Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №240/1902/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/1902/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач 20.01.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати, як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру у розмірі, визначеному законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із 20 липня 2025 року здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру доплати у розмірі, визначеному законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач з серпня 1988 року по даний час проживає в м. Овруч, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення; є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, вважається непрацюючим пенсіонеромпросив у відповідача поновити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії, к непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, на що відповідач повідомив про відсутність підстав для цього.

Ухвалою від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд не приймає до уваги відповідь позивача на відзив з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач станом на липень 2026 року є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, проживає в населеному пункті, який, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, і останній не виплачує йому доплату до пенсії, передбачену статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.

Предметом спору є бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу з 01.01.2025 доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".

Статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

При ухваленні рішення суд враховує, що пунктом 1 Постанови №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:

- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.

Згідно з повідомленням Овруцької ТГ від 16.01.2026 № 18 (а.с. 9) позивач з 01.08.1988 по 22.12.1989, проживав в м. Овруч, Житомирської області, згідно витягу з реєстру територіальної громади від 12.03.2025 позивач в періоди з 22.12.1989 по 19.03.1990, з 19.09.1990 по 15.02.1991, з 15.02.1991 по 01.06.1993, з 11.08.1993 по теперішній час проживає в м. Овруч, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Докази того, що в період станом на 26 квітня 1986 року, у період з 20.03.1990 по 18.09.1990, з 02.06.1993 по 10.08.1993 позивач проживав або працював у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення в матеріалах справи відсутні.

Вказане свідчить про те, що після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) позивач самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінив місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цих зон, що виключає можливість встановити протиправність дій відповідача щодо не виплати позивачу з 01.01.2025 доплати в розмірі 2361 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк