зв`язку з лікуванням наслідків бойового поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень у розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені періоди.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди його стаціонарного лікування з 08.08.2023 по 26.10.2023, з 05.01.2024 по 28.02.2024 та з 24.04.2024 по 27.05.2024.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_7 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі до 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 08.08.2023 по 26.10.2023, з 05.01.2024 по 28.02.2024 та з 24.04.2024 по 27.05.2024, а також зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди за вказані періоди з урахуванням раніше виплачених сум, якщо такі мали місце.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704, за період з 13.06.2023 по 13.06.2024, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постановою "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова Кабінету Міністрів України №704).

Згідно з пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 згадане рішення набирало чинності з 01.01.2018.

Згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином, урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.

Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова Кабінету Міністрів України №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України №1294.

При цьому, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції Постанова Кабінету Міністрів України №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.

З 29.01.2020 була відновлена юридична дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту вищої юридичної сили.

Водночас з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.

З вказаного слідує, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав - 1762 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав - 2102 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав 2270 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав 2481 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 3028 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 3028 грн.

Висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.02.2021 у справах №№200/3757/20-а, 200/3774/20-а, 240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103 та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, полягають у тому, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, від 27.05.2021 у справі №520/5794/20, від 10.09.2021 у справі №480/5496/20, від 04.11.2021 у справі №460/7603/20, від 08.06.2022 у справі №1.380.2019.004323, від 27.09.2022 у справі №460/7602/20.

У постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 27.03.2023 у справах №№640/24075/20, 280/11480/21, від 30.03.2023 у справі №320/9431/21, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22, від 11.04.2023 у справі №240/21362/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22, від 07.06.2023 у справі №340/2148/21, від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 06.11.2023 у справі №300/1947/22, від 08.11.2023 у справі №420/26141/21, від 20.12.2023 у справі №380/1406/23, від 10.01.2024 у справі №400/3128/23 викладені наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена Додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Згідно з постановами Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №380/10075/21, від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а, висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.02.2021 у справах №№200/3757/20-а, 200/3774/20-а, 240/11952/19, від 14.04.2021 у справі №240/12309/20, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Також, суд враховує, що згідно з постановами Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 22.03.2024 у справі №380/10075/21, від 28.03.2024 у справі №160/8290/23, позиція Верховного Суду у наведених справах щодо застосування приписів пункту 4 Постанови №704 в контексті спору щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі збільшенням розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а саме збільшення розмірів посадових окладів пов`язувалося із зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є орієнтиром для застосування положень Постанови №704 в контексті вирішення спору про перерахунок грошового забезпечення, адже, вирішення цього спору теж пов`язане з (правильним) застосуванням розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу.

Верховний Суд зазначив, що у наведених справах правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Разом з тим, 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто з 20.05.2023 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України №481, що передбачає іншу величну ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

У подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, з 18.06.2025, дня набрання законної сили рішенням суду, відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 зазначив, що під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, яка набрала чинності 20.05.2023, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З викладеного встановлено, що грошове забезпечення позивача та додаткові види грошового забезпечення повинні обчислюватися: з 13.06.2023 по 13.06.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та станом на 01.01.2024 згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Відповідно до пункту 30.1 Порядку №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з приписами пункту 30.2 Порядку №260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Пунктом 30.3 Порядку №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 33.1 розділу XXXIII Порядку №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.

Враховуючи наведене, суд робить висновок, що виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премії), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за дні невикористаної відпустки, безпосередньо залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.

З викладеного слідує, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення (премії), грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за дні невикористаної відпустки, мають обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Враховуючи, що розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення за останньою займаною посадою позивача мають бути розраховані з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704, наявні правові підстави для визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2023 рік, 2024 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня відповідного календарного року.

Відтак, підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 13.06.2023 по 13.06.2024 основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13.06.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Відповідно до додатку 2 Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 01.08.2012 №702, військовослужбовцям, військовослужбовці які проходять службу у підрозділах Збройних Сил України на посадах, зокрема начальника служби безпеки польотів встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Відповідно до пункту першого Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

За змістом пункту 11 цього ж Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Судом встановлено, що позивач набув статусу учасника бойових дій 14.12.2023, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій. Відтак, саме з цієї дати у нього виникло право на додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При звільненні позивач із військової служби відповідач не провів виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону №2011-XII та постановою Кабінету Міністрів від 01.08.2012 №702 за період з 14.12.2023 по 13.06.2024.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06.12.1991 №1932-XII "Про оборону України".

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надане визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Таким чином, особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняє надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Наказом командира військової частини позивача виключено зі списків особового складу з 13.06.2024, у зв`язку із чим при звільненні відповідач був зобов`язаний здійснити виплату грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток, право на які позивач набув під час проходження військової служби. При цьому наказом про звільнення передбачено виплату компенсації лише за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, що є іншим видом відпустки та не охоплює компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024. Відтак, відповідачем не виконано покладений на нього обов`язок щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні в цій частині.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 13.06.2024.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення у період з 13.06.2023 по 13.06.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення в цей період - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина 4 статті 4 Закону № 1282-XII).

Приписи частини 2 статті 5 Закону № 1282-XII визначають, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, зокрема, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та від 17.01.2022 у справі № 420/15397/21, від 10.05.2022 у справі № 420/15397/21, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Так, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Щодо «фіксованої» суми індексації, слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 17.05.2024 по 04.03.2025) Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 такого поняття не містили. Указаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Однак, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (Абзац 3);

- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (Абзац 4);

- у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (Абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Судом враховується, що Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21 у подібних правовідносинах, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078,березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У згаданих вище справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як було зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Оскільки позивач був прийнятий на військову службу 13.06.2023, тобто після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №704 та після встановлення нових посадових окладів військовослужбовців, його грошове забезпечення з моменту проходження служби визначалося вже за новими умовами оплати праці.

Таким чином, у позивача не виникали правовідносини, пов`язані із підвищенням посадового окладу у березні 2018 року, а відтак відсутні правові підстави для застосування до нього механізму визначення індексації-різниці, передбаченого абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078.

Суд наголошує, що за висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на індексацію-різницю виникає у тих військовослужбовців, щодо яких у березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу внаслідок набрання чинності Постановою №704 та для яких необхідно було визначити співвідношення між сумою підвищення доходу і сумою можливої індексації відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078.

Разом з тим матеріали даної адміністративної справи свідчать, що посадовий оклад позивача, що проходив військову службу, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент зарахування останнього до списків особового складу Військовій частині НОМЕР_1 .

За таких обставин суд приходить до висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати індексації, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23.

Суд зауважує, що право на спірну індексацію мають лише ті особи, які вже перебували на службі станом на 01 березня 2018 року. Для них цей місяць став базовим, і саме тоді виникла «різниця», яку держава зобов`язана компенсувати.

Водночас, для осіб, які розпочали службу після березня 2018 року, розрахунок індексації починається на загальних підставах (поточна індексація). Оскільки вони не мали доходу до березня 2018-го, у них не могло виникнути порівняльної «різниці» в розумінні Порядку № 1078. Вказане стосується саме індексації-різниці (фіксованої суми), при цьому, право на поточну індексацію (яка нараховується при перевищенні порогу інфляції 103%) зберігається для всіх військовослужбовців незалежно від дати початку служби.

Оскільки позивач розпочав проходження військової служби лише у червні 2023 року, такі правовідносини щодо нього не виникали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду. Вказана ухвала є чинною, не скасована у встановленому законом порядку та була постановлена після оцінки судом наведених позивачем причин пропуску процесуального строку. За таких обставин підстави для повторного вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду та залишення позову без розгляду відсутні.

Також, суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності належного підтвердження повноважень представника позивача. Матеріали справи містять ордер, оформлений відповідно до вимог статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який є належним і достатнім документом для підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача. Посилання відповідача на відмінності у способі заповнення окремих реквізитів ордера або на ненадання договору про надання правничої допомоги не свідчать про відсутність у представника належних повноважень та не є підставою для залишення позову без розгляду чи відмови у розгляді справи по суті.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати противними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у повному обсязі, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 29.07.2023 по 24.05.2024 у розмірі по 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення у розмірі по 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) пропорційно в розрахунку на місяць з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за період часу з 29.07.2023 по 24.05.2024.

Визнати противними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704, за період з 13.06.2023 по 13.06.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 за період служби з 13.06.2023 по 13.06.2024 рр., з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13.06.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 14.12.2023 по 13.06.2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13.06.2024.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.