Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №280/4448/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Справа № 280/4448/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №28788 від 25.05.2026) просить:

визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо відмови у знятті арешту з майна позивача і виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо боржника – позивача;

зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме, припинити, скасувати (зняти) обтяження (арешт майна), скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення відносно позивача накладені в межах виконавчих проваджень з виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5231/13-п від 15.07.2013 та постанови Запорізького апеляційного суду № 334/5231/13-п виданої 04.09.2013, в тому числі і скасувати арешт майна за виконавчим провадженням №№ 40248868 , та іншими виконавчими провадженнями №№ 44921196, 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539, 62164262 (за наявності), виключивши запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження всього нерухомого майна, яке належить позивачу номер запису про обтяження: 6459132, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14701412 від 25.07.2014 15:12:53, ОСОБА_2 , Запорізьке міське управління юстиції, Запорізька обл., обтяжувач: Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 35036926, документи, подані для державної реєстрації: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП№40248868, виданий 07.03.2014, видавник: державний виконавець Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ Частюк В.О.; дата, час державної реєстрації: 25.07.2014 15:11:21; опис предмета обтяження: Все нерухоме майно, виключити відомості (записи) з Єдиного реєстру боржників щодо боржника - позивача включеними під час виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5231/13-п від 15.07.2013 та постанови Запорізького апеляційного суду № 334/5231/13-п виданої 04.09.2013, в тому числі і відомості (записи) за виконавчими провадженнями №№ 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539, 62164262.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з тим, що згідно з постановою Запорізького апеляційного суду від 02.09.2022 по справі № 334/5231/13-п ОСОБА_1 є такою, що не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, а тому всі записи в Єдиному реєстрі боржників (№ 55158781, №55447186, №56385192, №57033283, №57654132, №58716539, №62164262) повинні бути виключеними, також примусові обтяження за вказаними виконавчими провадженням та іншими виконавчими провадженнями з виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/5231/13-п від 15.07.2013 або постанови Запорізького апеляційного суду №334/5231/13-п від 23.08.2013, виданої 04.09.2013, в тому числі № 40248868 (арешти, розшуки, обмеження виїзду, тощо) скасовані. Вказує, що зверталась до відповідача із заявою про припинення обтяжень відносно ОСОБА_1 , виключення записів з Єдиного реєстру боржників від 25.09.2025 № 25-09-2025/1, однак Дніпровським ВДВС у м. Запоріжжі відмовлено у знятті обтяжень (арештів) з майна ОСОБА_1 та виключення відносно неї записів з Єдиного реєстру боржників. Вважає, що таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі був зобов`язаний зняти обтяження (арешти) з її майна та виключення відносно неї записів з Єдиного реєстру боржників, у зв`язку із чим змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05.06.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» направив відзиви на позовну заяву (вх. №31517, №31525), у яких наголошує, що згідно з перевіркою бази даних ВП/ВД (спец розділ) та АСВП у відділі на виконанні перебували ВП № 40248868, 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5231/13-п від 15.07.2013 та постанова №334/5231/13-п від 04.09.2013 про стягнення з ОСОБА_1 498052,87 грн боргу на користь Запорізької митниці ДФС. Всі вищезазначені виконавчі провадження були повернуті стягувачу протягом 2014-2020 років державним виконавцем у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що згідно з постановою Запорізького апеляційного суду № 334/5231/13-п від 02.09.2022 скасовано постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя про закриття провадження, інформацію про скасування стягнення в сумі 498052,87 грн не міститься. Отже, виходячи з вищевикладеного зняти арешт з майна, коштів боржника відповідно до ст. 59 Закону не є можливими та не передбачено законом, виходячи з фактичних обставин справи та наданих до відділу ДВС документів. Враховуючи вищевикладене, станом на теперішній час, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повному обсязі.

11.06.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій додатково зауважує, що доводи відповідача є безпідставними, так як постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2022 по справі №334/5231/13-п провадження №13-9зво22, постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2013 щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК передано на новий розгляд до Запорізького апеляційного суду. Так, 02 вересня 2022 року Запорізьким апеляційним судом постановлено постанову, згідно з якою апеляційну скаргу Запорізької митниці задоволено частково, постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2013 про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та на підставі ст. 38, п.7 ст. 247 КУпАП та ч. 2 ст. 467 МК України, у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення, провадження у справі закрито. Отже, з вказаного, на думку позивача, вбачається, що ОСОБА_1 є такою, що не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. В іншому доводи є аналогічними, раніше викладеним у позовній заяві.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2013 по справі №334/5231/13-п провадження по справі про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі – МК) щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2013 по справі № 334/5231/13-п апеляційну скаргу заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів – начальника УБК та МП ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 100 відсотків вартості товару – «ніобій - нікелева лігатура, вага нетто 1000 кг, вага чистого Nb – 666 кг, вміст: Nb – 66,6 %, Ni – 32,0 %, інші елементи 1,4 %, лот 03.001707», тобто 498052,87 грн, із конфіскацією цього товару.

Судом також встановлено, що протягом 2013 – 2020 років постанови пред`являлися неодноразово на примусове виконання до відділів державної виконавчої служби (виконавчі провадження №№ № 40248868, 44921196, 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539, 62164262).

Останній раз постановою ДВС від 24.12.2020 ВП №62164252 повернуто виконавчий документ - постанову № 334/5231/13-п від 15.07.2013 стягувачу на підставі ч. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) від 13.01.2022 у справі «Краєва проти України», яке набуло статусу остаточного 13 квітня 2022 року, констатовано порушення Україною щодо ОСОБА_1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке полягало у тому, що накладене на заявницю стягнення, зокрема розмір штрафу, який її зобов`язали сплатити згідно з постановою апеляційного суду у результаті застосування ч. 1 ст. 483 МК, становило непропорційне втручання у її майнові права (пункт 33 Рішення). Одночасно ЄСПЛ постановив, що оскільки за ст. 1 Першого протоколу розглянуто основне питання скарги заявниці, то немає необхідності у постановленні окремого рішення щодо прийнятності та суті наведених тверджень про порушення ст. 6 Конвенції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 334/5231/13-п (провадження № 13-9зво22) постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2013 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

За результатами нового розгляду постановою Запорізького апеляційного суду від 02.09.2022 у справі № 334/5231/13-п постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2013 про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, однак провадження у справі закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Після ухвалення постанови Запорізького апеляційного суду, якою провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, позивач зверталась до органів державної виконавчої служби із заявами про припинення обтяжень, зняття арештів, виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників та закінчення виконавчих проваджень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, Дніпровським та Лівобережним відділами державної виконавчої служби було відмовлено у задоволенні таких вимог, з посиланням на відсутність передбачених законом підстав для зняття арештів та виключення відомостей з реєстру боржників.

Також 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 зверталася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, однак ухвалою від 20.11.2025 у справі № 334/9754/25 у відкритті провадження було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №334/9754/25 зазначену ухвалу залишено без змін,

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14.04.2026 у справі №334/5231/13-п провадження № 3-в/334/10/26 вимоги ОСОБА_1 , викладені в заяві, яка подана відповідно до ст. 304 КУпАП, з питань пов`язаних з виконанням рішення у справі №334/4231/13-п, залишено без задоволення.

22.04.2026 ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі зі заявою про скасування арешту з її майна та виключення відомостей (записів) з Єдиного реєстру боржників, проте отримала відповідь від 01.05.2026 №38946/29.22-38, якою фактично було відмовлено у задоволенні її заяви, із посиланням на те, що згідно з постановою Запорізького апеляційного суду № 334/5231/13-п від 02.09.2022 скасовано постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя про закриття провадження, інформацію про скасування стягнення в сумі 498052,87 грн не міститься.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частинами 1, 2 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною 7 статті 26 цього Закону.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягає примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

За приписами частини 7 статті 9 Закону №1404-VІІІ відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною 4 статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Судом із матеріалів справи встановлено, що протягом 2013 – 2020 років, весь час, коли здійснювався розгляд справи ОСОБА_1 у Європейському суді з прав людини, Запорізькою митницею Міндоходів, а надалі її правонаступником - Дніпровською митницею Держамитслужби, постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2013 №334/5231/13-п разом з постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 № 334/5231/13-п пред`являлися неодноразово на примусове виконання до відділів примусового виконання рішень, саме:

1. 15.10.2013 державним виконавцем Ленінського ВДВС Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 40248868 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 №334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; під час примусового виконання рішення 07.03.2014 було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 ; 25.06.2014 року виконавче провадження закінчене за п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»;

2. На виконанні у Заводському ВДВС Запорізького міського управління юстиції також перебувало на виконанні виконавче провадження ВП № 44921196 з виконання постанови Запорізького апеляційного суду № 334/5231/13-п від 23.08.2013, виданої 04.09.2013, про стягнення 498052,87 грн. 06.09.2017 виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Під час примусового виконання рішення за вказаним виконавчим провадженням, підприємством, на якому працювала ОСОБА_1 було перераховано 21450,00 грн в рахунок погашення заборгованості за постановою суду, перераховано виконавчий збір у розмірі 6930,00 грн, перераховано 100,00 грн витрат виконавчого провадження, про що свідчить копія відповіді Лівобережного відділу ДВС, постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 06.09.2017 ВП № 44921196, довідки та листа ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна»;

3. 16.11.2017 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі було відкрито за заявою Запорізької митниці ДФС виконавче провадження ВП № 55158781 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 № 334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; 21.11.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу - Повернення ВД стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

4. 27.12.2017 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі відкрито за заявою Запорізької митниці ДФС виконавче провадження ВП № 55447186 з примусового виконання постанови Апеляційного суду Запорізької області по справі №334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; 31.03.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу - Повернення ВД стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

5. 16.05.2018 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі відкрито за заявою Запорізької митниці ДФС виконавче провадження ВП № 56385192 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 № 334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; 30.07.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу - Повернення ВД стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

6. 26.08.2018 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі відкрито за заявою Запорізької митниці ДФС виконавче провадження ВП № 57033283 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 №334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; 30.09.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу - Повернення ВД стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

7. 12.11.2018 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі було відкрито за заявою Запорізької митниці ДФС виконавче провадження ВП № 57654132 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 № 334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; 31.01.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документу - Повернення ВД стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

8. 04.04.2019 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі було відкрито за заявою Запорізької митниці ДФС виконавче провадження ВП № 58716539 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 № 334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; 11.02.2020 виконавче провадження закінчено та повернено виконавчий документ стягувачу за п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна);

9. 27.05.2020 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі було відкрито за заявою Дніпровської митниці Держмитслужби (правонаступником Запорізької митниці Міндоходів) виконавче провадження ВП № 62164262 з примусового виконання постанови Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15.07.2013 № 334/5231/13-п про стягнення 498052,87 грн; під час примусового виконання рішення 07.03.2014 було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 ; 24.12.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документу - Повернення ВД стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також за всіма виконавчими провадження (№№ 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539, 62164262) внесено записи до Єдиного реєстру, згідно з якими позивач зазначена як боржник за виконавчими провадженнями перед Запорізькою митницею ДФС, Дніпровською митницею Держмитслужби. Також в перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження (архівного запису) встановлено наявність 8 аналогічних записів. Вказана інформація підтверджена листом Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі від 11.09.2025 № 100929/29.2.-38.

Частиною 5 статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 40 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

– у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

– у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Проте, частиною 4 статті 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною 1 статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Так, постановою Запорізького апеляційного суду від 02.09.2022 у справі № 334/5231/13-п постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2013 про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, однак провадження у справі закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Суд не приймає посилання державного виконавця на те, що згідно з постановою Запорізького апеляційного суду № 334/5231/13-п від 02.09.2022 скасовано постанову судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя про закриття провадження, інформацію про скасування стягнення в сумі 498052,87 грн не міститься, оскільки у даному випадку підставою для стягнення з ОСОБА_1 штрафу в дохід держави була постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23.08.2013 по справі № 334/5231/13-п, яка скасована Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 334/5231/13-п (провадження № 13-9зво22).

Отже, у цьому випадку відповідачем має бути застосована частина 4 статті 40 Закону №1404-VІІІ, зі змісту якої вбачається, що підставою зняття арешту з майна боржника є зокрема встановлення того, що виконавчий документ не підлягає виконанню.

Оскільки, вказаний рішення суддів про накладення адміністративного стягнення, які були підставою відкриття виконавчих проваджень у подальшому скасовані, на підставі частини 4 статті 40 Закону №1404-VIII, накладений у межах цих виконавчих проваджень арешт коштів та майна підлягає зняттю, а відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для зняття арешту з майна позивачки, виключення відомостей про позивачку з Єдиного реєстру боржників в межах виконавчого провадження №№ 40248868, 44921196, 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539, 62164262.

Суд зазначає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 09.01.2023 у справі № 2-3600/09, провадження №61-12406св21 (ЄДРСРУ №108296856), від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц (провадження №61-12997св21, ЄДРСРУ №108653799).

Разом з цим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у знятті арешту з майна позивача і виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо боржника – позивача, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. При цьому, відмова суб`єкта владних повноважень у здійсненні перерахунку пенсії - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Відтак, відмовляючи позивачу у знятті арешту з її майна і виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо неї як боржника Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі діяв протиправно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд. 10, код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 і виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо боржника – ОСОБА_1 .

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , виключивши записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження всього нерухомого майна, та виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо боржника – ОСОБА_1 , в межах виконавчих проваджень №№ 40248868, 44921196, 55158781, 55447186, 56385192, 57033283, 57654132, 58716539, 62164262 з виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2013 та постанови Запорізького апеляційного суду від 04.09.2013 по справі № 334/5231/13-п.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак