Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №160/12047/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокуСправа №160/12047/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо не взяття на військовий облік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) актуалізувати інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних /та резервістів відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) щодо його перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 за зареєстрованим місцем проживання.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 за зареєстрованим місцем проживання. Позивач зазначає, що раніше він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 (правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як особа, яка раніше була засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин, у зв`язку з чим мав статус «невійськовозобов`язаний». Позивач вказує, що під час оновлення військово-облікових даних через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста у мобільному застосунку «Резерв+» йому стало відомо про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про нібито порушення ним правил військового обліку та перебування у розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На думку позивача, зазначені відомості є недостовірними та внесені відповідачем без належних правових підстав, оскільки він не отримував жодних повісток чи інших повідомлень про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 , не був належним чином повідомлений про розгляд питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, а також не отримував постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил військового обліку. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесення відповідної постанови чи вчинення інших процесуальних дій, які б підтверджували факт притягнення його до адміністративної відповідальності. За таких обставин, внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, на переконання позивача, є безпідставним та таким, що здійснене з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, позивач посилається на те, що після набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким були внесені зміни до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також після внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, у відповідача виник обов`язок актуалізувати інформацію щодо нього та взяти його на військовий облік автоматично, без необхідності особистого звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також позивач зазначає, що з метою врегулювання спірної ситуації він звернувся до відповідача із заявою від 20.02.2026 року про актуалізацію відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема щодо взяття його на військовий облік та виключення недостовірних відомостей про порушення правил військового обліку. Однак відповідач, на думку позивача, не розглянув зазначену заяву належним чином, не надав відповіді та не вчинив жодних дій щодо виправлення відомостей у Реєстрі. Враховуючи викладене, позивач вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку, а також бездіяльність щодо невзяття його на військовий облік та неактуалізації даних Реєстру, є протиправними, у зв`язку з чим просить суд захистити його порушені права шляхом визнання таких дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання відповідача вчинити визначені позивачем дії.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 08.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

12.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : інформацію про те, чи складалися протокол та постанова про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 ; інформацію про те, чи направлялася повістка до ОСОБА_2 та докази вручення або невручення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою задля внесення відомостей відносно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 11.06.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

10.06.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача, а також його взяття на військовий облік здійснено відповідачем у межах наданих законом повноважень та відповідно до встановленого порядку. Відповідач вказав, що відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, є органами військового управління, що забезпечують реалізацію законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначив, що до 18.05.2024 чинне законодавство передбачало можливість виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Саме з цієї підстави 28.05.1998 позивача було виключено з військового обліку відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на той час. Разом з тим відповідач наголосив, що таке виключення з військового обліку не означало звільнення особи від конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та не створювало для позивача довічної пільги щодо невиконання військового обов`язку. На думку відповідача, законодавець лише обмежував можливість залучення певної категорії осіб до проходження військової служби, але не звільняв таких осіб від обов`язку перебувати у сфері військового обліку у разі зміни правового регулювання. Відповідач зазначив, що у зв`язку із прийняттям Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, було змінено положення статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зокрема, законодавцем виключено таку підставу для виключення з військового обліку, як засудження особи за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Таким чином, відповідач вважає, що з 18.05.2024 громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не належать до категорій осіб, визначених частиною шостою статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних. Відповідач звернув увагу суду, що позивач, який є громадянином України 1982 року народження та станом на момент виникнення спірних правовідносин перебував у віці 43 років, відповідає критеріям особи, яка підлягає зарахуванню до запасу Збройних Сил України та взяттю на військовий облік військовозобов`язаних. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначив, що після набрання чинності Законом України №3633-IX позивач самостійно не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік, хоча відповідно до вимог Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, громадяни зобов`язані перебувати на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання та виконувати встановлені правила військового обліку. Відповідач вважає, що внесення інформації про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було правомірним, оскільки позивач не виконав передбачений законом обов`язок щодо постановки на військовий облік після зміни законодавства. Також відповідач заперечив проти доводів позивача щодо порушення принципу незворотності дії закону в часі, оскільки, на його думку, у спірних правовідносинах не йдеться про притягнення позивача до відповідальності за минулу поведінку чи застосування нових норм до подій, які мали місце до їх набрання чинності. Відповідач зазначив, що постановка позивача на військовий облік відбулася після 18.05.2024 на підставі чинного на той час законодавства, а тому зворотної дії закону не має. За таких обставин ІНФОРМАЦІЯ_2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

11.06.2026 року від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погодився з доводами ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначив, що викладені відповідачем у відзиві заперечення є необґрунтованими та не спростовують протиправності оскаржуваних дій та бездіяльності. Представник позивача вказав, що відповідач неправильно визначив предмет спору та фактично безпідставно ототожнює позовні вимоги із намаганням позивача уникнути виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. При цьому позивач не просить суд виключити його з військового обліку чи звільнити від виконання військового обов`язку, а звернувся до суду у зв`язку з порушенням відповідачем вимог чинного законодавства щодо порядку ведення військового обліку, невнесенням актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також протиправним внесенням інформації про порушення правил військового обліку. Представник позивача зазначив, що позивач у минулому був виключений з військового обліку на законних підставах відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідних правовідносин. Зокрема, після звільнення з місць відбування покарання позивач звертався до органу військового обліку, за результатами чого його було виключено з військового обліку у зв`язку із засудженням за вчинення злочину. Разом з тим, представник позивача звернув увагу, що внесення змін до законодавства, зокрема прийняття Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким було змінено положення статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача права ігнорувати встановлений законом порядок взяття громадян на військовий облік. Представник позивача послався на положення пунктів 143–146 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, які передбачають можливість автоматичного взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку, шляхом електронної інформаційної взаємодії державних інформаційних ресурсів. На думку представника позивача, враховуючи зареєстроване місце проживання позивача на території, яка обслуговується ІНФОРМАЦІЯ_7 , останній мав бути поставлений на військовий облік без необхідності особистого звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 17-1 Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932, передбачено автоматичне внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають. У зв`язку із цим представник позивача вказав, що відповідач безпідставно переклав на позивача обов`язок щодо постановки на військовий облік, оскільки саме на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок щодо ведення військового обліку та актуалізації відповідних відомостей у Реєстрі. Крім того, представник позивача заперечив проти тверджень відповідача щодо нібито ухилення позивача від виконання військового обов`язку та зазначив, що такі висновки не підтверджені належними доказами, а мають оціночний та упереджений характер. На думку представника, відповідач фактично намагається підмінити предмет адміністративного спору моральною оцінкою минулої поведінки позивача, хоча предметом розгляду у справі є виключно законність дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Також представник позивача звернув увагу суду, що відповідач подав відзив із пропуском строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Зазначено, що ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 14.05.2026 року, а тому останнім днем для подання відзиву було 29.05.2026 року, тоді як відзив фактично подано лише 10.06.2026 року. При цьому відповідач не навів поважних причин пропуску встановленого строку. З огляду на викладене представник позивача просив суд не враховувати доводи відзиву ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснити розгляд справи за наявними матеріалами, а також задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо актуалізації відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та внесення достовірної інформації щодо його військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував електронний військово-обліковий документ у мобільному застосунку «Резерв+», однак у ньому містилися відомості про те, що він має статус «виключений з військового обліку», не є військовозобов`язаним, а також перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_6 з 14.02.2025 року у зв`язку із нібито порушенням правил військового обліку, а саме не перебуванням на військовому обліку після звільнення з місць відбування покарання.

20.02.2026 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо внесення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та просив актуалізувати інформацію щодо його військового обліку.

Підставою для звернення стало формування позивачем електронного військово-облікового документа в електронному кабінеті призовників, військовозобов`язаних та резервістів у мобільному додатку «Резерв+», під час перевірки якого ним було виявлено, що в Реєстрі міститься інформація про його перебування у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_6 з 14.02.2025 року у зв`язку з порушенням правил військового обліку, а саме не взяттям на військовий облік після прибуття з установи виконання покарань.

Позивач зазначав, що така інформація не відповідає фактичним обставинам, оскільки він не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку чи законодавства про мобілізацію, не отримував викликів до ІНФОРМАЦІЯ_6 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, не подавав заяви про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності та не отримував постанов чи інших документів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також судом встановлено, що позивач посилався на те, що у 2006 році він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 (правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на підставі підпункту «г» пункту 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.

Крім того, позивач зазначав, що після набрання чинності змінами до законодавства у сфері військового обов`язку, військового обліку та мобілізації, зокрема Законом України від 11.04.2023 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а також змінами до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2025 № 1203, його постановлення на військовий облік мало бути здійснено автоматично за місцем зареєстрованого проживання на підставі відомостей, отриманих шляхом електронної інформаційної взаємодії державних реєстрів.

У зв`язку із цим позивач вважав, що відомості про порушення ним правил військового обліку та застосування до нього заходів розшуку внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без належних правових підстав, а тому підлягають виключенню як недостовірні.

З матеріалів справи також убачається, що позивач просив ІНФОРМАЦІЯ_2 :

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення;

виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку;

повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення;

актуалізувати відомості Реєстру щодо його військового обліку.

До заяви позивачем було додано копію паспорта громадянина України, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та роздруківку електронного військово-облікового документа.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо розгляду поданої заяви та невжиття заходів для виправлення, актуалізації та приведення у відповідність відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" за №64/2022від 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти й станом на теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12.05.2015 , воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" за №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно пункту 4 Указу Президента України за №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами 1, 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років;

2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць;

3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу;

4) військовозобов`язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону №2232-XII, взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024 ), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024 р., які набули чинності 18.05.2024 ), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017 р. (далі Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина 1 статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487; у редакції, чинній станом на момент звернення позивача до суду), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).

Пунктом 2 Порядку №1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до п. 20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (Офіційний вісник України, 2022 р., №25, ст. 1234). Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За приписами п. 29 Порядку №1487, у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Судом встановлено, що позивач фактично не погоджується з діями відповідача щодо взяття його на військовий облік на підставі ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

З цього приводу суд зазначає, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 (далі - Закон № 3633-IX), яким внесено зміни Закону №2232-ХІІ.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені у статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Так, відповідно до п. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Відтак, положення статті 37 Закону №2232-ХІІ не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Окрім того, згідно з п. 4 розділу загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Згідно ч. 1-3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов`язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 932), який визначає:

механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;

порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;

механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.

Метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.

Згідно пункту 17-1 Порядку №932, стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, відповідно до цього порядку, відомості щодо позивача в автоматизованому режимі внесені до Реєстру військовозобов`язаних, а позивача поновлено на військовому обліку.

Враховуючи наведене, суд не вбачає у діях відповідача ознак протиправності щодо автоматичного поновлення позивача на військовому обліку на підставі Порядку №932, у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024.

Із врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України в контексті спірних правовідносин суд зазначає таке.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 р. №5-р/2018).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак у даному випадку, йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Так, стаття 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024 р.) на момент звернення позивача з вимогою щодо виключення його з військового обліку та внесенні змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Статтею 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Також у ч. 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII зазначено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 р., зазначено, що в разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Пунктом 3 Порядку №1487, передбачено, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих доводів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.

Крім того, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою (зверненням) з проханням виключити його з військового обліку відповідно до п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, яка була чинною до травня 2024).

Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин відсутні підстави для збереження стану (статусу) виключення позивача з військового обліку.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник