Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №676/8682/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/8682/25

Провадження № 22-ц/820/1232/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.

з участю відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 676/8682/25за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року у складі судді Сосни О.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженоювідповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100982133 від 09.10.2022 року, яка становить 7 750 грн та складається з: 2 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 5 610 грн - заборгованість за відсотками, 140 грн - заборгованість за комісією, а також 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 8 000 грн витрат на правовудопомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач відповідно до умов кредитного договору, укладеного з TзOB «Мілоан», який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав кредит та зобов`язався вносити кошти на погашення позики, сплати процентів за користування нею та комісії відповідно до умов договору. ТзОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 2 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карткувідповідача. Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, а тому у нього перед позикодавцем виникла заборгованість в розмірі вищевказаної суми.

31.01.2023 року відповідно до договору відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т TзOB «Мілоан» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за договором, укладеним з відповідачем.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницькоїобластівід 13 березня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №100982133 від 09.10.2022 року, яка становить 7 750 грн та складається з: 2 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 5 610 грн - заборгованість за відсотками, 140 грн - заборгованість за комісією, а також 2422,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на правовудопомогу.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт зазначає, що дійсно 09.10.2022 року між ним та ТзОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит № 100982133, однак отримавши позовну заяву з відповідними матеріалами, він ще 25.11.2025 року перерахував на рахунок кредитора суму боргу за кредитом - 10172,50 грн, а позивач в свою чергу надав довідку від 27.11.2025 року про відсутність претензій по вказаному кредитному договору, однак при цьому суд своїм рішення стягнув з нього на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 100982133 від 09.10.2022 року, хоча вказаний розмір заборгованості вже був повністю погашений перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 09.10.2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100982133.

Відповідно до п.1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 2 000 грн.

Згідно з п.1.3. Договору кредит надається строком на 105 днів з 09.10.2022 року.

Пунктами 1.5.2.-1.5.3. Договору , передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються протягом пільгового періоду: 210 грн, які нараховуються за ставкою 0,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 5 400 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п.п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 140 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 7% від суми кредиту.

Додатком 1 до вказаного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 100982133 від 09.10.2022 року, додатком 2 до вказаного договору є паспорт споживчого кредиту № 100982133.

Особливості нарахування процентів, комісії та пролонгація строку кредитування визначені п.п.2.2, 2.3 Договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТзОВ «Мілоан», клієнт ОСОБА_1 уклав договір № 100982133 від 09.10.2022 року за допомогою одноразового ідентифікатора J81155.

ТзОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 2 000 грн на його картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №52303164 від 09.10.2022 року.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100982133 від 09.10.2022 року заборгованість відповідача за вказаним договором на час подачі позову не була погашена.

Відповідно до виписки з особового рахунка залишок заборгованості на час подання позову складає 7 750 грн, з яких: 2 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 5 610 грн - заборгованість за відсотками, 140 грн - заборгованість за комісією.

31.01.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т, у відповідності до умов якого, ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Кредит-Капітал» до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №100982133 від 09.10.2022 року.

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 90-МЛ/Т, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за Договором про споживчий кредит № 100982133 від 09.10.2022 року, укладеним між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у сумі 7 750 грн.

25.11.2025 року після подачі позову під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 перерахував на рахунок кредитора суму боргу за кредитом в розмірі 7 750 грн. та, сплачений при подачі позову судовий збір, в сумі 2422,40 грн, а всього 10172,50 грн.

В зв`язку з цим позивач 27.11.2025 року надав відповідачу довідку про відсутність претензій до ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б однієїі з сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторонни домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільногозаконодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електроннукомерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електроннийдоговір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договіру кладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено такупропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровийпідпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вірно встановлено судом, ОСОБА_1 підписав Договір про споживчий кредит № 100982133 від 09.10.2022 року, з відповідними додатками шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (J81155), що підтверджується наданою позивачем довідкою про ідентифікацію, якою підтверджено, що одноразовий ідентифікатор було відправлено на номер телефону: НОМЕР_1 , вказаний відповідачем в анкеті - заяві на кредит № 100982133 від 09.10.2022 року.

Кошти в сумі 2 000 грн були перераховані на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 52303164 від 09.10.2022 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про надання споживчого кредиту та існування заборгованості на час подання позову, яка виникла у відповідача внаслідок неналежного виконання умов кредитування.

Разом з тим, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 76, 95 ЦПК України, письмові докази (документи) є одними з доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 25.11.2025 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок позивача кошти на погашення кредитної заборгованості в сумі 10 172,50 грн, що підтверджується квитанцією на переказ коштів № ПН4234940 від 25.11.2025 року.

В свою чергу, 27.11.2025 року ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало ОСОБА_1 довідку від 09.10.2022 р., згідно якої ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтвердило відсутність претензій по Договору № 100982133 від 09.10.2022 року.

Таким чином, після подачі позовної заяви і до ухвалення рішення судом першої інстанції під час розгляду справи, відповідач сплатив позивачу наявну у нього кредитну заборгованість в повному обсязі, разом з судовими витратами у вигляді судового збору, фактично борг на момент прийняття оскаржуваного судового рішення був відсутній, проте вказані обставини не були враховані судом при прийнятті рішення.

Суд звертає увагу, що позивач не повідомив про вищевказані обставини суд першої інстанції, внаслідок чого Дунаєвецький районний суд Хмельницької області дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з відсутністю такого боргу на час ухвалення рішення.

В суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснив, що участі в справі в суді першої інстанції він не приймав і вказані докази не подавав, оскільки працівники ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» запевнили його, що вони відмовляться від позову щодо стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю до нього будь-яких претензій та повідомили про це суд, однак фактично цього не зробили.

Крім того, у своїх додаткових поясненнях, які надійшли до суду апеляційної інстанції ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» також визнало вказані обставини щодо погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором після подання позову 25.11.2025 року та відповідно відсутність боргу у ОСОБА_1 за кредитним договором на час ухвалення судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів вбачає недобросовісність користування своїми процесуальними правами з боку позивача та вважає за необхідне поновити відповідачу строк для подачі доказів, а саме квитанції на переказ коштів № ПН4234940 від 25.11.2025 року та довідки про відсутність претензій по Договору № 100982133, та приєднати їх до матеріалів справи, оскільки вказані докази не були додані відповідачем у справі з поважних причин, так як саме позивач пообіцяв відповідачу повідомити суд про погашення боргу і подати заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю боргу за кредитним договором.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати в зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення кредитна заборгованість за кредитним договором № 100982133 в сумі 7750 грн була повністю погашена, при цьому відповідачем також було сплачено на користь позивача ще й судовий збір за подачу позову в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією на переказ коштів № ПН4234940 від 25.11.2025 року та довідкою про відсутність претензій по Договору № 100982133, наданою позивачем у справі ТзОВ «ФК Кредит-Капітал».

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк