Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №448/1246/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1246/26

Провадження № 3/448/575/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Москалик О.І., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Нагірне, Мостиського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця,

за ч.3 ст.172-20 КУпАП, –

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

До Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Із протоколу РТЦК №16 про військове адміністративне правопорушення від 24.06.2026 року, відомо, що 24.06.2026 року о 20 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем призваним по мобілізації, в умовах воєнного стану, знаходився в стані алкогольного сп`яніння на території ІНФОРМАЦІЯ_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: агресивний емоційний стан, різкий характерний запах алкоголю, Від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу АлкоФор 505 №00482 та в закладах охорони здоров`я відмовився. Вказано, що такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснив, що з протоколом про адміністративне правопорушення не погоджується, оскільки, на його думку, його складено щодо нього неправомірно та безпідставно. Пояснив, що в день і час, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, у стані алкогольного сп`яніння він не перебував. Також вказав, що пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу (газоаналізатора) або в закладі охорони здоров`я відповідальні працівники йому не пропонували, а тому від проходження такого огляду він не відмовлявся. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами. З огляду на викладене, оскільки вини його немає, просив суд закрити провадження у справі.

Підполковник ОСОБА_2 , який склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні, призначеному на 13.07.2026 року, підтримав складений ним протокол. Пояснив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відповідають фактичним обставинам події, а тому вважав, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні, призначеному 08.07.2026 року, пояснив, що громадянин ОСОБА_1 мав конфлікт із перехожим поблизу ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим він прибув на місце події. На момент його прибуття конфлікт уже було врегульовано, а солдат ОСОБА_1 перебував у менш агресивному стані. Зазначив, що йому відомо про складення відносно солдата ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за перебування на території ІНФОРМАЦІЯ_5 у стані алкогольного сп`яніння. Також пояснив, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння солдата ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не доставляли, оскільки подія відбувалася у вечірній час і не було можливості забезпечити його доставлення та проведення відповідного огляду.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні, призначеному на 08.07.2026 року, пояснила, що у день, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, перебувала у складі наряду. Обставин подій, які відбувалися на вулиці за участю солдата ОСОБА_1 , вона не бачила. Разом із тим зазначила, що під час спілкування з ОСОБА_1 візуально помітила у нього ознаки алкогольного сп`яніння, чи возили такого на огляд в лікувальний заклад їй не відомо.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні, призначеному на 08.07.2026 року, пояснив, що подій за участю солдата ОСОБА_1 він не бачив. Чи мав ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, йому невідомо. Також свідок зазначив, що чи мали намір його везти на медичний огляд і чи проводився відносно ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння - йому невідомо.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, надано відповідний протокол РТЦК №16 про військове адміністративне правопорушення від 24.06.2026р.; копії витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №184 від 26.06.2025 року №254 від 10.10.2023 року; акт про відмову від надання пояснень від 25.06.2026р.; письмові свідчення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 25.06.2026р.; службову характеристику;

ІV. Застосоване судом законодавство.

Керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Виходячи з положень ст.7 КУпАП забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи і громадян, па встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 283 КУпАП передбачає, що суд при винесенні постанови про адміністративне правопорушення перевіряє: чи є в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, чи накладено стягнення в межах, встановлених законодавчим актом.

Під час розгляду справ необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторони. Необхідно враховувати, що обов`язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.

Слід зазначити, що диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Диспозиція ч.1 ст.172-20 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: 1) за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, 2) за появу військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, 3) за виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, 4) за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відтак відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП можлива за одне з діянь, перелічених у диспозиціях ч.1, ч.2 даної статті, вчинених особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993року №3543-XII (із відповідними змінами та доповненнями) особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до указу Президента України №64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналіз статті 256 КУпАП свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення. При цьому, слід зазначити, що формулювання суті правопорушення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти.

Як вбачається із вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, 24.06.2026 року о 20 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем призваним по мобілізації, в умовах воєнного стану, знаходився в стані алкогольного сп?яніння на території ІНФОРМАЦІЯ_3 з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме: агресивний емоційний стан, різкий характерний запах алкоголю. Від проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціального технічного засобу АлкоФор 505 №00482 та в закладах охорони здоров?я солдат ОСОБА_1 - відмовився.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.266-1 КУпАП, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

За приписами ч. 4 ст. 266-1 КУпАП, у разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (ч. 5 ст. 266-1 КУпАП).

За приписами ч.7 ст.266-1 КУпАП, порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 8-11 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №32 від 12.01.2024 року, військовослужбовець/військовозобов`язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих держадміністрацій з урахуванням необхідності проведення такого огляду також і в районах ведення бойових дій.

Уповноважена посадова особа забезпечує проведення огляду військовослужбовця/ військовозобов`язаного у закладі охорони здоров`я.

У разі відмови військовослужбовця/військовозобов`язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця / військовозобов`язаного щодо ухилення від огляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 266-1 КУпАП, під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.9 ст.266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

V. Висновки суду.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , особи, яка складала протокол, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , такому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, - «відмова відйськовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що вчинено в умовах особливого періоду».

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, до матеріалів справи, окрім протоколу РТЦК № 16 про військове адміністративне правопорушення від 24.06.2026 року, долучено такі докази: копії витягів з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 254 від 10.10.2023 року та № 184 від 26.06.2025 року; акт про відмову від надання пояснень від 25.06.2026 року; письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , в яких зазначено, що 24.06.2026 року приблизно о 20:00 год. солдат ОСОБА_1 перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_7 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема мав різкий характерний запах алкоголю з порожнини рота, перебував у агресивному емоційному стані; письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у яких вони навели аналогічні обставини щодо перебування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, у письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також у поясненнях, наданих ними безпосередньо в судовому засіданні, відсутні відомості щодо наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що вчинено в умовах особливого періоду.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам достатності та переконливості на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду, зокрема відеозапису, на якому було б зафіксовано пропозицію пройти огляд та його відмову від його проходження.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надані пояснення ОСОБА_1 є його способом захисту та підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом. А обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження те, що ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, 24.06.2026 року о 20:00 год. відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що вчинено в умовах особливого періоду.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988р. зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не дає підстав для висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

VІ. Судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Кічак