Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №461/4071/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4071/26

Провадження №3/461/1646/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року, суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., при секретарі судового засідання Божик М.І., з участю представника митниці Сліпенко С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:

громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - російська федерація, місце роботи - не працює, місце проживання - АДРЕСА_1 Закордонний паспорт НОМЕР_1 від 06.03.2025 виданий органом 4628,

за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року близько 15 години 25 хвилин України ОСОБА_2 повертався з приватної поїздки в якості водія транспортного засобу марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_2 через пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці в напрямку в`їзд в Україну, разом з трьома пасажирами, а саме: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які обрали для слідування смугу спрощеного митного контролю позначену символами «зелений коридор», чим заявили про відсутність в них будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.

При здійсненні візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Автомобіль було скеровано до боксу поглибленого догляду товарів та транспортних засобів, де під час проведення митного огляду крім товарів, дозволених до переміщення через митний кордон України згідно з ч.1 ст.374 МК України, особистих речей, продуктів для власного споживання згідно з ч.2 ст. 378 МК України та Постановою КМУ №434 від 21.05.2012 року, у багажному відділенні автомобіля було виявлено: 1. Кава ТМ «Dallmyar» Prodomo в упаковках по 500 г в кількості 40 пачок, загальною вагою 20 кг.

- Кава ТМ «Dallmyar» Sudamerika в упаковках по 500 г в кількості 33 пачки, загальною вагою 16,5 кг.;

- Шоколадно-горіхова паста ТМ «Nutella» в упаковках по 1 кг в кількості 28 шт., загальною вагою 28 кг.;

- Драже ТМ «M&M’s» Crispy в упаковках вагою 128 г в кількості 80 шт., загальною вагою 10,24 кг.;

- Драже ТМ «M&M’s» Chocolate в упаковках вагою 150 г в кількості 45 шт., загальною вагою 6,75 кг.;

- Шоколадний батончик ТМ «Mars» в упаковках вагою 51 г в кількості 80 шт., загальною вагою 4,08 кг.;

- Шоколадний батончик ТМ «Snickers» Super+1 в упаковках вагою 112,5 г в кількості 40 шт., загальною вагою 4,5 кг.;

- Шоколадний батончик ТМ «Twix» Xtra в упаковках вагою 75 г в кількості 90 шт., загальною вагою 6,75 кг. Загальна вага нето, переміщуваного понад дозволену норму ввезення товару, становить 96,82 кг. Даний товар переміщувався без приховування в багажному відділу автомобіля.

Після завершення митного огляду, громадянка ОСОБА_1 визнала себе власницею переміщуваного понад норму товару, про що зазначила в письмових поясненнях. Вказала, що придбала солодощі для онуків, а про норми ввезення продуктів не знала. Вину свою визнала, просила товар не конфісковувати. Також зазначила, що ні водій, ні пасажири відношення до переміщуваного нею товару не мають.

Представник Львівської митниці в судовому засідання зазначив, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад правопорушення, яке їй інкриміноване. До останньої слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнала, повністю, щиро розкаялася у вчиненому та просила суд застосувати адміністративне стягнення без конфіскації.

Заслухавши представника Львівської митниці, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення – передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає в себе об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Об`єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління, охороняються законодавством, що встановлює митні правила, і яким завдається шкода у випадку вчинення митних правопорушень.

Об`єктивною стороною порушень митних правил є зовнішній прояв суспільно-небезпечного посягання на об`єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій. Об`єктивну сторону характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями й наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення порушень митних правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Пунктом 1 ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України визначено, що декларантом має право виступати: особа, яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму).

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов?язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку,

встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу забезпечити пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю митного оформлення; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 статті 266 Митного кодексу України у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов?язків декларанта, передбачених частиною першою цієї статті, несе утримувач митного режиму.

Факт вчинення ОСОБА_1 митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України підтверджується даними, що містяться в:

- протоколі про порушення митних правил №0846/UA209000/2026 від 25.05.2026 р.;

- акті проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;

- поясненнях ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні митного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, а саме у недекларуванні товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони щодо ввезення на митну територію України, які переміщуються громадянами.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено. За правилами ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді зазначеної справи про адміністративне правопорушення суддя також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд уважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004усправі № 1-33/2004.

При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення суддя також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В контексті забезпечення дотримання Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23 лютого 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини з метою забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Так, виносячи дану постанову, суддя враховує правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Бакланов проти росії» (09.06.2005 року) та у справі «Фрізен проти росії» (24.03.2005 року), а саме те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Крім того, суд приймає до уваги правові позиції висловлені у справі «Ісмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16.10.2008 року), згідно яких для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи.

У ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

При накладенні адміністративного стягнення суддя також враховує те, що правопорушник вперше притягається до адміністративної відповідальності, є особою з інвалідністю, не працює, проживає з мамою, яка також є особою з інвалідністю.

Оцінюючи конкретні обставини справи в їх сукупності, особу винного, а також пом`якшуючі відповідальність обставини - щире розкаяння винного, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, враховуючи характер та ступінь вчиненого правопорушення, обставини справи, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп. без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил.

Такий вид адміністративного стягнення, на думку судді, буде достатнім для виправлення ОСОБА_1 та дозволить запобігти вчиненню нею правопорушень у подальшому.

Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ДСА України судовий збір у розмірі 665,60 грн., а на користь Львівської митниці витрати на зберігання товару у сумі 902, 85 грн.

Керуючись ст.ст. 471 МК України, ст.ст.40-1,283 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0846/UA209000/2026 від 25.05.2026 року товар – повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 902, 85 грн.

Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Д, Мироненко