Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №591/8415/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/8415/26 Провадження № 3/591/2032/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовець ,

за ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 122, ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 30.06.2026 о 09:58 в с.Чернеччина, по вул.Центральна, 1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу завчасно подану за допомогою проблискових маяків синього і червоного кольору , гучномовця не зупинився . Був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі Renault Duster н.з. НОМЕР_2 в с.Чернеччина по вул.Центральна шляхом утворення штучного затвору , що зафіксовано на портвідео № 11139948/8 чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 122-2 КУПАП, про що складено протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 706882 .

ОСОБА_1 30.06.2026 о 09:48 в с.Чернеччина, по вул. Шкільна, 1 під час керування транспортним засобом ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 створював аварійну обставновку , перетинаючи суцільну лінію розмітки та рухаючись по смузі руху зустрічних транспортних засобів без необхідності тим самим змусивши водіїв зустрічних транспортних засобів різко гальмувати та змінювати напрямок руху щоб уникнути зіткнення , що зафіксовано на портвідео № 11139948/8. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст. 122 КУПАП, про що складено протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 706814 .

ОСОБА_1 30.06.2026 о 09:48 в с.Чернеччина, по вул. Шкільна, 1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота , різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження на стан алкгольного сп`яніння за домогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу та у мадичному закладі КНП СОР м.Суми відмовився під час безперервної відеофіксації на порвідео № 1139948/8 і № 11139948/6, чим вчинив адміністративне правопорушення повторно протягом року на підставі рішення Козельщинського районного суду Полтавської області № 533/1137/25 від 03.06.2026 року.Від керування відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водію та попереджений про повторність даної статті, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 706777.

ОСОБА_1 30.06.2026 о 09:48 в с.Чернеччина, по вул. Центральна керував транспортним засобом ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії , тобто не мав права керувати таким транспортним засобом , чим вчинив адміністратвине правопорушення повторно протягом року, а саме відносно ОСОБА_1 було винесено адміністративну постанову за ч.2 ст. 126 КУпАп номер ЕНА 6347774 від 15.12.2026, що зафіксовано на портвідео номер 11139948/6 , чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст. 126 КУпАП, про що складено протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 706793.

Враховуючи, що у провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, які призначені на один день, суд вважає за можливе об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/8415/26, провадження №3/591/2032/26.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав до суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. І така позиція суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини і, зокрема, рішенню від 7 липня 1989 року «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» .

В даному випадку, неявка ОСОБА_1 , неповідомлення про причини свого неприбуття, відсутність його письмових заперечень чи пояснень, клопотань про відкладення розгляду справи, є демонстрацією недобросовісного використання своїх процесуальних прав.

Статтею ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі у розгляді адміністративних матеріалів особи, стосовно якої складено протоколи.При цьому, особа, яка притягується до відповідальності наділений правом подати суду письмові пояснення та докази.

За таких обставин, було прийнято рішення розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, слід зробити наступні висновки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно ст. 280 КУпАП: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи завдано матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Надіслані суду протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 122, ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 складені та підписані уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП.

Вважаю, що ті фактичні дані, що містяться у протоколах від 30.06.2026 та в матеріалах, наданих Управлінням патрульної поліції в Сумській області, дають підстави стверджувати, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 122, ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

За повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Ч.5 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення зміни напрямку руху автомобіля , що спричинило створення аварійної обстановки, а саме: примусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Відповідно до Глави 20 КУпАП огляд на стан алкогольного сп`яніння визначено як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

При цьому, порядок проведення такого огляду врегульований: ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. №1103, якою затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі – Порядок).

Матеріали справи дають підстави стверджувати про те, що поліцейським було дотримано норми чинного законодавства під час проведення огляду на стан сп`яніння.

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення ; довідками інспектору сектору адміністративної практики Сумського РУП ГУНП в Сумській області І.Чувашової , згідно яких інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутні.

За правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинене 15.12.2025, притягувався 03.06.2026 до адміністративної відповідальності, що підтверджується копією постанови Козельщинського районного суду Полтавської області за справою N? 533/1137/25 від 03.06.2026 .

Відповідно до витягу з бази інформаційного порталу НП України 15.12.2025 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (постанова серії ЕНА 6347774); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився через відмову; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд не проводився .

Окрім того, з досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних камер поліцейських переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини, викладені в протоколах, та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах письмовими доказами, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп`яніння та огляду та керування т/з саме ОСОБА_1 .

Відтак, жодних обставин чи фактів, які б давали підстави не довіряти наведеним доказам чи фактичним даним, що в них містяться, у суду не має, тому факт скоєння ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 122, ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП суд вважає доведеним.

При цьому, слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286,286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи безальтернативну санкцію, яка передбачає накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом суд призначає саме таке стягнення.

На підставі ч.3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Вказані докази зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості.

Таким чином, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки згідно з матеріалів справи належність транспортного засобу не встановлена .

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.40-1, ч.5 ст.126, ч. 2 ст.130, ст.283, ст.284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення № 591/8415/26, провадження №3/591/2032/26, зі справами № 591/8418/26, провадження №3/591/2033/26, № 591/8419/26, №3/591/2034/26, № 591/8420/26, провадження № 3/591/2035/26, присвоївши справі номер №591/8415/26, провадження №3/591/2032/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.5 ст. 122, ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на підставі ч. 2 ст.36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 /п`ять/ років.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665,60 гривень.

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А.І.Косар