Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №280/2807/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2026 року Справа № 280/2807/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до П`ятої запорізької державної нотаріальної контори (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 5; код ЄДРПОУ 02884150)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до П`ятої запорізької державної нотаріальної контори (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність П`ятої запорізької державної нотаріальної контори щодо незняття обтяження (арешту) з майна ОСОБА_1 , накладеного на 22/50 житлового будинку АДРЕСА_2 запорізькою державною нотаріальною конторою 15.04.2003 при примусовому виконанні ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2003 б/н та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.06.2005 за № 2132654;

зобов`язати П`яту запорізьку державну нотаріальну контору зняти обтяження (арешт) з майна ОСОБА_1 , накладений на 22/50 житлового будинку АДРЕСА_2 запорізькою державною нотаріальною конторою 15.04.2003 при примусовому виконанні ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2003 б/н та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.06.2005 за № 2132654, та внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про припинення обтяження (арешту) № 2132654.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що арешт на нерухоме майно позивача накладено на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2003. Позивач вважає протиправною бездіяльність П`ятої запорізької державної нотаріальної контори щодо незняття арешту з його майна, оскільки матеріали про накладення арешту на нерухоме майно відсутні, що, в свою чергу, свідчить про відсутність будь-яких претензій до власника майна. Із посиланням на норми, в тому числі, Закону України «Про виконавче провадження» просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі № 280/2807/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не направив.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (до перейменування – Місцевий суд Шевченківського району) про забезпечення позову від 15.04.2003 у справі № 2-409/04, на підставі ч. 1 ст. 152 ЦПК України накладено арешт на 22/50 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Заборонено будь-які відчуження вказаної частини будинку. Ухвала набрала законної сили 15.04.2003.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (до перейменування – Місцевий суд Шевченківського району) від 26.01.2004 у цивільній справі № 2-409/04 стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13 309 грн 66 коп. Рішення набрало законної сили 26.01.2004.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.01.2026 № 460366017, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості щодо арешту частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , що належить позивачу, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2003, реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, додаткові дані: 5 контора.

Запорізький обласний державний нотаріальний архів листом від 09.02.2026 № 207/01-17 повідомив представника позивача, що документи за 2003 рік зберігаються у П`ятій запорізькій державній нотаріальній конторі.

П`ята запорізька державна нотаріальна контора листом від 27.01.2026 № 193/01-16 повідомила, що 15.04.2003 нотаріальною конторою накладено арешт на частину житлового будинку по АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , про що в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективів індивідуальних забудовників, а також арештів (заборон), накладених на будинки судовими та слідчими органами (1998-2003 роки) наявний запис № 35. Вказаний арешт накладено на підставі ухвали про забезпечення позову від 15.04.2003. Також повідомлено, що зняття арешгу здійснюється у випадку та в порядку, визначених законодавством.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незняття зазначеного арешту, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на 15.04.2003) передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Статтею 155 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на 15.04.2003) визначено, що ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову.

Якщо в позові буде відмовлено, вжиті заходи по забезпеченню позову зберігаються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з постановленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову.

Частиною 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на 15.04.2003) передбачено, що рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на 15.04.2003), на ухвалу з питань забезпечення позову може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду даної адміністративної справи) визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 статті 157 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду даної адміністративної справи) передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За правилами частин 1, 4, 6 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду даної адміністративної справи), суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду даної адміністративної справи), судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні).

Як вже зазначалося вище і не заперечується сторонами, спірний арешт накладено на нерухоме майно позивача на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (до перейменування – Місцевий суд Шевченківського району) про забезпечення позову від 15.04.2003 у справі № 2-409/04, що набрала законної сили 15.04.2003.

Доказів того, що зазначена ухвала оскаржувалася позивачем та скасована судом вищої інстанції, матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів скасування заходів забезпечення позову (скасування ухвали про забезпечення позову) судом, який розглядав цивільну справу № 2-409/04, як і не містять доказів виконання позивачем рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (до перейменування – Місцевий суд Шевченківського району) від 26.01.2004 у цивільній справі № 2-409/04, яким зі ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 13 309 грн 66 коп.

Відтак, П`ята запорізька державна нотаріальна контора не допустила протиправної бездіяльності щодо незняття обтяження (арешту) з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (до перейменування – Місцевий суд Шевченківського району) про забезпечення позову від 15.04.2003 у справі № 2-409/04. Відповідно, підстави для зобов`язання відповідача зняти обтяження (арешт) з майна ОСОБА_1 у суду відсутні.

Посилання позивача на Закон України «Про виконавче провадження» суд відхиляє, оскільки в даному випадку у суду відсутні відомості про виконавче провадження, а арешт накладено на підстав ухвали суду про забезпечення позову, яка є виконавчим документом.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до П`ятої запорізької державної нотаріальної контори (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 5; код ЄДРПОУ 02884150) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 17.07.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко