Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №240/10743/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/10743/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення сержанта з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ щодо звільнення сержанта з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону.

В обгрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовляється його звільняти зі служби на підставі підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із звільненням з полону у зв`язку з наступним.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що після звільнення з полону, позивач добровільно виявив бажання проходити військову службу, у зв`язку із чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 № 310, його було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Відтак підстави для його звільнення зі служби відсутні, оскільки попередньо він уже скористався правом на звільнення на підставі до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити. Зазначає, що закон пов`язує право на звільнення не з фактом минулого звільнення, а з фактом виникнення конкретної підстави. У зв`язку з тим, що факт звільнення Позивача з полону є сталим/незмінним, право на звільнення після призову на військову службу за його згодою не втрачається.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 березня 2022 року був призваний по мобілізації на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX.

Військову службу Позивач проходив у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка.

Відповідно до Довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних держава №33/8-Л-168д від 06.02.2023, виданої Службою безпеки України, старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 19.05.2022 по 31.12.2022 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Перебування у полоні та звільнення з полону 31.12.2022 також підтверджується Довідкою № 422-23 від 11.01.2023, видану Державним підприємством "Український національний центр розбудови миру".

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.05.2025 № 81-РС позивача було звільнено з військової служби у запас за пп. "д" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) та, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.07.2025 № 180 ДСК, виключено зі списків військової частини.

В подальшому позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 № 310, було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Позивач 17.02.2026 через застосунок Армія + звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "д" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку зі звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Позивач 24.02.2026 отримав свій рапорт щодо звільнення з резолюцією "Без реалізації", "Не погоджено: Начальник відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_2 24.02.2026". До рапорту позивача було додано Правовий висновок щодо звільнення військовослужбовця, наданий Командиру військової частини НОМЕР_1 помічником командира бригади з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 .

У зазначеному правовому висновку вказано, що з доданих до рапорту матеріалів вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України з19.05.2022 по 31.12.2022. Також зазначено, що з доданого до рапорту листа Державного підприємства "Український національний центр розбудови миру" № 422-23 від 11.01.2023 випливає, що ОСОБА_1 на той час перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , проте встановлено недолік - до рапорту не додано документів, що підтверджують чи спростовують обставину реалізації права на звільнення з військової служби внаслідок звільнення з полону чи відмови від такого звільнення раніше.

Також зроблено висновок, що "З диспозиції правової норми п.п. "д" п. 2 ч. 4 ст. 26 випливає, що право звільнення з військової служби виникає у військовослужбовця у момент його звільнення з полону. В такому разі військовослужбовець може висловити бажання звільнитись з військової служби (не висловити бажання продовжувати військову службу), або продовжити військову службу.

У зв"язку з вищевикладеним, вбачається відсутність законних підстав для дострокового звільнення з військової служби командира 1 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 , у зв`язку із його звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), та пропоную не погоджувати вказаний рапорт на звільнення.

Також запропоновано доручити відділенню персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ознайомити сержанта ОСОБА_1 про прийняте рішення з данням копії цього правового висновку, як обґрунтування відмови.".

Через застосунок Армія + позивач 09.03.2026 повторно звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "д" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку зі звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

13.03.2026 отримав свій рапорт з резолюцією "Без реалізації 13.03.2026". До повернутого рапорту було додано правовий висновок щодо звільнення військовослужбовця, наданий Командиру військової частини НОМЕР_1 помічником командира бригади з правової роботи .

Текст зазначеного висновку аналогічний тексту правового висновку щодо звільнення військовослужбовця, наданого Командиру військової частини НОМЕР_1 помічником командира бригади з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 капітаном юстиції ОСОБА_4 __.02.2026.

Позивач з висновками відповідача не згоден та вважає незаконними дії щодо його не звільнення з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232). Цей Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232).

Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232 визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом підчас мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.

Предметом спору є дії відповідача щодо не звільнення позивача з військової відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону.

Відсутність підстав для такого звільнення відповідач обґрунтовує тим, що після звільнення з полону, позивач добровільно виявив бажання проходити військову службу, у зв`язку із чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 № 310, його було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. Відтак підстави для його звільнення зі служби відсутні, оскільки попередньо він уже скористався правом на звільнення на підставі до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач в період з 19.05.2022 по 31.12.2022 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (в полоні).

Після звільнення 31.12.2022 з полону, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.05.2025 № 81-РС позивача було звільнено з військової служби у запас за пп. "д" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) та, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.07.2025 № 180 ДСК, виключено зі списків військової частини.

З 03.11.2025 позивач виявив бажання знову мобілізуватись та почав проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де проходить військову службу по теперішній час.

Разом з тим, в подальшому позивач подав командиру частини НОМЕР_1 рапорт 17.02.2026 та 09.03.2026 про звільнення зі служби у зв"язку зі звільненням з полону.

Так, згідно з пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Отже, підпункт "д" пункту другого частини четвертої Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює право військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку з призовом під час мобілізації. Факт звільнення з полону підтверджується відповідними довідками.

Отже, умов для звільнення з військової служби, які передбачені підпунктом «д» пункту другого частини четвертої Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" дотримано.

Із рапортів позивача від 17.02.2026 за №3086/р. та від 10.03.2026 за №4443/р вбачається, що він не бажає продовжувати військову службу.

Разом з тим, що військовослужбовець, який вже реалізував право на звільнення після полону та добровільно повернувся на військову службу під час мобілізації, зберігає право на повторне звільнення за цією ж підставою у зв`язку з тим, що факт "звільнення з полону" не втрачається.

Підпункт "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає звільнення з полону як юридичний факт, що дає право на звільнення з військової служби. Разом з тим зазначений Закон не вказує, що це право є "одноразовим" або може бути припинено внаслідок реалізації такого права раніше.

Закон пов`язує право на звільнення не з фактом минулого звільнення, а з фактом виникнення конкретної підстави. У зв`язку з тим, що факт звільнення Позивача з полону є сталим/незмінним, право на звільнення після призову на військову службу за його згодою не втрачається.

Довільне тлумачення відповідачем права особи на звільнення з військової служби у зв`язку із звільненням з полону його "вичерпанням" звужує обсяг прав, гарантованих законом та суперечить статті 22 Конституції України, якою прямо заборонено звуження змісту та обсягу існуючих прав. Будь-яке обмеження, яке позбавляє особу права на реалізацію, є неконституційним.

Отже, висновок відповідача, що "право звільнення з військової служби виникає у військовослужбовця у момент його звільнення з полону" є неправомірним у зв`язку з тим, що норма підпункт "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не містить жодних заборон щодо наступних звільнень військовослужбовця з військової служби враховуючи наявність факту звільнення з полону.

Позиція відповідача суперечить ст. 117 Женевської конвенції, якою передбачено, що жодна репатрійована особа не може бути використана на дійсній військовій службі. Ця норма спрямована на захист осіб, які вже зазнали психологічних та фізичних страждань у полоні. Подальший добровільний вступ на військову службу особи, яка була звільнена з полону, стосується його власних переконань та волевиявлення та не обмежується законодавством.

Крім того норма пп.д п. 2 частини другої четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" застосовується до всіх військовослужбовців, які мають статус звільнених з полону, незалежно від дати обміну/звільнення без будь-яких уточнень щодо можливої кількості разів звільнення після цього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а тому дії відповідача щодо не звільнення зі служби є протиправними.

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, у тому числі і аргументи учасників справи щодо прийняття спірних наказів, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 9,77, 134, 139 242-246, 295 КАС України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "д" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із звільненням з полону.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

17.07.26