Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №160/12602/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокуСправа №160/12602/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 01.09.2025 № 1746;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 21.08.2025 № 703;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 04.08.2025 № 6809;

- зобов`язати відповідача призначити повторне службове розслідування з урахуванням висновків суду

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , факт зникнення безвісти якого підтверджено Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20251118-2676 від 18.11.2025. Вказує, що чоловік 20 серпня 2025 року приблизно о 19:50 годині він зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі н.п. Русин Яр Краматорського району Донецької області (Іллінівська сільська громада) — безпосередньо в зоні активних бойових дій, тоді як відповідач, за наслідками службового розслідування, такі дії кваліфікував як самовільне залишення військової частини. Позивач зауважує, що службове розслідування проведено формально та базується виключно на ідентичних поясненнях військовослужбовців. Вважає, що Комісія провела службове розслідування із порушенням вимог п.п. 3.1– 3.3, 3.5, 4.1 4.3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, оскільки не здійснила індивідуального опитування свідків, не уточнила деталі події, не зафіксувала можливі розбіжності, не перевірила достовірність інформації, не витребувала дані геолокації, радіообміну, матеріалів бойових дій, не опитала інших військовослужбовців підрозділу, не звернулася до Координаційного штабу з питань військовополонених і не залучила матеріали кримінального провадження. Означенні порушення мали наслідком прийняття протиправних наказів, які порушують її права як члена сім`ю зниклого військовослужбовця.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що 20.08.2025 командир 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 під час знаходження в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (біля с. Русин Яр Краматорського району Донецької області) самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , про що командир 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 доповів командиру військової частини НОМЕР_1 20.08.2025 року. Після отримання зазначеної вище доповіді командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 26.08.2025 № 6628, яким призначено проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 20.08.2025 року молодшим сержантом ОСОБА_5 . Для розслідування призначена комісія, яка проводила розслідування відповідно вимог «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженому наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371. Після проведення службового розслідування комісією складений акт, на підставі якого командиром військової частини був виданий наказ від 01.09.2025 № 6809 «Про результати службового розслідування», яким факт самовільного залишення місця ОСОБА_5 20.08.2025 року під час знаходження в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, був підтверджений. Просить врахувати, що звернення представника позивача до правоохоронних органів з заявами про зникнення без вісті 20.08.2025 молодшого сержанта ОСОБА_2 не є підставою для скасування наказів та акту службового розсідування.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Командиром 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 командиру військової частини НОМЕР_1 20.08.2025 року надано доповідь про те, що 20.08.2025 командир 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 під час знаходження в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (біля с. Русин Яр Краматорського району Донецької області) самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 26.08.2025 № 6628, яким призначено проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 20.08.2025 року молодшим сержантом ОСОБА_5

За результатами службового розслідування комісією був складений акт, на підставі якого командиром військової частини прийнятий наказ від 01.09.2025 № 6809 «Про результати службового розслідування», яким факт самовільного залишення місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 (біля АДРЕСА_1 ) командиром 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_2 механізованого батальйону молодшим сержантом ОСОБА_5 20.08.2025 року під час знаходження в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, був підтверджений.

Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 21.08.2025 № 703, яким ОСОБА_2 вважати таким, що самовільно залишив розташування підрозділу та виключено з грошового забезпечення з 20.08.2025 року.

Вважаючи такі накази протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що згідно ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі -Порядок №608).

Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Як уже встановлено судом, командиром 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 командиру військової частини НОМЕР_1 20.08.2025 року надано доповідь про те, що 20.08.2025 командир 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_2 механізованого батальйону молодший сержант ОСОБА_3 під час знаходження в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (біля с. Русин Яр Краматорського району Донецької області) самовільно залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 прийнятий наказ від 26.08.2025 № 6628, яким призначено проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 20.08.2025 року молодшим сержантом ОСОБА_5

За результатами службового розслідування комісією був складений акт, на підставі якого командиром військової частини прийнятий наказ від 01.09.2025 № 6809 «Про результати службового розслідування», яким факт самовільного залишення місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 (біля АДРЕСА_1 ) командиром 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_2 механізованого батальйону молодшим сержантом ОСОБА_5 20.08.2025 року під час знаходження в районі виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, був підтверджений.

В ході проведеного службового розслідування відібрано пояснення у солдата ОСОБА_6 та старшого сержанта ОСОБА_7 , які вказали, що 20.08.2025 року приблизно о 19:50 годині молодший сержант ОСОБА_3 самовільно залишив район виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії поблизу н.п. Русин Яр Краматорського району Донецької області. Пошуки вказаного військовослужбовця позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що факт зникнення безвісти ОСОБА_8 під час виконання бойового завдання підтверджено Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20251118-2676 від 18.11.2025

Щодо наведеного суд зазначає, що такі відомості внесені до реєстру на підставі заяви самої позивачки поданої 09.09.2025 до чергової частини Синельниківського РУП ГУНП в Д/о..

При цьому, судом не здобуто та суду не надано доказів того, що у вказаний період чоловік позивачки виконував бойове завдання (наказів, розпоряджень, тощо). Такі відомості в акті службового розслідування відсутні.

Також позивачка зазначає, що за недоведеності самовільного залишення військової частини, за відсутності доказів, що він перебуває у полоні, як заручник або інтернована особи, військова частина не мала підстав видавати акт службового розслідування, наказів на його підставі, та вважати завершеним службове розслідування.

Поряд із цим, суд зазначає, що в ході розгляд справи суду не надано та судом не здобуто доказів про оголошення чоловіка позивачки померлим, відсутнім безвісти чи захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу.

Отже, вищевказані доводи позивача не спростовують висновків відповідача про порушення її чоловіком ст.ст. 11, 12, 14, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту.

Крім того суд зазначає, що прийняттю оскаржуваних наказів про результати службового розслідування передувало саме службові розслідування, якими і встановлено факт самовільного залишення позивачем ОСОБА_8 військової частини 20.08.2025.

Зокрема, згідно із доповіді командира командиром НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 виявлено, що 20.08.2025 року приблизно о 19:50 годині молодший сержант ОСОБА_3 самовільно залишив район виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії поблизу н.п. Русин Яр Краматорського району Донецької області. Пошуки вказаного військовослужбовця позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме

Суд зауважує, що на виконання статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир.

Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Тобто, за змістом вказаних норм, командиром є військовослужбовець, який має авторитет та високі моральні якості, неухильно дотримується вимог законодавства щодо проходження військової служби, а також несе персональну відповідальність за здатність виконувати бойові завдання підрозділом в цілому та кожним військовослужбовцем, який входить до його складу окремо.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у доповіді командирів та поясненнях військовослужбовців, наданих під час службових розслідувань, в яких вони вказують про відсутність чоловіка позивача у спірний час у підрозділі.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів та акту службового розслідування, який до того ж не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки предметом як службового розслідування, так і спірних наказів відповідача є саме факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_8 , в той час як доказів на спростування такого факту/обставин позивачем до суду надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Поряд з цим, у разі встановлення нових обставин, які б підтверджували відсутність факту самовільного залишення ОСОБА_8 військової частини, зокрема за результатами розслідування кримінального провадження, позивач буде мати можливість відновити свої права, в тому числі в судовому порядку.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна