Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №280/4003/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2026 року Справа № 280/4003/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 далі – відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_3 (далі – відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 вересня 2024 року № 288, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

В обґрунтування заявлених вимог указано про те, що незважаючи на визнання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1617/25 дій ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) в частині видачі військового квитка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК, призову під час мобілізації та направлення до Військової частини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_3 відповідачем скасовано так і не було, позивача з військової служби не звільнено.

Ухвалою судді від 04 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до суду із позовом.

15 травня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 20 травня 2026 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом, позивачу поновлено пропущений строк звернення до суду із позовом, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 280/4003/26 без повідомлення (виклику) учасників справи.

03 червня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_3 на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову та в обґрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування Військової частини НОМЕР_3 про звільнення його з військової служби у зв`язку з наявністю у нього інвалідності. Зазначене звернення позивача було розглянуто та погоджено Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 12 травня 2026 року №30- РС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) відповідно до пунктів 2,3 частини четвертої та п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Проте, відповідно наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 22 травня 2026 року №147 та рапорту позивача від 22 травня 2026 року вх. №2360/17650, останній з 22 травня 2026 року по 20 червня 2026 року перебуває у відпустці для лікування, як особа, яка перебувала у лікувальному закладі у зв`язку із хворобою. По прибутті з відпустки для лікування позивач наказом командира військової частини НОМЕР_3 буде виключений зі списків особового складу військової частини. Витяг з зазначеного наказу буде наданий суду як доказ. Отже, предмет даного позову позивача до Військової частини НОМЕР_3 не відповідає реальним обставинам справи. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

05 червня 2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду надійшов відзив на позов, який також містить заперечення проти задоволення позову та в обґрунтування якого вказано, що скасування наказу у начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17 вересня 2024 року № 433 про призов на військову службу за мобілізацією, який вичерпав свою дію фактом його виконання з моменту вступу позивача на військову службу за мобілізацією, не може мати правових наслідків у вигляді звільнення позивача з військової служби. Законодавство України не передбачає закінчення військової служби у спосіб скасування наказів про призов на військову службу, а також не надає суду право визнавати нечинними на майбутнє рішення суб`єктів владних повноважень індивідуальні акти про прийняття чи проходження особою публічної (військової) служби. Тому, у задоволені позову просить відмовити.

08 червня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання, у якому останній у зв`язку з виданням 12 травня 2026 року наказу про звільнення позивача з військової служби, на підставі статті 189 КАС України відмовляється від частини позовних вимог, а саме від позовної вимоги, яка сформульована наступним чином: "Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 ".

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 в частині позовних вимог зобов`язання Військову частину НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 закрито.

12 червня 2026 року від представника позивача на адресу суд надійшла відповідь на відзив у якій вказано, що незаконна мобілізація порушує права позивача, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Також, вказує, що позовна вимога про скасування наказу раніше судом не розглядалася, тому твердження ТЦК та СП про "тотожність" спорів не відповідає дійсним обставинам справи.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є мешканцем міста Запоріжжя.

Згідно з записом у виданому ІНФОРМАЦІЯ_5 військовому квитку ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації 17 вересня 2024 року.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 17 вересня 2024 року за № 433 ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією і направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 17 вересня 2024 року № 288 ОСОБА_1 зараховано до списків в/ч НОМЕР_3 на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 2 мінометного відділення 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї мотопіхотного батальйону.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 , зокрема, в частині призову, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/1617/25.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 280/1617/25, яке набрало законної сили 19 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Вказаним рішенням суду визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) в частині: видачі військового квитка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК, призову під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19 квітня 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із з заявою про скасування наказу про його призов на військову службу під час мобілізації, до Військової частини НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу.

Однак, станом на дату звернення до суду із позовом відповідь про скасування наказу в частині призову позивача на військову службу від ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу позивача не надходила.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 в частині не скасування наказу про призов позивача на військову службу, останній звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, Запорізьким окружним адміністративним судом в межах розгляду адміністративної справи № 280/1617/25 встановлено, що дії ІНФОРМАЦІЯ_6 були явно і очевидно свавільними, оскільки закон взагалі, у жодному випадку не передбачає видачу іншого (повторного) військово-облікового документу замість діючого, незалежно від того, чи в паперовому чи в електронному вигляді існує такий документ. Законом також не передбачено право ІНФОРМАЦІЯ_6 направляти для проходження ВЛК громадянина, який не перебуває на військовому обліку у відповідному територіальному ТЦК та СП.

Проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов`язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим. Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби.

Відтак, за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 до військової служби у передбачений законодавством спосіб, призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.

З урахуванням частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, на підставі судового рішення № 280/1617/25 наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 12 травня 2026 року №30- РС, внаслідок визнання протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_6 в частині призову позивача на військову службу на наявності у позивача інвалідності, наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 12 травня 2026 року №30- РС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) відповідно до пунктів 2,3 частини четвертої та п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У зв`язку з наведеним, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 вересня 2024 року за № 433, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_3 під час мобілізації не відповідає вимогам пунктів 1, 3 частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесений відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Оскільки в судовому порядку встановлено, що ОСОБА_1 незаконно мобілізовано на військову службу, то суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 вересня 2024 року за № 433, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_3 .

З огляду на вказане, позов підлягає задоволенню.

Згідно частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, як суб`єкта владних повноважень, яким вчинено протиправні дії у відношенні позивача, необхідно стягнути судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Розподіл судових витрат у частині витрат на правову допомогу, з огляду на орієнтований розрахунок, з урахуванням частини 7 статті 139 КАС України буде здійснено судом у разі подання позивачем доказів понесення витрат, які останній сплатив у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 вересня 2024 року за № 433, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_3 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 липня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов