Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №589/1993/26 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1993/26

Провадження № 3/589/1279/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,

захисника Матеко Л.А.,

особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі суду в м. Шостка матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.5 ст. 126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 644013 від 18.04.2026 року, 18.04.2026 р. о 14 год. 55 хв. в с.Івот по вул.Центральній біля буд.1, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108, без посвідчення водія відповідної категорії «В», тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що діяв у стані крайньої необхідності. Близько 11:00 або на початку 12:00 години, коли він перебував удома в с. Мефедівка, йому зателефонувала ОСОБА_2 із сусіднього селища Зноб-Новгородське і попросила врятувати її чоловіка. В останнього через цукровий діабет підвищився цукор в крові, він втрачав свідомість. При цьому швидка допомога відмовилася їхати безпосередньо до селища через безпекову обстановку, погодившись забрати його лише з с. Журавка. Місцеві мешканці відмовлялися везти хворого, оскільки дорога постійно обстрілюється, а люди бояться за своє життя. Розуміючи, що не має посвідчення водія, він все одно вирішив допомогти та на власному автомобілі ВАЗ 2108 відвіз ОСОБА_3 до доньки в м. Шостка біля РАЦСу для подальшої госпіталізації. Приблизно о 12:00 або на початку 13:00 години на блокпості дорогою до Шостки він повідомив військовим, що везе важкохворого в лікарню, і його пропустили, проте на зворотному шляху на тому ж блокпості його зупинили працівники поліції. Зазначив, що повністю усвідомлює порушення закону, але життя і здоров`я людини були для нього важливішими. Він сам раніше отримував поранення, але на добровільних засадах безкоштовно продовжує допомагати людям у прифронтовій зоні. Так, він допоміг вивезти половину мешканців с. Нововасилівка, евакуйовував людей до Зноб-Новгородського, Мефедівки та ОСОБА_4 , тричі возив військовослужбовців на місце дислокації, підвозив їм продукти, взимку доставляв військового до лікарні, напередодні вивіз людину із запаленням легень. Також зазначив, що на його машині більше виїхати було нікому, оскільки всі бояться обстрілів на дорозі, а сам він неодноразово намагався скласти іспити та отримати посвідчення водія в м. Конотоп, проте через постійні повітряні тривоги іспит фактично не проводився.

Захисник Матеко Л.А. просила при розгляді даної справи прийняти до уваги положення ст.18 КУпАП, за якими не є правопорушенням дія, яка хоч і передбачена вказаним цим кодексом, але вчинена в стані крайньої необхідності, як і було в даному випадку. Вважала, що в цій справі шкода від вчиненого правопорушення є меншою, ніж небезпека життю і здоров`ю ОСОБА_5 , яка була відвернута ОСОБА_1 . Відтак його дії слід кваліфікувати як такі, що здійснені в стані крайньої необхідності. Звертала увагу суду на те, що як цивільні транспортні засоби в прикордонних громадах, так і транспортні засоби медичних установ часто зазнають ударів ворога. Не дивлячись на вказане, інспектор ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 рятував людину, зупинив його на зворотному шляху і склав протокол. На підставі вказаного просила закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.

Згідно з положеннями ст. ст. 245, 280 КУпАП суд, керуючись принципами всебічності, повноти, об`єктивності та законності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до довідки інспектора ВРПП мол. лейтенанта поліції Мельник О. від 18.04.2026 р., ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 16.02.2016 ТСЦ №5946 категорії «В». Разом з тим, вказане посвідчення водія перебуває на збереженні у територіальному сервісному центрі. Крім того, відповідно до даних вказаної довідки відносно ОСОБА_1 16.01.2026 року було складено постанову серії ЕНА №6518995 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст.126 КУпАП.

На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суду також було надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644013 від 18.04.2026 року;

- зобов`язання ОСОБА_1 від 19.01.2026 року, згідно з яким останній був відсторонений від керування транспортним засобом протягом 24 год. та розписка про прийняття автомобіля ВАЗ 2108 від поліцейських ОСОБА_8 ;

- копію електронного рапорту реєстрації повідомлення зі служби «102» від 18.04.2026 року;

- рапорт ст. інспектора-чергового ІТТ №2 ГУНП в Сумській області від 18.04.2026р., в якому він повідомив, що 18.04.2026р. на блокпості №1410 ним був зупинений автомобіль ВАЗ 2108, яким керував ОСОБА_1 без посвідчення водія відповідної категорії;

- відеозапис з нагрудного реєстратора працівника поліції, долучений до протоколу, на якому зафіксовано складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують повторне протягом року керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування, тобто дії, які становлять склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Разом з тим, відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

У постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що є дружиною чоловіка, із вивезенням якого допоміг ОСОБА_1 . Зазначила, що на момент події їй було не до того, чи є посвідчення водія у ОСОБА_1 , оскільки вона шукала водія з машиною, щоб урятувати життя чоловіка. Свідок пояснила, що проживає в селищі Зноб-Новгородське разом із чоловіком та 90-річною матір`ю. Того дня вона перебувала вдома, але напередодні зламала ногу, коли під час чергового обстрілу бігла до укриття, тому фізично не могла супроводжувати чоловіка. Сім`я шукала транспорт усюди, де це було можливо, але ніхто з місцевих не погоджувався їхати, оскільки вся ОСОБА_9 та ОСОБА_10 траси постійно обстрілюються і там літають ворожі дрони. У чоловіка протягом двох днів трималася висока температура, піднявся тиск, він був запаморочений і не міг встати на ногу. Викликати швидку допомогу безпосередньо до селища було неможливо, оскільки через безпекову ситуацію вона туди не їздить, а найближче місце, куди могла прибути швидка, розташоване за 20 км від їхнього населеного пункту. Проте навіть для подолання цієї відстані їм необхідно було знайти автомобіль. Вказувала, що в селищі наразі немає ні аптеки, ні банкомата, а інколи тижнями неможливо навіть купити хліба. Зазначила, що люди розповіли їй, що є чоловік на прізвище ОСОБА_7 , який на добровільних засадах допомагає військовим, вивозить людей з-під обстрілів та допомагав евакуйовувати мешканців із с. Нововасилівка. Через знайомих вона знайшла його номер телефону та зателефонувала. Чоловікові був потрібен терміновий супровід, оскільки він страждає на цукровий діабет, у нього почалася закупорка судин, а нога сильно кровила. Вона попросила ОСОБА_1 довезти чоловіка до доньки в м. Шостка, щоб та супроводила батька до лікарні. ОСОБА_1 погодився і привіз її чоловіка до м. Шостка. Донька зустріла батька, викликала швидку та відвезла його до приймального відділення, де чоловіка госпіталізували на два тижні. Йому провели термінову операцію з ампутації двох пальців через гангрену. Свідок зазначила, що дуже вдячна ОСОБА_1 за порятунок життя її чоловіка, зауваживши, що затримка коштувала б йому ампутації всієї ноги вище коліна. Жодних коштів за поїздку водієві вони не платили, лише придбали бензин.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_2 були долучені документи на підтвердження наявності обставин крайньої необхідності та активної громадянської позиції ОСОБА_1 , зокрема його постійної допомоги як військовослужбовцям, так і мешканцям територіальної громади в умовах воєнного стану, а саме:

- довідки Зноб-Новгородської селищної ради №02-09/193 та №02-09/194 від 15.06.2026 року;

- лист КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №ГО-21 від 15.06.2026 року;

- лист 19 прикордонної застави НОМЕР_3 прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за підписом в.о. начальника застави ОСОБА_11 ;

- копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 №168, виданої КНП «Шосткинська центральна районна лікарня».

Аналізуючи надані докази та фактичні обставини справи у їхній сукупності, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 діяв саме в стані крайньої необхідності.

Судом встановлено, що невідкладність загрози життю та здоров`ю ОСОБА_5 повністю підтверджуються як показами свідка ОСОБА_2 , так і долученою нею в судовому засіданні копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №168, виданої КНП «Шосткинська центральна районна лікарня». Відповідно до даної виписки, ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.04.2026 по 04.05.2026 року, поступивши до закладу у стані середньої важкості зі скаргами на інтенсивний біль у лівій нижній кінцівці, загальну слабкість та запаморочення. У пацієнта було діагностовано цукровий діабет 2 типу з периферичною ангіопатією та гангреною двох пальців лівої стопи, у зв`язку з чим лікарями було проведено їх ампутацію. Суд враховує, що дані медичного обстеження свідчать, що зволікання із доставкою хворого до лікарні загрожувало поширенням гангрени на всю кінцівку, про що зазначила і свідок ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що селище Зноб-Новгородське Шосткинського району Сумської області, де проживає хворий, згідно з довідкою селищної ради №02-09/193 від 15.06.2026 року та наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №376 від 28.02.2025 року (зі змінами), віднесено до територій можливих бойових дій. Вказана зона перебуває під постійними обстрілами, а траси перебувають під контролем ворожих дронів, через що швидка медична допомога безпосередньо до селища не виїжджає. Вказані безпекові обставини унеможливили доставку ОСОБА_5 до лікарні іншими місцевими жителями, а дружина хворого через перелом ноги не могла надати йому таку допомогу самостійно.

За таких виняткових обставин небезпека для життя ОСОБА_5 не могла бути усунута іншими засобами, крім як залученням ОСОБА_1 . Останній, не маючи права керування транспортними засобами, вимушено сів за кермо автомобіля ВАЗ 2108 з метою врятування життя та здоров`я ОСОБА_5 .

При цьому безкорисливість намірів ОСОБА_1 та його систематична діяльність, спрямована на порятунок людей у прифронтовій зоні, підтверджується долученими ним до матеріалів справи документами. Зокрема, довідкою Зноб-Новгородської селищної ради №02-09/194 від 15.06.2026 року вставнолено, що ОСОБА_1 від початку повномасштабного вторгнення активно й безкоштовно допомагає односельцям, на власному транспорті вивозячи їх із зони ворожих обстрілів та доставляючи хворих і поранених до лікарень. Листом КНП СОР «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №ГО-21 від 15.06.2026 року офіційно підтверджено факт безпосереднього транспортування ОСОБА_1 іншої важкохворої громадянки ОСОБА_12 . Листом НОМЕР_5 прикордонної застави Державної прикордонної служби України за підписом в.о. начальника застави ОСОБА_13 . ОСОБА_1 висловлено глибоку вдячність за систематичне надання активної допомоги військовослужбовцям у заходах з логістичного забезпечення.

Оцінюючи вказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вчинене ОСОБА_1 діяння повністю охоплюється ознаками крайньої необхідності. ОСОБА_1 вимушено порушив охоронювані державою інтереси у сфері безпеки дорожнього руху, за які передбачено відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому заподіяна внаслідок цього порушення шкода (керування транспортним засобом без посвідчення водія) є значно менш значною, ніж відвернута небезпека у вигляді загрози життю та здоров`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

З огляду на викладене, провадження по даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП в стані крайньої необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст. ст. 17, 18, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з вчиненням особою правопорушення в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова