Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №308/12502/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/12502/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

учасників судового розгляду: обвинуваченого – ОСОБА_5 , захисника – адвоката – ОСОБА_6 , прокурора – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/592/25 за апеляційною скаргою прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Громада, Любарський район, Житомирська область, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу, у військовому званні «майор», одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, і призначено йому покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень.

Залишено ОСОБА_5 до набрання законної сили запобіжний захід у виді застави в розмірі 1059800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень, визначеної згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.04.2025 (справа №308/2936/25, провадження №1-кс/308/2326/25).

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 1059800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) гривень, внесену за ОСОБА_5 згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.04.2025 (справа №308/2936/25, провадження №1-кс/308/2326/25) повернути заставодавцям, а саме: заставу у розмірі 380000 грн, сплачену згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4063572 від 18.04.2025 – повернути заставодавцю ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ); заставу у розмірі 380000 грн, сплачену згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4063648 від 18.04.2025 – повернуто заставодавцю ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ); заставу у розмірі 299800 грн, сплачену згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4064027 від 18.04.2025 – повернути заставодавцю ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.04.2025 (справа №308/2936/25, провадження №1-кс/308/2281/25), яке було вилучено у ОСОБА_5 15.04.2025, а саме:

предмет неправомірної вигоди – грошові кошти в сумі 500 доларів США номіналом по 100 доларів наступних серій та номіналів: КВ07892403К, КF33022175C, FF37104772С; HA 24939090A, KF45171750А;

мобільний телефон марки «Самсунг» із карткою НОМЕР_5 ;

банківська картка «Приватбанк» НОМЕР_6 ;

грошові кошти в сумі 1200 доларів США номіналом 100 доларів;

банківські картки: «Універсалбанк» НОМЕР_7 ; «Універсалбанк» НОМЕР_8 ; «Приватбанк» НОМЕР_9 ; «Приватбанк» НОМЕР_10 .

Скасувано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2025 (справа №308/2936/25, провадження №1-кс/308/2420/25), яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

земельну ділянку з кадастровим номером 1823183300:02:002:0057, яка розміщена в с. Громада, Любарського району Житомирської області;

транспортний засіб – автомобіль марки «Audi A4», VIN НОМЕР_11 ;

причіп до автомобіля VIN НОМЕР_12 .

Речові докази:

предмет неправомірної вигоди – грошові кошти в сумі 500 доларів США номіналом по 100 доларів наступних серій та номіналів: КВ07892403К, КF33022175C, FF37104772С; HA 24939090A, KF45171750А, які зберігаються в АТ КБ «Приватбанк» (відділ регіональної каси перерахунку у м. Мукачево) – конфіскувати в дохід держави;

грошові кошти в сумі 1200 доларів США номіналом 100 доларів, які зберігаються в АТ КБ «Приватбанк» (відділ регіональної каси перерахунку у м. Мукачево) – повернути ОСОБА_5 ;

мобільний телефон марки «Самсунг» із карткою НОМЕР_5 , банківська картка «Приватбанк» НОМЕР_6 , банківські картки: «Універсалбанк» НОМЕР_7 , «Універсалбанк» НОМЕР_8 , «Приватбанк» НОМЕР_9 , «Приватбанк» НОМЕР_10 , які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові – повернути ОСОБА_5 .

Стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок за проведення експертизи.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Військовослужбовець, призваний під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_11 , який відповідно до наказу №5 від 15.11.2023 командира військової частини НОМЕР_1 зарахований до списків військовослужбовців вказаної військової частини та який в подальшому відповідно до наказу № 80 від 31.03.2024 командира військової частини НОМЕР_1 вважався таким, що самовільно залишив місце несення служби, звернувся до свого безпосереднього командира – заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 з приводу повернення на службу в межах передбаченого чинним законодавством.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.01.2025, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом отримання від свого підлеглого молодшого сержанта ОСОБА_11 грошових коштів за сприяння у поверненні на службу останнього.

22.01.2025, ОСОБА_5 , знаходячись в розташуванні військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, в телефонному режимі, в ході спілкування із ОСОБА_11 , висловив останньому пропозицію надати йому неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за сприяння щодо повернення останнього на службу, тобто шляхом впливу на командування військової частини НОМЕР_1 , яке відповідно уповноважене на прийняття рішень щодо переведення військовослужбовців по посадах, а також продовження військової служби.

Своєю чергою, ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправний характер дій свого керівника ОСОБА_5 , з даного приводу звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою, після чого у період з 23.01.2025 військовослужбовець ОСОБА_11 діяв під контролем правоохоронних органів.

12.02.2025, приблизно о 12.15 год., ОСОБА_5 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, отримав для себе від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 12.02.2025 становило 20830 гривень, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави – командиром військової часини НОМЕР_1 , щодо подальшого переведення (повернення) ОСОБА_11 до підрозділів військової частини НОМЕР_1 .

Цього ж дня ОСОБА_5 , 12.02.2025 у другій половині дня, дотримуючись свого злочинного плану, доставив ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такого, що бажає повернутися на службу та який раніше самовільно залишив місце несення служби, для подальшого направлення до військової частини НОМЕР_13 , тобто резервного батальйону, що в Рівненській області, де відповідно після навчань, згідно з встановленим порядком, ОСОБА_5 ініціює його направлення на службу до військової частини НОМЕР_1 , тобто де раніше і ніс службу ОСОБА_11 .

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім того, ОСОБА_5 , дотримуючись свого злочинного плану, а також усвідомлюючи те, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде знаходитись фактично у військовій частині НОМЕР_13 , тобто у резервному батальйоні, який дислокується в Рівненській області, вказав останньому, що надалі з приводу його повернення на службу він буде спілкуватися із його батьком – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Надалі, у ході досудового розслідування ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було залучено до конфіденційного співробітництва, який надалі з 17.02.2025 діяв під контролем правоохоронних органів.

Своєю чергою, ОСОБА_5 у період із 13.02.2025, діючи умисно, з метою виконання взятих на себе злочинних зобов`язань, почав здійснювати заходи щодо ініціювання в переведенні (повернені) із військової частини НОМЕР_13 військовослужбовця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової частини НОМЕР_1 , однак враховуючи те, що військовослужбовець ОСОБА_11 є придатним до військової служби без будь-яких обмежень щодо виду служби чи роду військ, із обставин, що не залежали від волі ОСОБА_5 , останній не зміг завершити дії щодо переведення (повернення) ОСОБА_11 до військової частини НОМЕР_1 .

Як наслідок, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, однак у період з 13.02.2025 по 05.04.2025 майор ОСОБА_5 здійснив вплив на командування військової частини НОМЕР_14 з метою одержання письмової згоди про відібрання як кандидата із військової частини НОМЕР_13 для подальшого проходження служби молодшим сержантом ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вакантній посаді командира відділення взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_14 .

05.04.2025, ОСОБА_5 , отримавши фотокопію вказаної письмової згоди командира військової частини НОМЕР_14 , перекинув вказану фотокопію військовослужбовцю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьку – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Надалі, 15.04.2025, приблизно о 16.50 год., заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, отримав для себе від батька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15.04.2025 становило 20655 гривень, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави – командира військової часини НОМЕР_14 , щодо переведення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової частини НОМЕР_14 на посаду командира відділення взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_14 .

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме: прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що вирок суду підлягає в частині призначеного ОСОБА_5 остаточного покарання підлягає скасуванню на підставі ст. 414 КПК України, у зв`язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Відмовляючи у задоволені відносно ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади строком на один рік, пов`язані зі здійсненням командування військових частин або їх структурних відділень на відповідних рівнях, суд мотивував своє рішення показами обвинуваченого, а саме тим, що «Вплив був вчинений ним виключно через товариські відносини, а не через його перебування на певній посаді.»

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив вказаний злочин, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», що саме по собі піднімає його авторитет серед інших військовослужбовців, у тому числі «товаришів» обвинуваченого.

Незастосування судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади може мати негативні наслідки, особливо в контексті військової служби, дисципліни та довіри до командного складу.

Оскільки суд встановив повторність у вчиненні злочину (двічі отримано неправомірну вигоду), але не позбавив права обіймати керівні посади, існує реальна можливість рецидиву злочинів, адже обвинувачений знову може опинитися на посаді, що дає йому владні або організаційно-розпорядчі повноваження, які будуть піднімати авторитет ОСОБА_5 в очах товаришів та полегшувати неправомірні прохання останнього.

Залишення такого офіцера у системі управління може створити сприятливі умови для нових зловживань впливом в тому числі іншими військовослужбовцями.

Перебування ОСОБА_5 на керівній посаді призведе до підриву морального авторитету командирів, сформує у підлеглих відчуття безкарності і вибірковості правосуддя, може деморалізувати особовий склад.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень.

Позбавити ОСОБА_5 , права обіймати посади строком на 3 (три) роки пов`язані з здійсненням командуванням військових частин або їх структурних відділень на рівні: командира бригади, полку, батальйону; начальника штабу бригади, полку, батальйону; заступника командира бригади, полку, батальйону; заступника командира бригади, полку, батальйону з морально-психологічного забезпечення; заступника командира бригади, полку, батальйону з озброєння (технічної частини)

На апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_5 подала заперечення, в якому зазначила, що подана прокурором апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить суд оскаржуваний вирок залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила таку задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.369-2 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.

Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_5 покарання підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд призначаючи покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відмовляючи у задоволені відносно ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади строком на один рік, пов`язані зі здійсненням командування військових частин або їх структурних відділень на відповідних рівнях, суд мотивував своє рішення показами обвинуваченого, а саме тим, що «Вплив був вчинений ним виключно через товариські відносини, а не через його перебування на певній посаді.»

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилися ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив вказаний злочин, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «майор», що саме по собі піднімає його авторитет серед інших військовослужбовців, у тому числі «товаришів» обвинуваченого.

Незастосування судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади може мати негативні наслідки, особливо в контексті військової служби, дисципліни та довіри до командного складу.

Оскільки суд встановив повторність у вчиненні злочину (двічі отримано неправомірну вигоду), але не позбавив права обіймати керівні посади, існує реальна можливість рецидиву злочинів, адже обвинувачений знову може опинитися на посаді, що дає йому владні або організаційно-розпорядчі повноваження, які будуть піднімати авторитет ОСОБА_5 в очах товаришів та полегшувати неправомірні прохання останнього.

Залишення такого офіцера у системі управління може створити сприятливі умови для нових зловживань впливом в тому числі іншими військовослужбовцями.

Перебування ОСОБА_5 на керівній посаді призведе до підриву морального авторитету командирів, сформує у підлеглих відчуття безкарності і вибірковості правосуддя, може деморалізувати особовий склад.

Застосування додаткового покарання до ОСОБА_5 (позбавлення права обіймати посади, пов`язані з командуванням) має значний моральний ефект на військовослужбовців Збройних Сил України, а саме:

- підвищить рівень довіри до командування та правосуддя;

- допоможе підтримувати дисципліну і мораль у підрозділах, запобігаючи можливим корупційним зловживанням у майбутньому;

- дозволить підтримувати високі морально-етичні стандарти серед військовослужбовців.

З огляду на вищезазначене, а також на особу обвинуваченого ОСОБА_5 та інші обставини цього кримінального провадження, колегія суддів вважає, що призначене останньому покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень без застосування додаткового покарання у виді - позбавлення права обіймати посади пов`язані зі здійсненням командуванням військових частин або їх структурних відділень на рівні: командира бригади, полку, батальйону; начальника штабу бригади, полку, батальйону; заступника командира бригади, полку, батальйону; заступника командира бригади, полку, батальйону з морально-психологічного забезпечення; заступника командира бригади, полку, батальйону з озброєння (технічної частини) за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України, є таким, що на думку суду, не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, є непропорційно м`яким відносно вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, та таке, яке не спроможне забезпечити виконання превентивної функції кримінального покарання, зазначеної у ч. 2 ст. 50 КК України.

Згідно ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 420,615 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, в частині призначеного покарання - скасувати.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень.

Позбавити ОСОБА_5 , права обіймати посади строком на 3 (три) роки, пов`язані з здійсненням командуванням військових частин або їх структурних відділень на рівні: командира бригади, полку, батальйону; начальника штабу бригади, полку, батальйону; заступника командира бригади, полку, батальйону; заступника командира бригади, полку, батальйону з морально-психологічного забезпечення; заступника командира бригади, полку, батальйону з озброєння (технічної частини).

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня його проголошення.

Судді