Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №160/12189/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокуСправа №160/12189/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2026 року (05.05.2026 року направлена засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 14.04.2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від лютого 2026 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 року зазначена вище справа розподілена та 08.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

12.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: довідку про розмір нарахованого грошового забезпечення за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року включно ОСОБА_1 ; копії наказів про зарахування до списків особового складу так і виключення із списків особового складу ОСОБА_1 ; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) виплати (не виплати) ОСОБА_1 : грошового забезпечення за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 11.06.2026 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

28.05.2026 року від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року здійснювалися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200. Відповідач вказав, що у спірний період при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням правомірно застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018, оскільки пунктом 4 постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 було передбачено, що такі розміри визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також відповідач зазначив, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 не створює правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки, на думку відповідача, визнання нормативно-правового акта нечинним не призводить до автоматичного відновлення попередньої редакції такого акта. Крім того, відповідач послався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою внесено зміни до пункту 4 постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з фіксованої величини 1762 грн, зазначаючи, що це підтверджує незмінність підходу Кабінету Міністрів України щодо застосування сталої розрахункової величини. Також відповідач вказав, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є лише розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та здійснює виплати виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, а тому не має повноважень самостійно змінювати порядок нарахування грошового забезпечення, визначений нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Щодо вимог про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що така виплата має окремий порядок регулювання, залежить від рішення командира військової частини та наявності відповідного фонду грошового забезпечення, а тому не є автоматично похідною від зміни розміру посадового окладу чи окладу за військовим званням. Крім того, відповідач зазначив, що обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем не доведено факту порушення його прав діями військової частини. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зарахування та виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

У зазначений період позивачу здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення відповідно до займаної посади, військового звання, вислуги років та інших складових, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звернулася до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою та адвокатським запитом щодо проведення перерахунку грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року із застосуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1/61/15-584-2026 від 02.02.2026 року позивача повідомлено, що обчислення посадового окладу та окладу за військове звання за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року здійснювалося відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Також листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1/61/15-6-10-Аз від 02.02.2026 року представнику позивача повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 грн.

Крім того, відповідачем зазначено, що відомості щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії містяться в архівній відомості №1 за відповідні роки, яка була надана суду на виконання ухвали про витребування доказів.

Не погоджуючись із таким порядком обчислення грошового забезпечення, позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що відповідачем неправомірно застосовано розрахункову величину у розмірі 1762 грн, встановлену станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, що, на його думку, призвело до заниження розміру грошового забезпечення та похідних виплат.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалася у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року №200.

Отже, спірним у цій справі є питання правомірності застосування відповідачем під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року розрахункової величини - 1762 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, а також наявності правових підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення та пов`язаних із ним виплат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна норма встановлює фундаментальний принцип діяльності суб`єктів владних повноважень, відповідно до якого останні не можуть діяти довільно або на власний розсуд, а зобов`язані застосовувати нормативно-правові акти з урахуванням їх юридичної сили та ієрархії.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на військовій службі, а також членів їхніх сімей.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною четвертою статті 9 зазначеного Закону передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців виплачується у розмірах, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер та умови служби.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проходження військової служби відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням розрахункової величини у розмірі 1762 грн, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Такі обставини підтверджуються листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1/61/15-6-10-Аз від 02.02.2026 року, відповідно до якого відповідач повідомив, що обчислення посадового окладу та окладу за військове звання ОСОБА_1 за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року здійснювалося відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Водночас суд зазначає, що саме по собі посилання відповідача на пункт 4 постанови №704 не свідчить про правомірність проведеного розрахунку, оскільки при визначенні розміру грошового забезпечення необхідно враховувати чинну редакцію зазначеної норми з урахуванням її співвідношення із актами вищої юридичної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено структуру грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 2 постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови №704 у первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до пункту 4 постанови №704 були внесені зміни, якими замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, було передбачено застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 було визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, з 29.01.2020 року відновлено дію пункту 4 постанови №704 у редакції, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Зазначена правова позиція неодноразово підтверджувалась Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 року у справі №440/6017/21 суд касаційної інстанції зазначив, що після скасування пункту 6 постанови №103 підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 у редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Верховний Суд наголосив, що застосування розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року не відповідає актам вищої юридичної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах:

від 18.02.2021 року у справі №200/3775/20-а;

від 11.02.2021 року у справі №240/11952/19;

від 11.02.2021 року у справі №200/3774/20-а;

від 31.03.2021 року у справі №520/2781/2020.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення позивача за період проходження служби з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року відповідач повинен був застосовувати розрахункову величину, визначену відповідно до законів України про Державний бюджет на відповідні роки.

Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн.

Отже, у період проходження позивачем військової служби з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням мав здійснюватися виходячи із:

прожиткового мінімуму 2481 грн - з 14.04.2022 року;

прожиткового мінімуму 2684 грн - з 01.01.2023 року,

із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції та встановлено розрахункову величину 1762 грн, суд відхиляє, оскільки зазначені зміни набрали чинності 20.05.2023 року, тобто після завершення періоду проходження військової служби позивачем.

Спірні правовідносини виникли та були реалізовані у період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року, а тому до них застосовується законодавство, чинне саме у цей період.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача у період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року у сумі 1762 грн є протиправними.

Щодо перерахунку допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та інших виплат.

Оскільки відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200, військовослужбовцям Національної гвардії України надається допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, її розмір безпосередньо залежить від складових грошового забезпечення.

Аналогічно, відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Інструкції №200, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань визначається виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Отже, неправильне визначення посадового окладу та окладу за військовим званням призвело до неправильного визначення розміру похідних виплат.

Посилання відповідача на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не залежить від розміру грошового забезпечення, суд оцінює критично, оскільки сама Інструкція №200 прямо передбачає визначення її розміру у межах місячного грошового забезпечення.

Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.

Оскільки позивачу підлягають виплаті додаткові суми грошового забезпечення за результатами перерахунку, відповідач зобов`язаний одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку №44.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 14.04.2022 року по 10.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник